Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №336/508/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 336/508/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/508/26 Головуючий в 1 інст. Савеленко О.А.

Провадження №33/807/932/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

03 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Насонової М.С. на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 – адвоката Насонової М.С.,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.01.2026 о 16 годині 02 хвилини в с. Одарівка по вул. Шевченка, біля буд. 25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2103, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено тестом № 2713 за фактом проведення на місці зупинки огляду у встановленому законом порядку на газоаналізатор «Драгер» № 0689, результат — 1,14 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: - протоколом про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 серії ААД № 597984, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст повною мірою відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у протоколі зазначено дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тобто всі необхідні відомості, які визначені законом. Зокрема, він складений відносно ОСОБА_1 за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; - направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.01.2026; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими у нього ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя; - тестуванням на алкоголь № 2713 від 14.01.2026, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 – 1,14 ‰; - постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, 125, 126 КУпАП від 14.01.2026 серії БАД № 868580; - довідкою інспектора САП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, згідно з якою ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має, отримував посвідчення водія; - відеозаписом правопорушення, на якому зафіксовані події, що мали місце 14.01.2026 за участю ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що постанова суду першої інстанції є незаконною та підлягає скасуванню через неповне з`ясування обставин справи, недоведеність висновків суду та неналежну оцінку доказів.

Стверджує, що факт керування транспортним засобом не підтверджений належними та беззаперечними доказами. Відеозапис не містить моменту руху автомобіля чи безпосереднього керування ним, а лише фіксує перебування особи в автомобілі з увімкненим двигуном, що саме по собі не свідчить про керування. Суд, на думку апелянта, побудував свої висновки на припущеннях, окремих фразах із розмови та поясненнях поліцейських, не встановивши, чи бачили вони особисто факт руху автомобіля під керуванням саме цієї особи та чи здійснювалася безперервна відеофіксація.

Зауважує, що пояснення ОСОБА_1 про те, що він ремонтував автомобіль, а не керував ним, належним чином не були перевірені та спростовані.

Вказує, що суд не допитав працівників поліції, не усунув суперечності між матеріалами справи та позицією захисту і не навів належного обґрунтування, чому наявні докази підтверджують вину поза розумним сумнівом.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження

Стороною захисту зазначено, що у судовому засіданні не було оголошено ні резолютивної частини, ні повного тексту постанови. Про прийняте рішення сторона захисту дізналася лише 06.05.2026 року. У зв`язку з чим сторона захисту просить поновити строк на подання апеляційної скарги.

Позиції учасниківапеляційного провадження

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що просто ремонтував автомобіль. Разом з тим при складанні протоколу за ст. 130 КУпАП будь-яких заперечень, зауважень на дії працівників поліції до протоколу не заносив. Постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, 125, 126 КУпАП від 14.01.2026 серії БАД № 868580 не оскаржував.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Насонова М.С. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції поновлює строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також тими, що працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п. 2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.01.2026 о 16 годині 02 хвилини в с. Одарівка по вул. Шевченка, біля буд. 25, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2103, реєстраційний номер НОМЕР_2 . В ході перевірки документів було встановлено, що водій перебував у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.01.2026 серії ААД № 597984.

Також факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 14.01.2026; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими у нього ознаками, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя; тестуванням на алкоголь № 2713 від 14.01.2026, згідно з яким результат огляду ОСОБА_1 — 1,14 проміле; постановою про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, 125, 126 КУпАП від 14.01.2026 серії БАД № 868580; довідкою інспектора САП ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, згідно з якою ОСОБА_1 повторності за ст. 130 КУпАП не має, отримував посвідчення водія; відеозаписом правопорушення, на якому зафіксовані події,щоі мали місце 14.01.2026 за участю ОСОБА_1 .

Дослідивши всі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що ці докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, судом було досліджено всі наявні у справі докази, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, результати проведеного тестування із застосуванням спеціального технічного засобу, відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції та інші матеріали, що містяться у справі. Кожному із зазначених доказів суд надав належну оцінку як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням взаємного зв`язку між ними, що повністю відповідає вимогам законодавства та усталеній судовій практиці.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними та допустимими.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що факт керування транспортним засобом не підтверджений належними та беззаперечними доказами. Відеозапис не містить моменту руху автомобіля чи безпосереднього керування ним, а лише фіксує перебування особи в автомобілі з увімкненим двигуном, що саме по собі не свідчить про керування. Суд, на думку апелянта, побудував свої висновки на припущеннях, окремих фразах із розмови та поясненнях поліцейських, не встановивши, чи бачили вони особисто факт руху автомобіля під керуванням саме цієї особи та чи здійснювалася безперервна відеофіксація, з огляду на таке.

