Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №752/5077/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 752/5077/26 суддя першої інстанції: Кордюкова Ж.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 752/5077/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі - апелянт, відповідач, Укртрансбезпека), у якій просив суд:

- скасувати постанову серії АВ № 00009229 від 02.12.2025 про притягнення до відповідальності за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у розмірі 34 000 грн;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 4 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням дій у стані крайньої необхідності.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2026 позовні вимоги задоволено з тих підстав, що транспортний засіб позивача належить комунальному підприємству, яке визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, був спрямований для ліквідації наслідків ракетного обстрілу об`єкта водопостачання, що свідчить про перевищення габаритно-вагових норм 04.10.2025 в стані крайньої необхідності, оскільки шкода, спричинена таким порушенням, є менш значною, ніж шкода яка могла настати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Укртрансбезпека звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим, просить апеляційний суд скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху винятки для періоду воєнного стану, оскільки належних доказів прийняття рішення начальника відповідної обласної військової адміністрації щодо спірного транспортного засобу матеріали справи не містять.

Укртрансбезпека звернула увагу на те, що суд першої інстанції обмежився загальними міркуваннями про інститут крайньої необхідності, не встановивши наявності усіх обов`язкових ознак цього інституту (реальність і невідворотність небезпеки саме на момент вчинення порушення, відсутність іншого шляху усунення небезпеки, співмірність заподіяної та відверненої шкоди). Суд не надав оцінки поданому позивачем акту візуального обстеження, підписаному особою, яка станом на дату обстеження, за відомостями відкритих реєстрів, не обіймала посади, зазначеної в акті.

Відповідач зауважив на тому, що оскаржувану постанову надіслано на зареєстровану адресу позивача відповідно до вимог Інструкції про порядок реалізації повноважень Укртрансбезпеки в частині накладення адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.07.2020 № 512 (далі - Інструкція № 512).

На переконання Укртрансбезпеки, з огляду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22, пасивна поведінка позивача щодо отримання поштового відправлення не є поважною причиною поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Голосіївського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з вимогами апеляційної скарги, ОСОБА_1 у відзиві зазначив, що доводи позовної заяви стосовно статусу підприємства власника транспортного засобу як критично важливого та обставин виконання невідкладних робіт з ліквідації наслідків обстрілу об`єкта водопостачання є обґрунтованими. Додатково позивач послався на розпорядження Харківської обласної військової адміністрації № 252В від 07.04.2026 «Про заходи забезпечення виконання робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури на території Харківської області», яким затверджено перелік транспортних засобів, до якого включено спірний автомобіль КОБАЛЬТ АС-3253/8 КМ, ДНЗ НОМЕР_1 .

Ухвалою апеляційного суду від 18.06.2026 розгляд апеляційної скарги Укртрансбезпеки призначено в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Укртрансбезпеки Павленком А.М 02.12.2025. винесено постанову серії АВ № 00009229, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Підставою для притягнення до відповідальності стало те, що 04.10.2025 о 16:00 за адресою: автомобільна дорога М-03, км 534+863, Харківська обл., автоматизованим пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (технічні засоби WIM 81. WAGA-WIM35, № 12) зафіксовано рух транспортного засобу КОБАЛЬТ АС-3253/8 КМ, ДНЗ НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, установлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР): за загальною фактичною масою на 29,808 % (7,75 т) за дозволеної максимальної маси 26 т; за навантаженням на здвоєні осі на 29,316 % (5,57 т) за дозволеного максимального навантаження 19 т при відстані між осями від 1,3 м до 1,8 м при спарених колесах.

Факт технічної фіксації зазначеного перевищення, його розмір та відповідність вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 щодо допустимої похибки вагового комплексу позивачем не оспорюються і не спростовуються. Предметом спору є виключно наявність підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Транспортний засіб КОБАЛЬТ АС-3253/8 КМ, ДНЗ НОМЕР_1 , з 07.06.2022 належить на праві власності комунальному підприємству «Харківські теплові мережі» (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ).

Рішенням Харківської міської ради № 813/25 від 30.04.2025 комунальне підприємство «Харківводоканал» реорганізовано шляхом приєднання до комунального підприємства «Харківські теплові мережі», яке є правонаступником його майна, прав та обов`язків.

Наказом Міністерства енергетики України № 259 від 15.07.2024 комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» визначено таким, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

В ніч з 02.10.2025 на 03.10.2025 внаслідок ракетного обстрілу пошкоджено будівлю камери переключення (насосної та фільтраційної станції на магістральних водопроводах), розташовану за адресою: Харківська область, Чугуївський район, землі Кочетоцької селищної ради, зона № 02, комплекс споруд № 6, що входить до складу комплексу водопідготовки «Донець» відокремленого підрозділу комунального підприємства «Харківводоканал».

У зв`язку з цим 03.10.2025 транспортною філією комунального підприємства «Харківські теплові мережі» видано розпорядження № 127-50 «Щодо залучення автотранспорту для ліквідації руйнувань та пошкоджень внаслідок ракетних обстрілів російської федерації КВ «Донець» ВП КП «Харківводоканал», згідно з яким водію ОСОБА_2 доручено невідкладно виїхати на автомобілі КОБАЛЬТ АС-3253/8 КМ, ДНЗ НОМЕР_1 , до смт Кочеток для доставлення вантажу «щебня», необхідного для виконання робіт з ліквідації руйнувань та пошкоджень.

Разом з тим, згідно з подорожнім листом від 04.10.2025 № 993850 серії 12 АБМ той самий водій на тому самому транспортному засобі отримав завдання на «вивіз блоків» за маршрутом Веделя - Сілікатна 16 - Сілікатна - Кочеток - Кочеток - Веделя в той час, коли у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу стан крайньої необхідності обґрунтовується доставлянням до смт Кочеток «бетонних блоків», необхідних для ліквідації наслідків обстрілу.

На підтвердження факту пошкодження об`єкта критичної інфраструктури позивачем надано копію акта візуального обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації, без номера і дати, підписаного заступником генерального директора комунального підприємства «Харківводоканал» Коваленком О.М.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами встановлена частиною другою статті 132-1 КУпАП, та передбачає, зокрема, накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %.

Пунктом 22.5 ПДР установлено параметри транспортних засобів, за дотримання яких допускається їх рух. Рух транспортних засобів, габаритні та/або вагові параметри яких перевищують ці нормативи, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 22.5 Правил дорожнього руху» № 1605 від 05.12.2025 пункт 22.5 ПДР доповнено новим абзацом, згідно з яким у період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, а також на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, залучені до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, які здійснюють рух у межах території області, в якій розташовано такі об`єкти, за рішенням начальника відповідної обласної військової адміністрації.

Колегія суддів наголошує, що зазначена постанова № 1605 набрала чинності лише 05.12.2025 і саме нею до пункту 22.5 ПДР вперше було внесено відповідний абзац; до 05.12.2025 такого винятку для періоду воєнного стану пункт 22.5 ПДР не містив. Отже, на момент фіксації спірного правопорушення 04.10.2025 пункт 22.5 ПДР діяв у редакції без наведеного абзацу.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Кореспондуючим приписом статті 8 КУпАП встановлено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення; закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають, а закони, які пом`якшують або скасовують таку відповідальність, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до їх видання.

Статтею 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності. Відповідно до статті 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує охоронюваним законом інтересам, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Зміст вказаних норм дає підстави дійти висновків про те, що хоча на момент вчинення правопорушення (04.10.2025) пункт 22.5 ПДР не містив винятку для транспортних засобів, залучених до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об`єктах критичної інфраструктури, постанова Кабінету Міністрів України № 1605 від 05.12.2025 фактично запровадила спеціальне правове регулювання, яке виключає застосування габаритно-вагових обмежень до таких перевезень в умовах воєнного стану.

Оскільки відповідні зміни пом`якшують або усувають відповідальність за такі дії, вони підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли до набрання ними чинності, відповідно до статті 58 Конституції України та статті 8 КУпАП.

Крім того, у разі доведення, що перевезення здійснювалося з метою ліквідації наслідків обстрілів (надзвичайної ситуації) та було необхідним для усунення небезпеки, можуть бути наявні підстави для звільнення особи від адміністративної відповідальності також з огляду на положення статей 17- 18 КУпАП про крайню необхідність. Отже, за умови належного підтвердження факту виконання робіт з ліквідації наслідків обстрілів особа підлягає звільненню від адміністративної відповідальності.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стала фіксація в автоматичному режимі руху транспортного засобу із перевищенням нормативно встановлених вагових параметрів, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП.

Разом з тим сам факт перевищення вагових параметрів не є єдиною обставиною, яка підлягає встановленню судом під час вирішення спору про правомірність постанови суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа не підлягає адміністративній відповідальності за діяння, вчинене в стані крайньої необхідності.

Згідно зі статтею 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоча і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, під час розгляду цієї справи суд зобов`язаний перевірити не лише факт перевищення вагових параметрів, а й наявність або відсутність обставин, які відповідно до закону виключають адміністративну відповідальність.

Як убачається з матеріалів справи, транспортний засіб, щодо якого винесено спірну постанову, належить підприємству, яке віднесене державою до суб`єктів критичної інфраструктури та забезпечує надання життєво необхідних послуг населенню.

Також на момент виникнення спірних правовідносин Україна перебувала в умовах правового режиму воєнного стану, а відповідний транспортний засіб був залучений до виконання аварійно-відновлювальних робіт, пов`язаних із ліквідацією наслідків пошкодження об`єкта критичної інфраструктури внаслідок збройної агресії російської федерації.

Твердження апеляційної скарги щодо недоведеності зазначених обставин колегія суддів не бере до уваги, оскільки надані позивачем докази у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують, що спірне перевезення здійснювалося в межах виконання комплексу невідкладних аварійно-відновлювальних заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків пошкодження об`єкта критичної інфраструктури.

Посилання апелянта на окремі розбіжності у найменуванні будівельних матеріалів, зазначених у різних документах, не спростовують установлених судами обставин та не свідчать про недопустимість чи неналежність відповідних доказів. Такі розбіжності мають формальний характер, стосуються лише ступеня деталізації окремих найменувань матеріалів і не впливають на підтвердження ключової для правильного вирішення спору обставини використання транспортного засобу для забезпечення виконання аварійно-відновлювальних робіт.

Оцінюючи наведені докази, колегія суддів виходить із того, що відповідно до засад доказування та правил оцінки доказів жоден доказ не має наперед встановленої сили, а належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності підлягають оцінці судом з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені обставини щодо пошкодження відповідного об`єкта критичної інфраструктури, проведення аварійно-відновлювальних робіт або використання спірного транспортного засобу для забезпечення виконання таких робіт.

Фактично доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів та незгоди з установленими судом фактичними обставинами справи, що саме по собі не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності свого рішення.

Зазначений процесуальний обов`язок не може зводитися виключно до підтвердження факту автоматичної фіксації правопорушення.

У випадку, коли особа посилається на наявність передбачених законом обставин, що виключають адміністративну відповідальність, та подає відповідні докази на їх підтвердження, суб`єкт владних повноважень повинен надати належні та достатні докази на спростування таких доводів.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої в адміністративному судочинстві обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень є проявом принципу належного урядування та покладає на такий орган обов`язок навести переконливі фактичні й правові підстави прийнятого рішення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень саме відповідач повинен довести, що спірне рішення прийнято на підставі повно та всебічно встановлених обставин, а всі сумніви щодо достатності доказового підтвердження правомірності такого рішення не можуть покладатися на особу, яка його оскаржує.

З огляду на наведене після подання позивачем доказів, які підтверджують залучення транспортного засобу до виконання аварійно-відновлювальних робіт на пошкодженому об`єкті критичної інфраструктури, саме на відповідача покладався процесуальний обов`язок довести недостовірність зазначених обставин або відсутність зв`язку між відповідним перевезенням та ліквідацією наслідків ракетного удару.

У справі що розглядається відповідач обмежився критичною оцінкою наданих позивачем документів, однак не подав жодного доказу того, що відповідні аварійно-відновлювальні роботи фактично не проводилися, що транспортний засіб використовувався з іншою метою або що наведені позивачем обставини не відповідають дійсності.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не виконав покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення.

Оцінюючи наявність стану крайньої необхідності, колегія суддів враховує правову природу відповідного інституту. Так, за змістом статей 17, 18 КУпАП для встановлення стану крайньої необхідності підлягають перевірці: наявність реальної небезпеки, неможливість її усунення іншими засобами та співмірність заподіяної й відверненої шкоди.

У цій справі реальність небезпеки підтверджується пошкодженням об`єкта критичної інфраструктури, функціонування якого має безпосереднє значення для забезпечення життєдіяльності населення.

Колегія суддів зауважує, що діяльність об`єктів водопостачання та інших об`єктів критичної інфраструктури безпосередньо пов`язана із забезпеченням базових потреб населення та належить до сфер, стабільне функціонування яких має особливе значення в умовах воєнного стану.

Визначаючи наявність ознаки неможливості усунення небезпеки іншими засобами, суд виходить не з абстрактної оцінки можливих альтернативних способів поведінки, здійсненої постфактум, а з фактичної обстановки, яка існувала на момент виникнення відповідних подій.

За умов воєнного стану та необхідності оперативного реагування на наслідки ракетного удару вимога щодо доведення неможливості кожного потенційно можливого альтернативного способу виконання робіт не може застосовуватися формально та без урахування конкретної оперативної ситуації.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що виконання аварійно-відновлювальних робіт вимагало невідкладного забезпечення відповідними матеріалами та технікою, а тому прийняті посадовими особами рішення мають оцінюватися крізь призму реальних умов, у яких такі рішення приймалися.

Колегія суддів звертає увагу на те, що метою встановлення габаритно-вагових обмежень є забезпечення безпеки дорожнього руху та збереження автомобільних доріг.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що спірне перевезення здійснювалося для забезпечення проведення невідкладних аварійно-відновлювальних робіт на пошкодженому об`єкті критичної інфраструктури.

За таких обставин потенційна шкода від разового перевищення вагових параметрів не може розглядатися ізольовано від наслідків, яких могло зазнати населення у випадку несвоєчасного відновлення функціонування відповідного об`єкта.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що потенційна шкода, якої вдалося уникнути в даному випадку, є істотно більшою за шкоду, яка покладена законодавцем в основу встановлення відповідних вагових обмежень.

Крім того, колегія суддів наголошує на принципі пропорційності, відповідно до якого будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень має забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи.

У цій справі застосування адміністративного стягнення без урахування встановлених судом обставин ліквідації наслідків ракетного удару фактично призвело б до формального застосування закону без належної оцінки мети, для досягнення якої здійснювалося відповідне перевезення.

На переконання колегії суддів, такий підхід не відповідав би ані завданню адміністративного судочинства, ані принципу пропорційності як складовій верховенства права.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23.03.2026 у справі № 752/5077/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.03.2026 у справі № 752/5077/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова