Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №758/4066/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4066/26

Категорія 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді – Войтенко Т. В.,

за участю секретаря судового засідання – Крупина Ю. А.,

представника позивача - Іванчихіна С.І.,

відповідача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 року КП «Київтеплоенерго» звернулось до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Відповідач від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся.

Проте відповідач у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.12.2026 року складає 74 866,52 грн., з яких:

заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01.05.2018 у розмірі 9985,43 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 1907,22 грн., 3% річних у розмірі 574,46 грн.;

заборгованість за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період до 01.05.2018 у розмірі 1513,02 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 289,01 грн., 3% річних у розмірі 87,11 грн.;

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36300,25 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5244,87 грн., 3% річних у розмірі 1621,63 грн., пеня у розмірі 1972,96 грн.;

заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 11513,27 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1576,43 грн., 3 % річних у розмірі 486,03 грн., пеня у розмірі 591,30 грн.;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 710,03 грн.;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 493,50 грн..

Таким чином, звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість, а також судові витрати.

Ухвалою від 16 березня 2026 року було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

18 травня 20256 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у даній справі, зважаючи на те, що відповідач сплатив усю заборгованість, яка відображалася у квитанції на оплату станом на 01.05.2026. До заяви долучив копії платіжних інструкцій про здійснені оплати 3000 грн. за теплову енергію, 1200 грн. за гарячу воду, 46 048,60 грн. за теплову енергію, 12642,24 грн. за постачання гарячої води, 610,70 грн. за абонентське обслуговування постачання гарячої води та 826,11 грн. за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії.

29.06.2026 від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву та Заяву про застосування строків позовної давності. Заперечуючи проти стягнення заборгованості, ОСОБА_1 зазначав, що у позовній заяві не визначено чіткі межі періоду нарахування заборгованості, а саме — відсутній крайній строк нарахування. У тексті зазначено лише початкову дату — з 01.05.2018 року. Позивач надав три окремі Розрахунки заборгованості: Розрахунок №1: за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.12.2025 рр. ; Розрахунок №2: за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.12.2025 рр.; Розрахунок №3: за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.07.2015 по 31.12.2025 рр. Наявність Розрахунків №1 та №3 свідчить про внутрішню суперечливість доказової бази Позивача, оскільки період з листопада 2021 року по грудень 2025 року повністю дублюється у двох різних документах, але фінансові показники в них відрізняються. У розрахунках заборгованості містяться відомості про безпідставні «коригувань» в односторонньому порядку, що порушує ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунок №3 у графі «Коригування нарахувань» за жовтень 2018 року містить безпідставне коригування (збільшення боргу) на суму 9 985,43 грн за центральне опалення (ЦО) та 1 513,02 грн за постачання гарячої води (ПГВ).

Відповідач також звертав вагу суду на е, що позивач посилається на Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладений із ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Проте у доданій копії витягу з Додатку №1 до цього договору за моїм особовим рахунком вказана заборгованість за ЦО в розмірі 17 327,24 грн, а в Додатку №2 за ПГВ — 1 633,03 грн. Ці цифри кардинально не збігаються з сумами коригувань у Розрахунку №3 та сумами в тексті позову. У Розрахунку №1 вхідне сальдо на 01.11.2021 року за послугу ПГВ зазначено у розмірі 634,34 грн, проте вже наступного місяця (у грудні 2021 року) вхідне сальдо без жодних додаткових нарахувань у таблиці раптово перетворюється на 2 878,96 грн. Подібна математична плутанина нівелює достовірність усього розрахунку.

Також відповідач зазначав, надані позивачем дві Довідки про обсяги споживання гарячої води та витрати тепла на її нагрів за період 01.05.2018 – 31.12.2025 рр. не містять дат формування, номерів приладів обліку та підписів посадових осіб. До справи додано копії 17 нарядів на підключення/відключення, які мають суттєві дефекти форми та змісту.

У Відзиві відповідач також вказував, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню у період дії воєнного стану, що є прямим порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року, якою заборонено подібні нарахування на заборгованість за житлово-комунальні послуги під час воєнного стану.

У судовому засіданні 02.07.2026 представник позивача вимоги позовної заяви підтримав. Вказував, що здійснені оплати відповідача не були зараховані як оплати по справі, адже у призначенні платежу ОСОБА_1 не зазначав, що це оплати по судовій справі. Тому внесені ОСОБА_1 суми пішли в переплату. Відтак, вважав, що суд повинен задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні 02.07.2026 просив відмовити у задоволенні позову. На пропозицію подати заяву про зарахування платежів як оплати по справі повідомив, що не бажає подавати таку заяву, адже це може бути сприйнято як визнання боргу. Поміж тим, стверджував, що погасив заборгованість, неповинен погашати штрафна санкції, адже їх нараховано безпідставно, розрахунки мають арифметичні помилки, а позивач взагалі не надав доказів, що послуги у квартиру надавалися.

На питання суду відповідач підтвердив, що послуги гарячого водопостачання та теплопостачання надавалися.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що КП «Київтеплоенерго», є правонаступником ПАТ «Київенерго», визначено обов`язковим виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для житлових будинків комунальної форми власності згідно Закону України № 1198-VІІ від 10.04.2014 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» з 01.08.2018 року.

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак з 01.05.2018 року надання послуг з постачання теплової енергії здійснює КП «Київтеплоенерго».

Правовідносини з постачання теплової енергії та гарячої води між постачальною організацією та споживачем (фізичною особою) починаючи з 01.11.2021 року здійснюється на підставі Постанови КМУ від 11.12.2019 року №1182 «про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постанови №830 « Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії від 21.08.2019 року.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм ЦК України встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Тому виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, п. п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Проте відповідач у порушення вимог чинного законодавства у сфері комунальних послуг своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31.12.2025 року складала 74 866,52 грн., з яких:

заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01.05.2018 у розмірі 9985,43 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 1907,22 грн., 3% річних у розмірі 574,46 грн.;

заборгованість за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період до 01.05.2018 у розмірі 1513,02 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 289,01 грн., 3% річних у розмірі 87,11 грн.;

заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36300,25 грн., інфляційна складова боргу у розмірі 5244,87 грн., 3% річних у розмірі 1621,63 грн., пеня у розмірі 1972,96 грн.;

заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 11513,27 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 1576,43 грн., 3 % річних у розмірі 486,03 грн., пеня у розмірі 591,30 грн.;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 710,03 грн.;

заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 493,50 грн..

Відповідно до рахунку-повідомлення від 01.05.2026 за адресою: АДРЕСА_1 значиться заборгованість з ТЕ/ЦО – 4964850 грн., з ГВ – 13842,24 грн, за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 610,70 грн; за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - 826,11 грн.

В наданих відповідачем копій платіжних інструкцій вбачається, що 3 травня 2026 р. відповідач сплатив 3000 грн. за теплову енергію, 1200 грн. за гарячу воду.

Також 15.05.2026 відповідач сплатив 46048,60 грн. за теплову енергію, 12642,24 грн. за постачання гарячої води, 610,70 грн. за абонентське обслуговування постачання гарячої води та 826,11 грн. за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії.

Отже, загалом було сплачено у травні 2026 р. за теплову енергію 4964850 грн., за гарячу воду – 13842,24 грн, за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 610,70 грн; за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії - 826,11 грн.

Отже, суд констатує, що 15 травня 2026 р. відповідач погасив усю заборгованість, яка нараховувалася йому за теплову енергію та гарячу воду, за абонентське обслуговування постачання гарячої води та теплової енергії, станом на 01.05.2026.

Тобто, суд констатує, що погасивши усю заборгованість станом на 01.05.2026, відповідач погасив і борги, які увійшли в розрахунок по даній справі, окрім штрафних санкцій – інфляційного збільшення боргу, 3% річних та пені.

Так, не сплачено:

- інфляційне збільшення боргу у розмірі 1907,22 грн та 3% річних у розмірі 574,46 грн. за несвоєчасну оплату боргу за опалення, який утворився за період до 1 травня 2018 року;

- інфляційну складову боргу у розмірі 289,01 грн. та 3% річних у розмірі 87,11 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період до 01.05.2018

- інфляційну складову боргу у розмірі 5244,87 грн., 3% річних у розмірі 1621,63 грн., пеню у розмірі 1972,96 грн. за несвоєчасне внесення платежів за спожиті з 01.11.2021 року по 31.12.2025 послуги з постачання теплової енергії;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1576,43 грн., 3 % річних у розмірі 486,03 грн., пеню у розмірі 591,30 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.12.2025.

Відтак, станом на день постановлення рішення у справі, основна заборгованість погашена, що є підставою для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу (ст.255 ЦПК України, відсутність спору) та задоволення позову лише в частині стягнення інфляційної складової боргу, 3 % річних та пені.

Посилання відповідача на відомості в особовому кабінеті та квитанції, у якій не відображалися штрафні санкції, не спростовують висновків суду про необхідність стягнення заборгованості, адже в кабінеті користувача та квитанціях відображені поточні суми основної заборгованості; квитанції, які направляюся споживачам, не містять графи «інфляція», «3% річних», «пеня».

Такі суми позивач нарахував виключно у зв`язку із зверненням до суду.

Щодо стягнення 3% річних, інфляційного збільшення боргу та пені суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання про те, чи можливе стягнення 3% річних та інфляційне збільшення боргу, суд керується таким.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції. Основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати, 3% річних не підлягають стягненню з відповідача за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року.

Втім, у конкретні справі позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних на суми боргу, які утворилися за минулі періоди, з 1 січня 2024р., коли будь-які обмеження нарахування плат за невиконання грошового зобов`язання вже не діяли, а тому суд виснував про можливість стягнення таких нарахувань. .

Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Позивач нарахував пеню на заборгованість у зв`язку з несвоєчасним внесенням платежів.

Як вбачається з розрахунків пені, вона нараховувалася з лютого 2024 року, коли обмеження її нарахування у зв`язку з воєнним станом вже не діяли. Розрахунки пені спростовані не були, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню:

- інфляційне збільшення боргу у розмірі 1907,22 грн та 3% річних у розмірі 574,46 грн. за несвоєчасну оплату боргу за опалення, який утворився за період до 1 травня 2018 року;

- інфляційну складову боргу у розмірі 289,01 грн. та 3% річних у розмірі 87,11 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання, яка утворилася за період до 01.05.2018

- інфляційну складову боргу у розмірі 5244,87 грн., 3% річних у розмірі 1621,63 грн., пеню у розмірі 1972,96 грн. за несвоєчасне внесення платежів за спожиті з 01.11.2021 року по 31.12.2025 послуги з постачання теплової енергії;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1576,43 грн., 3 % річних у розмірі 486,03 грн., пеню у розмірі 591,30 грн. за несвоєчасне погашення заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.12.2025, а разом стягнути 14351,02 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст.142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №335 від 23.01.2026 року про сплату судового збору у сумі 3 028,00 грн., який відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» 14351,02 грн. інфляційного збільшення боргу, 3% річних та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за гарячу воду та теплову енергію станом на 31.12.2025, та 3028 грн судового збору, а всього стягнути 17379,02 грн. (сімнадцять тисяч триста сімдесят дев`ять гривень 02 коп.).

Провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за гарячу воду та теплову енергію, яка утворилася станом на 31.12.2025, - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування сторін:

Позивач:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421, p/p№ НОМЕР_1 в ТВБВ N?10026/020 філія - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «ОЩАДБАНК», МФО 322669).

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

СуддяТ.В. Войтенко