Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №486/701/26 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/701/26

Провадження № 2/486/1109/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 липня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2019 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №491004216 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов укладеного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 21620,19 грн. строком на 60 місяців на споживчі потреби зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 32,00 % річних. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. 20.09.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Разом з тим, відповідач не виконував належним чином умови укладеного договору, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 20.09.2021 року становить 26121,11 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 19514,76 грн., заборгованість за відсотками 6606,35 грн. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором, сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 9 200,00 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27.05.2026 року від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справами та потреби в правничій допомозі.

Ухвалою суду від 27.05.2026 року розгляд справи відкладено на 03.07.2026 року за клопотанням відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні не з`явився, причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання був належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення, проте воно повернулось до суду без вручення. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.04.2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем Оферти на укладення угоди про надання кредиту №491004216, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

За умовами договору, викладеними в оферті та анкеті-заяві, банк використовує рахунок позичальника, відкритий у цьому ж банку, для надання кредиту в розмірі 21620,19 грн. способом переказу на зазначений рахунок, терміном на 60 місяців (строк повернення 02.05.2024 року), зі сплатою 32,00% річних.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Акціонерне товариство «Альфа-Банк» свої зобов`язання за договором щодо надання кредиту виконало, проте ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість.

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору станом на 20.09.2021 року виникла заборгованість в загальному розмірі 26121,11 грн., з яких: 19514,76 грн. заборгованість за кредитом та 6606,35 грн. заборгованість за відсотками.

Суд вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом вірним та таким, що не суперечить умовам кредитного договору, докази зворотного у суду відсутні, сума заборгованості відповідачем не оспорюється.

Факт користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по особовим рахункам відповідача в банку за період з 26.04.2019 року по 20.09.2021 року.

Також судом встановлено, що 20.09.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Еліт Фінанс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором №491004216 від 26.04.2019 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Як вбачається з Витягу з додатку до договору факторингу (реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами), до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №491004216 від 26.04.2019 року, заборгованість за яким складає 26121,11 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, суд встановив що до позивача перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328 грн.

Щодо витрат на правову допомогу, які позивач просить стягнути з відповідача, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. 2 ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги позивачем надано копію договору №03-07/24 від 03.07.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Литвиненко О.І., копію акту №4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 року та платіжної інструкції від 10.06.2025 року №2692.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги сторони домовились, що адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій клієнт є учасником. Судова справа в процесі розгляду якої адвокатом будуть надані послуги клієнту, перелік послуг та їх вартість визначається сторонами у додатках до цього договору.

Згідно з Актом №4 приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 сторони погодили, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги відповідно до договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року: первинна консультація (0,5 год -1000 грн.); правовий аналіз наявних документів у замовника (2 год. -4000 грн.); підготовка позовної заяви (2,1 год. -4200 грн.). Загальна вартість юридичних послуг складає 9200,00 грн.

Відповідач в судовому засіданні клопотав про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши про її неспівмірність із складністю справи.

Оцінивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що справа про стягнення заборгованості є типовою, незначної складності, не потребує реальної участі адвоката в судовому засіданні та додаткового вивчення правових позицій Верховного Суду, оскільки позивач і не використовує їх у позовній заяві. За таких обставин вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000,00 грн., що суд вважає достатнім виходячи із реальної участі адвоката та її необхідності та усталених у практиці ЄСПЛ принципів пропорційності, розумності і співмірності.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, м.Київ, пл.Солом`янська, 2) заборгованість за кредитним договором №491004216 від 26.04.2019 року в розмірі 26121 (двадцять шість тисяч сто двадцять одна) гривня 11 (одинадцять) копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 19514,76 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 6606,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.О. Волощук