Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №308/8745/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8745/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд: скасувати постанову №3302-1 від 21.12.2025 про накладення на нього адміністративного штрафу в сумі 17 000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити за відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії. При цьому позивач зазначає, що 21.12.2025 він фактично пройшов ВЛК, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 21.12.2025, в якому наявна відмітка про проходження ВЛК №2025-1221-1852-0304-0 від 21.12.2025.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 21.12.2025 позивачу було вручено направлення на проходження військово-лікарської комісії, однак він усно відмовився від проходження медичного огляду, у зв`язку з чим стосовно нього складено протокол та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідач вказав, що відповідно до в имог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» проходження медичного огляду є обов`язком громадян, а тому дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 були правомірними. З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Заяви, ( клопотання) учасників справи.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин процесуального строку на оскарження до суду постанови про адміністративне правопорушення №3302-1 від 21.12.2025.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.06.2026 вказану справу передано на розгляд судді цього суду Голяни О.В.

Ухвалою суду від 16.06.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд адміністративної справи постановлено здійснювати за правилами ст. 286 КАС України.

Ухвалами суду від 23.06.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду, витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення та письмові пояснення щодо процедури її розгляду, а розгляд справи відкладено на 03.07.2026.

Сторони, їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень КАС України.

Судом на підставі частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 3302 від 21.12.2025, складеним начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , ОСОБА_1 поставлено в провину порушення вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке, за змістом протоколу, полягало у відмові від проходження медичного огляду за виданим йому направленням, а також від його підписання.

У протоколі зазначено, що правопорушення вчинено в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Також у ньому відображено, що ОСОБА_1 роз`яснено положення статті 63 Конституції України та права, передбачені статтею 268 КУпАП, а розгляд справи призначено на 21:00 год. 21.12.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Водночас у протоколі зазначено, що від його підписання ОСОБА_1 відмовився.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №3302-1 від 21.12.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Як зазначено у постанові, 21.12.2025 близько 17:07 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі органів Національної поліції, однак не виконав вимоги, передбачені пунктом 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, а саме: не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби. На підставі цього відповідач дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З копії військового квитка серії НОМЕР_1 вбачається, що 21.12.2025 ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку №2025-1221-1852-0304-0 від 21.12.2025.

Оцінка Суду.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.

За приписами абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі відповідного направлення. Такий огляд здійснюється військово-лікарською комісією при ТЦК та СП у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які відповідають вимогам законодавства. Контроль за направленням та проходженням військовозобов`язаними медичного огляду покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.

За приписами пунктів 74, 74-1 Порядку (в редакції від 06.05.2025) військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у тому числі тим, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або керівник його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування, крім випадків, визначених пунктом 74-3 цього Порядку.

Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване в установленому порядку та підписане уповноваженою посадовою особою.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що позивачу було вручено направлення на проходження військово-лікарської комісії, призначено конкретну дату та час її проходження, а також доказів того, що він не з`явився для проходження військово-лікарської комісії у визначений час без поважних причин.

Натомість з копії військового квитка серії НОМЕР_1 вбачається, що 21.12.2025 ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку №2025-1221-1852-0304-0 від 21.12.2025. Сам факт проходження позивачем військово-лікарської комісії цього ж дня об`єктивно спростовує висновок відповідача про його відмову від її проходження, оскільки зазначені обставини є взаємовиключними, а інших належних доказів відмови відповідач суду не надав.

За таких обставин твердження, викладені в оскаржуваній постанові щодо відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Крім того, як убачається із протоколу, його складено 21.12.2025, а розгляд справи призначено на 21:00 год. цього ж дня, тобто фактично у день складення протоколу.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №676/752/17, від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справах №308/12552/16-а та №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а дійшов висновку, що обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним лише за умови, якщо особа була поінформована про це не пізніше ніж за три дні до розгляду справи, а обов`язок доказування належного повідомлення покладається на уповноважену посадову особу.

Крім того, у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 31.03.2021 у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 у справі №465/5145/16-а Верховний Суд зазначив, що несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи про дату, час і місце розгляду справи є підставою для визнання постанови незаконною, оскільки позбавляє особу права на участь у розгляді справи, надання пояснень, подання доказів, заявлення клопотань та користування правовою допомогою.

У даній справі відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 30.05.2018 у справі №337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі №607/7987/17, відповідно до якої порушення суб`єктом владних повноважень установленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення є істотним процесуальним порушенням, що унеможливлює встановлення всіх обставин справи та є самостійною підставою для скасування постанови.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим порушив гарантоване позивачу право на захист, передбачене статтею 268 КУпАП.

Зважаючи на викладене, у ході судового розгляду не підтвердились висновки відповідача щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, спірна постанова винесена з порушенням встановленої процедури, а тому притягнення останнього до відповідальності згідно оскаржуваної постанови є неправомірним.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа витрати по сплаті судового збору.

За змістом частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час, частиною п`ятою статті 4 Закону № 3674 передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 665,60 грн.

При цьому, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 висловлено правовий висновок про те, що «З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5ст. 242 КАС).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2026 року складав 3328 грн.

Таким чином, за вимогу про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач мав сплатити 665,60 грн, а тому сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 .

З цих підстав, керуючись статтями 1-3, 77, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов – задовольнити.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №3302-1 від 21.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 /, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя Олена ГОЛЯНА