Додаткове рішення від 28 червня 2026 р. у справі №308/15194/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/15194/25

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

29 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача – Кожух О.А.,

суддів – Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Безуханич Анастасія Василівна, про ухвалення додаткового рішення у справі №308/15194/25 за позовом ОСОБА_1 до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права власності та витребування земельної ділянки із незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Безуханич А.В., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 січня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1432 га, кадастровий номер 2124884500:11:013:0184, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель – 01.03), яка розташована в урочищі «Блатище», на території Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, на підставі рішення Невицької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 22 червня 2017 року, прийнятого на засіданні дванадцятої сесії VII скликання «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства».

Витребувано земельну ділянку площею 0,1432 га, кадастровий номер 2124884500:11:013:0184, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель – 01.03), яка розташована в урочищі «Блатище», на території Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області з незаконного володіння Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 .

17.02.2026 відповідач – Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області подала апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.01.2026, яке просила скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Однак 11.05.2026, до початку розгляду справи апеляційним судом відповідач – Оноківська сільська рада відмовилася від апеляційної скарги та просила закрити провадження у справі.

12.05.2026 ухвалою Закарпатського апеляційного суду прийнято відмову апелянта від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження у справі №308/15194/25.

16.05.2025 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Безуханич Анастасія Василівна, подав заяву, в якій просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпратської області на свою користь витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи в розмірі 12 000 грн.

До заяви адвокатом подано копію договору про надання правової допомоги № 02-04/02/25 від 02.04.2025; копію додаткової угоди №1 від 30.03.2026; копію акту виконаних робіт за договором про надання правової допомоги 02-04/02/25 від 02.04.2025 від 15.05.2026; розрахункову квитанцію серії ВШАЧ №275706 про сплату ОСОБА_1 адвокатських послуг, наданих адвокатом Безуханичем А.В., в розмірі 12000 грн.

Згідно з квитанцією №7129364, копія заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем було направлено до електронного кабінету відповідача – Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

20.05.2026 Оноківською сільською радою Закарпатської області через систему «Електронний суд» подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач у справі вважає заявлену представником ОСОБА_1 – адвокатом Безуханич А.В. - вартість витрат на правничу допомогу не співмірною з огляду на малозначність справи та її складність. Стверджує, що термін виконання робіт, оформлення і складання відзиву не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості, а відтак наявні підстави для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1500 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи заяви та клопотання по зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що апеляційним судом прийнято відмову Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від апеляційної скарги та закрито апеляційне провадження у справі №308/15194/25. Разом з тим, питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи, судом не вирішувалось.

Колегією суддів досліджено відзив на апеляційну скаргу та заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та подані заявником докази щодо наданої правничої допомоги адвокатом Безуханич А.В..

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому через «Електронний суд» 07.04.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Безуханич Анастасія Василівна, просив стягнути з відповідача – Оноківської сільської ради на свою користь витрати на професійну правничу допомогу, повідомивши, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складає 27000 грн. З яких: ознайомлення адвоката з матеріалами справи, аналіз апеляційної скарги - 3000 грн (1 год), підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 9000 грн (3 год); представництво інтересів під час розгляду справи в Закарпатському апеляційному суді - 15000 грн (5 год).

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить суд, у зв`язку з відмовою відповідача від апеляційної скарги, стягнути з Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи у розмірі 12000 грн. До вказаної заяви позивача додано договір про надання правової допомоги №02-04/02/25 від 02.04.2025, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №02-04/02/25 від 02.04.2025 від 30.03.2026. Згідно з умовами додаткової угоди, сторонами погоджено, що погодинна ставка гонорару адвоката становить 3000 грн за 1 год (п.1.2 додаткової угоди). Згідно з п.1.3 додаткової угоди визначено, що оплаті підлягають виключно фактично надані послуги в обсязі, підтвердженому актом виконаних робіт, підписаним обома сторонами (а.с.224-227).

Згідно з поданого заявником акту виконаних робіт, складеного між адвокатом Безуханич А.В. та ОСОБА_1 , від 15.05.2026, роботи з надання послуг згідно з договором про надання правової допомоги №02-04/02/25 від 02.04.2025 та додаткової угоди №1 від 30.03.2026, виконані на суму 12000 грн. Відповідно до розрахунку, 31.03.2026 адвокатом здійснено ознайомлення з матеріалами справи, аналіз апеляційної скарги тривалістю 1 годину, ставка за ці послуги в акті становить 3000 грн. Згідно з актом, підготовка та подання відзиву 05.04.2026 зайняло адвокатського часу 3 год, за ставкою 3000 грн, що склало 9000 грн (а.с.228).

Здійснення оплати ОСОБА_1 адвокатських послуг Безуханич Анастасії Василівні в розмірі 12000 грн підтверджено розрахунковою квитанцією серії ВШАЧ №275706 від 12.05.2026 (а.с.229)

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, зі змісту ч.4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 в справі № 357/380/20, 14-20цс22 звертала увагу на те, що за ч.2 – 5 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однією із сторін (сторонами). Відмова сторони від апеляційної (касаційної) скарги (ч.4 ст.364, ч.4 ст. 398 ЦПК України) є правом заявника і не впливає на той факт, що справа вже розглянута по суті судом першої інстанції.

При цьому подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

За результатами апеляційного перегляду суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний розгляд (статті 362 ЦПК України).

Однією з таких підстав закриття апеляційного провадження є заява особи, яка падала апеляційну скаргу, після відкриття апеляційного провадження, про відмову від скарги та за відсутності заперечень проти цього інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові від 08.06.2022 в справі № 357/380/20 зазначила, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).

У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто, надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).

Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п`ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення.

Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката, а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.

Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) звернуто увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач просив зменшити заявлений позивачем розмір витрат, який підлягає стягненню, до 1500 грн, оскільки вважає заявлений позивачем розмір витрат неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Оцінюючи наведені сторонами доводи та подані суду докази, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає до задоволення зважаючи на наступне.

Дана цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання права власності та витребування земельної ділянки із незаконного володіння, відповідно до ч.6 ст.19 ЦПК України, не відноситься до категорії малозначних справ.

Заявником до початку розгляду справи апеляційним судом у відзиві зазначено орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, яку позивач планував понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги відповідача. Після закриття провадження у справі ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12.05.2026, у зв`язку з відмовою Оноківської сільської ради від апеляційної скарги, позивачем 16.05.2026 подано заву про відшкодування витрат на правничу допомогу, до якої надано належні докази щодо понесених стороною витрат на правничу допомогу.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, адвокат Безуханич А.В. складала позовну заяву та надавала позивачу правничу допомогу в суді першої інстанції, а отже, з матеріалами справи була знайома. Аргументи відповідача (апелянта) адвокату були відомі, оскільки були викладені у відзиві на позовну заяву та, в подальшому, у відзиві на заяву про зміну предмета позову.

З огляду на зазначене, враховуючи фактичний обсяг наданих позивачу юридичних послуг (написання відзиву на апеляційну скаргу), оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката з предметом оскарження та обсягом виконаних адвокатом робіт, зважаючи на заперечення відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн., колегія суддів вважає, що визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості, та дійшла висновку, що у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №308/15194/25, понесених позивачем ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, з відповідача слід стягнути 3000 гривень.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив :

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Безуханич Анастасія Василівна, про ухвалення додаткового рішення у справі №308/15194/25 – задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткову постанову.

Стягнути з Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3000 (три тисячі) гривень

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на додаткову постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року.

Суддя-доповідач: Судді