Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №467/613/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/613/26

3/467/172/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, не працюючий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Протоколом ВАД №875694 від 03 квітня 2026 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 06 березня 2026 року о 20 год. 45 хв., він, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , здійснив виклик на спецлінію «102» та під час розмови виражався в бік оператора лінії нецензурною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Дії ОСОБА_1 , за таких обставин, кваліфіковані уповноваженою особою на складання протоколу за ст. 173 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 однозначно не спростував відображені у протоколі обставини, але й не підтвердив їх.

Посилався на відсутність у справі доказів його винуватості.

У т.ч. й вказав, що поліція фальсифікує справи відносно нього, що, зокрема, наразі призвело до того, що він перебуває в установі попереднього ув`язнення.

Суд, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та вивчивши матеріали справи, оцінивши усі наявні у нього докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, встановив таке.

Зокрема, відповідальність за ст. 173 КУпАП настає у разі вчинення дрібного хуліганства, тобто нецензурної лайки в громадських місцях, образливого чіпляння до громадян та інших подібних дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Відповідно, згідно з диспозицією статті 173 КпАП об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі альтернативні діяння: 1) нецензурна лайка в громадських місцях; 2) образливе чіпляння до громадян; 3) інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє зазначені вище дії.

При цьому норма статті 173 КУпАП не дає однозначного визначення, що саме підпадає під поняття «інших подібних дій», що порушують громадський порядок і спокій громадян та в чому саме проявляється хуліганський мотив дій особи, а тому це потребує з`ясування і конкретизації у кожній справі, яка вирішується судом (постанова ВСУ від 27.04.2015 у справі № 5-7к15).

При хуліганстві об`єктом захисту є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою та/або фізичним насильством, і призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішнім виявом (набором фактів) хуліганство певним чином схоже на ряд інших діянь, зокрема найбільше на ті з них, які посягають на здоров`я, честь та гідність людини, її майно. Однак схожість цих діянь не завжди може бути підставою для визнання їх однаковими (рівнозначними).

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки (постанова ВСУ від 04.10.2012 у справі № 5-7к12).

Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей.

Вживання брутальної лайки під час телефонної розмови, нецензурні висловлювання на адресу того, з ким розмовляють, є зневагою до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві і свідчать про хуліганський характер дій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що основне завдання операторів лінії 102 оперативно зафіксувати та відреагувати на всі повідомлення, які надходять від громадян. З перших секунд оператор фіксує в електронній карті надану абонентом інформацію і паралельно передає її диспетчеру.

Тому будь-яке затягування розмови з оператором або безпідставне (завідомо неправдиве) звернення позбавляє допомоги тих, хто її дійсно потребує, що у свою чергу також може стати порушенням громадського порядку і спокію громадян.

Варто зазначити, що оператори у будь-якому разі намагаються розібратися у ситуації, адже емоційна поведінка людини може бути зумовлена надзвичайними обставинами.

Втім потік нецензурної лексики та погрози, не дивлячись на застереження, свідчать про дрібне хуліганство.

Тим самим, слід визнати, що у окреслена у протоколі подія має ознаки дрібного хуліганства, але вину ОСОБА_1 у цій справі не доведено у встановленому законом порядку.

Суд враховує вимоги ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення, зокрема, з огляду на санкцію ст.173 КУпАП, мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.

Разом з тим, у цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначеного статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишать місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на таке.

Однак, за наслідками розгляду даного провадження з наданих у якості доказів фактичних даних не можливо з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом» констатувати факт хуліганського мотиву поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зокрема, безпосередньо сама справа складається виключно із протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту про прийняте повідомлення від 06 березня 2026 року.

Так як аудіо запису розмови ОСОБА_1 із оператором лінії «102» поліція до протоколу не долучила, то суд не може проаналізувати зміст і суть висловлювань особи, які висунуте звинувачення у вживанні нецензурної лайки.

При цьому, причини неможливості доручення такого доказу суду невідомі і самостійно суд йог отримати не може.

Безпосередньо сам ОСОБА_1 не вказав на дійсні причини і мотиви своєї поведінки.

Тоді як сам по собі протокол, навіть і у сукупності із рапортом, не є беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 .

А це, у свою чергу, виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, так як суд не може пересвідчитись у дійсності суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, з тим, щоб перевірити правильність кваліфікації його дій за ст. 173 КУпАП і зробити висновок, що у дійсності мало місце дрібне хуліганство.

Бо ця справа не забезпечена сукупністю належних і допустимих доказів і у достатньому обсязі, на підставі яких можливо було б зробити безсумнівний, «поза усяким сумнівом» висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дрібного хуліганства.

Тож, суд, з мотивів, які наведені вище, наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, у діях ОСОБА_1 не доведена.

Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

А як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, елементом принципу презумпції невинуватості є принцип«in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Бо ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1ст. 7 КУпАП).

А провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.2 ст. 7 КУпАП).

На момент ухвалення цієї постанови закінчитись передбачений ч.2 ст. 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, але ця справа закривається з підстав недоведеності (відсутності) у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме: його суб`єктивної сторони.

Судовий збір, за таких обставин, також не підлягає стягненню із ОСОБА_1 , бо на нього не накладається адміністративне стягнення з мотивів, що судом наведені вище.

Заходи забезпечення цього провадження не застосовувались.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 7, 245 - 247, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП – закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Суддя Ірина Явіца