Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №636/10197/24 — Чугуївський міський суд Харківської області

Суд: Чугуївський міський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне вбивство

Дата: 05 липня 2026 р.

Справа: №636/10197/24

Суддя: Золотоверха О. О.

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/10197/24 Провадження 1-кп/636/652/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілих – адвоката ОСОБА_7 ,

захисника – адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження за обвинувальним актом №12024221240000858 від 03.09.2024 за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тур`я Ремета Перечинського району Закарпатської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за мобілізацією, солдата, старшого механіка-водія-гранатометника 1 гармати 1 самохідного артилерійського взводу 2 самохідної артилерійської батареї 1 артилерійського дивізіону в\ч НОМЕР_1 , не одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (інвалід з дитинства), дочку – ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимого, у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15 п.1,13 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15 п. 13 ч.2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2024 близько 01 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи військовослужбовцем, перебував на ганку домоволодіння АДРЕСА_2 , тобто за місцем тимчасової дислокації разом з військовослужбовцями - в/ч НОМЕР_2 : солдатом ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , солдатом ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прикомандированим до в/ч НОМЕР_1 , військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 : солдатом ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та лейтенантом ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , де між ними виникла словесна суперечка з приводу того, що військовослужбовець ОСОБА_9 не бажає у подальшому проходити військову службу в ЗС України під час військової агресії з боку рф.

В ході суперечки, між військовослужбовцем ОСОБА_9 та військовослужбовцем ОСОБА_12 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_9 раптово виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя ОСОБА_12 .

Далі, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 пішов на другий поверх домоволодіння АДРЕСА_2 , де взяв закріплену за ним автоматичну зброю «АКС74У № НОМЕР_3 », яка згідно висновку судово-балістичної експертизи №СЕ-19/121-24/26847-БЛ від 01.10.2024 року є бойовим автоматом виробництва СРСР системи Калашникова моделі «АКС-74У» калібру 5,45 (патрон 5,45х39АК) № НОМЕР_4 , 1989 року випуску, відноситься до бойової нарізної вогнепальної зброї, яка була споряджена магазином з патронами, у кількості 30 штук, які, відповідно до висновку експерта, відносяться до боєприпасів нарізної зброї 5,45x39 АК, виробництва СРСР, рф, призначені для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (автомати та кулемети системи Калашникова). Після чого, військовослужбовець ОСОБА_9 , близько 01 години 10 хвилин більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, повернувся на ганок будинку АДРЕСА_2 , де вдовж цегляного парапету, зліва направо знаходились військовослужбовці: ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 .

Маючи можливість, але не бажаючи відмовитись від свого злочинного умислу, ОСОБА_9 , перебуваючи на ганку за вказаною адресою, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_12 та бажаючи її настання, діючи умисно, маючи при собі бойової нарізну вогнепальну зброю, споряджену патронами, та навички поводження з вогнепальною зброєю, звернувся із застосуванням нецензурної лайки до стоячих біля парапету ганка військовослужбовців: ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , здійснив, знаходячись у безпосередній близькості, не менш двох прицільних пострілів з бойового автомата виробництва СРСР системи Калашникова моделі «АКС-74У» калібру 5,45, в укомплектуванні із магазином, в напрямку тулуба ОСОБА_12 , а саме - в область грудної клітини, тобто в місце розташування життєво важливих органів потерпілого, внаслідок чого від отриманих поранень ОСОБА_12 впав на підлогу, де настала смерть останнього.

Діями ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_12 згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-17-764Чт/24 від 31.10.2024 були спричинені наступні тілесні ушкодження:

- одна наскрізна вогнепальна рана правої та лівої бокової поверхні грудної клітини з пошкодженням правої легені та п`ятого ребра праворуч. Раневий канал направлений зправа наліво загальною довжиною біля 42 см. Вищеописане вогнепальне поранення заподіяне прижиттєво в результаті одного пострілу з вогнепальної зброї, заряд якої був споряджений кулею. Характер пошкоджень свідчить про те, що під час пострілу дуло вогнепальної зброї, ймовірно, знаходилось на відстані. Щодо живих осіб, зазначені травми носять ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (згідно п.2.1.1.а., п.2.1.2., п.2.1.3., п.4.8. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995);

- одна наскрізна вогнепальна рана передньої поверхні грудної клітини ліворуч з пошкодженням м`язових волокон. Раневий канал направлений зліва направо, загальною довжиною біля 12см;

- одна наскрізна вогнепальна рана правого плеча та передпліччя з пошкодженням локтевого суглобу. Раневий канал направлений взагалі спереду назад, загальною довжиною біля 23см. Щодо живих осіб, наскрізна вогнепальна рана передньої поверхні грудної клітини ліворуч з пошкодженням м`язових волокон носять ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я /п.п.2.3.2.а,б. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗУ 17.01.1995р; наскрізна вогнепальна рана правого плеча та передпліччя з пошкодженням локтевого суглобу кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я, як тілесні ушкодження середньої тяжкості / п.п.2.3.1 правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗУ 17.01.1995г/.

Причиною смерті ОСОБА_12 стало вогнепальне поранення тулуба з пошкодженням правої легені, яке призвело до крововтрати.

Далі, військовослужбовець ОСОБА_9 , усвідомлюючи те, що від його протиправних дій настала смерть ОСОБА_12 , не припинив свої злочинні діяння, не поклав автоматичну зброю та продовжив перебувати на ганку будинку АДРЕСА_2 , де у нього виник раптовий злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті двом особам, а саме військовослужбовцям: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_9 діючи умисно, маючи при собі бойову нарізну вогнепальну зброю, споряджену патронами та навички поводження з вогнепальною зброєю, звернувся із застосуванням нецензурної лайки та висловив погрози вбивством до військовослужбовців: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які в той момент стояли біля парапету ганка, та які усвідомлюючи, що ОСОБА_9 скоїв умисне вбивство військовослужбовця ОСОБА_12 , сприйняли погрози ОСОБА_9 як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, почали тікати у різні сторони ганку, але ОСОБА_9 у цей час, бажаючий довести свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя до кінця, здійснив один постріл з бойового автомата виробництва СРСР системи Калашникова моделі «АКС-74У» калібру 5,45, в укомплектуванні із магазином у бік втікаючого військовослужбовця ОСОБА_13 , однак з причин, які не залежали від його волі, ОСОБА_9 свій злочинний умисел до кінця не довів, у зв`язку з тим, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 встигли покинули місце злочину.

Крім того, 03.09.2024, у військовослужбовця ОСОБА_9 , який перебував на ганку будинку АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді настання смерті військовослужбовця ОСОБА_15 .

Так, ОСОБА_9 , діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_15 , близько 01 години 10 хвилин більш точного часу в ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, через коридор будинку АДРЕСА_2 , зайшов до приміщення кухні, при цьому з застосуванням нецензурної лайки висловлював погрозу вбивством на адресу військовослужбовця ОСОБА_15 .

Маючи можливість, але не бажаючи відмовитись від свого злочинного умислу, ОСОБА_9 , перебуваючи на кухні за вказаною адресою, маючи умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді настання смерті ОСОБА_15 та бажаючи її настання, діючи умисно, маючи при собі бойової нарізну вогнепальну зброю, споряджену патронами, та навички поводження з вогнепальною зброєю, знаходячись у безпосередній близькості, став наводить ствол бойового автомата виробництва СРСР системи Калашникова моделі «АКС-74У» калібру 5,45, в укомплектуванні із магазином в напрямку тулуба ОСОБА_15 . Останній усвідомлюючи загрозу для свого життя та здоров`я схопився руками за бойовий автомат та між нами почалась боротьба, в ході якої ОСОБА_15 став відводити ствол бойового автомата в лівий бік. ОСОБА_9 бажаючи довести свій злочинний умисел направлений на позбавлення життя ОСОБА_15 до кінця, здійснив один постіл, внаслідок чого, останній отримав поранення лівого гомілковоступневого суглобу. У подальшому, під час боротьби між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , останній відстебнув від бойового автомата магазин з патронами, відчинив кришку ствольної коробки та витяг зворотній механізм, тим самим позбавив можливості ОСОБА_9 зробити ще постріли та довести свій злочинний умисел на кінця та у подальшому заволодів бойовою автоматичною зброєю, після чого ОСОБА_9 з місця вчинення злочину зник, не довівши свій злочинний умисел до кінця, з причин, які не залежали від його волі.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_15 згідно висновку судово-медичної експертизи № 12-14-202-4/24 від 27.09.2024 року заподіяно наступні тілесні ушкодження: - кінцівок: рана в області лівого гомілковостопневого суглобу. Вищеописане вогнепальне поранення заподіяно в результаті кратного пострілу з вогнепальної зброї, заряд якої був споряджений, ймовірно, кулею, можливо за умовами, вказаними в матеріалах справи. За ступенем тяжкості кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я - як ЛЕГКІ тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як три тижні (21 день) (п.п. 2.3, 2.3.1.а, 2.3.2.а, 2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом №6 МОЗУ 17.01.1995.

Дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковано наступним чином:

за ч. 1 ст. 115 КК України, - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині;

за ч. 2 ст. 15, п.п. 1,13 ч. 2 ст. 115 КК України, - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті двом особам, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство;

за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, - закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Дотримуючись засад кримінального судочинства, а саме доступу до правосуддя і змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, відповідно до вимог ст. 351 КПК України, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою провину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав частково, оспорював кваліфікацію злочину, та пояснив, що 02.09.2024 об 11 годині вечора вони перебували «на хаті» із ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ще кількома військовими. Вони вечеряли, хлопці випивали пиво й горілку, він сам пиво відкрив але не пив його. В них виник конфлікт через те, що він повідомив, що має намір писати рапорт чи на звільнення, чи на переведення, бо він взагалі не повинен був служити, бо має дитину з інвалідністю. На той час він вже відслужив у армії рік і вісім місяців, на службу пішов, бо отримав повістку, від захисту держави не ухилявся. До нього почали чіплятися через те, що він «не так говорить». Він сказав, що всі говорять по різному, ОСОБА_19 почав на нього кричати, але він запропонував поговорити завтра, як всі будуть тверезі. ОСОБА_17 його вдарив, після чого він пішов нагору. Понад півгодини перебував у кімнаті, нагорі, хлопці при цьому йому кричали, що вони переламають йому руки й ноги. До нього піднявся ОСОБА_20 та сказав, що якщо він не спуститься не вийде, то вони переламають йому руки й ноги. Після цього він спустився вниз, ОСОБА_17 чекав на нього на кухні, решта хлопців стояли на ганку. Спускаючись вниз, він взяв із собою зброю, бо це його обов`язок – завжди носити зброю із собою, лишати її не можна. Під час вечері зброя була закрита у нього «в хаті», а коли до нього піднімався ОСОБА_20 та погрожував, він взяв автомат із собою спускаючись вниз. Там ОСОБА_17 став позаду нього, а хлопці ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 – спереду. Вони його фактично оточили. Тоді він хотів вистрелити у повітря, але чомусь попав у ОСОБА_16 , вистрелив чергою з трьох патронів. Більше він ні в кого не стріляв, решта патронів лишились в рожку автомата. Ані в ОСОБА_23 , ані в ОСОБА_24 , ані в ОСОБА_17 він не стріляв. Після цього ОСОБА_17 взагалі вихопив у нього автомат, повалив його на землю, від`єднав рожок від автомата, почав його бити, розбив голову. Він через ворота вискочив і пішов. Він не надавав допомогу ні ОСОБА_16 , ні ОСОБА_17 , нікому. Окрім ОСОБА_16 взагалі ніхто не постраждав. ОСОБА_17 тоді в них був перший день прикомандирований. ОСОБА_16 він вбивати не хотів, він в нього не цілився, навіть не наводив на нього автомат, просто так сталось. Стріляти з автомата він вміє, має навички користування такою зброєю. Чому саме він здійснив постріл чергою, пояснити не зміг. Він хлопцям при цьому нічого не казав, не просив зупинитися, здійснив постріл. Коли він попав в ОСОБА_16 , той перебував від нього на відстані 3 метри. Як трапилось, що він попав у ОСОБА_16 , він пояснити не може. Здійснював постріл з метою чи то самооборони, чи то ще чомусь, пояснити не зміг. Він побачив, що хлопці його оточили, тому й вистрілив, бо злякався. ОСОБА_20 при собі зброю не мав, в той момент він йому погрожував, казав, що поламає йому руки й ноги. Після пострілу ОСОБА_20 не впав, а присів на місці, мовчки, нічого не казав, він навіть не побачив, що попав в ОСОБА_16 . Він розвернувся, й пішов в бік кухні, й казав присутнім: «Бачите, що ви наробили!». В той момент, коли він здійснив постріл, поруч із ОСОБА_16 стояли ОСОБА_22 і ОСОБА_21 , вони одразу втекли, бігли в одну сторону, він їх не переслідував. Він пішов в бік ОСОБА_17 , тримав в руках автомат, стволом донизу. ОСОБА_17 нічого не казав, підійшов до нього, вдарив, повалив на землю. Винуваті в тому, що трапилось саме хлопці, бо вони призвели до того, що він стріляв. Звідки у ОСОБА_25 вогнепальне поранення, він пояснити не зміг, він в нього не стріляв. На його думку, хлопці втекли, бо злякались звуків пострілу. Чому саме потерпілі надавали інші за змістом покази, він пояснити не зміг, вказував, що під час досудового розслідування вони весь час змінювали свої покази. Наполягав на тому, що потерпілі в суді казали неправду. Перед цими подіями, коли піднімався нагору, в кімнату, він звертався до товариша, дзвонив, розказував, що нього так ставляться упереджено, погрожують. Безпосередньому командиру він не повідомляв, бо той був на позиціях. До цього випадків таких знущань щодо нього на службі не було. Вказував, що він до свого вчинку ставиться не добре, шкодує про те, що ОСОБА_20 загинув. Наполягав на тому, що наміру вбивати ОСОБА_16 в нього не було.

