Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №450/5168/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5168/25 Провадження № 2/450/577/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про предмет спору: стягувати зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з продовженням навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 5 604, 00 грн., починаючи з дня подачі позовної заяви 24.10.2025 року і до припинення навчання, або до досягнення 23 (двадцяти трьох) років, з проведенням щорічної індексації аліментів відповідно до офіційного індексу споживчих цін Національного банку України,

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): 05.08.2024 року рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області вирішено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний момент син сторін є повнолітнім та навчається на третьому курсі денного відділення ВСП Автомобільно-дорожній фаховий коледж НУ Львівська політехніка за платною формою навчання. Закінчується навчання 30.06.2025 року. Відповідно до договору «Про надання платної освітньої послуги» вартість за весь строк навчання становить 42 000, 00 грн., а за один навчальний рік 10 500, 00 грн. Оскільки через навчання син сторін немає змоги працювати, тому перебуває на утриманні позивача. Зараз ОСОБА_4 продовжує навчання у Львівському торговельно- економічному університеті. Вартість навчання за один рік складає 49 250, 00 грн (сорок дев`ять тисяч двіста п`ятдесят гривень 00 коп.). Крім того, ОСОБА_4 продовжує навчання у Школі англійської мови "Проект 12", і сплачує за рік 18 000, 00 грн. Тобто, витрати на навчання сина зросли у сім разів. Загальний платіж за один рік складає 67 250, 00 грн. Крім того, на її утриманні є ще й донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від другого шлюбу. Дитина росте, і хоче більше їсти, одяг купуємо кожного року і щораз більшого розміру. Навчається вона у м Бібрка у Ліцеї 1-3 ступенів ім. Уляни Кравченко, що вимагає витрат на шкільне обладнання. Усі ці витрати є загальновідомими фактами, і не потребують доведення.

Окрім цього на утримання молодшого сина фізично не вистачає тих аліментів котрі сплачує відповідач, а тому позивачка вважає, що в даному випадку розмір вказаних аліментів може бути збільшений судом до 5604 грн. щомісяця. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз`яснено сторонам, що у відповідності до ч. 7 ст. 279 ЦПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 09.12.2025 року у справі № 450/5168/25 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів розглядати за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просить суд позов задоволити.

Відповідач подав заперечення на позов. В обґрунтування зазначив, що він як батько їхнього сина розуміє про свій обов`язок сплачувати аліменти та не має наміру від нього ухилятися, адже до тепер він сплачував аліменти на його утримання в розмірі 3000 грн, як це було визначено судом та не ухилявся від обов`язку сплачувати його, але вимога про сплату аліментів у твердій грошовій сумі, а саме в розмірі 5 604,00 грн, не відповідає вимогам закону. На даний час, він офіційно не працевлаштований, перебивається тимчасовими, нерегулярними заробітками, має мінливий дохід. Крім цього, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина віком 9 років, його син від другого шлюбу. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.01.2006 року.

У відповідності до вимог ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 у справі №644/3610/16 (провадження №61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Згідно вимог ч. 1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 20 ППВС «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів як досягнення дочкою, сином, віку, який перевищує 18 років але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі та наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно довідки № 02-30/25 від 12.01.2024 року виданої ВСП «Автомобільно-дорожній фаховий коледж НУ «Львівська політехніка», ОСОБА_4 є студентом третього курсу денного відділення, за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб. Закінчує навчання 30.06.2025 року.

Згідно довідки № 15/10 від 30.09.2025 року виданої Львівським торговельно-економічним університетом, ОСОБА_4 зарахований наказом № 633/03 від 18.08.2025 р. на І курс денної форми навчання за спеціальністю D7 «Торгівля» освітньо-професійна програма «Логістика та торгівельний бізнес» на платну форму навчання. Вартість навчання згідно договору про надання платньої освітної послуги № 37/4 с від 20.08.2025 р. становить 49 250,00 гривень за навчальний рік.

Відповідно до Договору про навчання у закладі вищої освіти № 37/4 с від 20.08.2025 року Львівський торгівельно-економічний університет, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, уклали цей Договір про навчання про наступне: Університет бере на себе зобов`язання за рахунок коштів Замовника здійснити навчання ОСОБА_4 . Вартість освітньої послуги за роками навчання становить перший (2025-2026) рік навчання – 49 250 гривень, другий (2026-2027) рік навчання – 49 250 гривень, третій (2027-2028) рік навчання – 49 250 гривень, четвертий (2028-2029) рік навчання – 49 250 гривень.

Згідно довідки № 15/10 від 30.09.2025 року виданої Львівським торговельно-економічним університетом, ОСОБА_4 зарахований наказом № 633/03 від 18.08.2025 р. на І курс денної форми навчання за спеціальністю D7 «Торгівля» освітньо-професійна програма «Логістика та торгівельний бізнес» на платну форму навчання. Вартість навчання згідно договору про надання платної освітньої послуги № 37/4 с від 20.08.2025 р. становить 49 250,00 гривень за навчальний рік.

Згідно довідки виданої Школою англійської мови «Проект 12» від 03.10.2025 року ОСОБА_4 зареєстрований у школі англійської мови «Проект 12» на навчальний рівень – Elementary (курс з 20.01.2025 р. по 13.04.2025 р.) та здійснив оплату у розмірі 6500 грн, - Pre – intermediate - (курс з 12.05.2025 р. по 03.08.2025 р.) та здійснив оплату у розмірі 6500 грн, – intermediate - (курс з 04.08.2025 по 26.10.2025 р.) та здійснив оплату у розмірі 5000 грн.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їх їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи встановлені обставини та факти, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 , який є сином сторін, на день звернення до суду не досяг 23 років, навчається на денній формі навчання, що позбавляє її можливості працевлаштуватися та отримувати певний дохід, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідачем не подано до суду доказів, на підтвердження того, що в нього відсутня можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина під час навчання.

Отже, з урахуванням вищевказаного, беручи до уваги те, що позивачкою повністю доведено належними і допустимими доказами всі обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, що повнолітній син проживає з матір`ю, беручи до уваги ті обставини, що обов`язок з утримання дітей покладено на обох батьків, з відповідача слід стягувати аліменти у зв`язку з продовженням навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 5 604, 00 грн., починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви і до припинення навчання, або до досягнення 23 (двадцяти трьох) років.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

З відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати, які складають із судового збору у розмірі 1211, 20 грн., оскільки згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Згідно ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертоїст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому суд зобов`язаний врахувати: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК).

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання правової допомоги від 24.10.2025 р., замовлення № 1 про надання юридичних послуг, акт приймання-передачі № 1 від 24.10.2025 р., квитанція № 1 від 24.10.2025 р.

У запереченнях на позов, сторона відповідача просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зауважує, що у пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582 св 20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783 св 21), від 13 червня 2022 року у справі №456/7206/18 (провадження 61-5547 св 21).

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України, відтак з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 слід стягнути витрати понесені останньою на правову (правничу) допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 ,- задоволити.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з продовженням навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 5 604, 00 грн., починаючи стягувати з дня подачі позовної заяви 03.11.2025 року і до припинення навчання, або до досягнення 23 (двадцяти трьох) років.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.07.2026 року.

Учасники справи:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

СуддяЄ. О. Данилів