Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №334/3382/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/3382/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/3382/26 Головуючий в 1 інст. Новікова Н.В.

Провадження № 33/807/911/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

03 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Кравченка О.П. на постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, — ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 – адвоката Кравченка О.П.,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2026 о 21 год 40 хв у м. Запоріжжі, бул. Парковий, 4, ОСОБА_1 керував ТЗ Daewoo T13110, днз НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп?яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5 ПДР. Від керування відсторонений шляхом паркування без порушення ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627374 від 29.03.2026, в якому зафіксовано, що 29.03.2026 о 21 год 40 хв у м. Запоріжжі, бул. Парковий, 4, ОСОБА_1 керував ТЗ Daewoo T13110, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5 ПДР; рапортом від 29.03.2026; направленням на медичний огляд; формою вивода; відеозаписом, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував ТЗ, був зупинений працівниками поліції та в останнього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, які були озвучені працівником поліції; тричі працівником поліції було запропоновано останньому пройти огляд на стан сп`яніння, проте останній ставив умови для такого проходження, а саме: пояснити причину зупинки; дочекатися СОГ, яку він викликав, що було сприйнято поліцейським як відмова від проходження та складено протокол.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Сторона захисту зауважує, що ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності без належних підстав, оскільки протокол поліції містить відомості, які не відповідають фактичним обставинам справи та відеозапису.

Останній неодноразово заявляв про готовність пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, тому твердження про його відмову є безпідставним. Поліцейські не забезпечили доставку ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду відповідно до встановленої процедури, а його вимоги пояснити причину зупинки були помилково розцінені як відмова від огляду.

Звертає увагу, що поліцейські не назвали законної причини зупинки транспортного засобу, а ознаки сп`яніння, зазначені в протоколі, належними доказами не підтверджуються.

Захист також вказує, що наступного дня ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд у лікаря-нарколога, за результатами якого ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не виявлено.

На думку захисту, суд першої інстанції не надав належної оцінки цьому медичному висновку та іншим доказам, які спростовують вину ОСОБА_1 . У зв`язку з відсутністю належних доказів перебування у стані сп`яніння або відмови від огляду захист вважає, що склад адміністративного правопорушення відсутній, а провадження у справі підлягає закриттю.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що був зупинений без причини, хотів пройти на місці огляд на стан сп?яніння, разом з тим чекав на слідчо-оперативну групу.

Захисник адвокат Кравченко О.П. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.03.2026 о 21 год 40 хв у м. Запоріжжі, бул. Парковий, 4, ОСОБА_1 керував ТЗ Daewoo T13110, днз НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 627374 від 29.03.2026.

Також факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: рапортом від 29.03.2026; направленням на медичний огляд; формою вивода; відеозаписом.

Дослідивши всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у постанові суду обставин.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом було досліджено всі наявні у справі докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, результати проведеного тестування із застосуванням спеціального технічного засобу, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та інші матеріали, що містяться у справі. Кожному із зазначених доказів суд надав належну оцінку як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням взаємного зв`язку між ними, що повністю відповідає вимогам законодавства та усталеній судовій практиці.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що поліцейські не назвали законної причини зупинки транспортного засобу, а ознаки наркотичного сп`яніння, зазначені в протоколі, належними доказами не підтверджуються, з огляду на таке.

З наявного відеозапису та інших матеріалів справи встановлено, що 29.03.2026 о 21 год 40 хв під час несення служби на блокпосту ЗП-6 у Дніпровському районі за адресою: бульвар Парковий, 4, м. Запоріжжя, під час проведення фільтраційних заходів було зупинено водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Daewoo T13110, днз НОМЕР_1 , з метою перевірки документів. Момент руху транспортного засобу було зафіксовано на відеореєстратор. На момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 не заперечував факту керування ним транспортним засобом. ОСОБА_1 не надав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.4 "а" ПДР, за що було складено постанову ЕНА 6932249 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», порушень працівниками поліції вимог чинного законодавства не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги в частині незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.

Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського, і його дії можуть бути оскаржені в порядку, встановленому законом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, апелянтом не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

У подальшому під час спілкування з водієм працівником поліції було встановлено, що у ОСОБА_1 є явні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі відмовився на місці зупинки транспортного засобу, чим порушив п. 2.5 ПДР.

Доводи сторони захисту про відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Так, із відеозапису події вбачається, що працівниками поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Натомість останній не висловив однозначної та безумовної згоди на проходження такого огляду, а висував додаткові умови, зокрема вимагав пояснення причин зупинки транспортного засобу та очікування прибуття слідчо-оперативної групи.

При цьому закон не пов`язує виконання водієм обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння із попереднім виконанням поліцейськими будь-яких вимог водія. Висування умов для проходження огляду та фактичне ухилення від його проведення обґрунтовано були розцінені працівниками поліції як відмова від проходження огляду.

До того ж з відеозапису вбачається, що о 22:48 ОСОБА_1 зазначив про недовіру працівникам поліції та відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. У подальшому останній зазначав, щоб працівники поліції складали протокол (о 22:57).

Посилання сторони захисту на те, що поліцейські не забезпечили доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу, є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що останньому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, однак його поведінка свідчила про відсутність наміру виконати законну вимогу працівників поліції.

Вказане також узгоджується з відеозаписом та з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання сторони захисту на результати медичного огляду, пройденого ОСОБА_1 наступного дня після події, оскільки такий огляд не дає можливості встановити стан особи саме на момент керування транспортним засобом.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані наркотичного сп`яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.

Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан наркотичного сп`яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він хотів пройти огляд на стан сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу, є неспроможними з огляду на таке.

Згідно з практикою Верховного Суду України, огляд на стан наркотичного сп`яніння є медичною процедурою, яка проводиться виключно в закладах охорони здоров`я у присутності лікаря. Поліцейський може лише виявити ознаки сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, але для встановлення факту сп`яніння та складання відповідних документів необхідно пройти огляд у медичному закладі не пізніше двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Приписи розділу ІІ Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки ТЗ застосовуються лише до процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За вказаних обставин апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони діяли відповідно до п. 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Доводи про те, що суд першої інстанції формально оцінив надані працівниками поліції докази, не перевіривши їх належність, допустимість, достовірність та законність отримання, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Варто також зазначити, що відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість наведені доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також аргументи, висловлені під час апеляційного розгляду, не містять посилань на належні докази чи порушення вимог законодавства та, на переконання суду апеляційної інстанції, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки (це правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їхньому життю та здоров`ю, тяжкість імовірних наслідків), призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Кравченка О. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко