Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №306/2225/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 306/2225/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Касинець Василина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник якої ОСОБА_2 , на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року у складі судді Вінер Е.А., у справі за позовом ОСОБА_1 , законний представник якої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник якої ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , законний представник ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що в червні 2024 року ОСОБА_2 разом з чоловіком придбали дочці мобільний телефон марки «Apple iPhone 14 Pro». 01 липня 2024 року близько 21:00 годин ОСОБА_3 вихопив від ОСОБА_1 з рук телефон марки «Apple iPhone 14 Pro», в результаті чого телефон впав та пошкодився екран.

У зв`язку з тим, що відповідач добровільно не збирався відшкодувати спричинену шкоду, тому 16 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулась у поліцію щодо даного факту. За результатами звернення їй повідомлено, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення та рекомендовано звернутись в цивільно-правовому порядку до суду. В результаті діагностики, проведеної у сервісному центрі, були виявлені сліди механічного пошкодження корпусу та екрану, також у ході тестування виявлено проблему з обладнанням радіопередачі в стільниковій мережі та плями на телеоб`єктиві та задній надширококутній камері. Вартість заміни дисплейного модуля станом на 06.08.2024 становить 14370 грн. Рекомендовано здійснити ремонт шляхом заміни пристрою. На 06.08.2024 вартість заміни пристрою становила 33070 грн. Окрім того, цей інцидент завдав значних моральних страждань та незручностей позивачеві, завдано моральну шкоду.

За вказаних обставин позивач просила суд стягнути з відповідача майнову шкоду в сумі 33070 грн., витрат за діагностику в сумі 399 грн., витрат за пересилання мобільного пристрою у розмірі 210 грн., моральної шкоди в сумі 10000 грн., судових витрат у сумі 1211,60 коп., а також 8000 грн. на правничу допомогу.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокат Касинець Василина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник ОСОБА_2 , просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявленого позову, не дав їм належної правової оцінки, та безпідставно відмовив у заявленому позові. Вказує, що позивачем зазначалося в заяві про усунення недоліків, що мобільний телефон був придбаний із сайту OLX, тому офіційні документи, які б підтверджували право власності на нього у позивача відсутні, проте до позовної заяви додано скріншот переписки, який свідчить про те, що телефон був куплений батьком ОСОБА_1 . Окрім того, позивач зверталася до поліції за фактом пошкодження мобільного телефону, проте їй повідомлено, що оскільки в даному випадку відсутній склад адміністративного чи кримінального правопорушення, то слід звернутися за захистом своїх прав в цивільно-правовому порядку до суду. Судом першої інстанції також не взято до уваги, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що не мав жодного наміру, аби заподіяти шкоду дівчині, з якою перебував у дружніх відносинах.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6. ст. 81 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову суд першої інтенції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

З даними висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки такі ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи заявлений позов адвокат Касинець Василина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник якої ОСОБА_2 просить відшкодувати матеріальну та моральну шкоду від особи, яка на її думку є винною у заподіянні шкоди телефону.

Так, на обґрунтування заявленого позову позивачем додано скриншот переписки, довідку про результати розгляду повідомлення гр. ОСОБА_2 , від 04 серпня 2024 року, акт виконання робіт, розрахунок на оплату, копії фіскальні чеки діагностики, проведеної у сервісному центрі.

Зі змісту позову вбачається, що власником телефону є позивач ОСОБА_1 .

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження того, що телефон марки «Apple iPhone 14 Pro» належить на праві власності ОСОБА_1 суду не надано.

З довідки про результати розгляду повідомлення гр. ОСОБА_2 слідує, що 16 липня 2024 року ОСОБА_2 в чергову частину відділення поліції №1 Мукачівського РУП в Закарпатській області надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 про те, що 01.07.2024 року, друг доньки ОСОБА_6 вихопив з рук доньки заявниці мобільний телефон марки «Apple iPhone 14 Pro» та кинув його з рук на бруківку, внаслідок чого пошкодив екран телефону.

За результатами звернення ОСОБА_2 повідомлено, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад кримінального правопорушення та рекомендовано звернутись в цивільно-правовому порядку.

Згідно діагностики, проведеної у сервісному центрі, були виявлені сліди пошкодження корпусу та екрану, також у ході тестування виявлено обладнанням радіопередачі в стільниковій мережі та плями на задній надширококутній камері. Вартість заміни дисплейного на 06.08.2024 становить 14370 грн. Рекомендується здійснити ремонт шляхом заміни пристрою. На 06.08.2024 вартість заміни пристрою становить 33070 грн.

Згідно із п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способами захисту цивільних прав та інтересів (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Частиною 1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) позивача зобов`язаний довести протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18)).

Згідно ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами) шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Для відшкодування шкоди за ст.1166 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Тобто, для всіх випадків відшкодування шкоди (якщо інше не передбачено законом), законодавець визначає обов`язкову наявність чотирьох підстав, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог, зокрема не доведено, що телефон марки «Apple iPhone 14 Pro» належить на праві власності позивача ОСОБА_1 , а також протиправність поведінки відповідача, як заподіювача шкоди 01 липня 2024 року.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що скриншоти (а.с.12-16), які додані до позову, суд не може взяти до уваги, оскільки такі не є належними та допустимими доказами.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно вказав, що позивачем не надано доказів наявності шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача вини.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2,3,4,5 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач, заявляючи вимоги про відшкодування йому моральної шкоди, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України належним чином не обґрунтував та не довів жодними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами фактів заподіяння такої шкоди, протиправності дій відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями цієї особи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення майнової шкоди в сумі 33070 грн., витрат за діагностику в сумі 399 грн., витрат за пересилання мобільного пристрою у розмірі 210 грн., моральної шкоди в сумі 10000 грн. та судових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові.

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Касинець Василина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , законний представник якої ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 29 червня 2026 року.

Головуючий:

Судді: