Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №160/13233/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13233/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Боженко Н.В.) в адміністративній справі №160/13233/26 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом №598/4/9810 від 23.04.2026 року про направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України належно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 08.04.2026 року на дії 20-ї регіональної ВЛК, шляхом затвердження постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене свідоцтвом про хворобу №2026- 0226-1301-1448-7 від 26.02.2026 року.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд застосувати наступні заходи забезпечення позову:

- зупинити дію індивідуального акту - рішення ЦВЛК у формі листа №598/4/9810 від 23.04.2026 року щодо ОСОБА_1 ;

- накласти заборону на Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України чи будь-яку іншу штатну чи позаштатну ВЛК вчиняти певні дії щодо здійснення повторного медичного огляду ОСОБА_1 чи направлення його на проходження повторного медичного огляду до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований нами спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову. Заявник вважає, що реалізація незаконного рішення призведе до порушення прав позивача на належний розгляд його скарги та прийняття остаточного рішення. Вказує, що підставою для забезпечення позову є очевидні ознаки протиправності рішення, що оскаржене.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та постановити судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судове рішення про скасування протиправного рішення ЦВЛК буде ухвалено вже після того, як ОСОБА_1 вручать направлення або він пройде новий огляд, таке судове рішення втратить будь-який практичний сенс та правове значення. Воно не зможе захистити чи поновити права особи, оскільки правовідносини сторін уже регулюватимуться новими розпорядчими актами та новими медичними висновками. Це призведе до ситуації, коли правосуддя виявиться безсилим перед фактом виконаного порушення. Натомість тимчасове зупинення дії рішення ЦВЛК та накладення заборони на направлення позивача на ВЛК до вирішення спору по суті жодним чином не зашкодить публічним інтересам держави. Цей захід виключно фіксує існуючий правовий статус та забезпечує баланс інтересів сторін. У разі відмови в задоволенні позову, оскаржуване рішення ЦВЛК буде виконане у загальному порядку, проте позивач матиме гарантію того, що його право на справедливий судовий розгляд не було нівельоване.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Відмовляючи у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:

- очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

- доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує очевидну протиправність рішення відповідача.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі №826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі №640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі №640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом, в якому просить зокрема визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом №598/4/9810 від 23.04.2026 року про направлення ОСОБА_1 на повторний медичний огляд.

Колегія суддів відхиляє доводи про очевидну протиправність оскарженого рішення оскільки ознаки протиправності оспорюваного рішення не є очевидними, а фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини саме під час розгляду справи по суті.

Колегія суддів зазначає, що обставини, на які посилається скаржник про явну незаконність дій відповідача, то вони є оспорюваними, а отже їх правомірність чи неправомірність не може бути підтверджена до вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Також слід зазначити, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Доводи скаржника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів колегія суддів відхиляє, оскільки ці підстави не були заявлені у заяві.

Відтак, правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви порушено норми процесуального права, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року в адміністративній справі №160/13233/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак