Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №638/22847/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/22847/25

н/п 2/638/3850/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Заварзи Т.В.,

за участі секретаря Голохи С. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ярцева Д. А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, у якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 200000 грн та витрати на проведення експертизи у розмірі 4629 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18 березня 2025 року позивач при виконанні бойового завдання у населеному пункті Дорошівка Хаківської області отримав поранення, після чого був евакуйований до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (відповідач). 19.03.2025 хірурги Відповідача зробили позивачу операцію та видали виписку, направивши в інший лікувальний заклад. Під час подальшого лікування позивач відчув оніміння та охолодження своєї лівої ноги і з цього приводу звернувся до лікаря, яка направила його на ренген. Ренген вивив наявність стороннього тіла - уламка від ФПВ-дрону.

Позивач стверджує, що лікарі Відповідача одразу не повідомили його про наявність уламку, який як виявилось пізніше знаходився за 2 сантиметри біля артерії. Згодом його відвезли на консультацію до хірурга Чугуївського госпіталю, але останній повідомив, що проводити уперацію із видалення уламку вони не візмуться, адже, операція мала би бути при обовязковій участі судинного хірурга, а у їх закладі такого не має.

Позивач стверджує, що у лікарні Відповідача, яка має рівень військового госпіталю що постійно проводить лікування поранених вочевидь був такий спеціаліст.

На підставі розпорядження Генерального штабу Сухопутних військ Збройних Сил України № 68 позивача було переведено у військову частину НОМЕР_1 , по прибуттю до якої йому провели операцію із видалення уламку в Інституті судинної хірургії імені Шалімова.

Позивач стверджує, що несвоєчасне надання необхідної медичної допомоги потягнуло за собою негативні наслідки: уламок в його нозі знаходився понад місяць в результаті чого у нього виникло запалення - рецедивний парапроктит, і згодом позивачу провели іще одну операцію із видалення нориці. Саме ж захворювання парапроктит скпроводжується болем у ділянць анального отвору із ускладненням сидіння та виділенням гною з промежини.

На думку позивача бездіяльність лікарів відповідача потягнуло за собою наслідки у виді завдання шкоди здоров`ю, чим йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 200000 гривень, які і просить стягнути з позивача.

Від відповідача до суду надійшов відзив, у якому він зазначив, що враховуючи невеликий розмір осколку та відсутність екстрених показань до його видалення на етапі надання медичної допомоги у ВМКЦ ПнР видалення осколку не виконувалося. Для подальшого лікування ОСОБА_1 20.03.2025 переведений в хірургічний стаціонар Обласного госпіталю ветеранів війни. У відзиві також зазначено, що головна мета лікувально-евакуаційних заходів - збереження життя військовослужбовців, якнайшвидше відновлення їх боєздатності (працездатності) та повернення до строю якомога більшої кількості поранених (уражених). У медичних записах будь-які відомості про скарги щодо лікування відсутні.

Ухвалою суду від 20.11.2025 було відкрито провадження у справі, прийнято рішення справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

22 квітня 2026 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 25 червня 2026 року, з`явилися позивач та представник відповідача.

Позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у позові, представник відповідача проти позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу, що підтверджується копією військового квитка (арк. справи 27), витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 43 (а. с. 7), копією посвічення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої командиром військової частини НОМЕР_2 26 березня 2025 року за № 521, вбачається, що 18 березня 2025 року солдат ОСОБА_1 одержав мінно-вибухову травму, вогнепальне скалкове сліпе поранення калитки ліворуч (арк. справи 36).

Зазначена травма пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується також довідкою № 2025-0506-1048 військово-лікарської комісії від 06.05.2025, якою визначено, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Обставини отримання ОСОБА_1 травми також підтверджуються витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 823 (а. с. 8).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2388 ОСОБА_1 надійшов до стаціонару Військово-медичного клінічного центру Північного регіону 19.03.2025 та був виписаний з нього 20.03.2025 (арк. справи 20). Із виписки можна встановити, що ОСОБА_1 надійшов до закладу відповідача зі скаргами на болі в області поранення, діагноз: поєднане вогнепальне осколкове поранення тазу, кінцівок (18.03.2025), наскрізне поранення калитки зліва з тотальним розтрощенням лівого яєчка. Сліпе поранення м?яких тканин лівого стегна з наявністю стороннього тіла. Лікування: операція: 19.03.2025 ПоХО ран. Скрототомія зліва. Ревізія калитки зліва. Орхектомія зліва. Рекомендовано: подальше стаціонарне лікування.

Отже, з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2388 вбачається, що за результатами лікування ОСОБА_1 у медичному закладі відповідача з тіла позивача не було видалено металевий осколок.

20.03.2025 ОСОБА_1 надійшов у стаціонар Обласного госпіталю ветеранів війни, з якого його було виписано 21.03.2025, про що складено виписку № 1302 (арк. справи 18). Відповідно до виписки діагноз, із яким пацієнт надійшов до лікувального закладу: поєднане вогнепальне осколкове поранення тазу, кінцівок (18.03.25); наскрізне поранення калитки зліва з тотальним розтрощенням лівого яєчка; сліпе поранення м?яких лівого стегна з наявністю стороннього тіла; шизоїдний розлад особистості.

У судовому засіданні позивач пояснив, що через певні обставини йому було постановлено у 2018 році невірний діагноз "Шизоїдний розлад особистості", при цьому його в подальшому було визнано придатним до військової служби, яку він проходить і зараз. Однак для того, щоб офіційно позбутися цього діагнозу у нього немає часу.

Відповідно до виписки № 1302 лікування, проведене позивачу обмежилося наступним: режим загальний, стіл № 15, анальгин 50% - 2,0, Парацетамол, 500мг № 10*, перевязка - перекис водню + беталин + бинт, цефтриаксом 1 г.

Із Обласного госпіталю ветеранів війни пацієнта було направлено до ВМКЦ ПнР для подальшого лікування у психіатричному відділенні за узгодженням із зав. від. Психіатрії ОСОБА_2 .

Отже, судом встановлено, що за результатами перебування позивача у стаціонарі Обласного госпіталю ветеранів війни позивачу не надавалося лікування за наслідками наявності у його тілі металевого осколку.

21.03.2025 ОСОБА_1 надійшов у стаціонар КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3", з якого його було виписано 26.03.2025, про що складено виписку № 2275 (арк. справи 19). Основний діагноз: порушення адаптації з психотичними включеннями; супутні захворювання: відкрита рана в області стегна; відкрита рана черевної стінки; ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків; догляд за хірургічними пов?язками та швами.

Дані досліджень: 25.03.2025 рен-я органів малого тазу, результат: № 603 металевий осколок розміром 0,9 на 0,4 см у проекції лівої сідниці. Консультація хірурга.

Рекомендації: динамічний нагляд психіатра, вальпроком, кветиксол, лікування у хірурга.

Отже, судом встановлено, що за результатами перебування позивача у стаціонарі КНП Харківської обласної ради "Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3" було підтверджено наявність у тілі позивача металевого осколку розміром 0,9 на 0,4 см у проекції лівої сідниці, позивачу у зв`язку з цим лікування не надавалося .

02.04.2025 ОСОБА_1 надійшов у стаціонар військової частини НОМЕР_2 медична рота лікувальне відділення, з якого його було виписано 10.04.2025, про що складено виписку № 369 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (арк. справи 17). Отримував лікування: перев?язки ран, диклофенак натрію, анальгін, омепразол, ціапокобаламін, піридоксину гідрохлорид, таміну хлорид, нипрофиоксайин. Виписаний у підрозділ зі значним покращенням стану.

30.04.2025 ОСОБА_1 надійшов у стаціонар Державної установи "Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова", з якого його було виписано 06.05.2025, про що складено виписку № 4089/2025 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (арк. справи 20 зворотнй бік арк.), виписку підписано лікуючим лікарем та зав. відділення 06.05.2026. Відповідно до виписки скарги на постійний ниючий біль у лівому стегні, анамнез захворювання: отримав ВОСП 18.03.25 внаслідок МВТ під час виконання бойових дій. Госпіталізований до ДУ "ННЦХТ ім. О. О. Шалімова НАМНУ" для обстеження та лікування; об?єктивно: загальний стан середньої тяжкості. Проведене лікування: 21.04.2025 - видалення уламку із задньої частини в/3 стегна лівої гомілки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що у виписці допущено помилку щодо дати оперативного втручання з видалення металевого уламку - 21.04.2025, водночас видалення уламку відбулося в період його перебування у Державної установи "Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" з 30.04.2025 по 06.05.2025.

01.10.2025 ОСОБА_1 надійшов у стаціонар КНП "Київська міська клінічна лікарня № 18", з якого його було виписано 07.10.2025, про що складено виписку № 15191/25 із медичної карти стаціонарного хворого (арк. справи 12, 79-80). Відповідно до виписки: скарги на наявність нориці в перианальній зоні виділення гною з неї. При огляді перианальної ділянки на 6 год в перианальній зоні наявний зовнішній норицевий отвір з локальним виділенням гною. 02.10.2025 № 780 виконано хірургічне лікування - висічення нориці за Габріелем.

Суду надано висновок експертного дослідження № 043-236-2025 Державної спеціалізованої установи "Київське міське бюро судово-медичної експертизи", виконаного на замовлення позивача.

Відповідно до вказаного висновку характер травм ОСОБА_1 дозволяє стверджувати, що за звичайним своїм перебігом, без надання медичної допомоги, розлад здоров`я перевищує 21 добу, саме цей строк враховується при визначенні тривалості розладу здоров`я, як судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Вивчена медична документація свідчить про відсутність явищ, небезпечних для життя, після отримання вказаних тілесних ушкоджень. Тому є підстави стверджувати, що виявлені тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу, відповідно до п.п. 4.6. та 2.2.1. а/, в/ «Правил». Експерт звернув увагу на те, що вогнепальне поранення ушкоджує тканини та заносить інфекцію. Якщо вогнище запалення не ліквідовано повністю (наприклад, через залишені уламки), вони створюють постійне джерело інфекції, гній продовжує накопичуватися і утворює патологічний канал — норицю. Гнійні нориці часто утворюються після сліпих вогнепальних поранень, якщо куля або уламки не були видалені оперативно. У даному випадку підшкірно-підслизова нориця прямої кишки є наслідком сліпого осколкового поранення, отриманого 18.03.2025.

У судовому засіданні позивач повідомив, що надані ним разом із позовом документи, які долучені до матеіралів справи на сторінках 22, 24, 25, подані ним помилково та не є доказами у справі.

Відповідач разом із відзивом надав суду документ із назвою "Первинний огляд", датований 19 березня 2026 роком. Відповідно до зазначеного документу при надходженні діагноз ОСОБА_1 "Поєднане вогнепальне осколкового поранення тазу, кінцівок. Наскрізне поранення калитки зліва з тотальним розтрощенням лівого яєчка. Сліпе поранення м`яких тканин лівого стегна".

Окрім того, відповідачем було надано суду протокол операції № 287/288, відповідно до якого під час операції з усунення наслідків наскрізного поранення калитки зліва з тотальним розтрощенням лівого яєчка ОСОБА_1 було виконано ПоХо рани лівого стегна.

Відповідачем також не заперечується, що ОСОБА_1 надсилав до їх лікувального закладу претензію, на яку вони надали відповідь, вимоги ОСОБА_1 відхилили, службове розслідування за фактом звернення ОСОБА_1 не проводилося.

Інших доказів, на підставі яких суд може встановити факти, що стосуються обставин справи, суду сторони не надали.

Отже, суд всебічно та повно дослідивши докази на підтвердження вимог та заперечень позивача і відповідача, приходить до наступних висновків.

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду завдану неналежним наданням медичної допомоги.

Статтею 49 Конституції України гарантовано право кожного на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Частиною 1 ст. 285 Цивільного кодексу України передбачено, що повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров`я.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначено, що медичні, фармацевтичні працівники та фахівці з реабілітації зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, своєчасно надавати кваліфіковану медичну, лікарську та реабілітаційну допомогу, у тому числі з використанням методів і засобів телемедицини.

Судом встановлено, що за результатами лікування ОСОБА_1 у лікувальному закладі відповідача в період з 19.03.2025 по 20.03.2025 у проекції лівої сідниці позивача було залишено металевий осколок розміром 0,9 на 0,4 см.

При цьому відповідно до даних первинного огляду, які були надані суду самим відповідачем, його працівники не виявили зазначений металевий осколок, про що свідчить документ "Первинний огляд", та протокол операції № 287/288, де не містить жодної згадки про осколок у задній частині лівого стегна ОСОБА_1 .

Натомість уже у виписці № 2388, складеній за результатами медичної допомоги, наданої за результатами лікування ОСОБА_1 у медичному закладі відповідача, зазначено, діагноз: «Поєднане вогнепальне осколкового поранення тазу, кінцівок. Наскрізне поранення калитки зліва з тотальним розтрощенням лівого яєчка. Сліпе поранення м`яких тканин лівого стегна з наявністю стороннього тіла. Операція 18.03.2025 ПХО ран». Цей діагноз є відмінним від того, який зазначений у документі із назвою "Первинний огляд", наданому суду самим відповідачем.

Позивач стверджує, що при виписці його не повідомили про те, що у його тілі залишився металевий осколок, відповідач протилежного не довів.

За результатами дослідження виписки № 2388 суд встановив, що у виписці відсутні будь-які рекомендації щодо подальшого лікування ОСОБА_1 , зокрема, хірургічного через залишення в його тілі металевого осколку.

Уламок з тіла позивача було видалено більше ніж через місяць у Державній установі "Національний науковий центр хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" у період з 30.04.2025 по 06.05.2025.

А 02.10.2025 позивачу було виконано хірургічне лікування - висічення нориці за Габріелем, що відповідно до висновку експертного дослідження № 043-236-2025 Державної спеціалізованої установи "Київське міське бюро судово-медичної експертизи", стало наслідком того, що після сліпого вогнепального поранення уламок не був видалений з тіла оперативно, тож у випадку ОСОБА_1 підшкірно-підслизова нориця прямої кишки є наслідком сліпого осколкового поранення, отриманого 18.03.2025.

Отже, судом встановлено, що через бездіяльність працівників відповідача, ОСОБА_1 було проведено іще два оперативних втручання – з видалення уламку із задньої частини лівого стегна та з видалення підшкірно-підслизової нориці прямої кишки.

У відзиві відповідач стверджує, що головна мета лікувально-евакуаційних заходів, що проводяться його закладом – це збереження життя військовослужбовців, якнайшвидше відновлення їх боєздатності (працездатності) та повернення до строю якомога більшої кількості поранених (уражених).

Разом з тим, в результаті бездіяльності працівників відповідача ОСОБА_1 втратив боєздатність на тривалий період, що підтверджується довідкою № 2025-0506-1048 військово-лікарської комісії від 06.05.2025, якою визначено, що ОСОБА_1 потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів після проведення операції з видалення металевого осколку.

Суд зазначає наступне, що враховуючи характер спірних правовідносин, діятиме принцип презумпції вини правопорушника в цивільному праві, який буде вважатись винним, доки не доведе свою невинуватість (ч. 2 ст. 1166 ЦК України: особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини). Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Таку ж правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18: «Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача».

Знаковою у цьому контексті є постанова Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 755/19416/20, у якій зазначено: «Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві».

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2023 у справі №523/10085/19 (пункт 58), «Верховний Суд звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 344/3764/21)».

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що надана ОСОБА_1 його працівниками медична допомога була своєчасною та кваліфікованою, тому суд вважає доведеним твердження позивача щодо того, що діями працівників відповідача йому було завдано шкоду, що виразилася у тому, що після сліпого вогнепального поранення уламок не був видалений з його тіла оперативно внаслідок чого у нього утворилася підшкірно-підслизова нориця прямої кишки та йому було проведено іще два оперативних втручання – з видалення уламку із задньої частини лівого стегна та з видалення підшкірно-підслизової нориці прямої кишки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь компенсації моральної шкоди у розмірі 200000 грн.

У судовому засіданні позивач пояснив, що діями працівників відповідача йому були спричинені моральні страждання, що виразилися у нестерпних болях, які він переносив тривалий час, він не міг сидіти і змушений був працювати стоячи. У нього розвинулося калонетримання, що зробило його життя нестерпним.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як уже було зазначено, позивач оцінив свої моральні страждання у 200000 грн.

Суд, дослідивши обставини справи, вважає доведеним, що внаслідок дій працівників відповідача ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди, що виразилася у перенесені ним болю та страждань фізичного і психологічного характеру, вплинуло на його життя. Суд розуміє, що позивач відчував пригнічення та труднощі у спілкуванні і особистому житті.

Суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності вважає, що розумним та співмірним буде відшкодування йому моральної шкоди у сумі 200000 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на проведення експертизи у розмірі 4629 грн. На підтвердження вказаних витрат надав суду висновок експертного дослідження № 043-236-2025 Державної спеціалізованої установи "Київське міське бюро судово-медичної експертизи", рахунок фактуру № 220/01/2025 від бюро судово-медичної експертизи на суму 4629 грн та квитанцію № 85-115К від 14 листопада 2025 року до платіжної інструкції на переказ готівки у сумі 4629 грн.

Статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, то витрати, які позивач поніс на проведення експертизи підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач на підставі закону звільнений від сплати судового збору, отже, судовий збір повинен стягуватися із відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог, виходячи з того, що судовий збір при поданні позову, що розглядався, мав бути сплачений у сумі 2000 грн 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1166, 1167, 1172, 1177 Цивільного кодексу України, статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 200000 грн 00 коп. (двісті тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди та 4629 гривень 00 коп. (чотири тисячі шістсот двадцять дев`ять гривень 00 коп.) в рахунок судових витрат.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2000 грн 00 коп. (дві тисячі грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_4 ), ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 02 липня 2026 року.

Суддя Т. В. Заварза