Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №759/13099/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/13099/26 пр. № 1-кп/759/1341/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ;

при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження ЄРДР № 12026100080000753 вд 25 березня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Селидове Донецької області, українка, гр-ка України, освіта вища, має на утриманні неповнолітніх дітей, працює в АТ «Енергоатом», зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 , не судима, -

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч. 2 ст. 350 КК України,

сторони провадження: прокурор ОСОБА_5 , обвинувачена ОСОБА_6 її захисник ОСОБА_7 , інші учасники - потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним за результатами судового розгляду.

25 березня 2026 року, близько 18 год. 15 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16, вчинила опір працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків за таких обставин.

Так, 25 березня 2026 року дільничні офіцери поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інші, які є працівниками правоохоронних органів, відповідно до плану розрахунку від 24 березня 2026 року заступили до несення служби у складі нарядів для забезпечення публічної безпеки та порядку на території Святошинського району м. Києва за адресою: бульв. Академіка Вернадського, 16.

Близько 18 год. 15 хв. того ж дня, здійснюючи охорону публічної безпеки та порядку, у місці розташування мобільного блокпоста за вказаною адресою, працівниками поліції був зупинений автомобіль «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 , у салоні якого на передньому пасажирському сидінні перебував ОСОБА_15 . Разом з тим, ОСОБА_6 , будучи агресивно налаштованою стосовно працівників поліції та розуміючи, що перед нею знаходяться працівники правоохоронного органу під час виконання службових обов`язків, не виконуючи законних вимог працівників поліції, намагалась покинути місце зупинки транспортного засобу. У подальшому, коли працівники поліції ОСОБА_13 та ОСОБА_14 здійснювали затримання ОСОБА_6 з метою припинення вчинення нею протиправних дій, остання почала чинити фізичний опір вказаним працівникам поліції, штовхати їх та хапати за формений одяг. Одночасно, під час затримання ОСОБА_16 , який розпилив в бік вказаних працівників поліції газ дратівливої дії, ОСОБА_6 , продовжуючи свої протиправні дії, почала відштовхувати працівників поліції ОСОБА_17 та ОСОБА_18 від ОСОБА_16 , чим також вчинила активний опір діям працівників поліції як працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків.

2. Правова позиція сторони захисту щодо пред`явленого обвинувачення, яке визнано судом доведеним.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у висунутому звинуваченні в наведеній частині визнала у повному обсязі, щиро покаялась і

надала показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення нею злочину, пояснивши, що дійсно, 25 березня 2026 року близько 18 год. 15 хв. її як водія транспортного засобу «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 зупинили працівники поліції на мобільному блок посту за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16. Цілком розуміючи, що перед нею знаходяться поліцейські у форменому одязі, які є працівниками правоохоронного органу та виконують свої службові обов`язки, ігноруючи законні вимоги працівників залишатися на місці, намагалась покинути місце зупинки транспортного засобу, під час припинення її протиправних дій чинила поліцейським опір, який продовжила чинити як під час свого затримання через це, так і під час затримання її пасажира ОСОБА_16 , який розпилив в бік працівників поліції газ, тим самим вчинила активний опір діям працівників правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків.

3. Порядок дослідження доказів та правова кваліфікація за доведеним обвинуваченням.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні в цій частині висунутого обвинувачення та викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин в наведеній частині із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі в указаній частині висунутого обвинувачення.

Отже, суд вважає доведеним в судовому засіданні поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_6 25 березня 2026 року вчинила опір працівникам правоохоронних органів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 під час виконання ними службових обов`язків, а тому ці дії обвинуваченої кваліфікує за ч. 2 ст. 342 КК України.

4. Формулювання обвинувачення, яке пред?явлено ОСОБА_6 та визнане судом недоведеним, підстави відхилення доказів.

Крім того, ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті та підтримане прокурором під час судового розгляду такого змісту.

25 березня 2026 року, близько 18 год. 15 хв., ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16, умисно нанесла побої та заподіяла легкі тілесні ушкодження службовій особі - стрільцю відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_22 у зв`язку з службовою діяльністю останнього.

Так, вказаного дня спільно із працівниками поліції Святошинського УП ГУНП у м. Києві стрілець відділення оповіщення ОСОБА_23 у форменому одязі та, будучи службовою особою, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 138/АГД від 25 березня 2026 року заступив на службу з виконання своїх посадових обов`язків на мобільний блокпост за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16.

Близько 18 год. 15 хв., на вказаному мобільному блокпості для перевірки був зупинений транспортний засіб «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 . В ході здійснення своїх службових обов`язків ОСОБА_23 підійшов до передньої частини вказаного автомобіля з метою подальшого виконання вимог наказу № 138/АГД від 25 березня 2026 року.

Тим часом, ОСОБА_6 , побачивши, що ОСОБА_23 виконує свої посадові обов`язки, будучи обуреною рішенням про зупинку належного їй транспортного засобу, перебуваючи на узбіччі проїжджої дороги за вказаною адресою, з метою спричинення потерпілому ШУЛЬГІНУ як службовій особі тілесних ушкоджень та побоїв, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючи транспортним засобом «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 почала його рух, розуміючі, що перед її автомобілем перебуває ОСОБА_24 . У подальшому ОСОБА_23 виставив руки перед автомобілем з метою його зупинки, однак ОСОБА_6 не відреагувала та здійснила наїзд передньою частиною автомобіля на ОСОБА_25 , чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді забою правої кисті, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. У подальшому транспортний засіб під керуванням ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції, а останню було затримано.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні поставленого її у провину злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, сторона обвинувачення посилалася на подані докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду і містилися у:

-показаннях потерпілого ОСОБА_25 та інших потерпілих - очевидців подій ОСОБА_26 та ОСОБА_17 , службовій документації щодо їх діяльності;

-протоколах огляду місця події та обшуку від 25 березня 2026 року;

-висновку судового експерта-медика № 042/1-100-2026 від 15 квітня 2026 року та первинних медичних документів на потерпілого ОСОБА_25 ;

-протоколах огляду відеозаписів та в останніх безпосередньо;

-показаннях обвинуваченої ОСОБА_6 , яка визнала свою винуватість у протиправних діях щодо працівників поліції та не заперечувала свою участь в конфлікті з військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_27 під час виконання ним мобілізаційних заходів як службовою особою.

Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у висунутому звинуваченні в наведеній частині не визнала, пояснивши, що дійсно, 25 березня 2026 року близько 18 год. 15 хв. її як водія транспортного засобу «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 зупинили працівники поліції на мобільному блок посту за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16. Разом з нею на передньому пасажирському сидінні перебував її знайомий ОСОБА_28 . Вона бачила біля свого зупиненого автомобіля потерпілого ШУЛЬГІНА у військовій формі, який мав питання до її пасажира ОСОБА_28 з приводу військово-облікових документів. Але, оскільки її зупинили працівники поліції, які відійшли, вона вирішила продовжити рух на своєму автомобілі, чому став перешкоджати ШУЛЬГІН ставши перед її автомобілем та стукнувши декілька разів своєю рукою по капоту її автомобіля. При цьому на крик ШУЛЬГІНА збіглися працівники поліції, які зупинили її і з якими далі в неї продовжився конфлікт. Із ШУЛЬГІНИМ вона більше не контактувала і не спілкувалася. Як також уточнила обвинувачена, вона, дійсно, вела себе занадто емоційно, безпідставно ігнорувала законні вимоги ШУЛЬГІНА, звернуті до її пасажира, ображала ОСОБА_29 у військовій формі та працівників поліції, використовуючи при цьому нецензурну лайку, в чому щиро кається та просить пробачення, проте жодних побоїв чи тілесних ушкоджень ШУЛЬГІНУ не заподіювала, а тим більше умисно, можливість отримання останнім виявленого в нього тілесного ушкодження за інших обставин не виключає. Що ж стосується її ставлення до військових, то як її колишній чоловік, з яким вона підтримує стосунки, так і ОСОБА_28 виконують на даний час військові обов`язки з оборони країни, чим вона пишається.

Захисник просив суд ухвалити виправдувальний вирок в цій частині висунутого обвинувачення, тим самим застосувати стосовно обвинуваченої належну правову процедуру.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_23 - стрілець відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовому званні «солдат» показав, що спільно із працівниками поліції він у форменому одязі відповідно до наказу свого начальника заступив на службу з виконання бойового завдання зі здійснення мобілізаційних заходів під час воєнного стану з перевірки військово-облікових документів у військовозобов`язаних на мобільний блокпост за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16. Близько 18 год. 15 хв., на вказаному мобільному блокпості для перевірки був зупинений працівниками поліції автомобіль білого кольору під керуванням УКРАЇНЕЦЬ. В ході здійснення своїх службових обов`язків він, ОСОБА_29 , переходив від водія до пасажира цього автомобіля, однак, коли він був перед капотом, водій почала рух автомобілем на нього, сталося зіткнення, він вперся обома руками на капот вказаного автомобіля, отримавши незначні ушкодження правої кисті, які у подальшому зафіксував лікар. Через здійснений наїзд він окрикнув водія, на його крик підбігли працівники поліції, він відійшов в бік. Водій УКРАЇНЕЦЬ намагалася залишити місце події, тому поліцейські витягли її з салону автомобіля та почали затримувати, вона чинила опір. Він, ШУЛЬГІН, в цих подіях участі не брав. Через те, що ОСОБА_28 задув працівників поліції газовим балончиком, його також затримали поліцейські, яким він допоміг.

Як також уточнив потерпілий ОСОБА_23 , під час всього конфлікту обвинувачена безпосередньо з ним фізично не контактувала, вважає, що механізм отримання ним ушкодження правої кисті полягав у тому, що від наїзду автомобіля він вперся руками в капот останнього, ударів рукою по капоту не наносив, під час вказаного інциденту більше ніяких тілесних ушкоджень, в тому числі і від самого наїзду автомобілем в область ніг чи тазу, поштовх від якого був незначним, не отримував, до лікарні звернувся в день події, на ньому була бодікамера, проте відео з неї слідчі не запитували, де зараз це відео йому невідомо.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 - працівник поліції та очевидець події показав, що 25 березня 2026 року разом з іншими дільничними Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_30 відповідно до плану розрахунку заступив до несення служби у складі наряду для забезпечення публічної безпеки та порядку за адресою: АДРЕСА_2 , де був встановлений блок пост, на якому військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювали перевірку військово-облікових документів.

25 березня 2026 року, після 18 год., під час виконання обов`язків з охорони громадського порядку бачив, як водій ОСОБА_6 зупиненого автомобіля для перевірки військово-облікових документів пасажира здійснила наїзд (незначний поштовх внаслідок контакту в область верхньої частини ніг) на потерпілого ШУЛЬГІНА - військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , який стояв перед передньою частиною вказаного автомобіля посередині у форменому одязі, внаслідок наїзду він не впав, залишався стояти на ногах, блокуючи подальший рух автомобіля. Чи спирався ШУЛЬГІН руками на капот автомобіля не пам`ятає. Після цього підбігли працівники поліції, почали затримувати обвинувачену та її пасажира, які чинили активний опір їх діям, а пасажир розпилив їм в обличчя газовий балончик, після чого він, потерпілий, вже нічого не бачив.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 - працівник поліції та очевидець події, підтвердивши показання потерпілого ОСОБА_26 уточнив, що бачив описані ЧОРНЕНЬКИМ події лише з моменту, як військовослужбовець ШУЛЬГІН, стоячи перед автомобілем обвинуваченої закричав щось подібне - «що ти робиш!», тому інші працівники поліції почали затримання водія УКРАЇНЕЦЬ та її пасажира, до цих дій долучився і він. Безпосередньо наїзду на потерпілого ОСОБА_29 він не бачив.

Оцінюючи між собою показання допитаних обвинуваченої УКРАЇНЕЦЬ та всіх вказаних потерпілих, суд вважає їх такими, що в цілому узгоджуються між собою, окрім однієї деталі. Так, УКРАЇНЕЦЬ заперечувала факт наїзду своїм автомобілем на потерпілого ОСОБА_29 , який за її версією подій, сам декілька разів вдарив рукою по капоту її автомобіля, що і спричинило виявлений в нього забій правої кисті. Потерпілий ОСОБА_29 , у свою чергу, наполягав на тому, що був факт наїзду, від якого втративши рівновагу він вперся руками на капот автомобіля обвинуваченої, чим спричинив собі вказане ушкодження. Натомість, потерпілий ОСОБА_13 також підтвердивши факт наїзду на потерпілого ОСОБА_29 , не зміг пригадати, чи падав той руками на капот автомобіля обвинуваченої, а потерпілий ОСОБА_31 - цих подій взагалі бачити не міг, перебуваючи осторонь.

Підсумовуючи наведене, обставини подій, які повністю узгоджуються в показах всіх вказаних осіб, суд визнає достовірними, а тому кладе в основу даного вироку, оскільки вони повідомлені очевидцями подій кожним у своїй мірі участі в них. Що ж стосується показань обвинуваченої УКРАЇНЕЦЬ, потерпілих ОСОБА_29 та ЧОРНЕНЬКОГО в іншій частині, то вони потребують перевірки на предмет достовірності іншими доказами.

Як вбачається з дослідженого під час судового розгляду Плану розрахунку нарядів, задіяних для забезпечення публічної безпеки та порядку на території Святошинського району м. Києва 25 березня 2026 року (т. 1 а. 77-78) до вказаних нарядів були задіяні, зокрема, працівники поліції ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , а також співробітник ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_23 , службовий статус якого підтверджений оригіналом службового посвідчення, копії якого та військового квитка долучені до матеріалів справи (т. 1 а. 97-98), час несення служби з 06 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв., а серед основного завдання - виявлення осіб, що перебувають у розшуку за наявними обліками.

Потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_23 підтвердили достовірність службових документів щодо їх залучення по службі.

Дані посадових інструкцій працівників поліції ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 (т. 1 а. 79-96) стосуються фактичних обставин висунутого обвинувачення за ч. 2 ст. 342 КК України, щодо яких судом прийнято рішення провести судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним їх дослідження.

Особа ОСОБА_6 документована її паспортом (т. 1 а. 131).

Згідно з дослідженим під час судового розгляду протоколом огляду місця події від 25 березня 2026 року з додатками у виді фото таблиці (т. 1 а. 50-60) предметом огляду являлася ділянка місцевості за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16, на якій біля проїзної частини був виявлений та вилучений газовий балончик з відповідним маркуванням «ТЕРЕН-4Н», а також була виявлена камера зовнішнього спостереження.

Згідно з протоколом обшуку від 25 березня 2026 року з додатками у виді фото таблиці та диску з відеозаписом цієї слідчої дії (т. 1 а. 61-75) під час проведення за участі понятих у присутності обвинуваченої ОСОБА_6 обшуку її автомобіля марки «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, бульв. Академіка Вернадського, 16, який був санкціонованим судом (т. 1 а. 137), виявлено та вилучено між передніми сидіннями два балончики з газом дратівливої дії. Також, за зауваженнями присутнього під час цієї слідчої дії захисника зафіксовані пошкодження на вказаному автомобілі від ударів по ньому, а серед них - пошкодження від ударів руками на капоті (фото № 7).

Згідно з висновком експерта № 042/1-100-2026 від 15 квітня 2026 року, а також відповідно до первинних медичних документів - довідка травмпункту КМКЛ № 7 від 26 березня 2026 року № 4051, картка виїзду швидкої медичної допомоги № 4978 (т. 1 а. 124-130), у потерпілого ОСОБА_25 виявлено синець на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-4 п`ясних з переходом на тильно-внутрішню поверхню променево-зап`ясткового суглобу, вказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження, яке не має ознак небезпеки для життя та утворилося від однократної травматичної дії тупого предмету, характерні особливості якого не відобразилися, за давністю може відповідати 25 березня 2026 року, а діагноз «хімічний опік очей та обличчя» достатнім обсягом об`єктивних клінічних даних не підтверджений.

Сторони результати цих огляду, обшуку та експертного дослідження не оспорювали.

Звертає на себе увагу, те що інших тілесних ушкоджень в потерпілого ШУЛЬГІНА, які мали б ознаки автомобільної травми, зокрема, могли б бути спричинені контактом транспортного засобу під керуванням обвинуваченої з його тілом в області нижніх кінцівок, таза, а так само побоїв - виявлено не було, об`єктивні судово-медичні дані на їх підтвердження відсутні. Єдиним встановленим механізмом утворення виявленого у потерпілого тілесного ушкодження правої кисті є однократна травматична дія тупого предмету, як пояснив сам потерпілий, удар рукою об капот автомобіля.

Крім того, згідно з дослідженим під час судового розгляду протоколом огляду відеозапису від 26 березня 2020 року та додатком до нього у виді диску з відеозаписами (т. 1 а. 99-102), слідчим було оглянуте та долучене до матеріалів провадження, у зв`язку з чим і досліджене судом, відео під назвою «1» (диск - т. 1 а. 115). Вказане відео переглянуто в судовому засіданні за допомогою програвача «VLC».

Так, на відео запису з камери поліцейського НАЙДЮКА під назвою «1» (ілюстрації №№ 1-6) на проїзній частині в м. Києві по бульв. Академіка Вернадського, 16, фіксуються події вечора 25 березня 2026 року за участі обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_25 та інших потерпілих - працівників поліції, як це було безспірно ідентифіковано сторонами провадження, зокрема:

-з 01 сек. запису в правій частині екрана відео на задньому плані переривчато через рух носія камери НАЙДЮКА фіксується зупинка на правій стороні дороги автомобіля білого кольору «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 , біля якого перебуває працівник поліції ЧОРНЕНЬКИЙ, який потім відходить (14 сек. запису), та потерпілий ШУЛЬГІН у військовій формі, який перебуває біля передніх пасажирських дверей вказаного автомобіля та веде комунікацію з пасажиром (з 15 сек. запису), а після швидко переходить та стає перед передньою частиною автомобіля, блокуючи у такий спосіб можливий його рух (з 38 сек. запису), далі фіксація цих подій переривається через зміну ракурсу зйомки, але через крики носій камери НАЙДЮК спішно направляється до вказаного місця зупинки автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 (з 59 сек. запису), який вже від`їхав в ліву смугу для руху та заблокував по ній рух інших автомобілів, зупинившись (01 хв. 02 сек. запису), контактів правої кисті ШУЛЬГІНА із капотом вказаного автомобіля не фіксується;

-з 01 хв. 09 сек. запису вже після конфлікту з потерпілим ШУЛЬГІНИМ фіксується обвинувачена УКРАЇНЕЦЬ біля водійських дверцят, яка сперечається з працівниками поліції та потерпілим ШУЛЬГІНИМ, який відходить в бік, потім вона сідає за кермо свого автомобіля та вчиняє наїзд на працівника поліції - потерпілого ЧОРНЕНЬКОГО (з 01 хв. 29 сек. запису), через що у подальшому відбувається її витягування із салону автомобіля та затримання, а згодом і затримання пасажира в її автомобілі, який пересівши на водійське місце розпилив газ в обличчя працівникам поліції, тобто фіксуються обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, щодо яких судом прийнято рішення провести судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним їх дослідження.

Згідно з дослідженим під час судового розгляду протоколом огляду відеозапису від 26 березня 2020 року та додатком до нього у виді диску з відеозаписами (т. 1 а. 103-107), слідчим було оглянуте та долучене до матеріалів провадження, у зв`язку з чим і досліджене судом, відео під назвою «2» (диск - т. 1 а. 115). Вказане відео переглянуто в судовому засіданні за допомогою програвача «VLC».

Так, на відео запису з камери поліцейського ЧОРНЕНЬКОГО під назвою «2» з іншого ракурсу ілюстрації №№ 1-8) фіксуються аналогічні події вечора 25 березня 2026 року за участі обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_25 та інших потерпілих - працівників поліції, як це було безспірно ідентифіковано сторонами провадження, зокрема:

-з 01 сек. запису в лівій верхній частині екрана відео переривчато через рух ЧОРНЕНЬКОГО з камерою фіксується зупинка на правій стороні дороги автомобіля білого кольору «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 (горять стоп-сигнали, на далі чітко візуалізується реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 » - 45 сек. запису), поліцейський ЧОРНЕНЬКИЙ вказує на необхідність звернути увагу на пасажира (29 сек. запису), після чого потерпілий ШУЛЬГІН у військовій формі, тримаючи в руках телефон (на 48 сек. запису чітко ідентифікується за обличчям) обходить спереду вказаний автомобіль зліва направо (ознак наїзду не фіксується) , підходить до передньої пасажирської двері та спокійно починає спілкування з пасажиром вказаного автомобіля, поліцейський ЧОРНЕНЬКИЙ в цей час також стає поруч (з 32 сек. запису);

-з 01 хв. 15 сек. запису ЧОРНЕНЬКИЙ відходить в бік, розмовляючи телефоном, подальші події біля автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 з участю ШУЛЬГІНА на камеру не фіксуються, з боку лише чутно сперечання УКРАЇНЕЦЬ із ШУЛЬГІНИМ;

-з 01 хв. 53 сек. запису фіксуються з боку крики «Стій!», поліцейський ЧОРНЕНЬКИЙ припиняє телефонну розмову та підбігає до автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 , який вже перелаштувався у ліву смугу руху та зупинився на ній (з 02 хв. 01 сек. запису), на далі УКРАЇНЕЦЬ сідає за кермо свого автомобіля та вчиняє наїзд на працівника поліції - потерпілого ЧОРНЕНЬКОГО (з 02 хв. 34 сек. запису), через що у подальшому відбувається її витягування із салону автомобіля та затримання, а згодом і затримання пасажира в її автомобілі, який пересівши на водійське місце розпилив газ в обличчя працівникам поліції, тобто фіксуються обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, щодо яких судом прийнято рішення провести судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним їх дослідження.

Згідно з дослідженим під час судового розгляду протоколом огляду відеозапису від 26 березня 2020 року та додатком до нього у виді диску з відеозаписами (т. 1 а. 108-115), слідчим було оглянуте та долучене до матеріалів провадження, у зв`язку з чим і досліджене судом, відео під назвою «3» (диск - т. 1 а. 115). Вказане відео переглянуто в судовому засіданні за допомогою програвача «VLC».

Так, на відео запису з камери поліцейського БЕЗУШКА під назвою «3» з іншого ракурсу (ілюстрації №№ 1-11) фіксуються аналогічні події вечора 25 березня 2026 року за участі обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_25 та інших потерпілих - працівників поліції, як це було безспірно ідентифіковано сторонами провадження, зокрема:

-з 01 сек. запису переривчато через рух БЕЗУШКА з камерою фіксується рух автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 з одночасним перестроюванням у ліву смугу руху, в цей час потерпілий ШУЛЬГІН перебуває перед капотом вказаного автомобіля, нахилившись на нього ліктем лівої руки, у правій руці тримає телефон, який перекладає у ліву руку та одночасно голосно подає команду «Стій!» (03 сек. запису), контактів правої кисті ШУЛЬГІНА із капотом вказаного автомобіля на відео не фіксується;

-з 34 сек. запису фіксується як УКРАЇНЕЦЬ сідає за кермо свого автомобіля та вчиняє наїзд на працівника поліції потерпілого ЧОРНЕНЬКОГО, через що у подальшому відбувається її витягування із салону автомобіля та затримання, а згодом і затримання пасажира в її автомобілі, який пересівши на водійське місце розпилив газ в обличчя працівникам поліції, звертає на себе увагу на даному відео, що потерпілий ШУЛЬГІН у подальшому із застосуванням сили своїми обома руками бере активну участь в затриманні пасажира автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 , який доволі тривалий час (більше хвилини) активно чинить опір діям всіх осіб, що здійснювали його затримання (з 20 хв. 15 сек. запису).

Згідно з дослідженими під час судового розгляду протоколами огляду відеозапису від 26 березня 2020 року та додатком до нього у виді диску з відеозаписом (т. 1 а. 116-118, 119-122), слідчим було оглянуте та долучене до матеріалів провадження, у зв`язку з чим і досліджене судом, відео під назвою «фора» (диск - т. 1 а. 122). Вказане відео переглянуто в судовому засіданні за допомогою програвача «VLC».

Так, на відео з камери зовнішнього спостереження під назвою «фора» з іншого ракурсу (відповідність тільки з ілюстрацією № 4 першого з двох протоколів (т. 1 а. 118) - 45 сек. запису, а також з ілюстраціями №№ 1-4 другого з двох протоколів (т. 1 а. 119-121) - 03, 06, 30 та 46 сек. запису відповідно) фіксуються аналогічні події вечора 25 березня 2026 року за участі обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_25 та інших потерпілих - працівників поліції, як це було безспірно ідентифіковано сторонами провадження, зокрема, із самого початку безперервно фіксуються виключно обставини затримання УКРАЇНЕЦЬ біля її автомобіля «Mitsubishi», а згодом і затримання пасажира в її автомобілі, який розпилив газ в бік працівників поліції, тобто обставини вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, щодо яких судом прийнято рішення провести судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним їх дослідження.

Крім того, згідно з вказаними двома протоколами огляду, їх предметом був один і той самий відеозапис під назвою «фора», який, на відміну від фактично долученого до цих протоколів відеозапису з такою ж назвою, охоплював більш рані за часом події.

Так, компільована до першого з вказаних двох протоколів огляду ілюстрація № 1 (т.1 а. 116) фіксує, як після спілкування з пасажиром автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 ШУЛЬГІН змістився і став на певній безпечній відстані перед передньою частиною цього автомобіля, блокуючи тим самим його можливий рух вперед, що узгоджується з даними дослідженого відеозапису з камери поліцейського під назвою «1».

Компільована до першого з двох вказаних протоколів ілюстрація № 2 (т. 1 а. 117) фіксує переміщення вказаного автомобіля «Mitsubishi» вперед з одночасним перестроюванням у ліву смугу для руху та наїздом на ШУЛЬГІНА, який намагається блокувати такий рух автомобіля, перебуваючи перед передньою його частиною та схилившись корпусом свого тіла в бік капоту цього автомобіля, з усією очевидністю контактуючи з останнім.

Також, компільована до першого з двох вказаних протоколів ілюстрація № 3 (т. 1 а. 117) фіксує вказаний автомобіль «Mitsubishi» вже в межах лівої смуги для руху, підтверджуючи тим самим його рух попри зусилля ШУЛЬГІНА та створену небезпеку для його життя.

Вказані ілюстрації №№ 2 та 3 узгоджуються як між собою, статично зафіксувавши подію в дії у часі, так і з даними досліджених відеозаписів з камер поліцейських під назвами «2» та «3».

Суд звертає увагу на те, що належність та достовірність всіх даних, які зафіксовані у вказаних протоколах огляду відеозаписів та них самих сторонами під час їх дослідження не оспорювалися з такими двома уточненнями: а) ці відеозаписи відображають не всі події; б) на ілюстрації № 1 до протоколу огляду відеозапису «3» від 26 березня 2020 року (т. 1 а. 108), зафіксовано не рух автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 на потерпілого ШУЛЬГІНА, як це зазначено у коментарі до цієї ілюстрації, а вже зупинку вказаного автомобіля після такого руху, коли потерпілий ОСОБА_29 йому перешкоджав, перебуваючи перед передньою частиною вказаного автомобіля, що відповідає самому вказаному відеозапису.

Оцінюючи між собою показання допитаних обвинуваченої, всіх вказаних потерпілих та досліджені документовані докази, суд з огляду на межі висунутого обвинувачення вважає поза розумним сумнівом доведеним лише те, що 25 березня 2026 року, приблизно о 18 год. 15 хв., солдат ОСОБА_23 - стрілець відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службових обов`язків зі здійснення мобілізаційних заходів під час воєнного стану, будучи у такому разі службовою особою в розумінні правил ч. 3 ст. 18 КК України, у період зупинки працівниками поліції автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та спроб останньої покинути місце зупинки, які завершилися її затриманням працівниками поліції разом з пасажиром, що перебував у салоні її автомобіля, дійсно отримав легке тілесне ушкодження, яке не має ознак небезпеки для життя, у виді синця на тильній поверхні правої кисті, який утворився від однократної травматичної дії тупого предмету, відтак може розглядатися як зовнішній прояв самого забою від одного удару.

Суд оцінює критично заперечення з боку обвинуваченої УКРАЇНЕЦЬ щодо факту самого наїзду на потерпілого ОСОБА_29 автомобілем, який все ж таких мав місце у виді поштовхів, як це випливає із сукупності досліджених документованих доказів фіксації самої події.

Разом з тим, всіма поданими та дослідженими судом доказами не вдалося усунути висловлені стороною захистом сумніви щодо справжніх фактичних обставин отримання потерпілим ШУЛЬГІНИМ забою правої кисті, оскільки можливість спричинення такого тілесного ушкодження не виключається як внаслідок свідомого удару потерпілим своєю правою рукою по капоту автомобіля обвинуваченої, який розпочав рух, так і під час активної участі потерпілого в затриманні гр-на ОСОБА_28 , який чинив активний та тривалий опір поліції.

Також, не може залишитися поза увагою суду і те, що ШУЛЬГІН під час блокування спроби УКРАЇНЕЦЬ покинути на своєму автомобілі місце зупинки, весь час у своїх руках тримав телефон, дані щодо випуску з рук якого чи його пошкодження внаслідок наїзду відсутні. Ця обставина у сукупності з даними про відсутність інших тілесних ушкоджень на тілі потерпілого додатково ставить під сумнів таку силу контактування з автомобілем обвинуваченої, за якої ШУЛЬГІН мав би неконтрольовано впасти на автомобіль, вдарившись об його капот обома руками. Беручи до уваги показання самого ШУЛЬГІНА, він вперся обома руками на капот вказаного автомобіля, при цьому, як свідчать матеріали справи, не втративши здатність утримувати в одній руці телефон.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом твердження в обвинувальному акті про те, що саме обвинувачена ОСОБА_6 , керуючи своїм автомобілем, умисно нанесла побої та заподіяла легкі тілесні ушкодження ОСОБА_22 , а всі сумніви з цього приводу тлумачить виключно на користь сторони захисту.

Таким чином, суд, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний поданий сторонами доказ та їх сукупність, вважає, що за результатами судового розгляду не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, що ОСОБА_6 за вказаних в обвинувальному акті обставин, 25 березня 2026 року, перебуваючи як водій за кермом автомобіля «Mitsubishi» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по бульв. Академіка Вернадського, 16, нанесла побої та заподіяла легкі тілесні ушкодження службовій особі - стрільцю відділення оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_22 у зв`язку з його службовою діяльністю, а тому за цим обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, ОСОБА_6 належить виправдати та ухвалити щодо неї виправдувальний вирок з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченої ОСОБА_6 є склад даного кримінального правопорушення.

5. Призначення покарання в межах доведеного обвинувачення.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання в частині доведеного обвинувачення суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про особу винної, яка раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (т. 1 а. 134), працевлаштована та характеризується виключно позитивно (т. 1 а. 135-136), має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а. 132-133), відтак відсутні сумніви в її осудності. Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 в межах доведеного обвинувачення, суд визнає її щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, матеріальний стан обвинуваченої, суд в даному конкретному випадку вважає за можливе виправлення ОСОБА_6 в умовах без ізоляції від суспільства, а тому призначає їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею чи іншими особами нового кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 373, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 374-376, 615 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_32 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України, та виправдати її за цим обвинуваченням з підстав не доведення того, що в діянні обвинуваченої є склад даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_32 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, за якою призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Скасувати арешт, накладений в межах даного кримінального провадження на два мобільні телефони, ключ металевий та магнітний, два блістера з пгулками, підставка під телефон, які повернути належному володільцу - обвинуваченій ОСОБА_6 .

Речові докази - диски з відеозаписами зберігати при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СУДДЯ ОСОБА_33