Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №343/1367/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1367/26

Провадження №: 2/343/1026/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді Лицура І.М.,

секретаря судового засідання – Бойків В.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати укладений між нею та відповідачем шлюб, що зареєстрований 11 серпня 2015 року виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 3, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій формі в сумі 10 000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини, а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивувала тим, що одруження з відповідачем виявилося невдалим, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та сімейні відносини. Їхні стосунки погіршилися через відсутність взаєморозуміння і 05.10.2023 року вона разом з дочкою змінила місце проживання. Після цього вони з відповідачем намагалися примиритися, навіть проживали разом де-який час, однак останній кожного разу під час суперечки забирав свої речі і йшов з дому. Все це призвело до того, що на даний час вони разом не проживають, спільного господарства не ведуть, сімейних відносин не підтримують, спору щодо визначення місця проживання дитини у них немає. Вважає, що їхня сім`я остаточно розпалася, подальше спільне проживання з відповідачем є неможливим. Неповнолітня дочка ОСОБА_3 проживає з нею та перебуває на її утриманні, а відповідач кошти на утримання дитини надає нерегулярно, хоч є здоровим та працездатним, інших утриманців не має, аліменти нікому не сплачує, тому вона змушена звернутися в суд з даним позовом.

Позивачка та її представник згідно ордера на надання правничої допомоги серії АТ № 1142368 від 16.06.2026 року (а.с. 20) адвокат Собко В.М. в підготовче судове засідання не з`явилися, останній звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його та позивачки відсутності, в якій вказав, що заявлені позовні вимоги вони повністю підтримують та просять їх задоволити (а.с. 28).

Відповідач відзиву на позов не подавав, також не з`явився у підготовче судове засідання, подав до суду письмову заяву (а.с. 30), в якій просив справу розглянути за його відсутності, вказавши, що позов визнає в повному обсязі та не заперечує щодо його задоволення.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження слід ухвалити рішення в зв`язку з визнанням позову відповідачем та задоволити заявлений позов з наступних підстав.

Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 110, 112 вищевказаного Кодексу, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У відповідності до вимог ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 16.09.2015 року (а.с. 29), сторони по справі 11 серпня 2015 року зареєстрували шлюб у виконавчому комітеті Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис № 3.

Про те, що в цьому шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 , свідчить свідоцтво про її народження серії НОМЕР_2 від 02.11.2018 року, видане Долинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (а.с. 14).

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що в сторін по справі виявилися різні погляди на сімейне життя та сімейні відносини, що стало причиною розпаду їх сім`ї.

Як вказала у заяві позивачка, з 05.10.2023 року вони з відповідачем почали проживати окремо, однак робили спроби примиритися, що результатів не принесло. На даний час сторони по справі сімейних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть і позивачка зберегти сім`ю не бажає та наполягає на розлученні, оскільки надання строку для примирення є недоцільним і результату не принесе.

Відповідач також згідний на розірвання шлюбу, про що подав відповідну заяву (а.с. 30).

Неповнолітня дочка сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади № 2026/006989790 та № 2026/006988135 від 01.05.2026 року (а.с. 15,17).

За таких обставин суд вважає, що укладений між сторонами по справі шлюб існує формально, фактично їхня сім`я розпалася і подальше збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам сторін, а тому заявлений позов слід задоволити та укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб розірвати.

Що стосується вимоги позивачки про стягнення аліментів, то вона також підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 даного Кодексу передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Проаналізувавши здобуті в підготовчому судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідач може надавати матеріальну допомогу (аліменти) на утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття, оскільки він є здоровим, працездатним, інших утриманців не має, про що в заяві вказала позивачка.

Як зазначив відповідач у поданій ним заяві від 02.07.2026 року (а.с. 30), він позов визнає в повному обсязі, тобто згідний сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 до досягнення нею повноліття у визначеному позивачкою розмірі.

За вказаних обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 в цій частині також слід задоволити та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій формі в сумі 10 000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову і до повноліття дитини.

При цьому суд вважає, що відсутні підстави для обмеження мінімального розміру аліментів сумою не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки таке обмеження застосовується при стягненні аліментів у частці від заробітку, а не в твердій грошовій сумі, що має місце в даній справі.

У відповідності до вимог ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, в якій зазначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Отже з відповідача слід стягнути в дохід держави 1 331,20 грн. за розгляд позовної вимоги про стягнення аліментів та на користь позивачки 1 065,00 грн. сплаченого нею судового збору згідно квитанції про сплату № 0025-9311-2210-1773 від 16.06.2026 року (а.с. 21) за розгляд позовної вимоги про розірвання шлюбу.

На підставі викладеного, ст.ст. 24,105,110,112-114,160,180-184,191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 141,200,259,263-265,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 11 серпня 2015 року виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис № 3, – розірвати.

Неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на проживанні з матір`ю, позивачкою ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень) щомісячно, які стягувати з часу звернення в суд з позовом – з 17.06.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 331,20 грн. (одну тисячу триста тридцять одну гривню і 20 копійок) судового збору за розгляд позовної вимоги про стягнення аліментів та на користь ОСОБА_1 1 065,00 грн. (одну тисячу шістдесят п`ять гривень) відшкодування сплаченого нею судового збору за розгляд позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивачка: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Долинським РС УДМС України в Івано-Франківській області 19.12.2015 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий 15.02.2021 року органом 2617.

Суддя: