Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №210/2297/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/2297/25

Провадження № 2/210/90/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 червня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря судового засідання Колос Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання майна особистою приватною власністю,–

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду 22 квітня 2025 року з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання майна особистою приватною власністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у справі ОСОБА_1 , багато років постійно мешкає і зареєстрована для проживання в квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 багато років проживає в сусідній квартирі АДРЕСА_2 нашого будинку і є її власником. В 2018 році між позивачем та відповідачем склались близькі стосунки і відповідач ОСОБА_3 запропонував позивачу жити разом однією сім`єю в належній йому квартирі АДРЕСА_3 .

В липні 2018 року позивач перейшла жити до відповідача в сусідню квартиру, де останні жили як подружжя однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права і обов`язки. До квартири відповідача позивач ОСОБА_1 перенесла свої особисті речі, одяг, предмети гігієни, документи, а також належне і придбане до спільного проживання з ним майно, яке сторони використовували в інтересах сім`ї при спільному проживанні:

- електричний чайник Тефаль вартістю 554 грн.

- щітка до пилососа Мастер Хаус вартістю 549 грн.

- мережевий активатор ТЕНДА AC 10U вартістю 1 348 грн.

- скороварку Минерва Експіріенс вартістю 1 229 грн.

- блендер заглибний Редмонд 2941 вартістю 1 229 грн.

- ваги кухонні ДЕЛФА 3107 вартістю 159 грн.

- антена телевізійна МЕТЕЛИК комплект 3 - вартістю 399 грн.

- кронштейн телевізійний 32”-47”Еленберг вартістю 2 999 грн.

- набір столових ножів 8 предметів вартістю 2 499 грн.

Всього на загальну суму 10 965 грн.

Сторони на той час були офіційно працевлаштовані, постійно отримували заробітну платню, яка була бюджетом їх сім`ї і яку витрачали на ведення спільного господарства, оплату комунальної платні, а також для покращення побуту і умов проживання.

Так, під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2018 року по серпень 2021 року сторонами на спільні грошові кошти було придбано наступне майно:

- холодильник LG GA-B429SEQZ- вартістю 16 200 грн.

- мікрохвильова піч WHIRLPOOL MWD 19 BL - вартістю 2 250 грн.

- телевізор SAMSUNG UE43J5202AUXUA - вартістю 12 999 грн.

- телевізор LG55SM8600PLA - вартістю 37 899 грн.

- кронштейн під телевізор вартістю 1 499 грн.

- вхідні двері (в квартиру відповідача) - вартістю 27 300 грн.

- шафа - вартістю 24 875 грн.

- кутовий диван - вартістю 21 940 грн.

- міні-матрац MEMO 2 в 1 КОКОС 160*220 - вартістю 4 500 грн.

- модульна вітальня «ПРАГА» Світ меблів - вартістю 8 200 грн. всього на загальну суму 157 662 грн.

Все придбане майно сторони завезли і встановили в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 , де користувались ним під час спільного проживання. Вказане майно є спільним майном, бо придбане в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу на спільно зароблені грошові кошти, тому, належить кожному з них в рівних частках по 1/2. Виходячи з загальної вартості спірного спільного майна, вартість належної позивачу частки становить 78 831 грн.

В серпні 2021 року стосунки сторін припинились і позивач повернулась проживати в сусідню належну їй квартиру АДРЕСА_1 , в якій мешкає до цього часу.

З часу припинення стосунків з відповідачем і до сьогоднішнього дня позивач неодноразово зверталась до відповідача з проханням розділити навпіл придбане під час спільного проживання в фактичних шлюбних стосунках майно, яке знаходиться в нього. На що відповідач спочатку обіцяв це зробити, але постійно відкладав через нібито свою зайнятість, а останнім часом заявив, що оскільки майно знаходиться в його квартирі, а вони не були в зареєстрованому шлюбі під час його придбання, то це майно належить тільки йому одноособово і нічого ділити з позивачем він не збирається.

На протязі 2024 -2025 років позивач двічі зверталась до поліції з заявою про те, що відповідач протиправно утримує в себе належні їй особисті речі, а також пограбував належну їй дачну ділянку з садовим будиночком, викравши звідти садово-городній інструмент.

Позивач наполягає, що вона разом з відповідачем з липня 2018 року по серпень 2021 року постійно проживали разом і перебували в фактичних шлюбних стосунках.

Враховуючи викладене, позивач просить суд встановити юридичний факт спільного проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з липня 2018 року по серпень 2021 року.

Визнати майно

- холодильник LG GA-B429SEQZ- вартістю 16 200 грн.

- мікрохвильова піч WHIRLPOOL MWD 19 BL - вартістю 2 250 грн.

- телевізор SAMSUNG UE43J5202AUXUA - вартістю 12 999 грн.

- телевізор LG55SM8600PLA - вартістю 37 899 грн.

- кронштейн під телевізор вартістю 1 499 грн.

- вхідні двері (в квартиру відповідача)- вартістю 27 300 грн.

- шафа - вартістю 24 875 грн.

- кутовий диван - вартістю 21 940 грн.

- міні-матрац MEMO 2 в 1 КОКОС 160*220 - вартістю 4 500 грн.

- модульна вітальня «ПРАГА» Світ меблів - вартістю 8 200 грн.

всього на загальну суму 157 662 грн,

спільним сумісним майном, набутим при спільному проживанні однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Розділити між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 придбане при спільному проживанні однією сім`єю без реєстрації шлюбу майно:

- холодильник LG GA-B429SEQZ-вартістю 16 200 грн.

- мікрохвильова піч WHIRLPOOL MWD 19 BL - вартістю 2 250 грн.

- телевізор SAMSUNG UE43J5202AUXUA-вартістю 12 999 грн.

- телевізор LG55SM8600PLA - вартістю 37 899 грн.

- кронштейн під телевізор вартістю 1 499 грн.

- вхідні двері (в квартиру відповідача)- вартістю 27 300 грн.

- шафа - вартістю 24 875 грн.

- кутовий диван - вартістю 21 940 грн.

- міні-матрац MEMO 2 в 1 КОКОС 160*220 - вартістю 4 500 грн.

- модульна вітальня «ПРАГА» Світ меблів - вартістю 8 200 грн.

всього на загальну суму 157 662 грн,

визнавши за позивачем право власності на 1/2 його частку, залишивши її у власності відповідача і стягнувши з нього на користь позивача компенсацію вартості належної частки в сумі 78 831 грн.

Витребувати у ОСОБА_3 належне позивачу на праві одноособової приватної власності майно:

- електричний чайник Тефаль вартістю 554 грн.

- щітка до пилососа Мастер Хаус вартістю 549 грн.

- мережевий активатор ТЕНДА AC 10U вартістю 1 348 грн.

- скороварку Минерва Експіріенс вартістю 1 229 грн.

- блендер заглибний Редмонд 2941 вартістю 1 229 грн.

- ваги кухонні ДЕЛФА 3107 вартістю 159 грн.

- антена телевізійна МЕТЕЛИК комплект 3 -вартістю 399 грн.

- кронштейн телевізійний 32”-47”Еленберг вартістю 2 999 грн.

- набір столових ножів 8 предметів вартістю 2 499 грн.

всього на загальну суму 10 965 грн. і передати його ОСОБА_1 .

Рух по справі

Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Постановлено викликати та допитати в якості свідків: - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 ); - ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_5 ); - ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) (а.с.41-42).

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Саліна М.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову, просив відмовити, пояснив суду, що не проживав разом з позивачем однією сім`єю та не вів спільного господарства, вказав, що ОСОБА_1 іноді приходила до нього в квартиру для того, щоб разом провести час, випити кави, повечеряти, також купила деякі речі в його квартиру, на які він надавав їй кошти, однак повідомив, що позивач на постійній основі проживала в сусідній квартирі разом зі своїм сином, який на той час був неповнолітнім, зараз йому 21 рік. Крім того зазначив, що деякі речі які, поділ яких є предметом позову були куплені за рахунок коштів матері відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_7 з 05.07.1996 року, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.9).

Відповідно до Акту від 01.04.2024, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_8 ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_9 з липня 2018 по серпень 2021 без реєстрації (а.с.11).

Відповідно до Талону-повідомлення ЄО №2072 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 31.01.2025, заяву (повідомлення) ОСОБА_1 такого змісту: 31.01.2025 о 16:52 надійшла заява до РУ про те, що 31.01.2025 р 16:52 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича у відношенні ОСОБА_3 , який привласнив собі її речі та відмовляється повертати, зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) за № 2072 (а.с.32).

Згідно повідомлення в.о. начальника ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Костянтина Бондарева від 21.02.2025, звернення ОСОБА_9 до поліції 31.01.2025 зареєстровано до ЄО №2072 від 31.01.2025 та працівниками поліції проведено перевірку, за результатами якої ознак кримінального правопорушення не виявлено. У ході відпрацювання матеріалу було встановлено, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виникли цивільно-правові відносини, які можуть бути вирішені в судовому порядку згідно ЦПК України. Рекомендовано звернутись до Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг (а.с.33).

Відповідно до Талону-повідомлення ЄО №3523 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.02.2025, заяву (повідомлення) ОСОБА_1 такого змісту: 22.02.2025 о 12:01 надійшла заява до РУ про те, що 22.02.2025 о 11:40 за адресою: АДРЕСА_7 , 22.02.2025 року до ЧЧ ВП №2 Криворізького РУП звернулася із заявою гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проханням провести розбирання за фактом того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , утримує речі заявниці, які вона купувала під час спільного їхнього проживання за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) за № 3523 (а.с.31).

Згідно повідомлення в.о. начальника ВП №2 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області Костянтина Бондарева від 17.03.2025, звернення ОСОБА_9 до поліції 22.02.2025 зареєстровано до ЄО №3523 від 22.02.2025 та працівниками поліції проведено перевірку, за результатами якої ознак кримінального правопорушення не виявлено. У ході відпрацювання матеріалу було встановлено, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виникли цивільно-правові відносини, які можуть бути вирішені в судовому порядку згідно ЦПК України. Рекомендовано звернутись до Дзержинського районного суду м. Кривий Ріг (а.с.30).

До позову додано скріншоти замовлень, зокрема скріншот замовлення № 116743387 на замовлення вагів кухонних DELFA DKS-3107 Bowl вартістю 159 грн та пилососа вертикального Roventa вартістю 6 999 грн (а.с. 12); скріншот замовлення № ЧКRН3-0018 від 03.01.2020 року на замовлення електричного чайнику Tefal вартістю 554 грн (а.с. 14); скріншот замовлення № ЧКRН2-0015 від 15.06.2020 року на замовлення блендеру заглибного Redmond RHB-2941 вартістю 1 229 грн (а.с.15); скріншот замовлення № 121478466 від 31.07.2020 року на замовлення мережевого активатора TENDA AC 10U вартістю 1 348 грн (а.с.16); скріншот замовлення № ЧКRН2-0061 від 11.02.2019 року на замовлення телевізора SAMSUNG UE43J5202AUXUA вартістю 12 999 грн (а.с. 17); скріншот замовлення № 7895842 від 19.01.2020 року на замовлення скороварки Minerva Experience D511 вартістю 1 229 грн (а.с. 18); Скріншот замовлення № ЧКRН1-0034 від 21.02.2020 року на замовлення щітки до пилососа MasterHous вартістю 549 грн (а.с. 19); скріншот замовлення № 111023482 від 29.10.2018 року на замовлення холодильника LG GA-B429SEQZ вартістю 16 200 грн. та мікрохвильової печі WHIRLPOOL MWD 19 BL вартістю 2 250 грн (а.с. 21); скріншот замовлення № С246-0004243384 від 31.01.2021 року на замовлення антени телевізійної МЕТЕЛИК М3 вартістю 399 грн (а.с. 23).

Крім того, до позовної заяви долучені товарні чеки та видаткові накладні на придбання товарів у період з 2018 по 2021 роки, зокрема копію чеку №000001 від 31.10.2013 року на покупку вагів кухонних DELFA DKS-3107 Bowl вартістю 159 грн та пилососа вертикального Roventa вартістю 6 999 грн (а.с. 13); копію чеку №000002 від 31.07.2020 року на покупку мережевого активатора TENDA AC 10U вартістю 1 348 грн (а.с. 20); копію чеку №000004 від 29.10.2018 року на покупку холодильника LG GA-B429SEQZ вартістю 16 200 грн. та мікрохвильової печі WHIRLPOOL MWD 19 BL вартістю 2 250 грн (а.с. 22); еопією чеку від 31.01.2021 року на покупку антени телевізійної МЕТЕЛИК М3 вартістю 399 грн (а.с.24); копію видаткової накладної №1816 від 18.05.2020 року, копію рахунку-фактури №1501 від 17.05.2020 року та прибутковий касовий ордер №2321 від 17.05.2020 року на придбання тумби, вітрини, журнального столика, вітрини (модульна вітальня «ПРАГА» Світ меблів) загальною вартістю 8 200 грн (а.с.25,27,28); копію товарного чека №1 від 02.12.2020 року та копію видаткової накладної №1 від 02.12.2020 року на придбання міні-матрацу MEMO 2 в 1 КОКОС 160*220 вартістю 4 500 грн (а.с.26); копії чеків від 04.08.2020 року на придбання набору столових ножів з 8 предметів вартістю 1 499 грн. (а.с. 34,35,36).

Позивачем суду було надано спільні фотографії, на яких зображені вона та ОСОБА_3 (а.с. 66-69).

Також до матеріалів справи долучені довідки про доходи позивача ОСОБА_1 (а.с. 70-72).

Крім того, ОСОБА_3 було надано також довідки про заробітну плату відповідача, відповідно до яких він працював та отримував дохід у ПАТ «Південний гірничо- збагачувальний комбінат» на посаді: слюсар черговий та з ремонту устаткування у період з липня 2018 року по серпень 2025 року (а.с. 81-85)

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що є сусідкою позивача та відповідача, повідомила суд, що позивач мешкає разом зі своїм сином в 74 квартирі, до цього з 2018 року мешкала з відповідачем у квартирі АДРЕСА_2 , зі слів позивача вона знає, що ОСОБА_1 робила ремонт в квартирі ОСОБА_3 та купувала в його квартиру побутову техніку, чеків вона не бачила, також повідомила, що бачила часто бачила їх разом з відповідачем.

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо вимоги позивача про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 липня 2018 року по серпень 2021 року, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15 погодилась із тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК).

Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові також зазначила, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження №12-140гс19)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 наголосила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Taкi висновки сформульовані в п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (провадження №12-204гс19), пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20). Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Таким чином, суд доходить висновку, що окремо заявлена позовна вимога ОСОБА_1 про встановлення судом факту її проживання з ОСОБА_3 у період з липня 2018 року по серпень 2021 року однією сім`єю не підлягають задоволенню у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Щодо вимоги позивача про визнання спільним сумісним майном, набутим при спільному проживанні однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ та витребування майна, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені статтею 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, позивачу необхідно довести факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц звернуто увагу на те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно встановити як обсяг спільного нажитого майна і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільного побуту; взаємних прав та обов`язків (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) звернула увагу на те, що у частині другій статті 328 ЦК України передбачено презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши всі надані сторонами докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов переконання про недоведеність позивачем проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, з огляду на наступне.

Надані позивачем товарні чеки, видаткові накладні, рахунки-фактури та інші документи щодо придбання меблів, побутової техніки, предметів домашнього вжитку свідчать лише про факт придбання відповідного майна у певний час, однак самі по собі не підтверджують, що таке майно придбавалося сторонами саме як членами однієї сім`ї за рахунок їх спільних коштів чи спільного сімейного бюджету.

При цьому відповідач послідовно заперечував факт існування між сторонами спільного бюджету, зазначаючи, що більшість речей придбавалися за його особисті кошти, окремі речі були придбані за кошти матері відповідача. Ці пояснення узгоджуються із наданими відповідачем довідками про розмір його заробітної плати, з яких убачається, що протягом спірного періоду він мав постійне офіційне місце роботи та стабільний дохід, достатній для придбання зазначеного майна.

Водночас позивач не надала належних та допустимих доказів існування між сторонами спільного сімейного бюджету, спільного накопичення коштів, спільного розпорядження доходами, здійснення спільних витрат або інших доказів, які б свідчили про об`єднання сторонами своїх доходів як членами сім`ї.

Надані позивачем довідки про отримання пенсії підтверджують виключно факт отримання нею відповідних доходів, однак не свідчать про об`єднання таких доходів із доходами відповідача або використання їх як спільного сімейного бюджету.

Вказані позивачем обставини на обґрунтування поданого позову, а саме покупки побутової техніки, меблів самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства та постійного проживання разом з відповідачем, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між позивачем та ОСОБА_3 склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Суд критично оцінює акт від 01 квітня 2024 року про проживання сторін однією сім`єю. Вказаний документ складений через значний проміжок часу після завершення спірного періоду, вже після виникнення між сторонами спору, ґрунтується на суб`єктивних поясненнях мешканців будинку та не підтверджує безпосередньо обставин ведення сторонами спільного господарства, наявності взаємних сімейних прав та обов`язків чи спільного бюджету. Тому цей доказ суд оцінює критично, який сам по собі не може підтверджувати існування між сторонами сімейних відносин.

Крім того, суд враховує, що відповідач у судовому засіданні зазначив, що у позивача є син, якому у 2018 році було 14 років, який мешкав у квартирі АДРЕСА_10 , що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду.

Так, позивач, обґрунтовуючи існування сімейних відносин із відповідачем, взагалі не зазначила наявність у неї неповнолітнього сина, якому у спірний період було близько 14 років, не навела будь-яких пояснень щодо місця його проживання чи причин його окремого проживання від матері.

Зазначена обставина є істотною, оскільки за звичайним перебігом сімейних відносин неповнолітня дитина проживає разом із матір`ю, якщо інше не підтверджено належними доказами. Відсутність будь-яких пояснень позивача щодо цієї обставини у сукупності з іншими доказами не дозволяє суду дійти переконання про існування між сторонами саме сімейних відносин.

Сам по собі факт спільного проведення часу, періодичного спільного проживання, придбання окремих речей для користування або підтримання близьких особистих стосунків не є достатнім для встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

При цьому суд враховує і пояснення самого відповідача, який не заперечував, що сторони підтримували близькі стосунки. Проте такі пояснення не свідчать про визнання ним існування між сторонами сім`ї, оскільки він послідовно заперечував ведення спільного бюджету, наявність взаємних сімейних прав та обов`язків і створення сім`ї як сталої соціальної спільності.

Суд також оцінює показання допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_12 , яка повідомила, що є сусідкою сторін, позивач мешкає разом зі своїм сином у квартирі АДРЕСА_10 , а з 2018 року до 2021 року мешкала з відповідачем у квартирі АДРЕСА_2 . Разом із тим свідок зазначила, що про обставини ремонту у квартирі відповідача та придбання позивачем побутової техніки їй відомо зі слів самої позивачки, чеків вона не бачила, лише часто бачила сторін разом.

Отже, показання свідка підтверджують факт знайомства сторін, їх спілкування, перебування разом та певні близькі відносини, однак не містять достатніх конкретних відомостей про наявність між сторонами спільного бюджету, об`єднання доходів, спільне ведення господарства, взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Крім того, частина відомостей свідка ґрунтується не на її особистому сприйнятті, а на повідомленнях позивача, тому такі показання не можуть бути достатньою підставою для встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують наявність між сторонами близьких особистих відносин, однак не дають достатніх підстав для висновку про існування між ними сім`ї у розумінні статті 3 Сімейного кодексу України.

Будь-яких доказів, що сторони давали один одному взаємну допомогу, піклувались один про одного, які б свідчили про сталий емоційний зв`язок між сторонами, притаманний сім`ї, матеріали справи не містять.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що позивачем не доведено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюб.

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, необхідною передумовою застосування положень статті 74 СК України є встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту проживання сторін однією сім`єю у розумінні статті 3 СК України, відсутні й правові підстави для поширення на спірне майно режиму спільної сумісної власності, передбаченого статтею 74 СК України.

Крім того, навіть досліджені судом докази щодо придбання окремих речей самі по собі не підтверджують виникнення у позивача права спільної сумісної власності на це майно.

Так, позивачем надано касові чеки, товарні чеки, видаткові накладні, рахунки-фактури та інші документи щодо придбання меблів, побутової техніки та предметів домашнього вжитку. Проте зазначені документи підтверджують лише факт придбання відповідного майна у певний час, але не підтверджують, що воно було набуте сторонами за рахунок їх спільних коштів або внаслідок ведення ними спільного сімейного господарства.

Крім того, суд зазначає що позивачем не було спростовано доводи відповідача, щодо того що він надавав їй свої особисті кошти для купівлі побутової техніки та меблів, а отже позивачем не доведено джерело походження коштів для купівлі вказаних речей, а також не надано доказів що саме вона сплачувала кошти за вказані речі.

При цьому відповідач послідовно заперечував існування між сторонами спільного бюджету та зазначав, що спірне майно придбавалося переважно за його особисті кошти, такі пояснення узгоджуються з наданими відповідачем довідками про отримання ним стабільного офіційного доходу протягом усього спірного періоду, які підтверджують його фінансову можливість самостійно придбавати відповідне майно.

Водночас позивач не надала належних та допустимих доказів того, що придбання кожної із заявлених речей здійснювалося саме за рахунок спільних коштів сторін або внаслідок їх спільної праці як членів сім`ї.

За таких обставин суд приходить до висновку, що надані позивачем докази не підтверджують виникнення режиму спільної сумісної власності щодо спірного майна.

Оскільки право спільної сумісної власності позивача на заявлене майно судом не встановлено, відсутні й передбачені законом підстави для його витребування від відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про визнання спірного майна спільною сумісною власністю сторін та його витребування є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання майна особистою приватною власністю.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна, визнання майна особистою приватною власністю – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_11 );

- відповідач: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_12 ).

Суддя: Р. Є. Скотар