Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №627/954/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 627/954/25 Головуючий суддя І інстанції Каліберда В. А.

Провадження № 33/818/1337/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Гайворонського О.А. на постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474682 від 06.10.2025, 06 жовтня 2025 року о 00 год 21 хв по провул. Медовий у с. Сонцедарівка Богодухівського району Харківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем RENAULT MEGANE SCENIC д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням спеціального технічного засобу - Алкофор 507, номер тесту 38 від 06.10.2025, результат становить - 1,73 ‰. Від керування транспортним засобом водій відсторонений. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Гайворонський О.А. подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити.

Свої апеляційні вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи та порушив вимоги норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 . При цьому захисник вважає, що матеріали справи не містить відомостей про те, що транспортний засіб ОСОБА_1 взагалі рухався. Крім того, захисник вважає порушеним процедуру складання матеріалів про адміністративне правопорушення, оскільки, на його думку, всі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 були складені і долучені до матеріалів справи після проведення його огляду.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги сторона захисту не з`явилася. До початку апеляційного розгляду через канцелярію суду захисником ОСОБА_2 було подано заяву про розгляд його апеляційної скарги за відсутності сторони захисту.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За таких обставин, враховуючи відомості заяви про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторони захисту, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провадити апеляційний розгляд за відсутності належно повідомлених особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника. Апеляційний розгляд належить провадити в межах поданої апеляційної скарги, враховуючи наявні в матеріалах справи відомості.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга захисника Гайворонського О.А. не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні, передбаченого п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду першої інстанції щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Натомість, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474682 від 06.10.2025, в якому зазначено факт керування ОСОБА_1 06 жовтня 2025 року о 00 год 21 хв по провул. Медовий у с. Сонцедарівка Богодухівського району Харківської області керував автомобілем RENAULT MEGANE SCENIC д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням спеціального технічного засобу - Алкофор 507, номер тесту 38 від 06.10.2025, результат становить - 1,73 ‰. Від керування транспортним засобом водій відсторонений. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №449664 від 06.10.2025 року, в графі «пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «я не вживав» що свідчить про те, що водія було ознайомлено із змістом вказаного протоколу, який скористався своїм правом надати пояснення по суті правопорушення (а.с. 1).

Відомостями акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також доданої до нього роздруківки результатів проведеного огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, результат 1,73 проміле (а.с. 3-4).

З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння вбачається, що огляд ОСОБА_1 в закладі охорони здоров`я не проводився у зв`язку з відмовою водія.

Відомостями копії посвідчення водія встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , а тому не виконання правил дорожнього руху особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в частині дотримання обов`язків водія є свідомими та умисними діями ОСОБА_1 .

Відомостями відеозапису фіксації обставин правопорушення, доданого до протоколу, встановлено, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 рухається дорогою загального користування в темний час доби та був зупинений працівниками поліції за порушення комендантської години. Під час проведення процесуальних дій, пов`язаних із забезпеченням безпеки дорожнього руху у водія було встановлено ознаки алкогольного сп`яніння. При цьому, належить врахувати, що водії тривалий час спілкувався з працівниками поліції через вікно транспортного засобу та не бажав виходити з транспортного засобу. Тим не менш, через деякий час вийшов з автомобілю на вимогу працівників поліції для проведення огляду на стан сп`яніння. Належить врахувати, що ОСОБА_1 під час спілкування зазначав працівникам поліції, що рухався на транспортному засобі, оскільки мав зустріти свою знайому, яка знаходилась на пасажирському сидінні та надавала свої коментарі. Згодом, ОСОБА_1 виконав законну вимогу працівників поліції та пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинення його транспортного засобу. Результа проведеного огляду, з яким погодилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, склав 1,73 проміле.

При цьому, апеляційний суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ОСОБА_1 та його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на їх дії до безпосереднього керівництва цих осіб з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП), зокрема протокол про адміністративне правопорушення, та інші. Також стороною захисту не надано відомостей про звернення до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не скористалась своїм правом та не надала до суду доказів на підтвердження версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними дій та складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Разом з цим, матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом апеляційних доводів захисника в цій частині.

Щодо доводів сторони захисту щодо відсутності руху транспортного засобу, а також про безпідставність зупинки транспортного засобу, оскільки ОСОБА_1 не порушував Правил дорожнього руху, апеляційний суд зазначає наступне.

Ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст. 35 Закону «Про Національну поліцію».

Згідно до приписів ст. 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або об`єктивними обставинами, які можуть надавати прав або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події. Цей «режим» має на меті забезпечити безпеку громадян, у зв`язку з чим покладає на правоохоронні органи, зокрема на Національну поліцію обов`язки, пов`язані із забезпечення громадської та національної безпеки шляхом застосування необхідних превентивних заходів, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

З відомостей відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений в темний час доби під час дії комендантської години, який самостійно зупинився біля будинку, що підтверджує факт керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Поряд з цим суд апеляційної інстанції враховує, що апеляційні доводи стосовно відсутності відомостей щодо керування транспортним засобом та безпідставності зупинення транспортного засобу працівниками поліції є взаємовиключними, що свідчить про суб`єктивність доводів апеляційної скарги в цій частині.

За таких обставин, апеляційні доводи щодо відсутності руху транспортного засобу, а також про безпідставність зупинки транспортного засобу є необґрунтованими, суб`єктивними та розцінюються, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції порушили порядок складання матеріалів адміністративного правопорушення, оскільки докази на підтвердження винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності були додані після проведення огляду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП передбачені відповідним Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України07.11.2015 № 1395.

З гідно вимог п. 4 Інструкції Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп`яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп`яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).

Аналізом правових вимог п 4 розділу Х Інструкції встановлено лише обов`язок поліцейського долучити акт огляду на стан сп`яніння до протоколу про адміністративне правопорушення. Водночас Інструкція не містить вимог щодо часу коли цей акт долучається до протоколу. Важливими є відомості зазначеного акту, який не є єдиним доказом у справі та оцінюється у сукупності з рештою доказів, які долучені до справи, що відповідає вимогам ст. 252 КУпАП, згідно яких орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Належить врахувати, що відомості акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів особі, яка притягається до адміністративної відповідальності відомі, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатом проведеного огляду про що свідчить його підпис в зазначеному акті та доданій до нього роздруківки проведеного огляду.

За таких обставин, відомості доданих до протоколу доказів результатів проведеного огляду заслуговують на увагу, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати суб`єктивними.

Отже, оцінюючи відомості всіх доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортного засобу у стані алкогольного сп`яніння.

Так, згідно з вимогами п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.9 «а» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Пунктом 1. 9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому доводи апеляційної скарги на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Гайворонського О.А. - залишити без задоволення.

Постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 08 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков