Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №332/3617/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 332/3617/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 332/3617/26 Головуючий в 1 інст. Погрібна О.М.,

Провадження № 33/807/942/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

03 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Гайдука С.П. на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року стосовно Шалагаєва Микити Борисовича,

за участю

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 – адвоката Гайдука С.П.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП у виді штрафу на користь держави в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 гривень (п`ятсот десять гривень 00 коп.), а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2026 о 18:20 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлював словесні образи, приниження, погрози, чим була завдана шкода психічному здоров`ю, чим порушив п.п. 1 п. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 20.01.2026 о 18:20 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: висловлював словесні образи, приниження, погрози, чим завдав шкоди психічному здоров`ю дитини, чим порушив п.п. 7 п. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Обставини вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 785753 від 26.05.2026 та серії ВАД № 785754 від 26.05.2026 з додатками — дисками для лазерних систем зчитування з відеозаписами; рапортами; заявою ОСОБА_2 від 20.01.2026; поясненнями ОСОБА_2 ; іншими матеріалами.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, що містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що відсутні належні докази вини ОСОБА_1 , а також наголошує на порушенні строків складання протоколів за ст. 173-2 КУпАП згідно зі ст. 254 КУпАП.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог КУпАП розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 , чим порушив його право на особисту участь у судовому засіданні, надання пояснень та користування правовою допомогою адвоката.

Позиції учасників апеляційного провадження

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що події відбувалися пів року тому, тому він нічого не пам?ятає.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Гайдук С.П., у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Зазначив, що, окрім показань потерпілої, відсутні будь-які докази вини ОСОБА_1 .

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.01.2026 близько 18:20 години ОСОБА_1 прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно неї, а саме: висловлював словесні образи, приниження, погрози, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю, у присутності малолітньої дитини. Після того, як потерпіла викликала поліцію, ОСОБА_1 залишив квартиру. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпеченню права на свободу та особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпеченню доведеності вини, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюють в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тих, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюють в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Стаття 173-2 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.01.2026 о 18:20 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , а саме: висловлював словесні образи, приниження, погрози, чим була завдана шкода психічному здоров`ю, чим порушив п. п. 1 п. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 20.01.2026 о 18:20 годині ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 у присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: висловлював словесні образи, приниження, погрози, чим завдав шкоди психічному здоров`ю дитини, чим порушив п. п. 7 п. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Дії ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Ба більше, поліцейським було оцінено вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення та встановлено високий ризик небезпеки.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173 - 2 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується доказами: протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 785753 від 26.05.2026 та серії ВАД № 785754 від 26.05.2026 з додатками — дисками для лазерних систем зчитування з відеозаписами; рапортами; заявою ОСОБА_2 від 20.01.2026; поясненнями ОСОБА_2 ; іншими матеріалами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку в своїй постанові, з чим погоджується і апеляційний суд. Підстави, які б давали можливість вважати їх сумнівними та неправдивими, відсутні.

Апеляційний суд критично ставиться до доводів ОСОБА_1 , що останній нічого не пам?ятає, та розцінює їх як спосіб уникнення відповідальності.

Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення ОСОБА_1 , чим порушено його право на особисту участь у судовому засіданні, надання пояснень та користування правовою допомогою адвоката, апеляційний суд зазначає таке.

Так, у матеріалах справи наявна заява від 26.05.2026 року на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень, яка не підписана ОСОБА_1 (а.с. 13, 38).

Відповідно до довідки про доставку SMS-повідомлень, яка сформована 08.06.2026, ОСОБА_1 був повідомлений про судове засідання 09.06.2026 об 11:52 шляхом доставлення 08.06.2026 о 14:59:44 на номер телефону НОМЕР_2 .

І хоча апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення, направивши SMS-повідомлення про дату та час розгляду справи без наявності письмової згоди особи на отримання таких повідомлень, разом з тим, під час апеляційного провадження зазначене порушення було усунуте: особа належним чином повідомлена про розгляд справи, мала можливість надати пояснення та скористатися правом на захист.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що допущене порушення не призвело до позбавлення особи права на захист, було виправлене у ході апеляційного провадження, а тому не може бути розцінене як істотне та не дає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, окрім інших, передбачені ст. 173-2 КУпАП, розглядаються у триденний строк, при цьому участь особи не є обов`язковою.

Доводи про порушення строків складання протоколу є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, відповідно до матеріалів справи, 20.01.2026 надійшла заява потерпілої ОСОБА_2 26.05.2026 було виявлено особу та складено протокол у її присутності; від пояснень особа відмовилася, заперечень щодо протоколів про адміністративні правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження не висловлювала, зазначивши лише про наклеп з боку ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, правопорушення було вчинено 20.01.2026, а адміністративне стягнення накладено 09.06.2026. Таким чином, постанова ухвалена в межах шестимісячного строку, встановленого законом.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, аргументів, які спростували б висновки суду першої інстанції, не навів.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом у скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколах про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування норм ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення відповідно до ст. 10 КУпАП.

Доводи апелянта щодо наклепу з боку потерпілої під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження.

Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, у діях ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі не зазначені й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.

З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення захисника та правопорушника в апеляційній скарзі та у судовому засіданні є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 7, 25, 33, 38, 294, 295 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Гайдука С.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко