Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №467/590/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/590/26

1-кп/467/110/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка кримінальне провадження №12026153130000024, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 квітня 2026 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоолександрівка Баштанського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда ІІІ групи, на утриманні неповнолітніх/непрацездатних осіб не має, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

За наслідками розгляду цієї кримінальної справи суд «поза усяким сумнівом» установив, що ОСОБА_4 , будучи притягнутим постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2025 року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст. 173-8 КУпАП та направленим на її підставі для проходження програми для кривдників на строк три місяці, достовірно знаючи про дати, час і місце індивідуального плану її проходження, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не з`явився без поважних причин до Селищного центру соціальних служб Арбузинської селищної ради для проходження програми корекції поведінки для кривдників 16 березня 2026 року, 19 березня 2026 року, 23 березня 2026 року, 23 березня 2026 року, 26 березня 2026 року, 30 березня 2026 року та 02 квітня 2026 року і до цього часу, тим самим умисно ухилися від проходження програми для кривдників, тоді як такі заходи були застосовані до нього судом.

Докази у справі

Таке суд установив на основі аналізу сукупності усіх без винятку наявних у нього доказів, з урахуванням того, що такими (доказами) у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

А процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст.84 КПК).

Тож, при прийнятті рішення щодо винуватості ОСОБА_4 суд ураховував як джерело доказів, у т.ч. щодо спрямованості умислу, наявності/відсутності об`єктивних перешкод для проходження програми для кривдників і ставлення до скоєного, й показання самого обвинуваченого, який будучи допитаним у ході судового слідства за правилами ст. 351 КПК, в суді показав, що співмешкав із ОСОБА_5 протягом 18 років

Періодично у них виникали сварки, але про розгляд судом справи щодо учинення ним домашнього насильства він нічого не знав, в судовому засіданні присутнім не був, так як судового виклику не отримував.

Про необхідність проходження корекційної програми він, звісно, знав, але не ставився до цього відповідально. Вважав, що у налагодженні відносин із ОСОБА_5 він впорається самотужки, тим більше, що на той час вже примирився із нею, а тому не надав значення необхідності проходження програми.

До цього ж, йому не хотілось спілкуватись із психологом.

Загалом, обвинувачений повністю підтвердив відображені у обвинувальному акті обставини інкримінованого йому правопорушення (проступку), у т.ч. й щодо спрямованості його умислу, тобто, мети і мотивів ухилення.

Ці показання суд розцінює як такі, що повністю узгоджуються з іншими доказами, котрі були надані стороною обвинувачення.

Серед яких, зокрема, й безпосередньо сама постанова (копія) Арбузинського районного суду від 25 вересня 2025 року, якою ОСОБА_4 визнано винним за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст. 173- 8 КУпАП, а саме за те, що 20.09.2025 року близько 14 год 30 хв. Він, перебуваючи по АДРЕСА_3 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно особи, з якою раніше спільно проживав без реєстрації шлюбу, – ОСОБА_5 , бо висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та образливими словами, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю останньої (ч.1 ст. 173-2 КУпАП).

Також, цього ж дня та у цьому ж місці ОСОБА_4 порушив вимоги термінового заборонного припису АА №720488 від 20.09.2025 року терміном на 1 добу, оскільки порушив заборону на вхід та перебування в місці проживання ОСОБА_5 (ч.2 ст. 173-8КУпАП).

У зв`язку із цим, суд застосував до ОСОБА_4 заходи протидії домашньому насильству, що передбачені ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» і направив його для проходження програми для кривдників на строк у три місяці.

В Арбузиинці є якась Програма для кривдників, затверджена рішенням Арбузинської селищної ради від 25 березня 2025 року за №25., але безпосередньо її суд у справі не бачив, у чому зміст та суть тої програми не знає, а тому й надати оцінку їй не може.

Між тим, у справі є докази, що у межах цієї програми ОСОБА_4 почав турбувати Селищний центр соціальних служб Арбузинської селищної ради.

Зокрема, повідомленнями № 57 та № 58 обидва за 10 березня 2026 року до відома ОСОБА_4 було доведено про необхідність з`явитись 12 березня 2025 року до Арбузинського селищного центру соціальних служб (із зазначенням точного часу і адреси для явки) для початку проходження програми для кривдників, розроблення і узгодження її графіку.

Водночас, було розроблено Індивідуальний план проходження програм корекції поведінки для кривдників стосовно безпосередньо ОСОБА_4 .

Цей план дійсно був розрахований на три місяці, починаючи з 12 березня 2026 року і по15 червня 2026 року, із зазначенням дати, часу, тривалості і теми кожного із занять у межах програми.

Обидва повідомлення разом із Індивідуальним планом цього ж дня, тобто, 10 березня 2026 року, були доведені до відома ОСОБА_4 , що підтверджується даними протоколу перегляду відеозапису від 06 квітня 2026 року, диск із яким з невідомих суду причин і підстав не був оформлений у якості додатку до указаного протоколу, що, на думку суду і з точки зору положень КПК, суперечить доцільності та здоровому глузду.

Дані про походження того відеозапису, його автор чи то інше джерело, із якого він потрапив до дізнавача, суду достовірно невідомі, так як інформації у справі про це немає.

Тим самим, слід констатувати недбалість сторони обвинувачення щодо доказу, яка прокурором усунута не була.

Отже, у цілому, дійшло до того, що ОСОБА_4 опинився в кабінеті працівника Селищного центру соціальних служб, де з явним відтінком втомленої приреченості на чолі ознайомився із змістом постанови суду, у.т.ч й і його обов`язком пройти програму корекції поведінки і графіком проходження цієї програми.

До цього ж, ОСОБА_4 власноручно розписався у вказаних повідомленнях та Індивідуальному плані.

Проте, будучи глибоко переконаним у тому, що він не являється кривдником і примирившись із ОСОБА_5 на той час, ОСОБА_4 не надав значення необхідності проходження корекційної програми і проігнорував усі старання дотичних до події осіб, які силоміць намагались скоригувати його особисте життя.

З урахуванням і того факту, що обсяг прав і обов`язків ОСОБА_5 відносно ОСОБА_4 суду незрозумілі.

Втім, суд відмічає важливий аспект у визначенні форми умислу ОСОБА_4 , з огляду на те, що саме умисна форма вини є обов`язковою ознакою складу інкримінованого йому правопорушення.

Зокрема, за матеріалам справи достовірно простежується, що ОСОБА_4 був обізнаний про наслідки ухилення від проходження програми для кривдників, а саме: можливість бути притягнутим до кримінальної відповідальності, але, незважаючи на це, жодного разу не з`явився за установленим йому графіком до спеціаліста Селищного центру соціальних служб для проведення занять із ним за установленою програмою.

Паралельно суд з`ясував, що ОСОБА_4 мав реальну можливість пройти програму, так як в ході судового слідства не було установлено існування дійсних і об`єктивних причин, котрі завадили б йому виконати Індивідуальний план програми для кривдників, у т.ч. й за медичною допомогою у час, що цікавить суд, він не звертався.

Однак, це прямо вказує на те, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Тобто, умисно ухилявся шляхом неявки до уповноваженої особи згідно Індивідуального плану від проходження програми для кривдників.

Отже, заслухавши показання обвинуваченого і оцінивши їх у сукупності із письмовими доказами (документами), котрі надані прокурором, суд вважає доказаними обставини, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та наслідків) і винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (форми його вини).

Істотного порушення основоположних прав, гарантованих Конституцією та законами України, у тому числі й міжнародними договорами, на стадії дізнання, що могло б зумовити недопустимість того чи іншого доказу, судом не виявлено.

Стаття закону, за якою належить відповідати за скоєне

Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, вважає кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 390-1 КК дійсною та вірною.

З урахуванням того, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого у статті 390-1 КК України характеризується одним з альтернативних діянь: 1) невиконання обмежувальних заходів, передбачених у статті 91-1 КК України; 2) невиконання обмежувальних приписів; 3) ухилення від проходження програми для кривдників.

Склад кримінального правопорушення, є формальним, вважається закінченим з моменту вчинення передбаченого законом діяння, а саме у третій формі - з моменту, коли особа фактично ухилилась від виконання заходів, передбачених програмою для кривдників.

Ухилення від проходження програми для кривдників буде вважатися закінченим з моменту, коли винна особа повинна була прибути для проходження програми для кривдників, але не зробила цього. Фактично з цього моменту вона перебуває у певному «злочинному стані» ухилення, проте кримінальне правопорушення буде вважатися закінченим саме з моменту початку такого стану, а не його переривання.

Тим самим, за цих обставин, відсутні підстави для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України.

Обставини, які помякшують та/або обтяжують покарання

Суд не знайшов підтвердження наявності заявленої стороною обвинувачення пом`якшуючої обставини у виді щирого каяття.

Бо вважає, що таке каяття характеризується ставленням винної особи до вчиненого нею злочину і означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася.

Тоді як сам по собі факт визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненного. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки (Постанова ВС у справі № 520/16394/16).

Але обвинувачений, хоча й визнавав свою провину у скоєному, не оспорював кваліфікацію своїх дій і підтвердив установлені дізнанням обставини учиненого правопорушення, але його поведінка беззаперечно не свідчила про те, що він дійсно засуджував свій вчинок, визнав негативні наслідки своєї протиправної поведінки і зробив для себе належні висновки, у т.ч. й виразив готовність все ж таки пройти програму та/або змінити свої ставлення до його протиправної поведінки.

Тому суд вважає, що сторона обвинувачення виключно формально зіслалась на наявність щирого каяття.

З цим, суд не вбачає у цьому провадженні наявності обставин, що пом`якшують покарання (ст. 66 КК) і обставин, що його обтяжують ( ст. 67 КК).

Покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання (виду і розміру), суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує: 1) ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (проступку), 2) особу винного та 3) обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Тому в аспекті ступня тяжкості учиненого кримінального правопорушення суд бере до уваги, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення у формі проступку, що має дещо знижений ступінь суспільної небезпеки у порівнянні із злочинами, особливості й обставини його вчинення, у т.ч. й умисну форму вини, спосіб, стадію вчинення, відсутність будь – яких негативних наслідків для фізичних осіб, їх майнових чи немайнових прав, а так само і будь – яких невідворотних наслідків, у т.ч. й для держави.

Також суд враховує поведінку обвинуваченого до, під час та після учинення правопорушення.

Що стосується особи обвинуваченого, то він раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти громадського порядку, але на час ухвалення цього вироку він не має не знятої чи не погашеної судимості.

Тож, суд ураховує у даному питанні позицію ВС у справі № 647/1831/15-к, за якої припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т.ч. і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Тож, суд при призначенні покарання у цій справі не враховує наявну інформацію про учинення ОСОБА_4 злочинів, так як наразі він є особою, яка відповідно до ст. 89 КК України не має судимості.

Щодо особи обвинуваченого, то суд також бере до уваги, що він на обліку уповноваженого органу з питань пробації не перебуває, щодо нього відсутні дані про неприйнятну репутацію за місцем постійного проживання, не перебуває на військовому обліку, так само, які на обліку і лікаря - нарколога та лікаря - психіатра.

За таких обставин, за умови відсутності підстав для застосування положень ст.ст. 69, 69-1 КК України, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, у т.ч й наведені у вступній частині вироку, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку) за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер протиправних дій, суд згідний із прокурором щодо релевантності у даному випадку покарання у виді пробаційного нагляду розміром у межах ст. 390-1 КК.

Так як суд вважає, що виходячи із принципів співмірності та індивідуалізації, саме таке покарання за своїм видом та розміром є адекватним характеру вчинених дій та особі обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

При цьому, суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК, такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покладення обов`язків, із числа передбачених ч.3 ст. 59-1 КК, суд вважає недоречним за встановлених ним обставин, у т.ч. й з огляду на дані про особу обвинуваченого, його поведінку до, під час та після учиненого діяння.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання в ключі характеристик особи та характеру учиненого проступку, може сприйматись як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК України.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Процесуальні витрати згідно із переліком ст.118 КПК України відсутні.

Речові докази – відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Підстави для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили – відсутні.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України, обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ст. 390 -1 КК України, і призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

В силу ч.1 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання - обчислювати з дня постановки ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Копію вироку після набрання ним законної сили – направити до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти днів) з дня його проголошення.

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Вирок набирає законної сили після строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_7