Заявлений потерпілими ОСОБА_26 цивільний позов обвинувачений в судовому засіданні 24.02.2025 визнав частково, вказував, що погоджується відшкодувати збитки у розмірі 100000,00 грн, проти задоволення позову потерпілого ОСОБА_27 заперечував повністю. При наданні пояснень в судовому засіданні 02.07.2026 вказував, що він не повинен та не буде нікому і нічого відшкодовувати, оскільки він постраждав від цієї ситуації не менше потерпілих.

Так, незважаючи на процесуальну позицію обвинуваченого щодо фактичного не визнання вини за всіма епізодами обвинувачення, суд, провівши судове слідство у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно яких судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин, яка повністю підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів, а саме:

Показаннями потерпілого ОСОБА_28 , який пояснив, що його син ОСОБА_20 добровільно пішов служити в армію, жодних нарікань від командування до нього не було. ОСОБА_20 ніколи не був конфліктною людиною, завжди мав позитивні характеристики і за місцем навчання, і служби.

Показаннями потерпілого ОСОБА_14 який в суді пояснив, що того вечора, вони були на місці дислокації, відпочивали. ОСОБА_29 був дуже емоційним, але охарактеризувати його ставлення до сослуживців як негативне, він не може. Мав місце певний конфлікт, хлопці розмовляли на підвищених тонах, трохи поштовхались, ОСОБА_26 штовхав ОСОБА_30 , висловлював йому певні погрози, ображав його словесно. Конфлікт виник через службу, його ініціатором був ОСОБА_31 , який казав що не хоче воювати за східну частину України, хлопці із ним сперечалися, його намагалися заспокоїти, бо він поводився емоційно та агресивно. ОСОБА_32 казав, що не хоче служити, що решта хлопців, як дурні, там сиділи, а він, ОСОБА_31 , не хоче більше служити. ОСОБА_31 подзвонив побратиму – ОСОБА_33 , та сказав, що його ображають і той передзвонював комусь із них та спитав, що у них там відбувається. Потім ОСОБА_32 пішов нагору. Всі вирішили, що ОСОБА_32 таки заспокоївся. ОСОБА_20 за ним піднявся, потім спустився сам. Потім через півгодини десь, стоячи на ганку він почув, що хтось іде. В той же момент він почув та побачив, що ОСОБА_31 з автомату здійснив постріл в бік ОСОБА_16 , який стояв поруч, ОСОБА_20 почав падати. Це було не менше двох пострілів. Після цього він почав відступати вбік, оскільки бачив, що ОСОБА_20 почав падати, перед ним була людина із зброєю. ОСОБА_31 в той момент тримав автомат в руках і спитавши в нього «де той?», автомат при цьому він направляв в його сторону, але повернувся та побіг за ОСОБА_23 , а він побіг в іншій бік. Коли він побіг за своїм автоматом, то почув ще один постріл. Дії ОСОБА_30 він сприймав як безпосередню та реальну загрозу своєму життю. Що відбувалось між ОСОБА_34 і ОСОБА_27 він не бачив. Коли він повернувся зі зброєю, ОСОБА_31 вже втік. Між початком словесного конфлікту та пострілами минуло десь півтори години. ОСОБА_35 ніколи не мав конфліктів із побратимами, не був конфліктною людиною, але того дня ОСОБА_31 висловлювався зневажливо, знецінюючи ту роботу, що робили він та його побратими. Хто наносив ОСОБА_36 тілесні ушкодження, він не бачив, припускає, що це зробив ОСОБА_17 . Так, ОСОБА_31 спочатку здійснив постріл у бік ОСОБА_16 , а він стояв в той момент поруч, був на лінії вогню. ОСОБА_31 при цьому казав, що їм всім «п…да».

Поясненнями потерпілого ОСОБА_15 , який вказував, що того дня дійсно був конфлікт, який почався через те, що ОСОБА_31 вже давно заводив розмову про те, що він не має служити, хоче звільнитися зі служби, і він постійно про це казав, стверджував, що до нього ставляться упереджено. ОСОБА_31 казав, що він скоро звільниться, буде в себе на Закарпатті, бо йому тут нема чого робити, це не його земля. Хлопці намагалися його заспокоїти, казали, що земля у всіх одна, всі її захищають. ОСОБА_31 при цьому зневажав їх з хлопцями заслуги, їх тривалу службу. На початку конфлікту ніхто нікому тілесних ушкоджень не спричиняв, ніхто погроз ніяких не висловлював. ОСОБА_31 того вечора був емоційним, зневажливо ставився до нього та до ОСОБА_16 . Далі він схопив ОСОБА_30 , коли зрозумів, що зараз буде сутичка, і сказав, щоб той заспокоївся та пішов відпочивати. При цьому ОСОБА_26 ніхто не хватав та не заспокоював, в цьому не було потреби. Між ОСОБА_16 та ОСОБА_34 була лише штовханина. Саме ОСОБА_31 та його обурливі висловлювання були причиною конфлікту. Йому ніхто не погрожував, його лише відправляли відпочивати, просили заспокоїтися. Далі ОСОБА_31 пішов на другий поверх, а вони із хлопцями стояли на ганку, спілкувались десь півгодини. При цьому ніхто зі ОСОБА_30 не сміявся, не глузував з нього. Він чув, як ОСОБА_31 комусь дзвонив, щоб поскаржитися на те, що з нього знущаються. Потім комусь з хлопців подзвонив хтось з побратимів та питав, чого вони знущаються зі ОСОБА_30 . Потім він пішов на кухню й почув, що на вулиці автоматна черга, не менше двох пострілів. Далі він вийшов в коридор і побачив, як ОСОБА_31 пройшов повз, та побачив його, він сховався, а ОСОБА_31 казав: «Де ти? Я тебе зараз вб`ю». Коли ОСОБА_31 зайшов в кімнату, він стояв за дверима. Коли ОСОБА_31 наближався до нього, на відстані до 5 метрів, наводив на нього автомат та підходив, він схопив за автомат, повернув ствол вниз, відбувся один постріл, його зачепило чи то рікошетом, чи осколками або кулею, в голеностоп. Потім він 10 днів був у госпіталі, потім два тижні у санаторії. Коли він побачив ОСОБА_30 із автоматом він відчув реальну загрозу своєму життю, оскільки той цілився в нього, та казав, що вб`є. Він намагався його заспокоїти, пропонував поговорити. Але ОСОБА_31 сказав, що з кімнати не вийде, поки його не вб`є. Тоді він зрозумів, що в нього немає іншого виходу, аніж битися із ним, щоб забрати в нього зброю. Від`єднав магазин, але в стволі ще була куля. Потім він забрав автомат і завдав ОСОБА_36 цим автоматом, тримаючи його за приклад, кілька ударів в район голови. Після цього ОСОБА_31 почав тікати на вулицю, а автомат лишився у нього. Автомат він викинув і побіг за ОСОБА_34 , але той перебрався через паркан. Через травму він не зміг його наздогнати. На ганку побачив, що хтось лежить. Того ж дня пізніше ОСОБА_30 знайшли та затримали.

