Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №640/16423/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/16423/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.В. Ірметова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокременого підрозділу Державної податкової служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просила:

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 № 0048633314;

визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 30.01.2020 № 0058883314.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 зазначену справу прийнято до розгляду та призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачкою, як платником податків, не було вчинено дій щодо недотримання приписів закону чи невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних (які не змінювалися), а тому, вона не може нести ризик настання негативних наслідків за умови добросовісності її поведінки. Отримання іншою сторонньою неуповноваженою особою податкових повідомлень-рішень не може бути поставлене позивачці у провину, як дія чи бездіяльність щодо неотримання таких податкових повідомлень-рішень. Також позивачка зазначила, що після того, як у її Електронному кабінеті з`явилася сума податкового зобов`язання і з`ясування що це за сума податкового зобов`язання, позивачка відразу сплатила її до бюджету. Тобто, основне податкове зобов`язання нею було виконано відразу після отримання мною інформації про підстави визначення такого зобов`язання.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 № 0048633314 щодо нарахування ОСОБА_1 штрафну у розмірі 20% в сумі 20747,64 грн.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 30.01.2020 № 0058883314 щодо нарахування ОСОБА_1 штрафну у розмірі 925,54 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025 та від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є платником податку на майно, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з фізичних осіб, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

За результатами камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2018 рік, контролюючим органом було складено акт від 14.01.2022 № 242/26-15-33-14-15/2143118801, відповідно до якого, встановлено порушення строків сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: сума заборгованості 49000,00 грн - граничний термін сплати 30.03.2018, дата фактичної сплати 15.02.2019, кількість днів затримки сплати - 182; сума заборгованості 7305,80 грн - граничний термін сплати 30.03.2018, дата фактичної сплати 15.02.2019, кількість днів затримки сплати - 182; сума заборгованості 5738,20 грн - граничний термін сплати 30.03.2018, дата фактичної сплати 15.02.2019, кількість днів затримки сплати - 182; сума заборгованості 41694,20 грн - граничний термін сплати 30.03.2018, дата фактичної сплати 15.02.2019, кількість днів затримки сплати - 182.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 № 0048633314 щодо застосування до ОСОБА_1 штрафну у розмірі 20% в сумі 20747,64 грн (а.с.7-8).

За результатами камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ОСОБА_1 за 2017 рік, складено акт від 14.01.2020 № 496/26-15-33-14/ НОМЕР_1 , відповідно до якого, встановлено порушення строків сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: сума заборгованості 2573,30 грн - граничний термін сплати 07.08.2018, дата фактичної сплати 15.02.2019, сума погашеного боргу - 514,66 грн., кількість днів затримки сплати - 182; сума заборгованості 2054,40 грн - граничний термін сплати 07.08.2018, дата фактичної сплати 15.02.2019, сума погашеного боргу - 410,88 грн., кількість днів затримки сплати - 182.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2020 № 0058883314 щодо застосування до ОСОБА_1 штрафну у розмірі 20% в сумі 925,54 грн (а.с.10-11).

Наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що, оскільки під час розгляду справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення не були отримані позивачем або уповноваженою ним особою (за довіреністю) у спосіб, визначений ст. 42 ПК України, відсутні підстави для нарахування штрафу за несвоєчасну сплату позивачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу за місцем податкової адреси рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були вручені адресату, тобто зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані у порядку ст. 42 та ст. 58 Податкового кодексу України. У зв`язку з відсутністю сплати податкових зобов`язань у встановлені ПК України, строк, позивачу нараховано штрафні санкції, при цьому, жодних процедурних порушень з боку податкового органу допущено не було. Відповідно, наведене призвело до нарахування позивачу штрафних санкцій, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Кодексу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до норм п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з нормами пункту 266.10.1 статті 266 ПК України, термін сплати податку на нерухомість становить 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

За несвоєчасну сплату податку передбачені штрафні санкції, а також нарахування пені. Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до положень пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За приписами пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).

Тож, з наведеного слідує, що вважати врученими документи, надіслані податковим органом відповідно до вимог ст. 42 ПК України: вручення особисто платнику податку; вручення представнику платника податку; відмова платника податку прийняти документ; незнаходження фактичного платника податку за місцем розташування (місцезнаходження); інші причини.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем разом з позовною заявою надано копії поштових повідомлень 0101124411611, 0101124884641 та 010112447250 щодо надіслання на поштову адресу ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень (форма «Ф») №0024590-1310-2655, №0024589-1310-2655, №0024591-1310-2659, №0024592-1310-2659 від 30.03.2018 (а.с. 13, 14, 15).

Відповідач не надав заперечення щодо наданих позивачем доказів на підтвердження обставин направлення на податкову адресу позивача вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Так, згідно поштових повідомлень №0101124411611, №0101124884641 та №010112447250, зазначені поштові надсилання отримано особою «Колесник».

У свою чергу, позивач до позовної заяви надав в якості доказу не уповноваження особи за прізвищем « Колесник » на вчинення від її імені будь-яких дій, а саме повний витяг з Єдиного реєстру довіреностей за період 2008-2020 роки (а.с. 16-31).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у справі відсутні докази отримання саме позивачем податкових повідомлень-рішень (форма «Ф») №0024590-1310-2655, №0024589-1310-2655, №0024591-1310-2659, №0024592-1310-2659 від 30.03.2018, а відповідач не надав беззаперечних доказів вручення відповідно до вимог ст. 42 ПК України зазначених податкових повідомлень-рішень саме ОСОБА_1 .

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що підставами для нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання у відповідному розмірі, є несплата податку на нерухомість протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Визначальним для нарахування штрафу, є саме вручення податкового повідомлення-рішення платнику податку, на чому цілком обґрунтовано наголосив і суд першої інстанції.

Передумовою для нарахування штрафу за ст. 126 ПК України, є несплата саме узгодженої суми. Оскільки строк на сплату починає рахуватися виключно з дня належного вручення ППР, без такого вручення обов`язок сплати та строк не настали. Слід також врахувати й те, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику чи його законному або уповноваженому представнику.

Оскільки під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення не були отримані позивачем або уповноваженою ним особою (за довіреністю) у спосіб, визначений ст. 42 ПК України, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для нарахування штрафу за несвоєчасну сплату ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковими повідомленнями-рішеннями (форма «Ф») №0024590-1310-2655, №0024589-1310-2655, №0024591-1310-2659, №0024592-1310 2659 від 30.03.2018.

Отже, оскаржувані податкові повідмолення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокременого підрозділу Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко