Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №320/26582/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року Київ справа №320/26582/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я та інших службових даних стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості, стосовно непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров`я ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система «Оберіг»), відповідно до інформації, яка вказана у Військовому квитку серії НОМЕР_1 та Довідки військово- лікарської комісії №30/2555 від 12.07.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за результатами проходження військово-лікарської комісії його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що зазначено у військово-обліковому документі. За позицією позивача, відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни які підлягають виключенню з військового обліку втрачають статус військовозобов`язаного, відтак відповідач має обов`язок внести актуальні дані про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку до реєстру «Оберіг», чого у спірних правовідносинах зроблено не було, з огляду на що просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач у відзиві на позов вказав про необґрунтованість позовних вимог.

Позивач у відповіді на відзив зазначив про недоведеність доводів відповідача.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою позицію та просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

12.07.2022 позивачу проведено медичний огляд лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого ВЛК, відповідно до Довідки №30/2555 від 12.07.2022, на підставі статті 13 «а», 42 «в», графи II, Розкладу хвороб, графи 7(-), Таблиці додаткових вимог «б(-) / додатку №3 до Положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України 2008 р. №402, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Також, вищевказані відомості щодо виключення з військового обліку внесені до Військового квитка серії НОМЕР_1 , а саме:

- п.18 (Відмітки про військовий облік): 25.09.2007 - «Взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 12.07.2022 - Виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 », вказані відомості підписані т.в.о. Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , підполковником ОСОБА_2 та скріплені гербовою печаткою;

- п.19 (Відмітки про виключення з військового обліку): « 12.07.2022 виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 , ст. 13 «а», 42 «в», гр.Ш наказом Міністра оборони України 2008 р. №402, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», вказані відомості підписані т.в.о. Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , підполковником О. Кіров 12.07.2022 та скріплені гербовою печаткою.

Поряд із цим, відповідно до Довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №436188, позивачу, внаслідок загального захворювання встановлена III група інвалідності з 02.03.2020, довічно.

З метою перевірки своїх даних позивачем було сформовано витяг військово-облікового документу в електронному застосунку «Резерв+» та виявлено наявність персональних даних.

Позивач звертався до відповідача, як органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зокрема із заявою від 15.04.2025 у якій просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо непридатності до військової служби та виключення з військового обліку військовозобов`язаних, до даних заяв були долучені всі необхідні документи які підтверджують дані обставини, а саме: паспорт громадянина України НОМЕР_2 ; довідка РНОКПП ОСОБА_1 ; військовий квиток серії НОМЕР_1 ; довідка МСЕК серії 12 ААБ №436188; довідка ВЛК №30/2555 від 12.07.2022; повноваження представника.

18.04.2025 представником позивача направлено адвокатські запити за Вих. 18/04-С від 18.04.2025 на ім`я відповідача та Міністерства оборони України з проханням повідомити про результати розгляду та вчинені дії за заявою позивача від 15.04.2025.

12.05.2025 представник позивача отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23.04.2025 № 3223; № 3224, в якій зазначив, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин позивач перебуває на обліку, та згідно п.2 ч. 1 ст. 23 користується правом на відстрочку до 08 травня 2025 року, а також, зазначив Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 287 від 21.08.2024 року, "Про поновлення на обліку військовозобов`язаних, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку з порушенням вимог керівних документів".

Не погоджуючись бездіяльністю відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно позивача про виключення з військового обліку та вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації" в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону № 2232-XII.

У відповідності до частини першої статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону № 1951-VIII регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом п. 5 Порядку №559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи позивач у липні 2022 року проходив військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби.

Рішенням цієї комісії позивача визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку, про що свідчить відмітка здійснена у військовому квитку серії серії НОМЕР_1 .

За таких обставин, у зв`язку з визнанням військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 у 2022 році непридатним до військової служби, позивач є виключеним з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки на підставі ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ, тому він мав певні сподівання та легітимні очікування на відповідне застосування цієї норми.

Так, суд зазначає, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону № 2232-XII свідчить про те, що громадяни які підлягають виключенню з військового обліку втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

З огляду на наведене, відповідач володів інформацією про проходження позивачем військово-лікарської комісії та про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку, проте не взяв цю інформацію до уваги та не вніс інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача про виключення з військового обліку.

Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.

Отже, підставою для виключення з обліку може бути висновок ВЛК, тому оскільки позивач був виключений з військового обліку на підставі довідки ВЛК №30/2555 від 12.07.2022, то беззаперечним є факт проходження ним військово-лікарської комісії, адже на основі цього приймалося рішення про виключення позивача з військового обліку.

Водночас, посилання відповідача на відсутність у позивача свідоцтва про хворобу, суд оцінює критично з огляду на таке.

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, зокрема з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби, регламентовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.6.1 глави 2 розділу I Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК).

Особливості медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період, були визначені у главі 3 розділу I Положення № 402.

Пунктами 3.1, 3.2 глави 3 розділу I Положення № 402 передбачалось, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Військовозобов`язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

При цьому, слід зазначити, що військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_6 за результатами проведення військово-лікарської експертизи прийняла рішення, яким визнала позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 13 «а», 42 «в», графи II, Розкладу хвороб, графи 7(-), Таблиці додаткових вимог «б(-) / додатку №3 до Положення, введеного в дію наказом Міністра оборони України 2008 р. №402, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №30/2555 від 12.07.2022.

Як встановлено судом, на підставі зазначеної постанови ВЛК відповідачем 12.07.2022 внесено до військово-облікового документа позивача запис про його виключення з військового обліку військовозобов`язаних.

Отже, позивач виконав усі передбачені Положенням № 402 дії для визначення ступеня його придатності до військової служби, а уповноваженим органом - військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 - у відповідності вимог Положення № 402 прийнято рішення про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що, у свою чергу, було належним чином реалізовано відповідачем шляхом внесення відповідних відомостей до облікових даних позивача, отже процедура виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних є виконаною та завершеною.

При вирішенні цього публічно-правового спору суд також враховує що 04.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX у п. 2 якого Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначено: установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що особи, які до 4 травня 2024 року мали статус «обмежено придатний», повинні до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Разом з тим, як вже зазначав суд, позивач є непридатним до військової служби, що стало наслідком його виключення з військового обліку, тому жодна норма права не зобов`язує його звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження повторного медичного огляду.

Тобто, Прикінцеві та перехідні положення названого Закону та інші нормативно-правові акти не містять приписів, які б зобов`язували громадян, виключених з військового обліку до 04.05.2024, вчиняти додаткові дії для підтвердження свого статусу особи, виключеної з військового обліку чи норм, які б уповноважували територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснювати перевірку правомірності виключення таких громадян з військового обліку та приймати рішення про поновлення їх на військовому обліку.

В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов`язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, зокрема зобов`язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" щодо позивача про виключення його з військового обліку, суд зазначає наступне.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

На переконання суду, ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є визнання протиправною бездіяльності відповідача та його зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я на підставі частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно положень частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Відповідно до частин 1,2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов`язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).

У пункті 86 постанови від 30.06.2021 у справі №9901/172/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що закріплені у статті 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відтак, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №704/1167/19.

Суд зазначає, що лише прийняття рішення зобов`язального характеру не є безумовною підставою для встановлення у справі судового контролю, а наявність передумов для встановлення такого контролю має підтверджуватися належними та допустимими доказами. Однак, такі докази позивачем надані не були, а обставини, покладені в основу заявленого клопотання, є непереконливими, оскільки носять характер припущення, внаслідок чого суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю у цій справі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції, доданої до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 968,96 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 968,96 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я та інших службових даних стосовно ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я на підставі частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.