Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №953/24068/21 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 953/24068/21

Номер провадження 22-ц/818/1720/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Візіра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року в складі судді Зуба Г.А. по справі № 953/24068/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, у якому просила встановити, що вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без шлюбу з померлим ОСОБА_6 з 26 грудня 2012 року по 08 серпня 2018 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що явка позивачки та її представниці до суду визнана обов`язковою, вони були належним чином повідомлені про розгляд справи, проте двічі не з`явились в судове засідання без поважних причин, а тому позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На вказану ухвалу суду 02 грудня 2025 року поштою представниця ОСОБА_1 – ОСОБА_7 та ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції подали аналогічні зі змістом апеляційні скарги, в яких просили ухвалу суду – скасувати та зупинити провадження по справі № 953/24068/21, а у разі відмови в зупиненні провадження направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також просили витребувати з Київського районного суду м. Харкова справу № 953/16362/21 “ ОСОБА_1 проти ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу" та об`єднати її з цією справою, справі повернути єдиний унікальний номер - № 953/16362/21, який незаконно було підмінено судом першої інстанції.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що дана справа є малозначною, тому інтереси ОСОБА_1 має право представляти ОСОБА_7 , яка діє за нотаріальною довіреністю та не є адвокатом. Суд першої інстанції, визнаючи явку позивачки та її представниці у судове засідання обов`язковою, не врахував, що територія громади міста Харкова входить до переліку територій, на яких ведуться бойові дії та гинуть люди, тому вимога про явку учасників справи до суду є незаконною та суперечить Європейської конвенції з прав людини. Представниця позивачки ОСОБА_7 має медичну довідку від лікаря Королівства Норвегії, яка фактично забороняє їй поїздку до України у зв`язку з небезпекою для життя, виходячи з медичних та гуманітарних міркувань. ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю другої групи, також має відповідну медичну довідку. Уряд Норвегії, який надав колективний захист ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , вважає Україну країною дуже небезпечною для життя, тому вони не можуть відвідувати судові засідання у м. Харків. ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відомо про загадкову смерть третьої особи по справі - ОСОБА_4 , а також, що більшість учасників справи та їх представники є внутрішньо переміщені особи або евакуйовані з Харкова до країн Європи та не мають доступу до справи та інформації по ній. Вказали, що вони не можуть ознайомитись з матеріалами справи, ухвалами та рішеннями суду, датами судових засідань, тому що за кордоном заблоковано доступ до сайту "Судова влада", у них немає технічної можливості бути присутніми в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. У зв`язку з вказаними обставинами наявні підстави для зупинення провадження у справі. Крім того, судом було безпідставно змінено єдиний унікальний номер судової справи № 953/16362/21 на № 953/24068/21 при поверненні справи з Харківського апеляційного суду, а також мають факти тиску на них з боку судді Київського районного суду м. Харкова і співробітників Харківської міської ради.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі відмовлено.

29 березня 2026 року від ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про зловживання процесуальними правами, психологічний тиск та конфлікт інтересів з боку представника відповідача - адвоката-психолога, посадової особи органів місцевого самоврядування Тимошенко Л.В., в якій він просив долучити до матеріалів справи копії документів, що підтверджують факти психологічного тиску, недобросовісної поведінки та конфлікту інтересів адвоката Тимошенко Л. В., врахувати викладені обставини при оцінці доводів сторін та поведінки представника відповідача в усіх аспектах розгляду справи, перевірити повноваження адвоката Тимошенко Л. В. щодо вимог несумісності, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», за наявності підстав — постановити окрему ухвалу щодо недопустимості подальших дій, що мають ознаки зловживання процесуальними правами з боку представника відповідача.

Вказане клопотання колегія суддів залишає без задоволення, оскільки апеляційним судом переглядається ухвала про залишення позову без розгляду, а не справа по суті спору; підстав для постановлення окремої ухвали щодо адвоката колегія суддів не вбачає, а питання порушення адвокатом прав ОСОБА_2 є предметом розгляду КДКА Донецької області та адміністративного суду у справі за його позовом.

05 квітня 2026 року від ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшла заява про порушення порядку визначення судді, знищення матеріалів справи № 953/16362/21, яка надійшла до Київського районного суду м. Харкова з Харківського апеляційного суду, та конфлікт інтересів судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. Просив визнати встановленими факти незаконної зміни унікального номера справи, знищення матеріалів справи, порушення порядку визначення судді, конфлікту інтересів судді Губської Я.В. та втручання у здійснення правосуддя, витребувати первісну справу № 953/16362/21 та об`єднати її зі справою № 953/24068/21, надати оцінку незаконним діям судді Губської Я. В. у мотивувальній частині постанови апеляційного суду, врахувати ці обставини при розгляді апеляційної скарги на ухвалу від 17 листопада 2025 року.

Вказане клопотання колегія суддів також залишає без задоволення, оскільки дії судді Губської Я.В. не є предметом оцінки апеляційного суду, наразі переглядається ухвала про залишення позову без розгляду, постановлена суддею Київського районного суду м. Харкова Зубом Г.А. Справа № 953/16362/21 та № 953/24068/21 – це одна та й сама справа, перереєстрована після повернення з суду апеляційної інстанції (протокол автоматизованого розподілу справи від 16 грудня 2021 року а.с. 170 том 1), до того ж, питання щодо об`єднання позовів не входить до компетенції суду апеляційної інстанції.

Також 05 квітня 2026 року від ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування інформації у ВРП щодо його дисциплінарної скарги на суддю Губську Я.В., яке колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вказані обставини не мають значення для розгляду апеляційних скарг на ухвалу про залишення позову без розгляду, постановлену суддею Київського районного суду м. Харкова Зубом Г.А.

19 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представниця ОСОБА_1 – ОСОБА_7 подала клопотання про визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами. Просила визнати дії представника відповідача ОСОБА_8 , викладені у заяві від 08 червня 2026 року у справі № 204/4921/26 (Слобідський районний суд м. Харкова), зловживанням процесуальними правами відповідно до ст. 44 ЦПК України; накласти на представника відповідача ОСОБА_8 штраф у максимальному розмірі, передбаченому ст. 143 ЦПК України, — а саме 3 (три) розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 084,00 грн за подання заяви, що містить: завідомо неправдиві відомості щодо офіційного біженця від агресії Росії; приховані погрози залучення «відповідних служб»; недопустимі докази у вигляді чуток (ст.ст. 78, 95–97 ЦПК); спробу залякування учасника судового провадження (ст.ст. 397–398 КК); попередити ОСОБА_8 про неприпустимість вчинення дій, спрямованих на залякування або дискредитацію представника апелянта ОСОБА_7 , і роз`яснити їй наслідки повторного зловживання; відхилити клопотання ОСОБА_8 про визнання обов`язковою явки представника апелянта ОСОБА_7 як таке, що не містить процесуального обґрунтування і є засобом залякування матері-годувальниці немовляти, яка перебуває під захистом іноземної держави; долучити до матеріалів справи № 953/24068/21 копію заяви ОСОБА_8 від 08 червня 2026 року у справі № 204/4921/26 як доказ системного переслідування представника апелянта; зафіксувати в ухвалі суду факт погроз та психологічного тиску з боку ОСОБА_8 на представника апелянта ОСОБА_7 — матір двох малолітніх дітей, яка годує немовля грудьми і перебуває під колективним захистом у Норвегії; застосувати до ОСОБА_8 заходи процесуального примусу відповідно до ст. 145 ЦПК України з огляду на умисний і системний характер зловживань; розглянути питання щодо постановлення окремої ухвали суду для направлення матеріалів до КДКА Донецької області; визнати заяву ОСОБА_8 від 08 червня 2026 року у справі № 204/4921/26 такою, що містить тиск, недопустимі докази відповідно до ст.ст. 78, 95–97 ЦПК України, що ґрунтуються на чутках, припущеннях та неперевірених даних анонімних «знайомих».

Додатково до вказаного клопотання ОСОБА_7 подала копії свідоцтв про народження двох дітей, батьками яких є вона та ОСОБА_2 , та повідомила суд про неможливість особистої явки до судового засідання 02 липня 2026 року та просила розглянути справу за її відсутності відповідно до ст. 372 ЦПК України.

19 червня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 також подав клопотання про визнання дій представника відповідача - адвоката-психолога Людмили Тимошенко зловживанням процесуальними правами, фіксацію погроз, психологічного тиску та накладення штрафу.

Вказані клопотання колегія суддів залишає без задоволення, оскільки вони містять посилання на дії адвоката, що, на думку ОСОБА_7 , містять ознаки зловживань процесуальними правами, в іншій справі - № 204/4921/26, в межах якої і підлягають оцінці відповідним судом.

26 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника ОСОБА_3 адвоката Тимошенко Л.В. надійшли додаткові пояснення, в яких вона просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Вказала, що як представник апелянта ОСОБА_7 , так і третя особа ОСОБА_2 мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд», тож твердження про відсутність доступу до електронного суду або неможливість отримання процесуальних документів не відповідають дійсності. Усі процесуальні документи у справі надсилалися судом саме через електронні кабінети учасників справи відповідно до вимог процесуального законодавства. Більше того, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості укласти договір із адвокатом або іншим належним представником для забезпечення ефективного представництва своїх інтересів у суді. Однак матеріали справи свідчать, що протягом тривалого часу сторона позивача жодного разу не проявляла належної процесуальної активності. З 2021 року під час розгляду даної справи жодного разу ні позивачка, ні її представники не з`являлися у судові засідання для надання пояснень по суті заявлених вимог. Також відсутні будь-які дані про особисту участь у судових засіданнях самої ОСОБА_1 . Саме з огляду на таку процесуальну поведінку суд першої інстанції обґрунтовано визнав явку сторони обов`язковою, оскільки під час розгляду справи виникли питання, відповіді на які могли бути надані виключно особистими поясненнями сторони та її представника. Протягом розгляду справи сторона позивача фактично не надала жодних додаткових пояснень щодо предмета позову, натомість до суду систематично подаються численні заяви, скарги та клопотання щодо суддів, представника відповідача та інших учасників процесу, які жодним чином не стосуються безпосереднього предмета спору.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 02 липня 2026 року надіслані апеляційним судом на адреси учасників справи:

ОСОБА_1 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 182–183, т. 5), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 1, т. 6);

Представником ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 19 березня 2026 року (а.с. 6, т. 6);

ОСОБА_3 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 184–185, т. 5), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 2, т. 6);

Представником ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , отримано в електронному кабінеті 19 березня 2026 року (а.с. 7, т. 6);

ОСОБА_4 – повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 186–187, т. 5), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 3, т. 6);

ОСОБА_5 про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с. 4, т. 6);

ОСОБА_2 отримано в електронному кабінеті 19 березня 2026 року (а.с. 5, т. 6).

29 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі.

29 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без участі.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_7 , та ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю.

З вказаним позовом до суду ОСОБА_1 звернулась у серпні 2021 року та підписала його особисто.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2021 року – скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без руху.

На виконання ухвали судді 20 січня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла позовна заява у виправленій редакції, підписана її представницею за довіреністю ОСОБА_7 (а.с. 41 том 2).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2022 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, оскільки він поданий її представницею ОСОБА_7 , яка не є адвокатом та не має повноважень на ведення справи. Вказана ухвала скасована постановою Харківського апеляційного суду від 02 травня 2023 року, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року в задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_2 про визнання зловживання процесуальними правами відмовлено, закрито підготовче провадження по справі та справу призначеного до судового розгляду по суті.

08 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» від третьої особи ОСОБА_2 надійшли клопотання про зупинення розгляду справи та щодо запиту на актуальну інформацію про живих та померлих/загиблих, зниклих безвісти учасників справи, в яких він вказав, що вважає позивачку ОСОБА_1 такою, що пропала безвісти, оскільки вона не відповідає на листи та дзвінки, її представник ОСОБА_7 , яка не є адвокатом, перебуває у Норвегії, не може належним чином здійснювати діяльність із захисту її інтересів (а.с. 137, 138 том 4).

Ухвалою суду від 05 листопада 2024 року визнано обов`язковою явку в судові засідання позивача ОСОБА_1 та її представника (а.с. 153 том 4).

Ухвалою суду від 10 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_7 про зупинення провадження по справі, судове засідання відкладено до 30 січня 2025 року на 15.00 год. з визнанням обов`язковою явки в судові засідання позивача ОСОБА_1 та її представника у вказаній цивільній справі № 953/24068/21 відповідно до ухвали суду від 05 листопада 2024 року (а.с. 170-171 том 4).

Останнім відомим місцеперебуванням позивачки ОСОБА_1 є територія РФ, про що свідчить довіреність (а.с. 156 том 1), також вона має громадянство цієї країни (а.с. 37 том 2), її представник за довіреністю ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_2 знаходяться в Королівстві Норвегії.

Від ОСОБА_7 надходили заяви про розгляд справи без її участі, в яких вона посилалась на неможливість явки до суду у зв`язку з воєнним станом (а.с. 165-168, 175-181, 187-192 том 4). Аналогічні заяви подавав ОСОБА_2 та просив відкласти судові засіданні і зупинити провадження (а.с. 185-186, 198-203 том 4). До вказаних заяв долучено висновок лікаря про те, що ОСОБА_7 перебуває у післяпологовій відпустці по догляду за дитиною, їй суворо не рекомендується відвідувати Україну (а.с. 202 том 4).

Розгляд справи судом відкладався неодноразово, зокрема, на 03 жовтня 2025 року та 17 листопада 2025 року.

Судова повістка на ім`я ОСОБА_1 , направлена на адресу: АДРЕСА_1 , вказану у позовній заяві, на 03 жовтня 2025 року, повернута на адресу суду з відміткою від 07 вересня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 14 том 5).

Судова повістка на 17 листопада 2025 року доставлена 13 жовтня 2025 року на електронну пошту представниці позивачки за довіреністю ОСОБА_7 , вказану нею у своїх заявах до суду (а.с. 17 том 5).

У вказані судові засідання позивачка та її представниця не з`явились.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, в зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частин 5, 6, пункту 2 частини 8 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22 (провадження № 61-7107св22), від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22), від 08 червня 2023 року у справі № 237/2273/14-ц (провадження № 61-522св23) Верховний Суд керується тим, що якщо учасник надав суду електронну адресу, зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це передусім покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з презумпції обізнаності: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Частиною 5 статті 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 752/5046/22 вказано, що: аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що її отримав. Аналогічна правова позиція викладена 05 лютого 2025 року Верховним Судом у рамках справи № 128/240/20, провадження № 61-10183св24.

Положення пункту 5 частини 2 статті 223 ЦПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення і викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною 5 статті 223 ЦПК України, пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23).

Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача, суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140св21), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/5040/19 (провадження № 61-17634св23), від 24 квітня 2024 року у справі № 552/2497/22 (провадження № 61-18717св23).

Відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Встановивши, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, адже судова повістка на її адресу повернута з причин відсутності адресата та судова повістка на ім`я її представниці доставлена на електронну пошту, вказану нею у своїх заявах, двічі поспіль не з`явилася в судове засідання, хоча її явку визнано обов`язковою, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статі 257 ЦПК України для залишення позову без розгляду.

Передбаченим ст. 212 ЦПК України правом на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції позивачка та її представниця ОСОБА_7 не скористались. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про те, що вони не можуть ознайомитись з матеріалами справи, судовими рішеннями, датами судових засідань, оскільки за кордоном заблоковано доступ до сайту "Судова влада", у них немає технічної можливості бути присутніми в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, колегія суддів оцінює критично, з огляду на надходження від апелянтів заяв та клопотань через систему «Електронний суд».

У своїх апеляційних скаргах представниця позивачки ОСОБА_7 та третя особа ОСОБА_2 посилаються на неможливість їх явки до суду через перебування у Норвегії у зв`язку з запровадженням воєнного стану, проте доводів щодо неможливості явки до суду самої позивачки ОСОБА_1 їхні скарги не містять. Більш того, апелянтам і самим не відомо місцеперебування ОСОБА_1 на даний час, як вбачається з заяви ОСОБА_2 до суду першої інстанції.

Колегія суддів приймає до уваги, що позивачкою ОСОБА_1 було підписано тільки первісний позов у справі, надалі представництво її інтересів здійснювалось адвокатом Мікуліним Д.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2021 року (строк дії якого був 1 рік) (а.с. 14-15 том 1) та ОСОБА_7 на підставі довіреності, посвідченої 11 вересня 2021 року у м. Калуга РФ, строк дії якої 5 років (а.с. 156 том 1).

ОСОБА_1 з 2021 року особисто не з`явилась до суду у жодне судове засідання, не подала будь-яких заяв по суті справи чи клопотань, пояснень щодо суті спору, який стосується факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 , тобто будь-яким чином не цікавилась рухом цієї справи.

Водночас, будь-яких даних про смерть ОСОБА_1 чи оголошення її померлою або зниклою безвісти матеріали справи не містять, судами відповідні заяви не розглядались, що підтверджується даними сайту «Судова влада».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» («Ciricosta and Viola v. Italy», заява № 19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine).

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням відсутності протягом тривалого часу у позивачки будь-якого процесуального інтересу до цієї справи, її неодноразових неявок у судові засідання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідачки, яка змушена витрачати час, кошти на явку представника в судові засідання.

При цьому, право позивачки на доступ до суду не є порушеним, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє її можливості повторно звернутися до суду після усунення причин, які стали підставою для відповідного процесуального рішення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою на підставі норм процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для її скасування відсутні.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки апеляційні скарги задоволенню не підлягають, та справа по суті спору не розглядалась, підстав для розподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина