Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №621/1541/25 — Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/1541/25

Провадження 2/621/204/26

12 травня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий – суддя В. Філіп`єва,

за участю секретаря судового засідання А.Головіної,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (не з`явилась),

представник позивача - адвокат Гетьман О.М. (не з`явилась)

відповідач 1 - ОСОБА_2 (не з`явився),

відповідач 2 - ОСОБА_3 (не з`явився)

відповідач 3 - ОСОБА_4 (не з`явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про виділ в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2025 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просила виділити їй у власність в натурі 71/100 частки зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна частину будівель домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з можливістю присвоєння окремої поштової адреси; визнати за нею право власності на виділені частки будівлі за вказаною адресою згідно наведеного переліку та припинити право спільної часткової власності на 71/100 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2025 року для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможну (а. с. 28).

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області І. Вельможної від 09.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників (а. с. 37 - 38).

В зв`язку з тривалою хворобою судді І.Вельможної протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 року для розгляду справи визначено суддю В. Філіп`єву. (а. с. 80, 81).

Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області В. Філіп`євої від 18.11.2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду з викликом учасників в судове засідання (а. с. 84).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 18.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників про дату і час судового засідання (а. с. 97 -98).

Учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

Позивач ОСОБА_5 та її представник - адвокат О. Гетьман подали суду заяви, в яких просили провести розгляд справи без їх участі на підставі доказів, доданих до справи.

Відповідачі подали заяви про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги визнали в повному обсязі, відзиву на позов чи заперечень проти фактичних обставин справи не подавали.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності учасників справи на підставі матеріалів, доданих до справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Позиції сторін та докази, додані на їх обґрунтування.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 27.11.1986 року Готвальдівською державною нотаріальною конторою позивачці ОСОБА_5 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 3315, згідно з яким вона набула в порядку спадкування після ОСОБА_6 право власності на 9/16 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Інша 7/16 частка вказаного житлового будинку з надвірними будівлями належала ОСОБА_7 на підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 19.06.1997 Зміївською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-884. У подальшому, користуючись належними їм частками, позивачка ОСОБА_5 та ОСОБА_8 здійснили прибудови до житлового будинку, які, згідно із їх заявами, введено в експлуатацію у передбаченому чинним на той час законодавством порядку, внаслідок чого частки кожного із співвласників змінилися, а саме: позивачка набула право власності на 71/100 частку зазначеного житлового будинку, а ОСОБА_8 – на 29/100 частки відповідно.

03.09.1997 року на підставі рішення виконкому Зміївської міської ради народних депутатів від 01.09.1997 № 207 на зміну Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.11.1986 Готвальдівською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 3315, виконавчим комітетом Зміївської міської ради народних депутатів позивачці ОСОБА_5 було видано нове Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок, на підставі якого 04.09.1997 року Зміївським МП технічної інвентаризації було зареєстровано за позивачкою право власності на 71/100 частку спірного житлового будинку.

Таким чином, на даний час, у користуванні позивачки ОСОБА_5 знаходиться частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: веранда 1-1 пл. 12,9 кв.м., житлові кімнати: 1-2 пл. 18,30 кв.м., 1-3 пл. 12,10 кв.м., 1-4 пл. 10,60 кв.м., кухня 1-5 пл. 12,00 кв.м., топочна 1-6 пл. 3,90 кв.м., ванна 1-7 пл. 7,20 кв.м., веранда 1-8 пл. 7,10 кв.м., а також службові будівлі: сараї літ. З, Ж, К, Е, літній душ літ. Д, вбиральня літ. М, що складає 71/100 частки будинку.

Згідно довідки КП «Зміївське бюро технічної інвентаризації, землевпорядкування, містобудування та архітектури» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 25.04.2025 за № 1280 інвентаризаційна вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в цілому складає 296758,00 грн., відтак вартість належної позивачці 71/100 частки цього майна становить 210698,18 грн. Водночас, з інформації КП «Зміївське БТІЗМА» вбачається, що власники 29/100 частки вказаного житлового будинку періодично змінювалися, і станом на 31.12.2013 зазначена частка спірного майна перебувала у власності: ОСОБА_9 (145/900 (29/300) частки), ОСОБА_2 (58/900 частки), ОСОБА_3 (58/900 частки) та ОСОБА_4 (58/900 частки), які набули право спільної часткової власності на підставі відповідних судових рішень. Зокрема, рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24.09.2008 у справі № 2-1193 (знеособлена версія якого міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень) визнано право власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом на 58/900 частин (за кожним із них) житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного судового рішення за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на належні їм частки (по 58/900 частки за кожним) у праві спільної часткової власності на спірний житловий будинок з надвірними будівлями. Також в описовій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24.09.2008 у справі № 2-1193 зазначено, що на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07.04.2003 у справі № 2-253V2003 ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом набув право власності на 145/900 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак за результатами перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції вказане судове рішення було змінено та визнано за ОСОБА_9 право власності на 29/300 частки спірного житлового будинку. З наведеного вбачається, що станом на 31.12.2013 (за даними архівних матеріалів КП «Зміївське БТІЗМА») у користуванні співвласників ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувала частина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: коридор 2-1 пл. 2,60 кв.м., кладова 2-2 пл. 1,40 кв.м., житлові кімнати: 2-4 пл. 12,10 кв.м., 2-5 пл. 13,40 кв.м., кухня 2-6 пл. 5,20 кв.м. та службові будівлі: сараї літ. Б, В, Л, вбиральня літ. Г, що складає 29/100 частки. При цьому, співвласник ОСОБА_9 багато років тому переїхав на постійне місце проживання до іншого помешкання, відтак у спірному житловому будинку не проживав, натомість інші співвласники ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) постійно мешкають за вищевказаною адресою та користуються належною їм часткою нерухомого майна. Випадково позивачка ОСОБА_5 довідалася, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.

Належний позивачці та відповідачам на праві спільної часткової власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами вже фактично розділений між ними на відокремлені частини з окремими входами/виходами, які обладнані роздільним електро-, газо- та водопостачанням з окремими приборами обліку, у кожній із частин будинку наявне індивідуальне опалення та система каналізації, обидві частини будинку фактично відповідають розміру ідеальних часток співвласників. До того ж, вказаний житловий будинок з надвірними будівлями знаходиться на земельній ділянці, якою позивачка та інші співвласники спільно користуються і визначили між собою фактичний порядок користування.

Наприкінці квітня 2025 року позивачка ОСОБА_5 звернулася (в усній формі) до інших співвласників з пропозицією приватизувати земельну ділянку під житловим будинком з метою подальшого її поділу, відповідно до розміру часток кожного із співвласників у праві спільної часткової власності на будинок, оскільки згідно з вимогами чинного законодавства приватизація земельної ділянки має відбуватися лише за згодою всіх співвласників. Однак співвласники 29/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , повідомили позивачку ОСОБА_5 , що брати участь у приватизації земельної ділянки не бажають, до того ж, співвласник ОСОБА_9 помер, а будь-яка інформація стосовно його спадкоємців наразі відсутня. Позивачка ОСОБА_5 запропонувала іншим співвласникам вирішити питання щодо поділу житлового будинку з надвірними будівлями у досудовому порядку шляхом звернення до нотаріуса та укладення відповідного договору, однак отримала категоричну відмову без пояснення причин такої поведінки. Вказана позиція співвласників у вирішенні питань, що стосується спільного майна створює ризики безперешкодної реалізації позивачкою ОСОБА_5 права власності на належне їй майно, оскільки будь-які дії щодо нього мають бути узгоджені з іншими співвласниками.

Таким чином, у позивачки ОСОБА_5 виникла необхідність виділити їй в натурі належну частку домоволодіння відповідно до розміру їх часток в спірному майні (71/100 частка належить позивачці, інша 29/100 частка – відповідачам).

23.04.2025 року КП «Зміївське БТІЗМА» за замовленням позивачки ОСОБА_5 було виготовлено висновок щодо технічної можливості виділу (поділу) об`єкта нерухомого майна, згідно з яким, будинок садибного типу з надвірними будівлями та спорудами літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 , за технічними показниками може бути виділено (поділено) на 2 новоутворені об`єкти нерухомого майна, склад яких наступний:

- об`єкт № 1: житловий будинок літ. А-1: житлова кімната 1-2 пл. 18,3 кв.м., житлова кімната 1-3 пл. 12,1 кв.м., житлова кімната 1-4 пл. 10,6 кв.м.; веранда літ. а1: веранда 1-1 пл. 12,9 кв.м., кухня 1-5 пл. 12,0 кв.м.; веранда літ. а3: топкова 1-6 пл. 3,9 кв.м., ванна 1-7 пл. 7,2 кв.м., веранда 1-8 пл. 7,1 кв.м.; тераса літ. а4; ганок літ. а5; загальною площею 84,1 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м.; літній душ літ. Д, гараж літ. Ж, сарай літ. З, погріб літ. И, сарай літ. К, вбиральня літ. М, ворота № 2 (рекомендована адреса: АДРЕСА_1 );

- об`єкт № 2: житловий будинок літ. А-1: житлова кімната 2-3 пл. 13,0 кв.м., житлова кімната 2-4 пл.12,1 кв.м., житлова кімната 2-5 пл. 13,4 кв.м.; веранда літ. а: коридор 2-1 пл. 2,6 кв.м., комора 2-2 пл. 1,4 кв.м., кухня 2-6 пл. 5,2 кв.м.; ганок літ. а2; загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м.; сарай літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, сарай літ. Е, огорожа № 1, хвіртка № 3 (рекомендована адреса: АДРЕСА_1 ).

Нормами чинного законодавства передбачено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Зі змісту ч. ч. 1, 3 ст. 367 ЦК України вбачається, що поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину. Проте, укладання нотаріального договору про поділ нерухомого майна між позивачкою ОСОБА_5 з однієї сторони та відповідачами з іншої сторони наразі неможливе через небажання останніх вчиняти відповідний правочин, що свідчить про неможливість спільного використання єдиного об`єкту нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Оскільки відповідачі не бажають добровільно оформити виділ часток в натурі шляхом укладання відповідного договору, посвідченого нотаріально, позивач змушена звернутися до суду з відповідним позовом та просить виділити їй у власність в натурі 71/100 частки зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна частину будівель домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , з можливістю присвоєння окремої поштової адреси; визнати за нею право власності на виділені частки будівлі за вказаною адресою згідно наведеного переліку та припинити право спільної часткової власності на 71/100 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 1 - 9).

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що:

Згідно Свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 03.09.1997 року Зміївською міською радою народних депутатів Зміївського району Харківської області, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , з розміром частки 71/100. Свідоцтво видане видане на підставі рішення Зміївської міської ради № 207 від 01.09.1997 року взамін свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Готвальдівською Державною нотаріальною конторою, 27.11.1986 р. № 3315. Зазначений житловий будинок в 71/100 частки зареєстрований в Зміївському МП технічної інвентаризації, за ОСОБА_1 на праві особистої власності, та записаний в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 143 від 04.09.1997 року (а. с. 13).

Згідно Довідки КП "Зміївське БТІЗМА" № 1280 від 25.04.2025 року, згідно архівних матеріалів КП "Зміївське БТІЗМА", житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 належав:

- в 71/100 частки ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Зміївської міської ради народних депутатів 03.09.1997, зареєстрованого в Зміївському МДПТІ 04.09.1997, книга запису реєстру № 2-143;

- в 145/900 (29/300) частки ОСОБА_9 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07.04.2003, справа № 2-253, зареєстрованого в КП "Зміївське БТІ" 12.06.2003, книга запису реєстру № 2-143; реєстраційний номер: 1460226; (29/300 ч. рішення суду не було зареєстровано).

- в 58/900 частки ОСОБА_2 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2008, справа № 2-1193, зареєстрованого в КП "Зміївське БТІ" 02.12.2008, книга запису реєстру № 2-143; реєстраційний номер: 1460226;

- в 58/900 частки ОСОБА_3 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2008, справа № 2-1193, зареєстрованого в КП "Зміївське БТІ 02.12.2008, книга запису реєстру № 2-143; реєстраційний номер: 1460226;

- в 58/900 частки ОСОБА_4 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 29.09.2008, справа № 2-1193, зареєстрованого в КП "Зміївське БТІ" 02.12.2008, книга запису реєстру 2-143; реєстраційний номер: 1460226.

Дійсна інвентаризаційна вартість житлового будинку складає 296758 /двісті дев?яносто шість тисяч сімсот п?ятдесят вісім/ грн. (з урахуванням коефіцієнта 9,76 станом на 01.10. 2018).

Станом на квітень 2025 року інвентаризаційну вартість надати не можливо, в зв?язку з тим, що індекс зміни вартості будівельних робіт після 2018 року Мінрегіоном не надано. Примітка: Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу: 21109589 від 02.12.2008, помилково було вказана частка - 59/900 замість вірної АДРЕСА_2 згідно додатка до рішення ХХХІ сесії VIII скликання Зміївської міської ради від 13.102022 № 2527-XX-VIII (а. с. 14).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24.09.2008 року по справі № 2-1193 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування за заповітом, третя особа: Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом на 58\900 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 . Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 58\900 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 . Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на 58\900 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 (а. с. 45 - 47).

Матеріали справи містять технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 , згідно якого: 71/100 частки будинку належить ОСОБА_1 ; 145/900 (29/300) частки будинку належить ОСОБА_9 ; 58/900 частки будинку належить ОСОБА_2 ; 58/900 частки будинку належить ОСОБА_3 ; в 58/900 частки будинку належить ОСОБА_4 . Технічний паспорт містить план земельної ділянки; план будівлі; характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а. с. 20 - 22 зворот).

Згідно висновку КП "Зміївське БТІЗМА", наявна технічна можливість виділу (поділу) об`єкта нерухомого майна - будинок садибного типу з надвірними будівлями та спорудами літ. "А-1", розташований за адресою: АДРЕСА_1 - технічна характеристика об`єкту нерухомого майна: Житловий будинок літ. А-1, загальна площа 131,8 кв.м., житлова площа 79,5 кв.м.; надвірні будівлі та споруди: сарай літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, літній душ літ. Д, сарай літ. Е, гараж літ. Ж, сарай літ. З, погріб літ. И, сарай літ. К, сарай літ. Л, вбиральня літ. М, огорожа № l, ворота № 2, хвіртка № 3.

Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна (зазначається щодо кожного об?єкта нерухомого майна, що може утворитися в результаті поділу):

Об`єкт 1: Житловий будинок літ. А-1: житлова кімната: 1-2 пл. 18,3 кв.м., житлова кімната 1-3 пл. 12,1 кв.м., житлова кімната 1-4 пл. 10,6 кв.м.; веранда літ. al: веранда 1-1 пл. 12,9 кв.м., кухня 1-5 пл. 12,0 кв.м.; веранда літ. а3: топкова 1-6 пл. 3,9 кв.м., ванна 1-7 пл. 7,2 кв.м., веранда 1-8 пл. 7,1 кв.м.; тераса літ. а4; ганок літ. а5; загальною площею 84,1 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м.; літній душ літ. Д, гараж літ. Ж, сарай літ. З, погріб літ. И, сарай літ. К, вбиральня літ. М, ворота № 2, (рекомендована адреса: АДРЕСА_1 ) (а. с. 23 - 24).

Об`єкт 2: Житловий будинок літ. А-1: житлова кімната 2-3 пл. 13,0 кв.м., житлова кімната 2-4 пл. 12,1 кв.м., житлова кімната 2-5 пл. 13,4 кв.м.; веранда літ. а: коридор 2-1 пл. 2,6 кв.м., комора 2-2 пл. 1,4 кв.м., кухня 2-6 пл. 5,2 кв.м.; ганок літ. а2; загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 38,5 кв.м.; сарай літ. Б, сарай літ. В, вбиральня літ. Г, сарай літ. Е, огорожа № l, хвіртка № 3, (рекомендована адреса: АДРЕСА_1 ) (а. с. 23 - 24).

Згідно інформації Зміївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (№ 229/440-10-25-32.22/32.22 від 11.07.2025 року), (а. с. 43), Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області співвласник іншої частини домоволодіння ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті з заявами про прийняття або про відмову від спадщини у встановлений законом шестимісячний термін до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців не звертався. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Заповіти, спадкові договори відсутні (а. с. 76 - 78).

Відповідачі по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які зареєстровані як співвласники інших 29/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , проти встановлених судом фактичних обставин справи не заперечували, свій варіант поділу домоволодіння не пропонували, позовні вимоги ОСОБА_5 визнали в повному обсязі.

Норми права, що підлягають застосуванню та мотиви суду.

Дослідивши повно і всебічно матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пунктів 1 - 4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. ст. 76 - 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, а саме, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як зазначила Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 09.09.2024 року по справі № 671/15421, розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до статті 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно положень статті 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, - є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Згідно ч.1 статті 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Відповідно до ч.3 статті 358 Цивільного кодексу України, кожен із співвласників спільної часткової власності має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За приписами ч.1 статті 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2025 року по цивільній справі№ 158/2170/24 зазначив, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує:

(а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);

(б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23)).

Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.»

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно ч. ч. 1, 3 статті 367 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення (ч.3,4 статті 88 Земельного кодексу України)

У вже вказаній вище постанові від 17.09.2025 року по цивільній справі № 158/2170/24 Верховний Суд зазначив, що «поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість, у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки, при визначенні частки одного зі співвласників у натурі - частка іншого визначається також, і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки), розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд, або в судовому порядку. Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється (див. пункт 7.7. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у cправі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25)).

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16 (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу. З такого ж висновку виходив Верховний Суд і у постанові від 17 травня 2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження № 61-11448св20).

Таким чином, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

Крім того, відповідно до узагальнень Верховного Суду України, викладених в листі судам від 01.07.2013 року «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» звернуто увагу судів на те, що враховуючи норми ст ст.186, 380, 381 ЦК, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж, санвузол і под.), наземні й підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані з житловим будинком на одній земельній ділянці та призначені для забезпечення власника необхідними засобами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв`язку з чим право власності на такі будівлі та споруди як на окремі об`єкти визнаватися не може.

Те, що надвірні приміщення, огорожі та інші надвірні споруди, які обслуговують будівлю (сарай, паркан, колодязь), становлять разом з нею один інвентарний об`єкт, визначено в Інструкції з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ (затверджено наказом Державного казначейства від 17.07.2000 №64 (у редакції наказу Державного казначейства від 21.02.2005 №30)).

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивач ОСОБА_5 просить виділити їй в натурі належні їй на праві спільної часткової власності 79/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до порядку користування вказаним домоволодінням, який склався між нею та іншими співвласниками – відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Матеріали справи містять висновок КП «Зміївське БТІЗМА"Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, щодо технічної можливості виділу (поділу) вказаного об`єкта нерухомого майна (а. с. 23 - 24), а відповідачі не заперечували проти такого виділу із зазначеними допоміжними господарськими будівлями й спорудами. (а. с. 69, 70, 71).

При цьому, оскільки при виділі частки в натурі право спільної часткової власності позивача припиняється, і виділене майно набуває статусу відокремленого, є обгрунтованою вимога про визнання за позивачем права власності на відокремлену 70/100 частину домоволодіння з можливістю присвоєння окремої поштової адреси.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням позиції позивачки, яка не заявляла вимогу про стягнення на свою користь судового збору, питання про розподіл судових витрат при ухваленні судового рішення не вирішувалось.

На підставі викладеного, керуючись, статтями 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі спільної часткової власності в натурі 71/100 частку нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в окремий об`єкт нерухомого майна з можливістю присвоєння окремої поштової адреси:

частину житлового будинку літ. "А-1" у складі: житлова кімната 1-2, площею 18,3 кв.м., житлова кімната 1-3, площею 12,1 кв.м., житлова кімната 1-4, площею 10,6 кв.м.; веранда літ. а1; веранда 1-1, площею 12,9 кв.м., кухня 1-5, площею 12,0 кв.м.; веранда літ. а3: топкова 1-6, площею 3,9 кв.м., ванна 1-7, площею 7,2 кв.м., веранда 1-8, площею 7,1 кв.м.; тераса літ. а4; ганок, літ. а5; загальною площею 84,1 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м.;

з господарськими будівлями та спорудами: літній душ літ. Д, гараж літ. Ж, сарай літ. З, погріб літ. И, сарай літ. К, вбиральня літ. М, ворота № 2.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на виділений окремий об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в складі:

частину житлового будинку літ. "А-1" у складі: житлова кімната 1-2, площею 18,3 кв.м., житлова кімната 1-3, площею 12,1 кв.м., житлова кімната 1-4, площею 10,6 кв.м.; веранда літ. а1; веранда 1-1, площею 12,9 кв.м., кухня 1-5, площею 12,0 кв.м.; веранда літ. а3: топкова 1-6, площею 3,9 кв.м., ванна 1-7, площею 7,2 кв.м., веранда 1-8, площею 7,1 кв.м.; тераса літ. а4; ганок, літ. а5; загальною площею 84,1 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м.;

з господарськими будівлями та спорудами: літній душ літ. Д, гараж літ. Ж, сарай літ. З, погріб літ. И, сарай літ. К, вбиральня літ. М, ворота № 2.

Припинити право спільної часткової власності на 71/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_1 .

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу опіки та піклування та органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач 1 – ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2 – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач 3 – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя В.Філіп`єва