Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №216/4817/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4817/25

Провадження № 2/216/535/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю: секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Загрійчук Д.К.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, –

встановив:

Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовувала тим, що вона у 2010 року під час відпочинку у селищі Авангард Дніпропетровської області познайомилась з ОСОБА_3 та вступила з ним у стосунки. З 2010 року вони розпочали проживати однією сім`єю у будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності матері позивача – ОСОБА_4 . Разом з ними проживала донька позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2023 року донька зі своїм чоловіком ОСОБА_6 переїхали проживати до квартири ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Також, у ОСОБА_3 є донька ОСОБА_2 , яка була обізнана, що її батько проживав однією сім`єю з позивачем без реєстрації шлюбу. З часу проживання однією сім`єю позивач виконувала обов`язки дружини, а ОСОБА_3 – чоловіка. Останній забезпечував її матеріально і вони були пов`язані спільним побутом, одним місцем проживання та спільним бюджетом. 01.03.202 ОСОБА_3 призваний на військову службу у Збройні Сили України та перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 . У грудні 2024 року його направлено до Сумської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Миколаївка Курської області РФ зник безвісті. 20.03.2025 позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про надання відомостей щодо місця знаходження її чоловіка ОСОБА_3 та 26.03.2025 отримала відповідь, згідно з якою позивачу повідомили, що для отримання запитуваних відомостей необхідно надати свідоцтво про одруження чи рішення суду про визнання факту проживання однією сім`єю з військовослужбовцем без укладання шлюбу. Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач не зареєстрували шлюб з ОСОБА_3 , вона не може реалізувати свої права, зокрема належним чином комуні кувати та подавати заяви до уповноважених органів щодо розшуку свого чоловіка. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період часу з 2010 року по 23.02.2025.

Позивач та її представник – адвокат Загрійчук Д.К. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, наполягали на їх задоволенні. На питання головуючого судді позивач зазначила, що участі в похованні ОСОБА_3 вона не приймала, оскільки цим займалась рідна сестра загиблого та її чоловік. Позивач з донькою ОСОБА_3 – відповідачем у справі ОСОБА_2 знайома, але вони не спілкувались.

Відповідачі ОСОБА_2 та представник Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце засідання повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також надіслав письмові пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, оскільки Військова частина НОМЕР_1 є не належним відповідачем, а також позивачем не доведений факт ведення спільного господарства, бюджету та взаємних прав і обов`язків з ОСОБА_3 , притаманних подружжю.

Суд, вислухавши позивача та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З акту, затвердженим головою квартального комітету №31 від 10.04.2025 (а.с. 44) вбачається, що позивач з 2010 року почала проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві власності матері позивача – ОСОБА_4 до часу його зникнення безвісти.

Відповідно до свідоцтва про шлюб (а.с. 31), свідоцтва про право власності на житло, свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 33) та акту ТОВ «Сіті-Сервіс -КР» від 11.06.2025 (а.с. 30) вбачається, що 19.09.2024 донька позивача ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 і стала проживати з ним у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 на праві приватної власності.

З довідки ТВО начальника штабу військової частини НОМЕР_1 від 18.03.2022 (а.с. 45) встановлено, що ОСОБА_3 з 01.03.2022 перебував на військовій службі.

Відповідно до змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025041230000791 від 26.03.2025 (а.с. 53) за заявою ОСОБА_1 внесені відомості про зникнення під час виконання бойового завдання військовослужбовця ОСОБА_3 .

Також, позивач зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо надання відомостей про місцезнаходження ОСОБА_3 , але отримала відмову від 26.03.2025 (а.с. 54), оскільки відсутні докази перебування ОСОБА_1 з ним у зареєстрованому шлюбі.

Згідно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Курської області Російської Федерації.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення до суду з даною позовною заявою стали обставини щодо не доведення позивачем в позасудовому порядку спільного проживання з померлим ОСОБА_3 на час його смерті, що позбавляє позивачку права на соціальний та правовий статус як члена сім`ї військовослужбовця, в тому числі, право на отримання допомоги, яка гарантована державою.

Разом з цим, дослідивши наступні докази, суд прийшов до таких висновків.

Так, з копій фіскальних чеків (а.с. 40-41, 51) вбачається, що 21.12.2022, 03.07.2023, та 12.01.2025 було здійснено покупку таких товарів як: смартфон, холодильник та пральна машина, проте з їх змісту не можливо встановити особу покупця. Таким чином, здійснення трьох покупок, без визначення особи, якою вони були придбані, та з якою метою, не можна вважати належними доказами, що підтверджують ведення спільного побуту чоловіка та дружини.

З роздруківки скрін-шотів з банківського мобільного застосунку (а.с. 49-50), вбачається, що здійснювались платіжні операції (переказ коштів), але не вказано особу, що їх здійснювала та особу переказ коштів якій відбувався.

Також, суд не приймає до уваги роздруківки скрін-шотів листування позивача у «месенджері» чи «вайбері» (а.с. 47-48), оскільки вказані листи не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, і в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення та зміст такого документа не захищений від внесення правок, виправлень чи доповнень. Аналогічна позиція підтверджена постановою від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, відповідно до якої роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Крім того, необхідно зазначити, що у вказаних скрін-шотах листування позивача з загиблим чоловіком відсутня будь-яка інформація про те, що вони обговорюють різні побутові питання, висловлюють один одному турботу та підтримку, чоловік сумує, називає її дружиною, приймають спільне рішення про використання коштів, що свідчить про недоведеність цим доказом їх спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.

Що стосується фотографій, які були оглянуті під час судового розгляду, то слід зазначити наступне.

Так, в дійсності на фотографіях позивач є поряд з померлим ОСОБА_3 (а.с. 34-39), але період вказаних фотографій не зазначений і не може свідчити беззаперечно про факт проживання однією сім`єю і те, що відносини між ними мали характер шлюбних у період з 2010 року по 23.02.2025 року.

Також, на підставі поданого клопотання стороною позивача, на підтвердження факту спільного проживання в судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що є племінником ОСОБА_1 і знайомий з ОСОБА_3 більше 15 років, з часу, коли тітка переїхала разом з останнім у будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому вони проживали та вели спільне господарство.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були сім`єю та разом займалися господарством, зазначивши, що знайомий з ними вже давно, оскільки проживає у сусідньому будинку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачем близько 8 років, оскільки вони працювали разом в магазині. Також їй відомо, що вона проживала з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначила, що знайома з позивачем з дитинства, а з ОСОБА_3 з 2010 року. Вони вели спільне господарство та він виховував її дитину.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні вказала, що є сусідкою позивача, знайома з нею 7 років, думала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були чоловіком і дружиною, так як вони проживали разом, займалися господарством, разом робили дах свого будинку. З донькою ОСОБА_3 не знайома, бачила її одного разу на похованні останнього.

Свідок ОСОБА_12 зазначив, що вони є сусідами, знайомі приблизно 20 років, з ОСОБА_13 він знайомий більше 10 років. Вони завжди представлялись як чоловік та дружина. Зустрічались вони на святкуванні дня народження.

Показання даних свідків не можуть бути прийняті за належні та допустимі докази спільного проживання однією сім`єю позивача із ОСОБА_3 , оскільки свідок ОСОБА_7 є племінником позивача, а ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 – сусідами та знайомими позивача, отже є особами, зацікавленими у результаті розгляду справи. Спільна присутність на святах не може свідчити про те, що між ними склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Разом з цим, позивачем не заявлялося клопотання про виклик та допит в якості свідків доньки позивача - ОСОБА_14 , рідної доньки та сестри загиблого ОСОБА_3 , які б безпосередньо могли б надати пояснення в суді та підтвердити чи спростувати факт їх проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Таким чином, враховуючи матеріали справи та покази свідків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Підпунктом 1 пункту 2 ст. 16 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до положень п. 6. ст. 16 прим. 3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п.10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року ( далі Порядок № 975) члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган) заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги, витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Відповідно до абзацу 9 п.10 Порядку №975 до заяви додається копія свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові).

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено гарантії та заходи соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено коло членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб. Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 740. При цьому до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Таким особам відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Статтею 15 даного Закону передбачено ряд пільг сім`ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.

У силу ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно з п.д абзацу 4 ст.30 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», непрацездатними членами сім`ї вважаються: дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ст.31 « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

За приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

При застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 (а.с. 55) та відповіді Центрально-Міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 136) встановлено відсутність відомостей про акти цивільного стану, що були зареєстровані на території України та компетентними органами інших іноземних держав позивача і те, що вона ніколи не вступала у шлюб та не перебувала у юридично-зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до відповіді Центрально-Міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 102) встановлено відсутність актового запису про шлюб ОСОБА_3 .

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зазначено, що встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

У Постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №361/4744/19 зазначено, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.07.2020 по справі №524/10054/16.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів про сталі сімейні стосунки з ОСОБА_3 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2010 року по 23.02.2025 року, в сукупності відсутні переконливі докази ведення ними спільного побуту, наявності спільних прав та обов`язків, не надано документів, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі. Натомість, суд звертає увагу на те, що похованням загиблого займалась не позивач, а його рідна сестра з чоловіком.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено відповідними доказами факту спільного проживання з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства, побуту, витрачання коштів на спільні цілі, виконання взаємних прав та обов`язків, починаючи з 2010 року до моменту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 21, 36, 74 Сімейного кодексу України, ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 223, 259, 263-265, 280-284, 315ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄРДПОУ НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ;

- третя особа: Міністерство оборони України, код ЄРДПОУ 00034022, місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