Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №475/575/24 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail:inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/575/24

Провадження № 1-кп/475/60/26

Провадження слідчих органів № 2024 15 321 0000025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.Доманівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Воля Доманівського району Миколаївської області, українки, громадянки України, освіта професійно-технічна, раніше не судима, пенсіонерка, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.125 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17.05.2024 близько 16:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи на території свого домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , побачила свою сусідку ОСОБА_6 , у ході чого між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник конфлікт.

Під час даного конфлікту у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Надалі, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків "у виді тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , і бажаючи їх настання, наблизившись до ОСОБА_6 , тримаючи у лівій руці дерев`яну палицю, нанесла їй один удар по правому плечовому суглобу.

Після цього, ОСОБА_4 нанесла ОСОБА_6 один удар дерев`яною палицею по лівому променево-зап`ястному суглобу та потім нанесла один удар дерев`яною палицею по голові ззаду, спричинивши таким чином ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я у вигляді синця лівого променево-зап`ястного суглоба, правого плечового суглоба, струсу головного мозку.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинила проступок, передбачений ст.125 ч.2 КК України, а саме: умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого проступку визнала частково. Пояснила, що 17.05.2024 р. між нею та ОСОБА_6 виникла сварка із-за худоби, в ході якої, ОСОБА_6 накинулась на неї, замахувалась дерев`яною палицею, тому вона видерла в неї вказану палицю та нанесла один удар по плечі ОСОБА_6 , як точно не пам`ятає. Потім ОСОБА_6 пішла та розмовляла по телефону, після цього приїхала поліція. Під час сварки ОСОБА_6 їй подряпала обличчя, але заяву в поліцію вона не написала. Саме ОСОБА_6 напала на неї, тому вона була змушена захищатись, по голові вона удари не наносила. В задоволенні цивільного позову просить відмовити в повному обсязі.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просила суд кваліфікувати дії її підзахисної ОСОБА_4 за ч.1 ст. 125 КК України та закрити кримінальне провадження за строками давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки в судовому засіданні не знайшли своє підтвердження факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій саме по голові. Покази потерпілої щодо нанесення їй саме тілесних ушкоджень по голові спростовується показами свідків, експерта. Огляд місця події та слідчий експеримент були проведені з порушенням вимог КПК України.

Просить відмовити в задоволенні цивільного позову, оскільки жодних аргументів та доказів про моральну шкоду потерпілій в матеріалах провадження не має.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що 17.05.2024 року на території її домоволодіння в с.Щасливка Вонесенського району між нею та її сусідкою ОСОБА_4 виник конфлікт із-за худоби. ОСОБА_4 , тримаючи у лівій руці дерев`яну палицю , замахнувшись, нанесла один удар по правому плечовому суглобу, потім знову замахнулась палицею з наміром ударити її по голові, в цей час вона прикрила голову руками і ОСОБА_4 нанесла їй удар по лівому зап`ясті. Після чого нанесла ще один удар палицею по голові ззаду, від чого вона впала на землю. Після вказаної події вона тривалий час лікувалась, стан її здоров`я погіршився. Підтримала цивільний позов та просила його задовольнити, оскільки неправомірними діями обвинуваченої їй було спричинено моральні страждання.

Представник потерпілої ОСОБА_7 в судовому засіданні цивільний позов підтримала, просила його задовольнити. Пояснила, що вина обвинуваченої доведена повністю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що в день, коли сталась подія, зателефонувала його матір ОСОБА_6 , яка плакала та розповіла, що її побила сусідка ОСОБА_4 . Він відразу поїхав до матері в село, а дружину попросив, щоб зателефонувала в поліцію. Коли він приїхав у село, побачив, що матір сиділа, трималась за голову, руки були в синцях, скаржилась на сильну головну біль. Розповіла, що її побила сусідка ОСОБА_4 , бо вона вигнала з городу її корову, яка топтала траву. ОСОБА_4 прийшла на територію її домоволодіння з палкою, почала бити. Потім коли приїхала поліція, знайшли палку, за участі понятих здійснило огляд місця події. Він повіз матір в лікарню м.Вознесенськ, її оглянули, дали таблетки та заспокійливі. Матір після побиття тривалий час лікувалась в лікарнях, приймала ліки, скаржилась на погане самопочуття. Між його матір`ю та ОСОБА_4 був тривалий конфлікт, матір постійно скаржилась , що ОСОБА_4 ображає її, вчиняє насильство, нападає на неї. Тому вона змушена була звертатись до старости. Голова у матері ззаду була спухла, чітко виражені синці на руках. В лікарні її лікували від струсу головного мозку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що в день, коли сталась подія, зателефонував чоловік ОСОБА_9 , який попросив повідомити поліцію, що його матір ОСОБА_6 , (свекруха свідка) побила сусідка ОСОБА_4 . Вона відразу викликала поліцію та поїхала в село до свекрухи. Коли вона приїхала, то побачила, що ОСОБА_6 сиділа біля воріт, руки були в синцях, а голові ззаду була шишка (гематома) . ЇЇ звезли в лікарню, бо вона скаржилась на запаморочення. Потім вона проходила лікування.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 в присутності психолога пояснила, що в день коли сталась подія в них втекла худоба, бабуся ОСОБА_8 взяла канат, щоб

прив`язати худобу, але відразу з кущів вискочила сусідка ОСОБА_6 , накинулась на бабусю, подряпала її, замахнулась палицею. Бабуся вирвала палку з рук ОСОБА_6 , вдарила її палицею двічі по правій руці, сусідка почала втікати, бабуся кинула палку в кущі. По голові та обличчі бабуся ОСОБА_8 потерпілу ОСОБА_6 не била. Потім ОСОБА_6 спокійно пішла та розмовляла по телефону.

Допитаний експерт в судовому засіданні ОСОБА_11 підтримав висновок судово-медичної експертизи стосовно ОСОБА_6 у якої виявлено синець лівого променево-зап`ясного суглобу, правого плечового суглоба, струс головного мозку (згідно медичних документів). Необхідності у проведення лабораторних досліджень не було, оскільки лікар невропатолог здійснив опис хвороби та її перебігу. Лікарем був виставлений діагноз.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що був присутнім в якості понятого при проведенні слідчого експерименті, коли потерпіла ОСОБА_6 показувала, як їй наносила удари ОСОБА_4 та вказане було зафіксовано в протоколі.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що був присутнім в якості понятого при огляді місця події, території домоволодіння, що належить потерпілій ОСОБА_6 , пройшовши через хвіртку зайшли в двір та побачили посередині городу палицю, яка була близько метра довжиною.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що працював старшим інспектором ВП №2 Вознесенського РУП ГУНП, приїхав з групою на місце події, а саме по факту спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень палицею ОСОБА_6 з приводу сварки із-за худоби. В ході оперативних дій, була вилучена палиця, яка була та території городу, розміром близько метра. Потерпіла пояснила, що її вдарила сусідка палицею по голові.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що був викликаний на місце події по факту спричинення тілесних ушкоджень. Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що її побила сусідка палицею, скаржилась, що болить голова, показувала на шишки на голові.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що як дізнавач виїхали на виклик з приводу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_17 , яка розповіла, що ОСОБА_4 спричинила їй тілесні ушкодження, била по руках, голові, тулубі палицею, яку знайшли на городі. ОСОБА_4 пояснювала, що не била потерпілу. Бачив у потерпілої синці на руках, інших пошкоджень не бачив.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що як дільничий офіцер поліції був на відпрацюванні матеріалів з співробітником ОСОБА_16 , Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що її вдарила палицею сусідка по спині чи голові, він точно не пам`ятає, але потерпіла трималась за голову.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що була присутня в якості понятої про огляді місця події , бачила палку посередині городу домоволодіння потерпілої, про місце розташування якої їй сказав поліцейський.

Крім пояснень підсудної ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_6 , свідків, вина обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України підтверджується письмовими доказами, долученими прокурором під час розгляду провадження.

Так, 17.05.2024 року о 16-47 год та 0 16-48 год надійшли повідомлення від ОСОБА_20 та ОСОБА_6 що в. с.Щасливка Доманівського ОТГ було побито ОСОБА_6 палицею. Вчинено було 17.05.2024 року близько 16-30 год сусідкою ОСОБА_4 , яка завдала ОСОБА_6 тілесних ушкоджень у виді гематом потиличної частини голови та зап`ястя рук. Вказані повідомлення було зареєстровано за № 1114 та 1115 від 17.05.2024 року в ЧЧ ВП № 2 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та витягу з ЄРДР за № 12024153210000025 від 18.05.2024 р. прийнята заява ОСОБА_6 про спричинення їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень у виді гематом на потилиці та зап`ястя рук що підтверджує правомірність починання кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Згідно протоколу місця події від 17.05.2024 року з таблицею зображення в присутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_19 було оглянуто місце події, а саме територію домоволодіння ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 . Пройшовши вздовж городу в лівій частині виявлено дерев`яну палицю діаметром близько 3 см та довжиною 65 см., якою зі слів потерпілої було нанесено удари. Палицю було вилучено до ВП № 2 Вознесенського РУП ГУНП.

Також спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 підтверджене протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2024 р. з таблицею зображення згідно якого в присутності понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_21 потерпіла ОСОБА_6 , пояснила, що 17.05.2024 приблизно о 16:00 годині вона знаходилася на території свого домоволодіння в с. Щасливка Вознесенського району Миколаївської області, коли між нею та сусідкою ОСОБА_4 виник конфлікт. У ході даного конфлікту ОСОБА_4 тримаючи у лівій руці дерев`яну палицю, замахнувшись, нанесла їй один удар по правому плечовому суглобу. Після чого ОСОБА_22 знову замахнулась на неї палицею з наміром нанести удар в голову, у цей час вона прикрила голову руками і ОСОБА_4 нанесла їй удар палицею по лівому зап`ястю. Після чого ОСОБА_22 нанесла їй вказаною палицею удар по голові ззаду, від чого вона впала на землю.

Після чого ОСОБА_6 , добровільно, в присутності понятих, підійшовши до статиста та перебуваючи навпроти нього, тримаючи предмет схожий на палицю в лівій руці приклала її до правого плечового суглоба, пояснивши, що саме таким чином ОСОБА_4 нанесла їй перший удар. Після цього потерпіла попросила статиста прикрити голову руками та коли він тримав руки на голові, приклала предмет схожий на палицю до лівого зап`ястя статиста та пояснила, що таким чином ОСОБА_4 нанесла їй один удар по зап`ястю лівої руки, якою вона прикривала голову. Далі потерпіла попросила нахилитись вперед статиста та коли той перебував у вкзаному положенні, приклала предмет схожий на палицю до верхньої частини голови та пояснила що саме таким чином ОСОБА_4 , нанесла їй один удар по голові зверху.

Під час слідчого експерименту було: складено фототаблицю, яка додається до протоколу, яку пред`явлено понятим і іншим особам присутнім на слідчому експерименті.

Згідно медичної карти амбулаторного хворого на ОСОБА_6 зазначено, що 20.05.2024 року до невропатолога звернулась ОСОБА_6 зі скаргами на головну біль, нудоту, запоморочення, слабість, сонливість, з її слів 17.05.2024 року отримала удари по голові та руках від своєї сусідки ОСОБА_4 , діагноз — струс головного мозку ( 17.05.2024 року) та призначено лікування.

Згідно медичної довідки від 17.05.2024 року, виданої КП „КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради, ОСОБА_6 знаходилась на лікування з діагнозом струс головного мозку, садни, гематоми голови з обох боків

Згідно медичної довідки від 17.05.2024 року , виданої КП „КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради, ОСОБА_6 знаходилась на лікування з приводу ЧМТ, струс мозку, садна,гематоми голови, травми обох передпліччя.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 22.05.2024 року в присутності понятих ОСОБА_12 , ОСОБА_21 обвинувачена ОСОБА_4 показала як під час сварки з ОСОБА_6 остааня замахнулась на неї палицею, тому вона вихопила палицю з її рук та нанесла їй удар палицею по лівому плечі потерпілої.

Факт нанесення та виявлення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_23 підтверджується, крім усних пояснень обвинуваченої, потерпілої, висновком судово-медичної експертизи №161 від 20.05.2024 р., проведеної судово-медичним експертом ОСОБА_11 на підставі постанови дізнавача СД ОСОБА_24 , згідно якого у ОСОБА_6 синець лівого променево-зап`ястного суглоба, правого плечового суглоба, струс головного мозку. Вказане тілесне ушкодження могло утворитися в строк та за обставин указаних в постанові від дії тупого твердого предмета та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження не могли утворитися внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Пояснення обвинуваченої ОСОБА_4 та захисника, про те, що зібрані та досліджені судом докази не підтверджують факту заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілого, а саме ушкоджень в область голови є необґрунтованими.

Показання потерпілої, експерта та свідків в частині характеру і локалізації заподіяних потерпілій тілесних ушкоджень узгоджуються з даними висновку експерта № №161 від 20.05.2024 року, наданого експертом бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_11 .

Крім того, показання потерпілої ОСОБА_6 узгоджується з даними протоколів проведення слідчих експериментів, проведених за їх участю під час досудового розслідування. Остання детально зазначала про кількість та місце, куди їй наносились удари, зокрема палицею в область голови. Вказані слідчі дії здійснено з дотриманням положень ст. 223 КПК України, за участю понятих та зафіксовані в відповідних протоколах .

Вказані вище докази спростовують пояснення обвинуваченої в частині характеру нанесених ударів.

Доказів того, що обвинуваченою було нанесено потерпілій тілесні ушкодження з метою захисту матеріали судового провадження не містять.

Суд критично ставиться до тверджень обвинуваченої щодо відсутності умислу в нанесенні тілесних ушкоджень, не нанесення удару по голові, оскільки згідно пояснень потерпілої та обвинуваченої, між ними є триваючий конфлікт.

Посилання обвинуваченої на те, що експертиза проведена без відповідних медичних досліджень з боку експерта, суд не вважає такими, що заслуговують на увагу, оскільки експертиза проводилась по медичним документам, експерт має кваліфікацію судового експерта, був попереджений про кримінальну відповідальність, а отже у суду не виникають сумніви щодо належності та допустимості висновку судово-медичного експерта. Висновок містить опис проведених досліджень та мотивовані відповіді на поставлені запитання. Висновок відповідає вимогам ст. 101, 102 КПК України, суд вважає цей доказ належним та допустимим.

Посилання сторони захисту на те, що діагноз - струс головного мозку, міг бути заподіяний не від дій обвинуваченої , спростовуються інформацією з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_6 , що стало підставою для висновку судово-медичного експерта.

Так само покази свідка онуки обвинуваченої ОСОБА_10 , яка в судовому засіданні заперечувала нанесення ОСОБА_4 удару в область голови ОСОБА_6 , суд вважає неспроможними, оскільки вони протирічать іншим доказам, дослідженим при розгляді кримінального провадження та встановленим в ході судового розгляду обставинам.

Оцінивши кожен доказ окремо та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про повне доведення винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а саме як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд бере до уваги, що вчинено кримінальний проступок, особу винної, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачена ОСОБА_4 вперше вчинила кримінальний проступок, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліках в лікаря психіатра та лікаря нарколога, пенсіонерка.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України суд визнає пом`якшуючими покарання обставинами: вчинення проступку вперше, часткове визнання вини, є особою пенсійного віку.

Обтяжуючі покарання ОСОБА_4 відповідно до п.6 ч.1 ст. 67 КК України є вчинення кримінального проступку щодо особи похилого віку.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення.

Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності,

на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Тому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням викладеного, призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, обставини його вчинення, обставини, що пом`якшують покарання щире каяття та обтяжують покарання, матеріальний та сімейний стан обвинуваченої, її стан здоров`я, і вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 - ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Потерпіла ОСОБА_6 в рамках даного кримінального провадження подала цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Позов мотивований тим, що у зв`язку із нанесеними їй тілесних ушкоджень, позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні. Також зазнала значного фізичного болю та в результаті тілесних ушкоджень було порушено нормальний спосіб життя, оскільки ОСОБА_6 була змушена витрачати час на лікування, докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, її життя було перенасичене негативними емоціями, психічними переживаннями.

Враховуючи присутність психологічно травмуючого фактору (неправомірних дій відповідача), користуючись принципом розумності та справедливості, розмір моральної шкоди оцінює в 20 000 гривень.

Крім того просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 10 000 гривень витрат на правничу допомогу.

Потерпіла - цивільна позивачка ОСОБА_6 у судовому засіданні позов підтримала,. Посилалася, що їй завдано моральну шкоду, що виявилася у фізичних та душевних стражданнях: у неї тривалий час були ушкодження, погіршився нервовий стан, вона потребувала лікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з вимогами ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимогами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку ушкодженням здоров`я.

Частиною 3 статті 23 ЦК України передбачена можливість відшкодування моральної шкоди грішми. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, судам слід звернути увагу на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Згідно з п. 3 даної Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 9 Постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» (п. 53), від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України» (п. 79), які є остаточними, в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що неправомірними діями ОСОБА_4 дійсно була така завдана ОСОБА_6 .

Моральна шкода полягала в перенесенні останньою негативних переживань, тривоги, страждань, порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя. Після отримання тілесних ушкоджень вона перебувала на лікуванні, пережила емоційний стрес як через фізичні, так і психологічні страждання через наявні у неї сліди від побиття.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд приймає до уваги фактичні обставини справи, враховує характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілої, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, ступінь вини обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, її матеріальне і сімейне становище, виходячи з вимог розумності, справедливості та вищеописаних обставин, вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення в розмірі 10000 гривень. Такий розмір не буде надмірним для обвинуваченої, яка є особою пенсійного віку, не працює, відповідатиме її поведінці, та кореспондуватиме глибині та силі страждань, які мала

потерпіла у зв`язку з порушенням її прав. В решті суми позовних вимог слід відмовити. А відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо понесених витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно зі ч.1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілою ОСОБА_6 та адвокаткою ОСОБА_7 06 червня 2024 було укладено договір №50 про надання правової допомоги , відповідно до якого за надання послуг адвокатом, клієнт сплачує гонорар.

У заявленому цивільному позові розмір вказаних судових витрат визначено в сумі 10 000 гривень.

Згідно з квитанцією та актом виконаних робіт, адвокатка ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_6 гонорар в розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи те, що обвинувачена є особою пенсійного віку, розмір її пенсі , цивільний позов потерпілої задоволено частково, суд, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 119 КПК України та ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне зменшити розмір належних до стягнення процесуальних витрат, а саме витрат на правову допомогу, та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 8 000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Запобіжні заходи до обвинуваченої не застосовувались. Арешт не накладався. Процесуальних витрат не понесено.

Питання речових доказів та документів суд вирішує згідно із вимогами ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов потерпілої - цивільної позивачки ОСОБА_6 до обвинуваченої - цивільного відповідача ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 (десять тисяч) в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000 (вісім тисяч) грн витрати на професійну правничу допомогу.

До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу ОСОБА_4 не обирати.

Речові докази, а саме: дерев`яну палицю довжиною 65 см, діаметром 3 см, яку поміщено до поліетиленового пакету, опечатано биркою «№1» та яку передано до камери зберігання речових доказів ВГТ №2 Вознесенського РУП ГУ НИ в Миколаївській області - передати власнику

- медична документація на ім`я ОСОБА_6 : медичні довідки від 17.05.2024 р. видані КНП «Вознесенська багатопрофільна лікарня» Вознесенської міської ради на 2 арк., копія медичної карти амбулаторного хворого на 3 арк., які зберігається у матеріалах

кримінального провадження № 12024153210000025 від 18.05.2024 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня при його оголошенні, та засудженим у той же строк з дня отримання його копії.

Суддя ОСОБА_1