Як вірно зазначив суд у постанові, з дослідженого відеозапису вбачається, що на початку відеозапису ОСОБА_1 перебував в автомобілі з увімкненим двигуном. Поліцейський пояснив, що вони поїхали за ним, тому що на бампері автомобіля вм`ятина, запитали, чи не був він учасником ДТП. На запитання, чи є посвідчення водія, ОСОБА_1 відповів, що є посвідчення в «Дії», документи залишив в ОСОБА_2 . На запитання поліцейського, куди він їхав, ОСОБА_1 відповів, що в Жовту Кручу до комбата (час відеозапису 16:04:55). Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейськими у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння шкіри обличчя, про що йому було повідомлено. У зв`язку з виявленими ознаками ОСОБА_1 декілька разів було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці із застосуванням алкотестера «Драгер» (час відеозапису 16:10:25, 16:11:19), у відповідь на що ОСОБА_1 намагався вирішити питання з поліцейськими, пропонував гроші (час відеозапису 16:11:05, 16:11:45), пояснив, що випив один літр пива, не вживав їжу, тому «Драгер» покаже позитивний результат (час відеозапису 16:12:28, 16:14:04). Крім того, ОСОБА_1 зазначив: «Ти мене зупинив, я вийшов з пасажирського сидіння» (час відеозапису 16:10:29), на що поліцейський відповів, що автомобіль не затемнений, тому все видно. У подальшому погодився пройти огляд на місці (час відеозапису 16:13:09). Після оголошення ОСОБА_1 результату огляду, який склав 1,14‰ (час відеозапису 16:15:12), ОСОБА_1 повідомив, що не згоден з результатом (час відеозапису 16:15:25), у зв`язку з чим поліцейський декілька разів запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі (час відеозапису 16:15:52). ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі відмовився (час відеозапису 16:15:59).

Наведені в постанові суду обставини стороною захисту не спростовано та повністю підтверджуються відеозаписом, що міститься в матеріалах справи.

Фактично з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 здійснював керування зазначеним транспортним засобом. Це пояснюється тим, що транспортний засіб зафіксований не біля місця проживання, не припаркованим біля двору, а безпосередньо посеред проїзної частини автомобільної дороги. Зафіксована дорожня обстановка свідчила про перебування транспортного засобу в процесі дорожнього руху, що виключає можливість випадкового знаходження автомобіля у зазначеному місці без його керування.

До того ж, як зазначено вище, з відеозапису вбачається, що поліцейські зауважили, що вони поїхали за останнім, тому що на бампері автомобіля вм`ятина. У зв`язку з цим вони поцікавилися, чи не був ОСОБА_1 учасником ДТП. На запитання поліцейського, куди останній їхав, ОСОБА_1 відповів, що в Жовту Кручу до комбата.

Отже, сукупність обставин, відображених на відеозаписі, свідчить про те, що ОСОБА_1 керував зазначеним транспортним засобом, а доводи сторони захисту про протилежне спростовуються змістом відеозапису.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 здійснював ремонт автомобіля, а не керував ним, апеляційний суд оцінює критично, оскільки вони суперечать сукупності досліджених доказів, не підтверджуються жодними об`єктивними даними та повністю спростовуються наведеними вище доказами.

Також закон не вимагає обов`язкової безперервної відеофіксації кожної секунди події. Вирішальне значення має те, чи дає відеозапис можливість встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та чи підтверджується він іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, те, що на відеозаписі не зафіксовано безпосередньо моменту руху транспортного засобу, саме по собі не свідчить про недопустимість такого відеозапису як доказу чи про відсутність безперервної відеофіксації. Відеозапис містить обставини, які відтворюють єдину безперервну подію, що передувала складанню адміністративних матеріалів, та у сукупності з іншими доказами дає можливість встановити фактичні обставини справи.

Більше того, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, на які послався суд у своїй постанові.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалася за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, в матеріалах справи немає.

Стороною захисту не наведено конкретних обставин, які б свідчили про фальсифікацію доказів, їх отримання з порушенням вимог закону або наявність будь-яких істотних процесуальних порушень під час документування правопорушення. Саме по собі незадоволення результатами розгляду справи не може свідчити про незаконність чи недопустимість доказів.

Доводи сторони захисту, зазначені в апеляційній скарзі, про те, що суд не допитав працівників поліції, не усунув суперечності між матеріалами справи та позицією захисту і не навів належного обґрунтування, чому наявні докази підтверджують вину поза розумним сумнівом, є безпідставними, оскільки матеріали справи містять достатній обсяг належних і допустимих доказів для встановлення всіх істотних обставин справи, а необхідність допиту працівників поліції була відсутня, оскільки наявні письмові матеріали та відеозапис у своїй сукупності дозволяли повно, всебічно й об`єктивно з`ясувати обставини події та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Клопотання адвоката Насонової М.С., про виклик та допит свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не підлягає задоволенню, оскільки наявних у справі доказів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та дотепер останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.

Варто також зазначити, що відповідно до принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Натомість наведені доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять посилань на конкретні істотні порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли б вплинути на правильність ухваленого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив усі обставини справи, перевірив наявні докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини особи. Підстав вважати, що під час проведення огляду на стан сп`яніння були допущені такі порушення процедури, які ставили б під сумнів достовірність отриманих результатів або допустимість відповідних доказів, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Усі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також аргументи, висловлені під час апеляційного розгляду, не містять посилань на належні докази чи порушення вимог законодавства та, на переконання суду апеляційної інстанції, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки (дане правопорушення є грубим порушенням Правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку для учасників дорожнього руху, загрожує їхньому життю та здоров`ю), тяжкість імовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції — задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.

Апеляційну скаргу адвоката Насонової М.С., яка діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко