Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №201/9247/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер судової справи 201/9247/26

Номер провадження 3/201/1827/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Ополинська І.Г., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , потерпілої – ОСОБА_2 , розглянувши об`єднану справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясенів-Пільний Городенківського району Івано-Франківської області, громадянина України, зі слів маючого вищу духовну та педагогічну освіту, одруженого, який має малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є кліриком Одеської єпархії та обіймає посаду настоятеля парафії святої рівноапостольної Марії Магдалини с. Августівка, Біляївського району, Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2026 року о 11 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме голосно кричав, бив по тулубу та обличчю, виривав волосся, що викликало у потерпілої занепокоєння за своє життя та здоров`я, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, 27 травня 2026 року о 11 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносного своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в присутності якого ОСОБА_1 голосно кричав та вдарив ОСОБА_2 по обличчю та тулубу, а також вдарив малолітнього Ернеста по голові, внаслідок чого дитина злякалася та плакала, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав та надав наступні покази.

Зокрема, вказав, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 09 серпня 2000 року, з якою фактично не проживає. З потерпілою ОСОБА_2 познайомився у ОСОБА_5 та стверджував, що став опікуватися нею у зв`язку із тим, що остання страждає на напади епілепсії та проходила лікування у психіатричній лікарні. В подальшому вони стали проживати разом, під час їх спільного проживання у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_6 , якого він всиновив і стверджував. щоб розуміти, що це його дитина потрібно провести ДНК-тест. Водночас підтвердив, що у свідоцтві про народження дитини батьком вказаний саме він і прізвище у дитини його.

В травні цього року вони з ОСОБА_2 перебували у місті Дніпрі, де остання мала проходити лікування у невропатолога, та проживали в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

Стверджував, що 27 травня 2026 року вони разом знаходились в орендованій квартирі у денний час доби, де у ОСОБА_2 стався епілептичний напад, вона схватила залізний хрест і намагалася кинути його у вікно. Задля того, щоб потерпіла не пошкодила вікно він забрав у неї хрест, на що остання забрала дитину та закрилася у ванній кімнаті. Він стукав до неї, вона плакала, кричала про допомогу і не відчиняла йому двері до приїзду працівників поліції, викликаних нею.

При цьому, стверджував, що жодного фізичного або психологічного насильства відносно своєї співмешканки він не вчиняв, а також не бив дитину по голові. Вважав, що співмешканка його обмовляє, втім, з якою метою пояснити не зміг. Також не погодився з поясненнями потерпілої, наданими під час цього розгляду та намагався запевнити суд про те, що остання психічно хвора. Втім, жодних документів на підтвердження таких доводів не надав. Підтвердив пояснення потерпілої стосовно вживання ним алкогольних напоїв, зокрема, вино у вечірній час доби під час вибухів. Вважав, що доказів на підтвердження вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 не має, зокрема, відповідних медичних документів, в яких би була зафіксована наявність у потерпілої тілесних ушкоджень. Підтвердив той факт, що після виклику потерпілою працівників поліції остання розірвала з ним стосунки і вони не проживають разом. З того часу він проживає у місті Одеса.

Потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини викладенні в протоколах про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та просила притягти останнього до адміністративної відповідальності за вчинення відносно неї та їх малолітнього сина домашнього насильства.

По суті надала наступні пояснення.

Вказала, що вона є громадянкою Республіки Киргизії. Приблизно 4 роки тому познайомилася з ОСОБА_1 у ОСОБА_5 , де вона на той час проживала. ОСОБА_1 став опікуватися нею, вони почали зустрічатися, в подальшому приїхали в України та стали проживати однією сім`єю у місті Одеса, де у 2025 році у них народився син ОСОБА_6 . Зазначила, що дійсно у неї трапляються епілептичні напади і вона спостерігається у невропатолога, втім, заперечувала наявність у неї будь-яких психічних захворювань та проходження з цього приводу лікування у психіатричних лікарнях, як в ОСОБА_5 , так і в України. Вказала, що була обізнана про те, ОСОБА_1 є одруженим з іншою жінкою, з якою не може розлучитися через наявність церковного сану та проведеного вінчання, яке за відповідними канонами неможливо скасувати. Наполягала на тому, що не дивлячись на служіння у церкві, ОСОБА_1 є агресивною людиною, вживає алкогольні напої, упродовж їх спільного проживання вчиняв сварки з причин недовіри та ревнощів, під час яких здійснював відносно неї фізичне та психологічне насильство, висловлювався нецензурною лайкою.

З травня 2026 року вони проживали у місті Дніпрі в орендованій квартирі, оскільки вона мала проходити медичні обстеження та лікування з приводу нападів епілепсії.

27 травня 2026 року у денний час доби вони перебували в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , перебуваючи в агресивному стані через її відмову вступити з ним в інтимні стосунки, почав кричати, ображати, висловлювався нецензурною лайкою, бив по голові, ногам, хапав за волосся та вирвав його. Вона намагалася захиститися від таких дій, відмахувалась хрестом. Всі дії ОСОБА_1 вчиняв у присутності їх спільного сина ОСОБА_6 , якому виповнився 1 рік. Ернест дуже злякався, став плакати і чіплятися за ОСОБА_1 , однак, той вдарив його по голові та відштовхнув, на що дитина впала та вдарилася. Після чого, вона схопила дитину, забігла до туалету та зачинилася в середині на замок, де чекала приїзду працівників поліції.

По приїзду працівників поліції, які застали її та дитину в дуже заляканому стані, вона вийшла з туалету, надала пояснення поліцейським та була госпіталізована до лікарні. Після чого, їй відомо, що ОСОБА_1 заборонено наближатися до неї упродовж декілька днів. Після цієї події вона розірвала стосунки з ОСОБА_1 та змінила місце проживання. Наразі проживає з дитиною в іншому місці, повідомляти адресу не бажає по причині безпеки, оскільки дотепер побоюється за своє життя та здоров`я.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши наявні матеріли справи, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за викладених в постанові обставинах, повністю знайшла своє підтвердження дослідженими матеріалами справи, у їх сукупності, зокрема, протоколами про адміністративне правопорушення серії ВАД № 955766 від 27.05.2026 року, серії ВАД № 955765 від 27.05.2026 року, письмовою заявою та поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 27.05.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.05.2026 року, письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 27.05.2026 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 27.05.2026 року, складеною за фактом вчинення домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_2 , терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА № 664607 від 27.05.2026 року відносно ОСОБА_1 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 відносно ОСОБА_3 , 18 квітня 2025 року, рапортом події № 283981330 від 27.05.2026 року, в якому зафіксовані встановлені працівниками патрульної поліції під час виїзду на місце події обставини вчинення домашнього насильства, проведено форму оцінки ризиків та складено терміновий заборонний припис.

Разом з цим, надані під час цього розгляду пояснення ОСОБА_1 є непереконливими та такими, що не підтверджені жодними доказами та спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , які, у свою чергу, є послідовними та такими, що у своїй сукупності повністю узгоджуються з наявними в матеріалах об`єднаної справи належними та допустимими доказами.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність належних доказів на підтвердження вчинення ним фізичного насильства відносно потерпілої, зокрема, нанесення ударів, є непереконливими та такими, що оцінюються суддею критично, з огляду на наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Отже, диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП охоплюються, в тому числі, лише такі умисні протиправні діяння фізичного характеру, як застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, які не потребують доведення медичними документами та фіксацією тілесних ушкоджень.

В цьому контексті, вина ОСОБА_1 доведена поясненнями потерпілої ОСОБА_2 у сукупності з наявними в матеріалах об`єднаної справи доказами, які наведені у цьому рішенні.

Тим більше, наявність у потерпілої тілесних ушкоджень відповідного ступеню тяжкості, отриманих під час конфлікту, не охоплюються диспозицією ст. 173-2 КУпАП, а навпаки, тягнуть за собою настання кримінальної відповідальності за відповідною статтею Кримінального Кодексу України.

Таким чином, вважаю, що у справі достатньо доказів, прямо передбачених ст. 251 КУпАП для повного, всебічного і об`єктивного розгляду цієї справи.

Отже, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень знайшла своє підтвердження і в його діях є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2, ч .1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Санкція частини 1 статті 173-2 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Санкція частини 2 статті 173-2 КУпАП тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

З огляду на викладене, суддя вважає, що з метою виховання ОСОБА_1 у дусі дотримання законів України, а так само попередження здійснення ним нових правопорушень, з огляду на конкретні обставини вчинених правопорушень, посткримінальну поведінку порушника та відсутність каяття у скоєному, необхідно застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт в межах санкцій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - у виді 35 годин громадських робіт, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - у виді 50 годин громадських робіт.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком на 50 (п`ятдесят) годин, оскільки саме таке адміністративне стягнення, на переконання судді, буде сприяти вихованню ОСОБА_1 у дусі дотримання законів України, а так само попередження здійснення ним нових правопорушень.

Окрім того, у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 33, 173-2, 283, 284, 285, 287-289, 299 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді 35 (тридцяти п`яти) годин громадських робіт;

- за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у вигляді 50 (п`ятдесят) годин громадських робіт.

На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді 50 (п`ятдесят) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Г. Ополинська