Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №160/32214/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа №160/32214/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, в частині не прибуття за повісткою до ТЦК та СП.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому позивачем було вчасно уточнено усі облікові дані та позивач ніколи не порушував правил військового обліку, а навпаки з`являвся за відповідною повісткою та надавав всі необхідні документи про проходження ним лікування через невиліковну хворобу, проте, в подальшому позивач дізнався, що його електронний військово-обліковий документ містить запис про «порушення правил військового обліку», що підтверджується текстовим формулюванням, відображеним у застосунку «РЕЗЕРВ+», та сформованим витягом. Крім того, за даними інформаційної системи ІПНП відповідач звернувся до органів Національної поліції для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача як особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. Водночас, посадовими особами відповідача протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача не складався, а постанова у справі про адміністративне правопорушення не виносилася. За таких обставин, позивач вважає, дії відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку протиправними. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги та відновити порушене право з урахуванням обраного способу захисту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/32214/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

10.12.2025 року до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не здійснив у встановленому законом порядку декларування або реєстрації нового місця проживання. Надіслане 04.04.2025 року повідомлення про перебування за іншою адресою під час лікування не є офіційною зміною місця проживання, тому повістка була правомірно сформована засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та направлена за зареєстрованою адресою позивача. Оскільки поштове відправлення було повернуто з відміткою про відсутність адресата за місцем реєстрації, відповідач вважає позивача належним чином оповіщеним про виклик до ТЦК та СП. У зв`язку з неприбуттям за повісткою автоматично було сформовано звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача, а відображення у застосунку «РЕЗЕРВ+» інформації про порушення правил військового обліку є наслідком роботи автоматизованої системи, а не внесення відповідних відомостей посадовими особами ТЦК та СП. Відповідач також зазначає, що ТЦК та СП не наділений повноваженнями оголошувати осіб у розшук або самостійно вносити відомості до відповідних поліцейських баз даних. Крім того, надані позивачем медичні документи, на думку відповідача, не підтверджують його безперервного лікування та не свідчать про неможливість прибути до ТЦК та СП у строки, визначені законодавством після припинення поважних причин неявки. З огляду на викладене, відповідач вважає свої дії такими, що відповідають вимогам законодавства, а позовні вимоги - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

15.12.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем висловлено позицію, аналогічну викладеній у позовній заяві.

18.12.2025 року до суду ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд забезпечити позов шляхом:

- заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особі його посадових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 до навчального центру та/або військової частини, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №160/32214/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/32214/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до електронного військово-облікового документа, сформованого 05.08.2025 року через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+» за ідентифікатором військовозобов`язаного ОСОБА_1 , наявний запис – «ТЦК та СП 27.04.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу».

Судом також встановлено, що 04.04.2025 року позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву-повідомлення, в якій повідомив про проходження обстеження та лікування в закладі охорони здоров`я, що унеможливлює його призов на військову службу під час мобілізації. Одночасно позивач повідомив про зміну поштової адреси для листування з адреси: « АДРЕСА_1 » на адресу: « АДРЕСА_2 ».

У подальшому, 21.04.2025 року, 29.05.2025 року та 07.07.2025 року позивачем повторно подавалися аналогічні заяви-повідомлення, до яких також долучалися медичні документи.

23.07.2025 року позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву-повідомлення про неможливість прибуття до відповідача для вирішення питання про зняття з обліку у зв`язку з невиліковною хворобою та надання доручення щодо видалення недостовірної інформації про розшук ТЦК, яка міститься у мобільному застосунку «ДІЯ» та системі «РЕЗЕРВ+».

Листом №4/5445 від 13.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив позивача про те, що 12.02.2025 року він був направлений на проходження військово-лікарської комісії, під час проходження якої ОСОБА_1 видано направлення на консультацію до фтизіатра. До теперішнього часу не відомо чи був ОСОБА_1 на консультації та який висновок зроблено після огляду лікарем, так як висновку від фтизіатра не надано. Відповідно до даних, наданих співробітниками МОЗ, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 18.03.2025 року по 31.03.2025 року, однак подальший час лікувався амбулаторно. Відповідності до п.30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 07.04.2025 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за адресою помешкання АДРЕСА_3 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» від 8 жовтня 2024 року №1147, була направлена повістка з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 24.04.2025 року. Так як ОСОБА_1 на зазначену в повістці дату та час не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_8 , за невиконання під час мобілізації обов`язків, передбачених ч. 1,3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на підставі п.1 ст.27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» подано заяву на розшук до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Листом №4/5681 від 28.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача повідомлено про те, що неявка за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_9 є складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, проходження військово-лікарської комісії, та для вирішення питання відносно оформлення та внесення відповідних даних до військово-облікових документів, усунення суперечності та зняття з розшуку в електронному військово-обліковому документі застосунку «РЕЗЕРВ+», позивачу необхідно з`явитися особисто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

19.09.2025 року позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено досудову вимогу щодо надання доручення та видалення недостовірної інформації про розшук ТЦК, яка міститься у мобільному застосунку «ДІЯ» та системі «РЕЗЕРВ+».

18.10.2025 року позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 подано заяву-повідомлення щодо виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозоб`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , шляхом виключення інформації щодо порушення правил військового обліку та направлення повідомлення відповідним органам Національної поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Листом №4/7388 від 27.10.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача повідомлено про те, що відповідно до отриманої заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з 19.09.2025 по 02.10.2025. Відповідно до пункту 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року №560, позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_8 до 09.10.2025 року. 12.02.2025 року він був направлений на проходження військово-лікарської комісії. Під час проходження ОСОБА_1 видано направлення на консультацію до фтизіатра. До теперішнього часу не відомо чи був ОСОБА_1 на консультації та який висновок зроблено після огляду лікарем, так як висновку від фтизіатра не надано. Відповідно до п. 30 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 07.04.2025 засобами поштового зв`язку «Укрпошта» за адресою помешкання АДРЕСА_3 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Правил надання послуг поштового зв`язку» від 8 жовтня 2024 року №1147, була направлена повістка з викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 на 24.04.2025 року. Так як ОСОБА_1 на зазначену в повістці дату та час не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_8 , за невиконання під час мобілізації обов`язків, передбачених ч. 1,3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», останній на підставі п. 1 ст. 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», був поданий у розшук до органів Національної поліції України для здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Незгода позивача з оскаржуваними діями відповідача зумовила звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації, в особливий період (в умовах воєнного стану).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних.

До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною 1 статті 7 Закону №1951-VIII визначено вичерпний перелік відомостей, а саме, персональних даних військовозобов`язаного, які вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а статтею 8 цього Закону визначені перелік відомостей які становлять службові дані військовозобов`язаного.

При цьому пунктами 18, 19 та 20-1 частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, направлення обвинувального акта до суду); відомості про притягнення до кримінальної відповідальності на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення, у тому числі призовниками та військовозобов`язаними, правил обліку.

Будь-яких інших відомостей щодо порушення призовником, військовозобов`язаним та резервістом дотримання правил військового обліку, що підлягають внесенню до Реєстру, статтями 7 і 8 Закону №1951-VIII не передбачено.

Суд звертає увагу, що сам факт недотримання правил військового обліку (неприбуття за викликом до ТЦК та СП, неуточнення даних, несвоєчасне повідомлення про зміну місця проживання тощо) без складення протоколу та/або постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, не є підставою для внесення до Реєстру відповідних відомостей.

На цьому наголошено, зокрема, у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року в справі №340/3086/25, від 21 квітня 2026 року в справі №280/9003/25.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку: протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача та постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не складалися.

Доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку відповідачем не надано.

При цьому, незважаючи на відсутність факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем у порушення вимог статей 6-7 і 10 Закону №1951-VIII вчинено дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Як наслідок, відсутність такого факту, як притягнення до адміністративної відповідальності унеможливлює законне внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, а тому, дії відповідача з внесення чи відображення такої інформації є такими, що призводять до порушення прав позивача, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях Закону №1951-VIII, який чітко визначає, які відомості можуть бути внесені до Реєстру, отже, такі дії є протиправними.

Доводи позивача щодо наявності/відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, судом у цій справі не розглядаються, оскільки саме до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, та не входить до предмету доказування під час розгляду цієї справи.

При цьому суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у розглядуваному випадку є визнання дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, даних про порушення позивачем правил військового обліку, протиправними, а також зобов`язання відповідача виключити відповідні дані з вказаного Реєстру. Саме такий спосіб захисту відповідає предмету спору, забезпечує реальне відновлення прав позивача та узгоджується з вимогами чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, зважаючи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог до відповідача відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог повністю, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у загальному розмірі 968,96 грн підлягають відшкодуванню на користь останньої шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, дані про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), правил військового обліку.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Турова