Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №638/11820/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/11820/25

Номер провадження 22-ц/818/856/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2025 року в складі судді Гребенюк В.В. по справі № 638/11820/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми недоотриманої спадкодавцем пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення суми недоотриманої спадкодавцем пенсії.

Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємицею після смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 листопада 2021 року державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В. в межах спадкової справи № 359/2021 видано їй свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-2966. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з суми недоотриманої пенсії у розмірі 347 024, 44 грн.

Відповідачем на її заяву від 03 грудня 2021 року про виплату недоотриманої пенсії нарахована сума недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 у розмірі 301 807, 65 грн, що облікована відповідно до пункту 2 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» (Порядок №1165). Згідно з пунктом 4 Порядку №1165 виплачено 11 573, 22 грн. Вказано, що станом на 31 березня 2025 року залишок боргу становить 290 234, 43 грн.

Тобто відповідач неправомірно зменшив суму, вказану у свідоцтві про право на спадщину за законом, на 45 216,79 грн.

Вважає, що їй підлягає виплаті залишок нарахованої та невиплаченої суми недоотриманої пенсії в розмірі 335 451,22 грн з розрахунку: 347 024, 44 грн (сума за свідоцтвом про право на спадщину) – 11 573,22 грн (виплачена частина недоотриманої пенсії). Бездіяльність відповідача щодо невиплати їй спадщини у вигляді недоотриманої пенсії є протиправною, порушує її право власності.

Просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 335 451,22 грн, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 листопада 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-2966, виданого державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Журавською В.В., та судові витрати в сумі 2683,60 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю, стягнуто з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 335 451,22 грн та судовий збір в сумі 2683,60 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка має право на отримання недоотриманої пенсії свого батька згідно свідоцтва про право на спадщину за вирахуванням вже виплаченої їй суми.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 18 вересня 2025 року ГУ ПФУ в Харківській області до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по даній справі, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року була нарахована сума недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 у розмірі 301 807,65 грн відповідно до пункту 2 Порядку № 1165. Загальна сума виплаченого боргу складає 11 573,22 грн. Отже, залишок боргу станом на 31 березня 2025 року становить 290 234,43 грн, а не 335 451,22 грн, як зазначено в рішенні суду. Виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, та виплачується за наявності відповідного фінансування. Чинним пенсійним законодавством не передбачені виплаті судові збори, так як на це передбачаються кошти Державного бюджету через органи Державного казначейства.

28 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 адвоката Пілюга В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін. Вказала, що відповідач неправомірно зменшив суму, вказану у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке є чинним. Сума недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, відповідає сумі, визначеній нотаріусом у свідоцтві про право на спадщину, та становить 347 024,44 грн. З урахуванням виплачених 11 573,22 грн стягненню з відповідача підлягає 335 451,22 грн. Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами. У разі застосування Порядку № 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві, має продовжитись лише з 01 січня 2025 року щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень. Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб. З огляду на викладене, виплата недоотриманих сум пенсії згідно з Порядком № 1165 є протиправною, адже наведене свідчить про невиконання державою взятих на себе позитивних зобов`язань. Відповідачем утримується спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 335 451, 22 грн, чим порушується право власності, яке підлягає судовому захисту.

В судове засідання апеляційного суду стоорни-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 липня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи:

ОСОБА_1 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 107, т. 1);

Адвокатом Пілюгою Вікторією Вікторівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 22 жовтня 2025 року (а.с. 98, т. 1);

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області отримано в електронному кабінеті 22 жовтня 2025 року (а.с. 97, т. 1);

Представником Дикань Іриною Дмитрівною, яка діє в інтересах Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, отримано в електронному кабінеті 22 жовтня 2025 року (а.с. 96, т. 1);

09 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

ОСОБА_1 як дочкою померлого ОСОБА_2 успадковано залишок недоотриманої пенсії, що належала останньому, у сумі 347 024,44 грн, про що державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Журавською В.В. 30 листопада 2021 року видано їй свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-2966. Згідно вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом залишок суми пенсії вказано у відповідності з довідкою, виданою Відділом опрацювання пенсійної документації № 4 Управління з питань виплати пенсії Головного управління пенсійного фонду України у Харківській області від 09 липня 2021 року № 2000-0404-8/90412 (а.с. 9, 13-14).

У відповіді, наданій представнику позивачки 03 квітня 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило, що на заяву ОСОБА_1 від 03 грудня 2021 року про виплату недоотриманої пенсії та на підставі наданих документів нарахована сума недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 у розмірі 301 807, 65 грн, що облікована відповідно до пункту 2 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» (Порядок №1165).

Згідно п. 4 Порядку виплачено за період з листопада 2022 року по грудень 2024 року 11 573,22 грн.

Залишок боргу станом на 31 березня 2025 року, за даними відповідача, складає 290 234,43 грн (а.с. 8).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Разом з тим, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також подібних за змістом приписів статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Приписи частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі № 750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі № 428/10113/20.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. При включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Прийнявши спадщину в установленому законом порядку, спадкоємець набув право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України він має право на її отримання.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 220/30/21, від 23 лютого 2022 року у справі № 428/10113/20.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка успадкувала право на належні спадкодавцю суми пенсії на підставі статті 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.

Дата звернення спадкоємця до органу ПФУ не впливає на розмір виплат та не надає органам ПФУ права на обмеження цих виплат.

У відповідь на адвокатський запит представника позивачки ГУ ПФУ в Харківській області повідомило, що сума недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера ОСОБА_2 складає 301 807, 65 грн.

Між тим, державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Броварського району Київської області Журавською В.В. 30 листопада 2021 року видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1-2966, у відповідності до якого розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії складає 347 024,44 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що свідоцтво про право на спадщину за законом від 30 листопада 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 1-2966, є чинним, а тому зазначення Головним управлінням Пенсійного фонду в Харківській області суми нарахованої, але невиплаченої пенсії померлого ОСОБА_2 у меншому розмірі, ніж визначено свідоцтвом про право на спадщину за законом, є безпідставним.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 в розмірі 335 451,22 грн, яка розрахована виходячи з суми, зазначеної у свідоцтві про право на спадщину (347 024, 44 грн) та з вирахуванням вже виплаченої відповідачем суми в загальному розмірі 11 573,22 грн, підлягають задоволенню повністю.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки як спадкоємця за законом на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Щодо посилання відповідача на те, що виплата недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 буде здійснюватися в межах відповідного фінансового ресурсу в порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що Порядок №1165 впроваджує додаткові умови виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам за минулий період, які не передбачені ані Конституцією України, ані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є базовими нормативно-правовими актами, приписи яких підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, положення Порядку Кабінету Міністрів України №1165 не регулюють спадкові правовідносини, які є в даному спорі, оскільки недоотримана пенсія набула статусу спадкового майна, право власності на яке у позивачки підтверджене свідоцтвом про право на спадщину за законом від 30 листопада 2021 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1-2966.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі на відсутність виділених коштів для оплати судового збору не є підставою для не стягнення з нього судового збору за подачу позову, що підлягає розподілу між сторонами на підставі вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина