Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №636/60/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 636/60/24

Номер провадження 22-ц/818/473/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 червня 2025 року в складі судді Гніздилова Ю.М. по справі № 636/60/24 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 08 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1605103483 на отримання кредиту на умовах, передбачених у паспорті кредиту № 5103483, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 124 450,00 грн строком на 36 місяців зі сплатою річних процентів 0,01 % від суми боргу за договором і щомісячних процентів 3,45 % від суми кредиту. Відповідач підтвердив, що ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування. Кредит позичальником отриманий шляхом безготівкового перерахування коштів.

20 вересня 2021 року ТОВ «ФК «ЦФР» відступило право вимоги за даним кредитним договором АТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення права вимоги № 200921, за умовами якого та згідно витягу з реєстру прав вимоги до договору банк є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 грудня 2020 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість, яка станом на 19 грудня 2023 року склала 197 012,93 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту, в тому числі прострочена, 103 505,92 грн, за річними процентами, в тому числі прострочена – 18,86 грн, за щомісячними процентами, в тому числі прострочена – 93 488,15 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками.

Відповідачу надіслано повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту та погашення заборгованості за кредитним договором, однак борг не погашено.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1605103483 від 08 грудня 2020 року, що в частині тіла кредиту, річних процентів, щомісячних процентів станом на 19 грудня 2023 року становить 197 012,93 грн, а також понесені судові витрати.

09 грудня 2024 року представник відповідача – адвокат Защук В.В. надала до суду відзив на позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача судові витрати. Посилалась на порушення норм процесуального права при подачі позову, нечитабельність додатків, необхідність витребування оригіналів документів, відсутність повноважень представників позивача. Передавальний акт, за яким здійснено відступлення прав вимоги відносно відповідача, та повідомлення боржника про заміну кредитора відсутні. Факт видачі грошових коштів належним чином не підтверджено, первинних документів і договору банківського рахунку не надано. Розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є достовірним доказом у справі, оскільки не підтверджується первинними обліковими документами. З вказаного розрахунку неможливо встановити механізм нарахування заборгованості, яка процентна ставка використовується. З будь-якими документами на сайті товариства позичальник не ознайомлювався, а ознайомлення з паспортом не означає укладення договору. Також посилалась на сплив строку позовної давності.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 червня 2025 року позовні вимоги АТ «Таскомбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором про надання кредиту в загальному розмірі 103 524,78 грн та суму судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1554,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача утворилась заборгованість за тілом кредиту та річними процентами, яка підлягає стягненню з нього на користь банку як нового кредитора. Нараховані проценти в сумі 93 488,15 грн є комісією, що не підлягає стягненню з відповідача, оскільки пункт 1.4 договору № 1605103483 від 08 грудня 2020 року, яким передбачено сплату позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, є нікчемним.

На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 14 липня 2025 року АТ «Таскомбанк» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за щомісячними процентами (в тому числі простроченими) у розмірі 93 488,15 грн скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги; вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підписавши кредитний договір відповідач погодився із запропонованими йому умовами кредитування, складовими договору, порядком обслуговування зобов`язання тощо. Договір, Паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» складають єдиний кредитний договір. З наданих виписок вбачається, що заборгованість за щомісячними відсотками дійсно була оприбуткована у балансі АТ «Таскомбанк» як правонаступника ТОВ «ФК «ЦФР» у розмірі, що відступлений за договором факторингу № 200921 від 20 вересня 2021 року, однак оприбуткована як комісія. Первісний кредитор обліковував заборгованість згідно власної бази даних та умов договору, однак банк обліковує заборгованість за щомісячними відсотками як комісію, оскільки у його ОДБ відсутній облік рахунків з назвою «щомісячні відсотки». Щомісячні проценти і комісія підлягають обліку на одному рахунку. Наказом АТ «Таскомбанк» від 28 грудня 2019 року № 358-од затверджено Паспорт продукту «Споживчий кредит в рамках відступлення прав вимоги від ТОВ «ФК «ЦФР» до АТ «Таскомбанк», п. 2.5 якого передбачено, що щомісячний процент (альтернативні назви: щомісячна комісія, комісійна плата за кредитом, плата за управління кредитом) розраховується як процент від суми кредиту, сплачується щомісячно у складі загального платежу за кредитом відповідно до графіку платежів. Розмір визначається відповідно до розміру ставок, зазначених у кредитному договорі, що оформлений між позичальником та товариством. У паспорті кредиту № 5103483 від 28 грудня 2020 року міститься чітко визначена щомісячна сума, яка підлягає сплаті позичальником, з розбивкою на тіло, щорічні та щомісячні проценти у незмінній сумі 4293,53 грн, і саме така сума обліковується щомісячно на балансі банку. У повідомленні-вимозі від 10 жовтня 2023 року розмір заборгованості також складається з тіла та процентів. Відтак комісії не передбачені договором, та позивачем не стягуються.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 липня2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" отримано в електронному кабінеті 13 червня 2026 року (а.с. 73, т. 2);

Представником Бойко Оленою Сергіївною, яка діє в інтересах Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", отримано в електронному кабінеті 13 червня 2026 року (а.с. 72, т. 2);

ОСОБА_1 – станом на 30 червня 2026 року судова кореспонденція на адресу суду не поверталась. Відповідно до трек-номеру відправлення 067200323138 – отримав з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки, крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 75, т. 2);

адвокатом Защук Валентиною Володимирівною отримано в електронному кабінеті 13 червня 2026 року (а.с. 74, т. 2).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1605103483, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 124 450,00 строком на 36 місяців (а. с. 8 том 1).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 5103483, який є невід`ємною частиною цього договору.

У пункті 1.4 договору зазначено, що підписавши цей договір позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:

отримувач АТ «Таскомбанк», сума 100 000,00 грн, призначення – переказ до запитання на користь ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 надання кредиту зг. КД № 1605103483 від 08 грудня 2020 року без ПДВ;

отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС», сума 18 000,00 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування № 1605103483-С від 08 грудня 2020 року;

отримувач ПАТ «Страхова група «ТАС», сума 650,00 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування № 1605103483-KMZ від 08 грудня 2020 року;

отримувач ПАТ «Страхова компанія «ТАС», сума 1200,00 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування № 1605103483-ЛО від 08 грудня 2020 року;

отримувач ТОВ «ЦФР», сума 600,00 грн, призначення платежу - оплата за електронний ключ доступу до додатку «Support.UA», SU1605103483 від 08 грудня 2020 року.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що всі інші умови кредитного договору викладені у паспорті кредиту та Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» в редакції від 04 травня 2020 року, що розміщені на сайті товариства, з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких приєднується, підписавши цей договір.

Як вбачається з пункту 2.2. цей договір, паспорт кредиту № 5103483 та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» у редакції від 04 травня 2020 року складають єдиний кредитний договір.

Також ОСОБА_1 08 грудня 2020 року підписано паспорт кредиту від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» № 5103483, яким передбачено, що йому надається кредит у розмірі 124 450,00 грн на 36 місяців зі сплатою 3,45 % щомісячно та 0,01 % річних, а також визначено графік повернення кредиту з 08 грудня 2020 року по 07 грудня 2023 року щомісячними платежами по 7751,02 грн, які складаються з платежів з повернення кредиту, річних та щомісячних процентів. Щомісячні проценти становлять 4293,53 грн (а.с. 9-10 том 1).

На підтвердження видачі кредиту надано копію платіжної інструкції № 242661943 від 08 грудня 2020 року на суму 100 000,00 грн (а.с. 34 том 1) та витяги з реєстрів оплачених страховок (а.с. 25-33 том 1).

20 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу № 200921, за яким товариство відступило банку права вимоги до позичальників, що зазначені у реєстрі вимог (а.с. 15-22 том 1). На підтвердження оплати за вказаним договором надано копію меморіального ордеру № 768960451 від 20 вересня 2021 року на суму 214 388 525,17 грн (а.с. 24 том 1).

Факт передачі права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором у розмірі заборгованості 118 250,00 грн, з яких: за тілом 93 135,98 грн, простроченим тілом 10 369,94 грн, за відсотками 0,38 грн, простроченими відсотками 2,58 грн, за щомісячними відсотками 1860,53 грн, щомісячними простроченими відсотками 12880,59 грн, підтверджується копією витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 200921 від 20 вересня 2021 року та виписками по рахунку, в яких міститься інформація щодо оприбуткування цієї заборгованості (а. с. 23, 36-94 том 1).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1605103483 від 08 грудня 2020 року вбачається, що станом на 19 грудня 2023 року заборгованість ОСОБА_1 склала 197 012,93 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту (в тому числі прострочена) – 103 505,92 грн; заборгованість за річними відсотками (в тому числі прострочена) – 18,86 грн; заборгованість за щомісячними відсотками (в тому числі прострочена) – 93 488,15 грн. Проценти нараховувались до 31 березня 2023 року (а. с. 35 том 1).

Наявність заборгованості також підтверджується даними виписок по рахунку. При цьому, проценти у розмірі 4293,53 грн щомісяця у виписці вказані як комісія (а. с. 36-94 том 1).

10 жовтня 2023 року АТ «Таскомбанк» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 160575/70-22 щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 08 грудня 2020 року у розмірі 103 505,92 грн основного боргу, 18,86 грн заборгованості за процентами, 93 488,15 грн заборгованості за щомісячними процентами, яка отримана 18 жовтня 2023 року (а.с. 95-98 том 1).

З доводів апеляційної скарги АТ «Таскомбанк» вбачається, що воно оскаржує рішення суду лише в частині відмови у стягненні щомісячних процентів, які судом розцінені як комісія, у розмірі 93 488,15 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржується та не переглядається.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Як встановлено судом, 08 грудня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1605103483, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 124 450,00 грн строком на 36 місяців.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, стягнути щомісячні проценти за користування кредитними коштами в сумі 93 488,15 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні спірних процентів, виходив з того, що такі щомісячні проценти є комісією, а пункт 1.4 договору № 1605103483 від 08 грудня 2020 року, яким передбачено сплату позичальником комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, є нікчемним відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Разом з тим, умови кредитного договору № 1605103483 від 08 грудня 2020 року, зокрема, п. 1.4, взагалі не передбачають сплату будь-якої комісії, як і положення паспорту споживчого кредиту. Розрахунок заборгованості за кредитом також не містить нарахувань комісії.

Відображення банком у виписці по рахунку нарахування щомісячних процентів як «комісії» пов`язано з відсутністю у програмному забезпеченні банку розділу «щомісячні проценти», який замінено розділом «комісія», що не змінює правову природу таких процентів і не свідчить про те, що умовами договору була передбачена комісія.

Виходячи зі змісту договору № 1605103483 від 08 грудня 2020 року слід дійти висновку, що він не містить положень про надання позичальнику послуг з розрахунково-касового обслуговування чи інших послуг, за які передбачена сплата комісії, відповідний розділ та пункти відсутні, а тому висновки суду не в повному обсязі відповідають обставинам справи, адже умова, яка не передбачена кредитним договором, не може бути визнана нікчемною.

Водночас, підстав для стягнення спірних процентів колегія суддів також не вбачає, виходячи з наступного.

У кредитному договорі № 1605103483 від 08 грудня 2020 року не зазначені ані річна, ані щомісячна процентна ставка, лише вказано, що позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати погашення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 5103483, який є невід`ємною частиною цього договору.

Дослідивши зміст паспорту кредиту від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» № 5103483, колегія суддів дійшла висновку, що він не є належним доказом погодженої між сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами, оскільки зі змісту цього паспорту слідує, що наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними, базуються на обраних споживачем умовах кредитування, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку; реальна річна процентна ставка обчислена на припущеннях про те, що процентна ставка, інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та\або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

У пункті 8 вказаного вище паспорту кредиту від 08 грудня 2020 року вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо (а.с. 10 том 1).

Паспорт споживчого кредиту це лише інформація, необхідна для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття позичальником обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту, яка надається кредитодавцем споживачу до укладення кредитного договору, а умови договору про споживчий кредит та форма його укладення визначені Законом України «Про споживче кредитування». Ознайомлення із Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означають укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Зазначене відповідає правовим висновкам Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 ( провадження № 61-14545сво20).

Отже, долучена до позовної заяви копія паспорту кредиту від 08 грудня 2020 року, з огляду на те, що в ньому зазначено, що умови договору можуть відрізнятися від нього, не може вважатись складовою кредитного договору.

Позивач, обґрунтовуючи розмір вимог і порядок нарахування процентів, посилався також на Витяг з Умов отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» у редакції від 04 травня 2020 року (а.с. 11-14 том 1).

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов, який наданий позивачем до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір, а також те, що вказаний документ на момент отримання кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в документі, що додано банком до позовної заяви, розмірі.

Крім того, роздруківка із сайту належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Таким чином, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України.

Отже, приймаючи до уваги недоведеність погодження між сторонами у належному письмовому вигляді розміру плати за користування кредитними коштами, яка встановлена у формі сплати щомісячних відсотків, оскільки у кредитному договорі від 08 грудня 2020 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, а підписання паспорту споживчого кредиту не може вважатися належним укладенням договору про споживчий кредит, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача щомісячних відсотків у розмірі 93 488,15 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача щомісячних відсотків у розмірі 93 488,15 грн, водночас, вважає за необхідне викласти мотивувальну частину рішення суду у цій частині у редакції цієї постанови.

В частині задоволення позову рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Враховуючи, що рішення суду змінено лише в мотивувальній частині, підстави для перерозподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 червня 2025 року в оскаржуваній частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина