Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №719/437/26 — Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/437/26

Номер провадження 2-а/719/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Тартус І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у м.Новодністровськ, Чернівецької області, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , за підписом представника Радамовського Миколи Миколайовича, до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року в суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , за підписом представника Радамовського М.М., до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має право на відстрочку від призову до завершення мобілізації, у зв`язку з чим кожні три місяці оновлює свої персональні дані через застосунок «Резерв+». Зокрема, 11.06.2026 року позивач вчергове уточнив дані та отримав відстрочку.

Попри те, 05.06.2026 року на блокпосту в м.Новодністровську працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він перебуває у розшуку і йому необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 для оновлення даних. Наступного дня, 06.06.2026 року, позивача доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де щодо нього було складено протокол №761 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту протоколу вбачається, що 06 червня 2026 року було виявлено правопорушення, суть якого полягає в неявці ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № НОМЕР_1 на 27.05.2026 року. Стверджує, що жодних повісток позивач не отримував, а його вимогу надати для ознайомлення зазначену повістку та докази її вручення службові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 проігнорували, як і залишили поза увагою пояснення про оновлення даних та наявність відстрочки. Оскільки працівник ТЦК та СП не реагував на законні вимоги ОСОБА_1 , останній відмовився розписуватися в протоколі; проте отримав другий примірник згаданого протоколу та пройшов ВЛК.

16 червня 2026 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 на визначений час розгляду справи, проте, фактично розгляду справи не було, спеціаліст командування ОСОБА_2 за відсутності керівника РТЦК ОСОБА_3 лише вручила ОСОБА_1 постанову №R583398 від 16.06.2026р. та роз`яснила право на оскарження. Із згаданою постановою позивач не погоджується, оскільки викладені у ній обставини не відповідають дійсності, а постанова винесена із порушенням норм матеріального і процесуального права. Наголошує, що ОСОБА_1 регулярно оновлював облікові дані та неодноразово подавав до ТЦК та СП заяви про відстрочку з підтверджувальними документами.

Окрім того, зауважує, що положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних особи шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами та базами даних. Натомість матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять відомостей про вжиття відповідачем таких заходів; зважаючи на подані заяви про продовження відстрочки, ІНФОРМАЦІЯ_7 володіє всіма необхідними та актуальними даними щодо ОСОБА_1 .

З огляду на відсутність доказів вчинення правопорушення та допущені порушення норм чинного законодавства України, просить оскаржувану постанову визнати незаконною та скасувати у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 24.06.2026р. відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін, залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_8 , зобов`язано відповідачів надати суду в строк до 01 липня 2026 року матеріали справи, на підставі яких винесено оскаржувану постанову №R583398 від 16.06.2026р., надано відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву до 01 липня 2026 року.

25 червня 2026 року на виконання ухвали суду від 24.06.2026р. із ІНФОРМАЦІЯ_6 , за підписом ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , підполковника ОСОБА_4 , надійшли завірені копії матеріалів справи, що стали підставою до притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с. 24-27).

30 червня 2026 року засобами електронного зв`язку (система «Електронний суд») від ІНФОРМАЦІЯ_9 , за підписом представника відповідача за довіреністю - начальника юридичної служби Марчука А.Д., надійшло клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с. 28-37).

В обґрунтування клопотання зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_10 є неналежним відповідачем, оскільки оскаржувану постанову та протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача виніс ІНФОРМАЦІЯ_11 .

У зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, враховуючи ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі письмові докази кожен окремо та в їх сукупності, суд встановив, що 05 травня 2026 року сформована повістка №7558135, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , належить з`явитися 27 травня 2026 року о 10 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних (а.с. 26).

Вищезгадана повістка була надіслана ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою місця проживання останнього, проте отримана адресатом не була і повернута 01 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_13 у зв`язку із відсутністю адресата (а.с. 26).

06 червня 2026 року начальником групи розгляду та супроводження адміністративних правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_4 , капітаном юстиції ОСОБА_5 щодо ОСОБА_1 складено протокол №761 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 7, 25).

Згідно з вказаним протоколом 06 червня 2026 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено факт порушення ОСОБА_1 . Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час дії особливого періоду, а саме ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час воєнного стану не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № НОМЕР_1 на 27.05.2026р. та не повідомив про причини неявки, чим порушив абз. 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У протоколі також міститься інформація про розгляд справи 16 червня 2026 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Протокол підписаний особою, яка його склала, та особою, що притягається до адміністративної відповідальності.

16 червня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 винесено постанову № R583398 за справою про адміністративне правопорушення (а.с. 8, 27), згідно з якою за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників. Військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000, 00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови № R583398 від 16.06.2026р. вбачається, що ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився; 06 червня 2026 року особисто в паперовій формі подав заяву, згідно з якою не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Однак, копію такої заяви ІНФОРМАЦІЯ_3 суду не надав.

У постанові № R583398 від 16.06.2026р. наявна відмітка про вручення копії цієї постанови особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, 16 червня 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема, останній раз Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4857-IX від 28.04.2026р., з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Згідно з абз. 13, 14 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У ст. 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» також закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

На підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024р. № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно з абз.4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Тобто обов`язок уточнити персональні дані повинен був бути виконаний до 16 липня 2025 року.

З даних згідно з витягом із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +», сформованим 10 березня 2026 року (а.с. 9), військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , номер в реєстрі «Оберіг 060820219334678500027, ВОС: 790037, категорія обліку: військовозобов`язаний, звання: рядовий, спеціальність: перевезення автомобільним транспортом, водій, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_6 ); телефон: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . Оформлена відстрочка від мобілізації до завершення мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За постановою ВЛК від 06.05.2024 – придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. Дата уточнення даних 10.09.2025.

Зі скриншоту мобільного застосунку Міністерства оборони України для військовозобов`язаних « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (а.с. 10) вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , має відстрочку до завершення мобілізації. Документ оновлений 11.06.2026 року о 06 год. 00 хв.

У вказаному реєстрі відсутні відомості щодо обліку ОСОБА_1 , як порушника військового обліку.

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2025/008674660 від 30.06.2025р. (а.с. 6), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 травня 2013 року.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 і відповідач володіє щодо останнього вичерпними обліковими даними; дані оновлено ОСОБА_1 до формування повістки №7558135 від 05.05.2026р.

У п.34-40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560 (надалі – Порядок), визначено способи вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним.

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п. 1, 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

У ст. 235 КУпАП зазначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за 1) порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окрім того, у примітці вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Доказами, що підтверджують склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в діях ОСОБА_1 є матеріали справи, зокрема, протокол № 761 від 06.06.2026р. та повістка №7558135 від 05.05.2025р. про виклик на 27 травня 2026 року о 10 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних, яка надсилалася за задекларованим місцем проживання військовозобов`язаного ОСОБА_1 , однак отримана не була і повернута ІНФОРМАЦІЯ_13 у зв`язку із відсутністю адресата.

Отже, з врахуванням положень п. 41 Порядку ОСОБА_1 вважається таким, що належним чином оповіщений про виклик до ТЦК та СП для уточнення даних.

Водночас, оскільки особі ставиться у вину порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», слід зауважити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно з ч. 5 ст. 5, 8, 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Проте, ТЦК та СП не надав суду доказів вчинення дій щодо отримання персональних даних ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.

Окрім того, з оскаржуваної постанови не можливо встановити для уточнення яких саме даних ОСОБА_1 було викликано на 27 травня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_6 , зважаючи на те, що станом на 10 вересня 2025 року військовозобов`язаний оновив дані.

Рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях, а вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, оскільки в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Окрім того, суд зважає на процесуальні порушення, допущенні під час складення оскаржуваної постанови № R583398 від 16.06.2026р.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При цьому, згідно з ст. 279, ч. 2 ст. 279-9 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

ІНФОРМАЦІЯ_15 , протягом трьох днів після отримання заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У ч. 1-3 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. Згідно ч. 2, 5, 8 11 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Як зазначалось вище, зі змісту оскаржуваної постанови № R583398 від 16.06.2026р. вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було проведено за його відсутності, оскільки останній 06 червня 2026 року особисто в паперовій формі подав заяву, згідно з якою не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Водночас позивач вказану обставину заперечує, стверджуючи, що своєчасно прибув на розгляд справи, однак такий у його присутності проведено не було і йому одразу вручили оскаржувану постанову.

Оцінивши наявні у справі письмові доказ та доводи учасників, зважаючи серед іншого на відсутність у матеріалах справи, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, копії заяви останнього від 06.06.2026р., в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи та прийняття рішення уповноважена посадова особа провела неповне дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, в наслідок чого в оскаржуваній постанові від 16.06.2026р. формально викладена об`єктивна сторона вчиненого правопорушення як не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, тобто фактично в тексті постанови не розкрито суті правопорушення, яке ставляться у вину саме ОСОБА_1 (неконкретизована інформація щодо номера і дати повістки, дати виклику до ТЦК та СП, дати виявлення правопорушення).

Окрім того, оскільки у постанові не відображено ні час виявлення правопорушення, ні час вчинення правопорушення (час неявки за викликом до ТЦК та СП), то неможливо оцінити прийняте рішення й з точки зору дотримання строків накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи зазначені обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що розгляд справи був формальним, а оскаржувана постанова винесена із порушенням ст.268, 278-279, 279-9-280, 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Стандарти, встановлені Конвенцією для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» від 09.06.2011р.).

Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень, зокрема, критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Окрім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти росії» від 30.05.2013р. зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Обов`язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладений на суд.

Таким чином, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не можуть бути беззаперечним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки по своїй правовій природі є документом, в якому уповноважений суб`єкт фіксує обставини вчинення правопорушення, та рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, відповідно.

Рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях, а вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, оскільки в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

У ч. 1-2 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

У п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України зазначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки відповідачем, на якого в силу ст. 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, не надано суду належних та допустимих доказів, що станом на 27 травня 2026 року була необхідність в уточненні даних позивача та відповідач вживав заходи для отримання персональних відомостей щодо позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанову № R583398 від 16.06.2026р. слід скасувати та закрити провадження у справі.

Водночас, ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, не передбачено визнання постанови незаконною (протиправною), а тому позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Як зазначалось в ухвалі від 24.06.2026р. про відкриття провадження оскаржувану постанову склав тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , який діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до п. 1, 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022р., є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_16 . Тобто ІНФОРМАЦІЯ_7 не є самостійним органом військового управління, а лише підрозділом такого органу. Статус органу військового управління має саме ІНФОРМАЦІЯ_8 , від імені якого діє керівник відокремленого підрозділу, а тому належним відповідачем є саме ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

18 березня 2020р. Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову по справі № 543/775/17, згідно якої прийнято рішення відступити від висновку Верховного Суду України від 13.12.2016р. по справі № 306/17/16-а, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене, судовий збір в розмірі 665, 60 грн. слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Водночас, підстави повернення судового збору визначені у ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, згідно п. 1 ч. 1 у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки при зверненні до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією №8052-3284-9261-42406615 від 23.06.2026р. (а.с. 13), то йому також слід повернути надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665, 60 грн. з державного бюджету.

Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надані, про наявність таких в порядку ч. 7 ст. 139 КАС України суд не проінформовано.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19, 65 Конституції України, Законами України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. № 560, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. № 154, ст. 7, 9, 210, 210-1, 222, 235, 245, 247, 251-252, 254-256, 278-280, 283 КУпАП, ст. 2, 9, 19, 72-77, 90, 94, 139, 162, 229, 241-246, 250, 255, 271-272, 286, 292-293 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ), за підписом представника Радамовського Миколи Миколайовича ( ІНФОРМАЦІЯ_17 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження – задовольнити частково.

Постанову №R583398 від 16.06.2026р. за справою про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 665, 60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 665, 60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) з державного бюджету.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: