Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №445/1230/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/1230/26

провадження № 2/445/1465/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 червня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 24.01.2017 року, шлюб між ними розірвано, дочка залишилася проживати з нею. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 24.01.2017 року, з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 700,00 грн., щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 16.12.2016 року до досягнення дитиною повноліття. Позивач зауважує, що вказаної суми аліментів поза розумним сумнівом не вистачає для забезпечення належного рівня життя дитини, враховуючи рівень споживчих цін, які суттєво зросли із 2017 року. Фактично дитина перебуває на її утриманні. На даний час, як їй відомо, відповідач перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, та має офіційний дохід, однак про розмір його доходів їй не відомо. Враховуючи, що обов`язок щодо матеріального забезпечення дитини в однаковій мірі стосується обох батьків, вважає, що справедливим буде змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/4 частки від усіх доходів відповідача.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та не заперечила проти ухвалення заочного рішення у випадку неявки відповідача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, скерованим за відомою суду адресою місця реєстрації відповідача, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

В постанові ВП ВС від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, у справі №10/249-10/19 від 15.06.2020 року, Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Окрім того, в постанові КЦС ВС від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, ВС зауважив, що відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, якщо це підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

За вказаних обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24.01.2017 року, шлюб між сторонами розірвано.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно рішення Золочівського районного суду Львівської області від 24.01.2017 року, з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 700,00 грн., щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 14.12.2016 року до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного вище рішення, 28.02.2017 року Золочівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист.

Як вбачається з довідки №7 від 22.04.2026 року, виданої Поморянською селищною радою Золочівського району Львівської області, позивачка проживає разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №ЕКУ00000066 від 22.04.2026, ОСОБА_1 працює в ТзОВ "Електроконтакт Україна" з 10.01.2012 року, за період з 01.10.2025 року по 31.03.2026 її середньомісячний дохід - 20146,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України (надалі СК України).

Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Також, відповідно до вказаної норми СК України саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

При цьому обов`язок батьків дитини по її утриманню є спільним. Батьки дитини мають рівні обов`язки з надання утримання дитині, оскільки, згідно ч. 1 ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто обов`язок по утриманню дитини лежить як на батькові, так і на матері, отже забезпечення спільної дитини повинно покладатися на обох.

Частина 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Україною 27.02.1991 року, наголошує: в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України зазначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Позивач просить стягнути аліменти на утримання дитини у частці від доходу батька дитини, змінивши спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на встановлені у справі обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів підлягають задоволенню.

При цьому, суд виходить із того, що зміна способу стягнення аліментів не змінює обов`язку відповідача щодо утримання дитини, а лише визначає інший порядок виконання такого обов`язку, який у конкретних правовідносинах забезпечить більш ефективний захист прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Окрім того, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1331,20 грн., оскільки позивач звільнена від його сплати при подачі позову відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ч.6 ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 76-84,258-259, 260,263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 24.01.2017 року у справі №445/2327/16-ц, та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24.06.2026 року.

Суддя О. М. Кіпчарський