Поясненнями потерпілого ОСОБА_13 ,який в суді пояснив, що того дня у вересні 2024 року, в с. Зарожне, вони були у будинку, де відпочивали, після виходу з позицій, стояли на ганку розмовляли. Він особисто того вечора алкогольні напої не вживав, за решту хлопців – він не пам`ятає, при ньому ніхто не вживав. За вечерею ОСОБА_37 не було, він не схотів з ними сидіти, бо був на нервах. В його присутності між ОСОБА_16 та ОСОБА_38 конфліктів не було. Йому написав побратим, ОСОБА_39 , та просив заспокоїти ОСОБА_40 , щоб той не «кіпішував». Він не бачив, щоб ОСОБА_36 наносили тілесні ушкодження будь-хто, в тому числі і ОСОБА_20 . Потім спустився з другого поверху ОСОБА_31 , він був не дуже в тверезому стані. Розмовляли про те, хто коли та як призваний до ЗСУ, потім ОСОБА_32 почав казати про те, що він не має воювати, а мають воювати контрактники, бо в нього на Закарпатті немає війни. Він із хлопцями йому заперечували, а ОСОБА_31 почав поводитися агресивно, його ОСОБА_20 намагався заспокоїти, ОСОБА_31 висловлювався на адресу присутніх нецензурно. Потім він поогризався і пішов до себе нагору. Вони ще поспілкувались, потім прийшов ОСОБА_41 , і побачили як до них підлітав дрон. Вони стояли на ганку, спиною до дверей, спостерігали дрон, позаду почули як ОСОБА_42 нецензурно виражається, розвернулись побачили ОСОБА_37 за зброєю, з автоматом, він стояв навпроти входу, казав, що їм всім «п…да», одразу почули один постріл, скільки було випущено куль, - він не знає, бо це ж був автомат. ОСОБА_20 почав падати, ОСОБА_42 навів зброю на нього, він почав бігти вбік від будинку, до паркана, та намагався його перестрибнути, в той момент почув в свій бік постріл. Він побіг до сусідньої хати до хлопців, попросив про допомогу. ОСОБА_43 потім прибіг до нього. Потім вже була поліція, шукали ОСОБА_30 . Поведінку ОСОБА_30 він сприймав як намір його вбити. Він не бачив, як ОСОБА_31 стріляв у його бік, але добре це чув, куля пролетіла повз нього. ОСОБА_31 кричав нецензурно, щось на кшталт: «Куди ти тікаєш?»..

ОСОБА_44 знав добре, разом служили тривалий час, більше року. Може охарактеризувати як веселого, позитивного хлопця. Ніколи не бачив, щоб ОСОБА_20 проявляв агресію до побратимів. Коли ОСОБА_20 заспокоював ОСОБА_37 , з його боку не було агресивних дій чи висловлювань. Потерпілий не бачив, чи направляв ОСОБА_31 зброю в бік ОСОБА_45 , який стояв також на ганку перед першим пострілом. Ймовірно, що після пострілу ОСОБА_18 теж почав бігти.

Показаннями свідка ОСОБА_46 , який пояснив, що в розташуванні підрозділу, в одному з сіл Чугуївського району, він приїхав на місце події, де побачив на землі тіло без ознак життя. Поранення було вогнепальне. Військовослужбовці – очевидці на місці вже розповіли, що було декілька військових, в тому числі й ОСОБА_31 , й щось між ними трапилось.

Поясненнями свідка ОСОБА_47 , який пояснив, що у вересні 2024 року він приїхав на місце події, в одне з сіл, де був розквартирований їх підрозділ. Там був труп військовослужбовця, лежав біля будинку, в приміщенні також було багато крові. Згодом позбігалися хлопці, що потікали з місця події. Потім викликали ВСП, поліцію. Військовослужбовці розказали, що ввечері були суперечки між військовослужбовцями, в яких приймав участь і ОСОБА_31 . Потім всі порозходились, через деякий час почули повітряні цілі, повиходили, дивились, що летить. В той час вийшов ОСОБА_31 зі автоматом та почав стріляти. Самого ОСОБА_30 вони в той день не бачили, його знайшли пізніше.

Даними протоколу огляду місця події від 03.09.2024, в ході якого проведено огляд та вилучено речові докази за адресою АДРЕСА_2 (Т.2 а.с. 14-32).

Даними протоколу огляду предметів від 06.09.2024, в ході якого проведено огляд флеш-носія та наявного на ньому відеозапису слідчої дії – огляду місця події від 03.09.2024 (Т.2 а.с.33--35).

Даними протоколу огляду предметів від 03.09.2024, в ході якого проводився огляд предметів, вилучених при огляді місця події (Т.2 а.с. 39,40).

Висновком експерта №12-17-764Чт/24 від 31.10.2024, згідно якого за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа військовослужбовця ОСОБА_12 , в ході якого встановлено причину смерті, визначено ступінь тяжкості ушкоджень, їх локалізацію, характер та ймовірний механізм спричинення (Т.2 а.с. 47-50).

Даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.09.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_9 затримано о 13 годині 25 хвилин 03.09.2024, в порядку ст. 208 КПК України (Т.2, а.с. 64-67).

Даними протоколу огляду предметів від 03.09.2024, в ході якого оглянуті речі, вилучені у ОСОБА_9 під час затримання (Т.2 а.с. 72).

Даними протоколу огляду предметів від 03.09.2024 (Т.2 а.с. 76,77).

Висновком експерта №12-14-177-Ч/24 від 13.09.2024, який проводив судово-медичну експертизу військовослужбовця ОСОБА_9 , за висновками якої встановлено, що у ОСОБА_9 мали місце наступні тілесні ушкодження: забійна рана на голові; синці на правій та лівій верхніх кінцівках, грудній клітині, животі; садна на фоні синця на грудній клітині; садна на лівій верхній кінцівці. Вказані тілесні ушкодження віднесені експертом до легких тілесних ушкоджень, які не могли утворитися в строк 01 листопада 2022 року (Т. 2 а.с. 110,111).

Даними протоколу огляду предметів від 10.09.2024, в ході якого оглянуто компакт-диск із аудіофайлами – записом виклику – повідомлення до служби «102» від 03.09.2024 (Т.2 а.с. 122).

Висновком експерта №14/1566-566-С/24 від 17.09.2024, що проводив судово-медичну експертизу, та який вказував, що на фрагменті марлевого бинта зі змивом з підлоги коридору будинку, вилученим в ході огляду місця події, знайдена кров людини, походження якої як від потерпілого ОСОБА_15 , так і від підозрюваного ОСОБА_9 не виключається. Від потерпілого ОСОБА_12 ця кров виникнути не могла (Т.2 а.с. 167-169).

Висновком експерта №14/1570-С/24 від 20.09.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно якого на кросівках (об`єкти №№1,7,8) підозрюваного ОСОБА_9 знайдено сліди крові людини, в якій виявлено антиген Н. Таким чином можна стверджувати, що кров на вказаних об`єктах належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, властивої самому ОСОБА_9 . Крім того, не можна виключити можливість походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_15 . Від потерпілого ОСОБА_48 . Ця кров виникнути не могла (Т.2 а.с. 172-174).

Висновком експерта №14/1569-С/24 від 18.09.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно якого на спортивних брюках (об`єкти №№1-4) підозрюваного ОСОБА_9 , знайдена кров людини, в якій виявлено антиген Н. Таким чином можна стверджувати, що кров на вказаних об`єктах належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, властивої самому ОСОБА_9 . Крім того, не можна виключити можливість походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_15 . Від потерпілого ОСОБА_12 . Ця кров виникнути не могла (Т.2 а.с. 175-177).

Висновком експерта №СЕ-19/121-24/26847-БД від 01.10.2024, за результатами проведення судово-балістичної експертизи, згідно якого представлений для експертизи бойовий автомат виробництва СРСР системи Калашнікова моделі «АКС-74У» калібру 5,45 мм (патрон 5,45х39 АК), № НОМЕР_4 , 1989 року випуску, - відноситься до бойової нарізної вогнепальної зброї. Наданий вітомат (після зборки) придатний для стрільби бойовими проміжними патронами 5,45х39АК.

Представлені для експертизи 26 бойових проміжних/автоматних патронів 5,45х39АК виробництва СРСР, рф, призначені для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібру та типорозміру патронника (автомати та кулемети системи Калашнікова, тощо) – відносяться до боєприпасів нарізної зброї.

7 відстріляних патронів придатні для здійснення пострілів (в тому числі – з наданого автомата). Ймовірно, невикористані в ході експериментальної стрільби 19 патронів також придатні для проведення пострілів.

Надані для дослідження 3 стріляні гільзи (2 шт. – представлені в окремих пакунках, 1 шт. – вилучена експертом із патронника наданого автомата) раніше являлися складовими елементами спорядження бойових проміжних патронів 5.45х39АК виробництва СРСР, рф, до бойової нарізної зброї калібру 5,45 мм та відповідного типорозміру патронника (автомати та кулемети системи Калашнікова, тощо).

Дані 3 стріляні гільзи патронів 5,45х39 АК були відстріляні із представленого для експерта бойового автомата «АКС-74У№, калібру 5,45 мм, № НОМЕР_4 , 1989 р.в.

Наданий для експертизи сталевий сердечник кулі відноситься до складових (конструкційних) елементів метального снаряду бойового проміжного патрона 5,45х39 АК промислового виробництва, призначеного для стрільби з нарізної зброї калібру 5,45 мм та відповідного типорозміру патронника (автомати та кулемети системи Калашнікова, тощо.

Висновком експерта №7274 від 23.10.2024, за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яким встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 (Т.2 а.с. 196-201).

Висновком експерта №7275 від 23.10.2024, за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно якого встановлено, що генетичні ознаки клітин, встановлені у об`єкті 1.1. (змив на аплікаторі з поверхні спускового гачка автоматичної зброї АКС-74У № НОМЕР_4 ), збігаються з генетичними ознаками (днк-профілем), встановленими у зразку крові підозрюваного ОСОБА_9 (Т.2 а.с. 203-211).

Висновком експерта №12-14-203-Ч/24 від 27.09.2024, отриманим за наслідками проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_15 , згідно якого у потерпілого ОСОБА_15 мають місце наступні пошкодження кінцівок – рана в області лівого гомілковостопневого суглобу. Вищеописане вогнепальне поранення заподіяно в результаті кратного пострілу з вогнепальної зброї , заряд якої був споряджений, ймовірно, кулею, можливо за умовами, вказаними у матеріалах справи. За ступенем тяжкості кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я – як легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше ніж 3 тижні. (Т.2 а.с. 223,224)

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03.10.2024, в ході якого потерпілий ОСОБА_14 показав та розповів про обставини події, що мала місце 03.09.2024, зокрема щодо дій ОСОБА_9 який після суперечки погрожував присутнім, після чого спустився з автоматом та почав стріляти. (Т.2 а.с. 225-233).

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №12-14-222-Ч/24 від 05.11.2024, згідно якого показання потерпілого ОСОБА_14 , надані в ході проведення слідчого експерименту, не суперечать об`єктивним судово-медичним даним, щодо судово-медичної експертизи загиблого військовослужбовця ОСОБА_12 (Т.2 а.с. 241,242).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03.10.2024, в ході якого потерпілий ОСОБА_15 показав та пояснив, за яких обставин йому було завдано вогнепальне поранення 03.09.2024, та як діяв ОСОБА_9 (Т.2 а.с. 243-252).

Висновком експерта №12-14-220-Ч\24 від 25.10.2024 за результатами проведення додаткової судово-медичної експертизи, згідно якого встановлено, що характер та локалізація ушкоджень у ОСОБА_15 взагалі, не виключає можливість їх виникнення за механізмом та умовами, на які вказував потерпілий ОСОБА_15 в ході проведення слідчих дій (Т.3 а.с. 5,6).

Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 11.10.2024, за участі ОСОБА_9 , стенограмою та видеозаписом вказаної слідчої дії (Т.3 а.с. 7за участі захисника ОСОБА_8 , під час якого підозрюваний ОСОБА_9 , надавав пояснення та показував, як він діяв тієї ночі, щодо обставин поранення потерпілого ОСОБА_15 , обставин загибелі ОСОБА_12 (Т.3 а.с. 8-23).

Висновком експерта №12-23-13-764Чт/24 від 05.11.2024, складеним в ході проведення судово-медичної експертизи, яким встановлено, що показання підозрюваного ОСОБА_9 в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині часу, способу, механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 (Т.3 а.с. 24,25).

Висновком експерта №12-14-223Ч/24 від 05.11.2024, складеним в ході проведення судово-медичної експертизи, яким встановлено, що показання підозрюваного ОСОБА_9 в цілому не суперечать об`єктивним судово-медичним даним в частині часу, способу, механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_15 (Т.3 а.с. 26,27).

Даними протоколу слідчого експерименту від 08.11.2024 та стенограми до нього, в ході якого потерпілий ОСОБА_13 показав і розповів щодо обставин подій 03.09.2024 (Т.3 а.с. 42-53).

Висновком експерта №12-23-14-764Чт/24 від 09.11.2024, складеним в ході проведення судово-медичної експертизи, яким встановлено, що характер та локалізація ушкоджень у військовослужбовця ОСОБА_12 в загалі, не виключає можливість їх виникнення за механізмом та умовами, на які вказував потерпілий ОСОБА_13 в ході слідчих дій. (Т.3 а.с. 54,55).

Показання обвинуваченого та доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_9 діяв у стані необхідної оборони суд вважає безпідставними з урахуванням наступного.

Так, з дослідженого висновку експерта вбачається, що на тілі потерпілого ОСОБА_12 виявлені наступні тілесні ушкодження:

- одна наскрізна вогнепальна рана передньої поверхні грудної клітини ліворуч з пошкодженням м`язових волокон;

- одна наскрізна вогнепальна рана правого плеча та передпліччя з пошкодженням локтевого суглобу.

Водночас з висновку експерта вбачається, що на тілі обвинуваченого мали місце легкі тілесні ушкодження, які йому завдав потерпілий ОСОБА_15 , намагаючись відібрати у нього автомат та припинити протиправні дії ОСОБА_9 . На вказані обставини посилались в своїх поясненнях як сам обвинувачений, так і потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Крім цього, ОСОБА_9 міг у будь-який момент залишити місце спільного перебування вже після першого конфлікту, що виник між ним та іншими військовослужбовцями, а у випадку, якщо він відчував небезпеку для себе через погрози з боку побратимів (як неодноразово вказував обвинувачений в своїх поясненнях), він мав об`єктивну можливість звернутись до керівництва, або до правоохоронних органів.

Також, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_9 повідомив, що проходив базову військову підготовку з вогнепальною та холодною зброєю, зокрема, з отриманням навиків стрільби, в тому числі і з ураженням життєво-важливих органів.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Аналізуючи вказане та матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку, що поведінка обвинуваченого не була спрямована на відвернення нападу та захист. ОСОБА_9 спускаючись зі своєї кімнати на перший поверх, свідомо взяв із собою заряджений автомат та наблизившись до потерпілих відкрив вогонь та не припинив свої дії навіть після смертельного поранення потерпілого ОСОБА_12 , продовжуючи наводити автомат в бік побратимів та висловлювати погрози.

Колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_9 здійснюючи постріл чергою з не менше ніж трьох пострілів в бік присутніх неозброєних військовослужбовців, повністю усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, а також те, що такі дії можуть призвести до загибелі людини або кількох осіб. У даному випадку ОСОБА_9 чітко усвідомлював, що саме його конкретні дії можуть спричинити суспільно небезпечний наслідок, і тим самим у загальному виді передбачав розвиток причинного зв`язку між своїми діями і можливими їх наслідками.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме кількість виявлених ушкоджень, на тілі потерпілого ОСОБА_12 , наявність тілесних ушкоджень у вигляді вогнепального поранення у потерпілого ОСОБА_15 , їх характер і локалізацію, спрямованість раневих каналів у місцях розташування життєво-важливих органів потерпілого ОСОБА_12 , наслідки скоєного, суд вважає встановленим і доведеним те, що ОСОБА_9 вчинив умисне вбивство ОСОБА_12 , та закінчений замах на вбивство, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, а за епізодом із потерпілими ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 - закінчений замах на умисне вбивство двох осіб, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Таким чином, доводи сторони захисту з приводу того, що для припинення протиправної поведінки потерпілих, обвинувачений ОСОБА_9 був вимушений захищатися, тому перевищив при цьому межі необхідної оборони, спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, які були досліджені судом.

На думку суду, стороною обвинувачення надано достатньо доказів на підтвердження обставин вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині та двох закінчених замахів на убивство. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оцінюючи наведені вище докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та кваліфікує його дії наступним чином:

за ч. 1 ст. 115 КК України, - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині;

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Аналізуючи обставини, які були предметом дослідження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_9 в обсязі пред`явленого обвинувачення є доведеною.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України колегією суддів не встановлено, оскільки всі письмові та речові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази, документи, висновки експертів відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у колегії суддів. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки колегії суддів під час розгляду справи, встановлено не було.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання потерпілих та свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, колегія суддів дійшла висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, письмові докази, документи, висновки експертів відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у колегії суддів.

Разом з цим, позицію обвинуваченого під час розгляду справи колегія суддів розцінює як захисну та таку, що має на меті уникнення відповідальності за вчинення інкримінованих злочинів та є неправдивою.

Позиція сторони захисту полягала у твердженнях про те, що ОСОБА_9 піддавався знущанням, зневажливому ставленню з боку побратимів, перебував у нервовому стані через те, що не було вирішене питання його звільнення з лав ЗСУ, не зважаючи на наявність законних підстав для цього, внаслідок чого, відчуваючи небезпеку для себе, схопився за автомат та хотів зробити попереджувальний постріл у повітря, а відтак – у запереченнях вини ОСОБА_9 у вчиненні дій, передбачених ст. 15 п.1,13 ч.2 ст. 115 та ч.1 ст. 115 КК України з огляду на те, що докази сторони обвинувачення не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті.

Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, колегія суддів вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караних діянь, передбачених ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15 п.1,13 ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 15 п.13 ч.2 ст. 115 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_9 .

Колегія суддів, у відповідності до ст.94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з приписів ст.373 ч.3 КПК України, відповідно до яких, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї провини, прийшла до висновку, що обставини обвинувачення ОСОБА_9 , викладені у обвинувальному акті, відповідно до критерію «поза розумними сумнівами» знайшли об`єктивне підтвердження, його винність в інкримінованих злочинах повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

Твердження обвинуваченого та його захисника про відсутність прямого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_12 та непричетність обвинуваченого до двох закінчених замахів на умисне вбивство, не визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_9 , та його свідчення, в яких він вказує, що замах на вбивство потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_14 він не вчиняв та не мав наміру вбивати ОСОБА_12 , бо це трапилось випадково, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, і суд розцінює їх як спосіб захисту з метою ввести суд в оману і уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Судова колегія зазначає, що показання обвинуваченого ОСОБА_9 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а навпаки спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, у тому числі відповідними експертизами, показами потерпілих, свідків, які є послідовними та узгоджуються між собою.

Разом із тим, з дослідженої сукупності доказів судом не встановлено об`єктивних даних, які б свідчили про те, що потерпілі вчинили будь-які посягання по відношенню до обвинуваченого, у зв`язку з чим той перебував у стані необхідної оборони, межі якої перевищив.

При цьому жодні докази стороною захисту під час судового розгляду не надавалися, клопотань про дослідження інших доказів від учасників провадження не надходило.

Колегія суддів виходить також з того, що ст.ст.2,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477 від 23.02.06 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як обов`язкове джерело права.

Основним джерелом правозастосовної діяльності ЄСПЛ є Конвенція «Про захист прав людини та основоположних свобод», якою на міжнародному рівні закріплені головні принципи права на справедливий публічний розгляд справи незалежним та безстороннім судом, права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Таким чином, норми Конституції України, національного законодавства, в тому числі і кримінально процесуального законодавства мають узгоджуватися з нормами Конвенції та рішеннями ЄСПЛ. Пріоритетність та загальна значущість норм Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» та практики ЄСПЛ закріплена і в принципі законності, визначеному в ст.9 КПК України в редакції 2012 року, за якою положення відповідного міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України є обов`язковими, кримінально - процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Згідно зі ст.2 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», право кожного громадянина на життя охороняється законом.

Відповідно до ст.3,27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08, «Козинець проти України» та інш. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв`язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», відповідно до якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Колегія не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого за ст. 119 КК України вбивство через необережність, оскільки суб`єктивна сторона даного складу злочину передбачає вину у формі кримінально протиправної самовпевненості (особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення), або ж кримінальну протиправної недбалості (особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити).

Так, умисне вбивство характеризується умисною формою вини у вигляді прямого або непрямого умислу, тобто винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо допускає їх настання. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.

Оцінюючи форму вини як необережність, необхідно визначити вид необережності - злочинну самовпевненість або злочинну недбалість, ознаки яких закріплені у ст.25 КК. Відповідно до п.26 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 №2 вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної самовпевненості як форми необережності необхідно відмежовувати від учинення цих діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якість, конкретні обставини, які могли б їх відвернути), а вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла їх передбачати).

Як встановлено вище, спричинення потерпілому ОСОБА_12 двох вогнепальних поранень в область тулубу та грудної клітини, шляхом здійснення пострілу (чергою пострілів) з автоматичної нарізної вогнепальної зброї з відстані порядка трьох метрів створює безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті людини. Такий характер, кількість, локалізація тілесних ушкоджень, знаряддя, яким вони заподіяні, а також поведінка обвинуваченого після їх нанесення, - вчинення двох замахів на вбивство ще трьох військовослужбовців, встановлені судом та описані вище, вказують на наявність у обвинуваченого саме умислу на спричинення смерті потерпілим та спростовують доводи сторони захисту про невірну кваліфікацію діяння ОСОБА_9 .

Правові підстави для застосування відносно обвинуваченого положень ст.ст. 69, 69-1 КК України відсутні.

Дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_9 , встановлено, що він на момент затримання перебував на військовій службі за мобілізацією, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, має статус учасника бойових дій, має нагороди, нагороджений почесними грамотами, подякою, разом із тим за місцем служби характеризується з нейтральної сторони, за характером не серйозний, не врівноважений, на критику реагує негативно, авторитетом серед військовослужбовців не володіє, наполегливий, володіє хорошими професійними навиками; одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (інвалід з дитинства), дочку – ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та мешкання, за місцем якого інформація, що характеризує його, відсутня.

Відповідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №728 від 21.10.2024, ОСОБА_9 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, кому відповідає правопорушення, ОСОБА_9 , перебував поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_9 відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.3 а.с. 28-30).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , передбачених ст. 66 КК України, колегія суддів не встановила.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання вини, не є само пособі тотожнім щирому каяттю, з огляду на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Така позиція суду узгоджується з висновками викладеними у постановах ВС/ККС №166/1065/18 від 18.09.2019, №643/13256/17 та від 07.04.2021 №263/15605/17. Однак, у матеріалах кримінального провадження стосовно обвинуваченого відсутні такі дані.

Щире каяття засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини, характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, котра вчинила злочин. Каяття передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто щире каяття - це передусім морально-психологічне явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею злочину, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду та рішенні особи більше не вчиняти злочинів. Такий психічний стан особи може свідчити про позитивну перебудову свідомості особи та втрату або зниження ступеня її суспільної небезпечності, про реальну можливість виправлення цієї особи. Виходячи із змісту терміну «щире каяття», для визнання наявності у справі даної обставини, яка пом`якшує покарання, суду необхідно встановити щирість висловлювань особи про те, що вона шкодує про вчинене, засуджує свою поведінку та бажає виправитися. Для цього щире каяття, як внутрішнє переживання особи, повинно віднайти свій зовнішній прояв. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує фактичні обставини вчиненого злочину, визнає свою вину частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Однак, обвинувачений під час судового розгляду жодним чином не висловив щирого осуду своєї поведінки, фактично намагався перекласти провину за свої вчинки на потерпілих, хоча й повідомив суду що розкаюється у вчиненому та шкодує через те, що ОСОБА_41 загинув, а тому суд вважає, що така поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 не свідчить про щире розкаяння особи у вчиненому. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_9 не проявилося щире каяття.

Факт того, що під час надання пояснень в судовому засіданні 02.07.2026 обвинувачений вказував, що шкодує та негативно ставиться до свого вчинку, на думку колегії суддів, не може в повній мірі свідчити про каяття обвинуваченого, оскільки в тому ж судовому засіданні ОСОБА_9 стверджував, що підстави для відшкодування ним збитків, завданих потерпілим відсутні, бо від цієї події саме він є найбільш постраждалою особою. Відомостей про вжиття обвинуваченим будь-яких заходів, спрямованих на фактичне відшкодування потерпілим завданих їм матеріальних збитків та моральної шкоди суду не надано.

На підставі наведеного, суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до положень ст.66 КК України не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, колегія суддів керується положеннями ст. 65 КК України, а саме виходить з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочинів, обтяжуючі покарання обставини, особу ОСОБА_9 , його ставлення до скоєних злочинів та вважає, що при визначенні покарання для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів необхідно призначити покарання пов`язане з ізоляцією від суспільства, що на думку суду буде мати виховний вплив на особу обвинуваченого.

При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, вік обвинуваченого, його стан здоров`я, сімейний стан, зокрема обвинувачений одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, в тому числі й дитину –інваліда, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчинених кримінальних правопорушень, відсутність у обвинуваченого будь-якого наміру компенсувати потерпілим завдану кримінальними правопорушеннями моральну та матеріальну шкоду, думку потерпілих ОСОБА_28 та ОСОБА_49 які наполягали на призначенні найсуворішого покарання для обвинуваченого.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Тому суд, зважаючи на вищевикладене, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпеку, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставини, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкцією ч.1 ст. 115, п. 1,13 ч. 2 ст. 115 КК України, з урахуванням положень ч.3,4 ст. 68, ч.1 ст. 70 КК України, оскільки вважає що будь-який інший вид покарання, не забезпечить мету покарання у виді виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Водночас суд зауважує, що призначення такого покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Потерпілими ОСОБА_49 та ОСОБА_28 , а також потерпілим ОСОБА_15 до початку судового розгляду заявлено цивільні позови, який вони та представник потерпілих ОСОБА_26 - адвокат ОСОБА_7 під час судового розгляду справи повністю підтримали та просили стягнути з обвинуваченого: на користь ОСОБА_49 та ОСОБА_28 в рахунок відшкодування моральної шкоди -14000000,00 грн. в рівних частках кожному та судові витрати на професійну правничу допомогу; на користь потерпілого ОСОБА_15 в рахунок відшкодування моральної шкоди – 96 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_9 вимоги цивільних позовів не визнав у повному обсязі, проти їх задоволення категорично заперечував, оскільки вважає себе не менш потерпілим від події, аніж потерпілі.

При вирішенні цивільних позовів, суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи, що визнання цивільного позову обвинуваченим не суперечить вимогам закону (ст. ст. 16, ч.1 ст. 1166, ст. 1190, ч. 2 ст. 1192 ЦК України), керуючись ч.4 ст.174 ЦПК України, суд доходить висновку, що цивільні позови потерпілих в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд керується ст.ст. 23, ч.1 ст.1167 та ч. 1 ст. 1168 ЦК України, згідно з якими моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З приводу визначення розміру відшкодування моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зазначила, що визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення в необхідному чи повному обсязі.

Суд також враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого при визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

У постанові Об`єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Таким чином, при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд виходить із доведеності її заподіяння потерпілому внаслідок протиправних діянь з боку обвинуваченого, що виявились у немайнових втратах, спричинених заподіяною шкодою здоров`ю, тривалості часу та зусиль для відновлення нормальних функцій організму, що були порушенні внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, проведеної операції.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

При цьому колегія суддів вважає слушним визначення розміру моральної шкоди, яку завдано потерпілим внаслідок протиправного позбавлення їх сина, ОСОБА_12 , життя під час проходження ним військової служби, на рівні розміру одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців ЗСУ в період дії воєнного стану, затвердженого наказом МОУ №45 від 25.01.2023.

З приводу позовних вимог потерпілого ОСОБА_15 про стягнення з обвинуваченого на його користь моральної шкоди у розмірі 96000,00 грн, то колегія суддів також погоджується із наведеним у позовній заяві мотивуванням підстав такого стягнення та оцінки завданої моральної шкоди у грошовому вимірі і вважає вимоги такими що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, надані учасниками процесу, судом встановлено наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною потерпілим та наявністю вини відповідача у заподіянні цієї шкоди, характер немайнових втрат, яких зазнали потерпілі, а також з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлені цивільні позови потерпілими ОСОБА_49 , ОСОБА_28 – на суму 7000000,00 грн кожному, та ОСОБА_15 – на суму 96000,00 грн. підлягають задоволенню.

Ці суми, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не можуть вважатися явно завищеними чи надмірними.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У строк попереднього ув`язнення включається, зокрема, строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 в строк відбування покарання період його попереднього ув`язнення, а саме з 03.09.2024 по день постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 до набрання цим вироком законної сили колегія суддів вважає за доцільне продовжити та задовольнити відповідне клопотання прокурора.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз підлягають стягненню з винної особи.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч.4 ст.174 КПК України).

Ухвалами слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 06.09.2024, 10.09.2024 накладено арешт на речові докази по справі, а саме: вилучені під час огляду місця події 03.09.2024 змиви, набої, автомат та його складові частини, тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст.100,124,370,371,373,374,376,392-395 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбаченихч.1 ст. 115, ч.2 ст. 15 п.1,13 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15 п. 13 ч.2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання:

За ч.1 ст. 115 КК України - у виді 10 (десяти ) років позбавлення волі;

За ч.2 ст. 15 п.1,13 ч.2 ст. 115 КК України – у виді 10 (десяти) років позбавлення волі;

За ч.2 ст. 15 п.13 ч.2 ст. 115 КК України – у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.

У відповідності до положень ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рахувати з 03.09.2024, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 03.09.2024 по 06.07.2026, тобто по день постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь потерпілих ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , та ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_7 , в рахунок відшкодування моральної шкоди – 7000000,00 грн (сім мільйонів грн 00 коп) – кожному.

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь потерпілого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , в рахунок відшкодування моральної шкоди – 96000,00 грн (дев`яносто шість тисяч грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь держави судові витрати на проведення судових експертиз: вибухово-технічних експертиз №СЕ-19/121-24/26763-ФХВР, № СЕ-19/121-24/26762ФХВР, № СЕ-19/121-24/26761- ФХВР, №СЕ-19/121-24/26760-ФХВР, №СЕ 19/121-24/26759-ФХВР, №СЕ-19/121-24/26758-ФХВР, №СЕ-19/121-24/26757-ФХВР від 17.09.2024 в сумі 3786,4 грн, 3786,4 грн, 3029,12 грн, 3029,12 грн, 3786,4 грн, 3768,4 грн, 3029,12 грн; судово-балістичної експертизи №СЕ-19/121-24/26847-БЛ від 01.10.2024 в сумі 11540,55 грн; молекулярно-генетичних експертиз №7274, №7275 від 23.10.2024 в сумі 9087,36 грн, 12116,48 грн, судової експертизи з дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху № 7632 від 13.11.2024 в сумі 9087,36 грн, а всього на загальну суму – 66064,71 грн (шістдесят шість тисяч шістдесят чотири грн 71 коп.)

Скасувати арешт, накладений на речові докази у провадженні, на підставі ухвал слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 06.09.2024 та від 10.09.2024, а саме на:

- футболку чоловічу сірого кольору з коротким рукавом, яка поміщена до картонної коробки з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії;

- спортивні штани чоловічі чорного кольору, які поміщені до картонної коробки з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії;

- кросівки чоловічі оливкового кольору, армійського зразку, які поміщені до картонної коробки з пояснювальним написом та підписами учасників слідчої дії;

- магазин до автоматичної зброї, який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події;

-змив біологічної речовини з поверхні ричага запобіжника автоматичної зброї АКС-74 №454725 який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події;

-набої калібру 5,45х39 мм в кількості 26 одиниць, які запаковані до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №9);

-змив речовини РБК з поверхні підлоги в кухні на марлевому тампоні; контрольний зразок тампона, який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №8);

-металевий предмет циліндричної форми розмірами 15х3 мм, візуально схожий на кулі нарізної зброї, який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №7);

-змив речовини РБК з поверхні підлоги в коридорі на марлевому тампоні; контрольний зразок тампона, який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №6);

-предмет, схожий на гільзу калібру 5,45х39 мм з рельєфним написом на донній частині «60х93», який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №4);

-предмет, схожий на гільзу калібру 5,45х39 мм з рельєфним написом «7х90», який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №3);

-змив біологічної речовини з поверхні спускового гачка автоматичної зброї АКС-74 № НОМЕР_4 , який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події;

-зворотня пружина до автоматичної зброї яка запакована до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №5);

-автоматична зброя АКС-74 № НОМЕР_4 , поміщена до поліетиленового мішку за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №1).

Речові докази:

Речові докази - магазин до автоматичної зброї, який запакований до паперового конверту за підписом слідчого та учасників огляду місця події;

-автоматична зброя АКС-74 № НОМЕР_4 , поміщена до поліетиленового мішку за підписом слідчого та учасників огляду місця події (об`єкт №1),- передати власнику – ВЧ НОМЕР_1 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження. Засуджений має право подати клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2

Оригінал: reyestr.court.gov.ua