Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №380/14177/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14177/25 пров. № А/857/19973/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Калмикової Ю.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в електронній формі апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі № 380/14177/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гуликом А.Г. в м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ВЧ НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби за мобілізацією ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оформлене листом від 30.06.2025 № 08/47590/25-Вн.

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.06.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти за результатами його розгляду, в установленому порядку рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог, вказує, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 020462 від 15.07.2024 про те, що сестрі позивача встановлено ІІ групу інвалідності. Інвалідність встановлено строково. В наданій довідці не зазначено необхідність здійснення за ОСОБА_2 «постійного догляду». Лише зазначено, що останній протипоказана важка фізична праця. До матеріалів позову долучений Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.01.2025 № 233, який відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити визначені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407, проте, не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. Таким висновком визначені рекомендовані соціальні послуги «отримання соціальної послуги з догляду на не професійній основі від фізичної особи». На думку відповідача, до рапорту додатково не надані документи, які б свідчили про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , матері – ОСОБА_3 . До рапорту не долучені докази того, що ОСОБА_3 позбавлена батьківських прав, визнана безвісті відсутньою або померла. Також, не надані докази, що остання не перетинала державний кордон. Тому правових підстав стверджувати, що ОСОБА_3 відсутня - немає. Такі докази до рапорту не надані. Відтак, відсутність членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення не підтверджена. З огляду на викладене, документи, долучені до рапорту, не містять беззаперечних доказів необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю та доказів відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення. Тому, відповідач вважає, що позивач належним чином не підтвердив належність у нього підстав звільнення з військової служби, зазначених у підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» ( далі - Закон № 2232-XII).

Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Сестра позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААД № 020462 та потребує постійного стороннього огляду відповідно до висновку ЛКК від 20.01.2025 № 233.

Відповідно до акта ОСББ «Галичанка-2/4/6» від 18.12.2023 ОСОБА_2 проживає лише разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . У зареєстрованому шлюбі не перебувала та по цей час не перебуває.

Батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .

Мати - ОСОБА_3 є громадянкою РФ та проживає на території РФ.

Відповідно до рішення Червоноградського районного суду від 17.04.2006 у справі № 2о-80/06 про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з 2001 виїхала на території Росії та з того часу участі у вихованні дітей не брала.

У 2014 році ОСОБА_4 звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом про позбавлення ОСОБА_5 батьківських справ.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 14.02.2014 у справі № 459/689/14-ц відкрито провадження за вказаним позовом.

19.03.2014 в межах справи Головним управлінням юстиції у Львівській області направлено для подальшого скерування у компетентні органи Російської Федерації доручення Червоноградського міського суду Львівської області про вчинення окремих процесуальних дій та вручення судових документів ОСОБА_5 та провадження у справі зупинено, відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 14.11.2014.

14.11.2017 позивач у вказаній справі подав заяву про залишення позову без розгляду.

Позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII та надав такі документи:

- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 та переклад до нього;

- нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію РНОКПП ОСОБА_1 ;

- нотаріально засвідчену копію посвідчення учасника бойових дій (серія НОМЕР_3 );

- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та переклад до нього;

- нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію РНОКПП ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (серія НОМЕР_4 );

- довідку ЛКК № 233 від 20.01.2025 щодо ОСОБА_2 ;

- нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК (серія 12 ААД № 020462);

- довідку про склад сім`ї ОСОБА_1 № вих. СО/684/2024 від 07.10.2024;

- нотаріально засвідчену копію заяви ОСОБА_2 № 2-525;

- Акт ОСББ «Галичанка-2/4/6» від 18.12.2023;

- Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), від 21.05.2025;

- нотаріально засвідчену копію рішення Червоноградського міського суду (справа № 20-80/06) та переклад до нього;

- ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області (справа № 459/689/14-ш);

- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 (серія НОМЕР_2 );

- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (серія НОМЕР_5 ).

У листі від 30.06.2025 № 08/47590/25-Вн ВЧ НОМЕР_1 надала відповідь за результатами розгляду вказаного рапорту, в якій повідомлено, що правових підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами на даний час немає, оскільки до рапорту не долучені документи, які належним чином підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення.

В обґрунтування відмови відповідач посилається, зокрема, на те, що до рапорту від 10 червня 2025 року № 25/43136/25-Вн на підтвердження відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення позивач надав свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 від 17 жовтня 2018 року та ОСОБА_6 серія НОМЕР_5 від 28 січня 2021 року. В результаті вивчення підтверджуючих документів (Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 21.05.2025; свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 04.02.2010 серії ІІІ НОМЕР_6 ), які надані до рапорту встановлено, що у ОСОБА_2 є матір - ОСОБА_3 . Відповідно до статті 150 глави 13 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовий та моральний розвиток. Тобто, не дотримана умова визначена у частині 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертизи.

Вважаючи відмову у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби за сімейними обставинами протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив неналежний розгляд рапорту від 10.06.2025 про звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за сестрою, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом № 2232-XII.

Частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

З матеріалів справи встановлено, що позивач подав відповідачу рапорт, у якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Водночас підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII і залежать від виду військової служби.

За змістом підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, а зокрема - під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою згаданої статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відносини щодо проходження в Україні військової служби регулюються Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі за текстом - Положення).

Відповідно до частини другої пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Наполягаючи на необхідності здійснення постійного догляду за сестрою, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена відповідним висновком лікарсько-консультативної комісії від 20.01.2025 №233.

Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та надав відповідні зазначені документи.

У відмові ВЧ НОМЕР_1 зазначила, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 020462 від 15.07.2024, яка є беззаперечним доказом, що ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності загальне захворювання, потребу у здійсненні постійного догляду не визначено.

В довідці лікарсько-консультативної комісії № 233 від 20.01.2025 ОСОБА_2 зазначено, що остання потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Таким чином встановлено, що сестра позивача є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного догляду.

Щодо доводів апелянта про те, що на підтвердження наявності інвалідності у ОСОБА_2 надана довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААД № 020462 від 15.07.2024, згідно з якою сестрі позивача встановлено ІІ групу інвалідності, така встановлено строково, в наданій довідці не зазначено необхідність здійснення за ОСОБА_2 «постійного догляду», а лише зазначено, що останні протипоказана важка фізична праця, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи є висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи, не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 20.01.2025 № 233, який відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити визначені наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407, проте, не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. Даним висновком визначені рекомендовані соціальні послуги «отримання соціальної послуги з догляду на не професійній основі від фізичної особи», оскільки такі твердження не покладені в основу оскарженого рішення.

Підставою для прийняття вказаного рішення зазначено, що в результаті вивчення підтверджуючих документів (Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 21.05.2025; свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 04.02.2010 серії НОМЕР_7 ), які надані до рапорту встановлено, що у ОСОБА_2 є матір ОСОБА_3 . Відповідно до статті 150 глави 13 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовий та моральний розвиток. Тобто, не дотримана умова визначена у частині дванадцятій статті 26 Закону № 2232-ХІІ, а саме відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до рапорту були додані документи, зокрема нотаріально засвідчена копія рішення Червоноградського міського суду (справа № 20-80/06) та переклад до нього, ухвала Червоноградського міського суду Львівської області (справа № 459/689/14-ш) та листи звернення щодо ОСОБА_3 .

Зі змісту вказаних документів суд встановив, що ОСОБА_3 (мати позивача та його сестри, яка потребує стороннього догляду) є громадянкою РФ та проживає на території РФ.

Відповідно до рішення Червоноградського районного суду від 17.04.2006 у справі № 2о-80/06 про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 , ОСОБА_3 з 2001 виїхала на території Росії та з того часу участі у вихованні дітей не брала.

У 2014 році ОСОБА_4 звернувся до Червоноградського міського суду Львівської області з позовом про позбавлення ОСОБА_5 батьківських справ.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 14.02.2014 у справі № 459/689/14-ц було відкрито провадження за вказаним позовом.

19.03.2014 в межах справи Головним управлінням юстиції у Львівській області направлено для подальшого скерування у компетентні органи Російської Федерації доручення Червоноградського міського суду Львівської області про вчинення окремих процесуальних дій та вручення судових документів ОСОБА_5 та провадження по справі зупинено, відповідно до ухвали Червоноградського міського суду Львівської області від 14.11.2014.

14.11.2017 позивач у вказаній справі подав заяву про залишення позову без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 вказав, що відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Зміст згаданої норми свідчить про те, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 відсутня у розумінні приписів абзацу чотирнадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX як особа, що може здійснювати постійний догляд, оскільки реально не може здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин у зв`язку з перебуванням на території РФ.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідач здійснив неналежний розгляд рапорту від 10.06.2025 про звільнення позивача з військової служби під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за сестрою, який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у зв`язку з відсутністю інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, а тому рішення ВЧ НОМЕР_1 щодо розгляду рапорту про звільнення з військової служби за мобілізацією позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, оформлене листом від 30.06.2025 № 08/47590/25-Вн є протиправним та підлягає скасуванню.

У розрізі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Інших доводів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності відповідачі не навели, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі № 380/14177/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді Ю. О. Калмикова

Н. М. Судова-Хомюк