Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №454/898/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Суд: Сокальський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 01 липня 2026 р.

Справа: №454/898/26

Суддя: Струс Т. В.

Справа № 454/898/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокаль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду із даною позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною двадцяти трьох річного віку та стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 7000грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.10.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.02.2021 року у цивільній справі №454/202/21. У даному шлюбі народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька проживає з позивачкою та перебуває на її повному утриманні. Станом на сьогодні ОСОБА_3 навчається в "Технологічному фаховому коледжі Національного університету "Львівська політехніка" у місті Львів на третьому курсі денної форми навчання за спеціальністю 242 «Туризм і рекреація». ОСОБА_3 розпочала навчання 01.09.2023р., а закінчує 30.06.2026р. Позивачка зазначає, що несе значні та постійні витрати, пов`язані з навчанням дитини, зокрема на оплату проживання, харчування, транспортні витрати та канцелярські товари. Незважаючи на одноразові звернення позивачки до відповідача з приводу необхідності надання матеріальної допомоги на утримання дитини після повноліття, відповідач відмовляється добровільно брати участь у фінансовому забезпеченні потреб дитини, фактично ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку щодо її належного утримання та не надає жодної регулярної матеріальної підтримки.

У зв`язку з викладеним, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною двадцяти трьох річного віку або до припинення навчання.

Представник відповідача – адвокат Брух Андрій Олексійович, 07.04.2026 року надав до суду відзив. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачка жодного разу не зверталась до відповідача із питанням добровільного надання коштів на їхню доньку на період навчання доньки сторін. Також зазначає, що донька сторін недавно досягнула повноліття, а тому згідно судового наказу №454/2256/20 від 11.08.2020р. виданого Сокальським районним судом Львівської області з відповідача щомісячно стягувались аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частки його доходу щомісячно. Також зазначає, що 05.12.2022 року Сокальським районним судом Львівської області ухвалено рішення, яким присуджено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини від всіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи з 30.09.2022р. і до досягнення дочкою двадцяти трьох річного віку. На даний момент виконавче провадження щодо виконання вимог виконавчого листа перебуває на примусовому виконанні. Водночас у позові про стягнення аліментів на дочку ОСОБА_5 , позивачка замовчує факт наявності у шлюбі ще однієї дитини та здійснення стягнень з відповідача на її утримання. Більше того, позивачка просить стягувати кошти на час її навчання в більшому розмірі ніж такі, які сплачуються на користь іншої доньки ОСОБА_4 . Також, позивачкою не доведено потреби в наданні дочці матеріального утримання, а лише долучено довідку, з якої вбачається, що остання навчається на 3 курсі «Технологічного фахового коледжу Національного університету «Львівська політехніка» денної форми навчання і навчається за спеціальністю 242 «Туризм і рекреація» освітньо-професійного ступеня: фаховий молодщий бакалавр за кошти державного бюджету. А також позивачка не надала доказу про те, що позивачкою здійснюються витрати на оренду квартири чи оплати гуртожитку, про придбання навчальної літератури та інших супутніх витрат у зв`язку із навчанням. Також, представник відповідача наголошує, що спільна дочка може користуватись пільгами, наданій їй як дитині військослужбовця, в тому числі на пільги на безкоштовне навчання та на проживання гуртожитку. Також зазначає, що на утриманні відповідача перебуває його матір – ОСОБА_6 , 1947р.н., з якою він проживає. У зв`язку із викладеним просить суд присудити аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу) відповідача та відмовити у стягненні судових витрат, оскільки такий є явно завищений та таким. який не підлягає стягненню.

Представник позивача – адвокат Семенюк А.В, 08.05.2026р. надав до суду відповідь на відзив. В обґрунтування зазначає, що відповідач має прямий обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання та також зазначає, що відповідач не надає відповідних підтверджуючих документів, які могли б надати суду можливість оцінити дійсний розмір його доходів, так як і не надає доказів понесених ним витрат саме в інтересах догляду за мамою. Також зазначає, що призначення аліментів у розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу) відповідача не відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки призведе до зменшення рівня її матеріального забезпечення та може негативно вплинути на належні умови її проживання, розвитку, навчання й повсякденного утримання. Тому просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача – адвокат Брух Андрій Олексійович, 12.05.2026 року надав до суду заперечення на відповідь на відзив. В обґрунтування зазначив, що у відповідача наявні тільки заперечення щодо розміру аліментів, які підлягають сплаті на утримання повнолітньої дочки. Щодо доводів позвачки про ненадання відповідачем відомостей про свої доходи, то такі є фактично безпідставними, оскільки як вже було раніше згадано з відповідача стягуються кошти на користь позивачки на утримання іншої дочки у розмірі 1/6 частки від доходу. Отже, відповідач не заперечує щодо надання коштів на утримання доньки ОСОБА_5 . Водночас стягнення таких у заявленому позивачкою розмірі буде надмірним фінансовим тягарем для відповідача, та водночас призводитиме до дисбалансу дітей в плані їх утримання. Таким чином, з урахуванням вище наведеного вважають, що присудження аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/8 буде повністю відповідати її інтересам.

Представник позивача – адвокат Семенюк А.В. в судове засідання не прибув, однак надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його та позивачки відсутності, позов підтримують та просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Брух А.О. в судове засідання не прибули, однак надали відзив на позовну заяву, в якому просять встановити розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки у частці 1/8 від усіх видів його доходу та відмовити у стягненні витрат на професійну допомогу у розмірі 7000грн.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

В свою чергу згідно ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років.

Із копії свідоцтва про народження, встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Із копії свідоцтва про народження встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 .

В ході розгляду справи із дослідженої довідки №53 від 12.02.2026р., що видана Технологічним фаховим коледжом Національного університету «Львівська Політехніка», ОСОБА_3 навчається на третьому курсі денної форми навчання за спеціальністю 242 «Туризм і Рекреація». Закінчення навчання 30.06.2026 року.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, суд виходить з того, що відповідно до ст.183 СК України, якщо платник аліментів працює, частка заробітку (доходу), яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Факт продовження навчання за денною формою сам по собі свідчить про обмежену можливість повнолітньої дитини самостійно забезпечувати себе матеріально, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку брати участь у її утриманні.

Разом із тим суд бере до уваги, що відповідач не заперечує свого обов`язку щодо утримання повнолітньої дочки, однак просить визначити розмір аліментів у меншій частці від доходу.

Оцінюючи доводи сторін щодо розміру аліментів, суд враховує, що з відповідача вже стягуються аліменти на користь іншої повнолітньої дочки, яка також продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки усіх видів його заробітку (доходу). Крім того, відповідач посилається на необхідність утримання своєї матері похилого віку.

Водночас належних і достатніх доказів, які б свідчили про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу дочці або підтверджували істотне погіршення його матеріального становища, матеріали справи не містять.

Разом із цим позивачкою не надано доказів понесення витрат у тому обсязі, який би обґрунтовував необхідність стягнення аліментів саме у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи потребу повнолітньої дочки у матеріальному забезпеченні, обов`язок обох батьків брати участь у її утриманні, наявність у відповідача іншої повнолітньої дитини, на утримання якої вже стягуються аліменти, а також відсутність належних доказів, які б свідчили як про необхідність стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки, так і про достатність визначення їх у розмірі 1/8 частки, суд доходить висновку, що обґрунтованим та справедливим є визначення розміру аліментів у 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Саме такий розмір, на переконання суду, забезпечить розумний баланс між інтересами повнолітньої дитини та майновими можливостями платника аліментів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав ордер на надання правничої допомоги №1440779 від 03.03.2026р., згідно яких розмір витрат на правничу допомогу становить 7000грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи без участі сторін, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) батька, починаючи з 09.03.2026р. і до досягнення дитиною двадцяти трьох річного віку.

Припинити стягнення аліментів у разі припинення навчання ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1331,20 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Головуючий: Т. В. Струс

Оригінал: reyestr.court.gov.ua