Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №280/10938/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10938/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши заяву Фермерського господарства «ХОРТИЦЯ» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №280/10938/25 за позовом Фермерського господарства «ХОРТИЦЯ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Третього апеляційного адміністративного суду перебувала справа №280/10938/25 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у зазначеній справі вказану апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

04.05.2026 року до Третього апеляційного адміністративного суду від Фермерського господарства «ХОРТИЦЯ» надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яка обґрунтована тим, що позивачем понесено витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн., які заявник просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2026 року зазначена вище заява призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

У період з 28.05.2026 року по 16.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просив залишити без задоволення вказану заяву, оскільки позивачем до матеріалів судової справи не надано жодного належного та об`єктивного доказу на підтвердження того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки у даній справі.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно із практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

В обґрунтування понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, заявником надано наступні документи:

- копія договору про надання правничої допомоги №б/н від 09.12.2025 року (а.с.204-207 том 1);

- копія замовлення №1 про надання правничої допомоги згідно договору №б/н від 09.12.2025 року (а.с.208 том 1);

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Серія КС №9744/10 від 18.02.2021 року (а.с.53 том 2);

- копія ордеру на надання правничої допомоги, Серія АІ №2073194 від 10.12.2005 року (а.с.54 том 2);

- копія замовлення №3 від 20.02.2026 року про надання правничої допомоги згідно договору №б/н від 09.12.2025 року;

- копія рахунку на оплату №27/02-1 від 27.02.2026 року за надання правничої допомоги згідно замовлення №3 від 20.02.2026 року;

- копія платіжної інструкції №570 від 02.03.2026 року на суму 10000,00 грн.;

- копія акту про надання правничої допомоги від 01.05.2026 року.

У тексті пункту 1 замовлення № 3 зазначено, що адвокат бере на себе зобов`язання з надання правничої допомоги з підготовки та направлення до Третього апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року в адміністративній справі № 280/10938/25.

Згідно пункту 2 замовлення №3 вартість наданої адвокатом правничої допомоги, згідно цього замовлення, становить 10 000,00 грн без ПДВ.

Пунктом 4.3. договору про надання правничої допомоги №б/н від 09.12.2025 року встановлено, що за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правничої допомоги і її вартість. Суми, зазначені в розділі 4 вказаного договору є гонораром адвоката (пункт 4.4. Договору).

Згідно тексту відзиву на апеляційну скаргу, позивач поніс та очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката загалом в розмірі 10000,00 грн..

Відповідно до платіжної інструкції від 02.03.2026 року №570 позивачем здійснено оплату за послуги з правничої допомоги по договору №б/н від 09.12.2025 року в сумі 10000,00 грн..

Апеляційний суд зазначає, що з аналізу вказаних вище документів не встановлено, яким чином вартість правової допомоги у сумі 10000,00 грн. обґрунтована позивачем, яким чином розрахована вказана сума, оскільки до апеляційного суду було подано лише відзив на апеляційну скаргу.

Крім того, акт про надання правової допомоги не містить часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та конкретний обсяг таких послуг.

Відтак, долучені до заяви документи містять неточності та розбіжності як у сумі вартості послуг та і в датах та інших реквізитах документів, оскільки з платіжної інструкції не вбачається оплати саме за послуги по даній справі.

Колегія суддів звертає увагу, що справа №280/10938/25 розглядалася в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження, будь-яких додаткових доказів або пояснень у сторін судом апеляційної інстанції не витребовувалось та сторонами не надавалось. Спірні правовідносини у даній справі є поширеними та типовими.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу фактично дублюють позицію позивача, викладену у позовній заяві, та висновки суду першої інстанції.

З урахуванням наведеної вище практики Верховного Суду та Єропейського Суду суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Будь-які витрати позивача на правничу допомогу, а тим більш, як зазначалось вище, не підтверджені та не обґрунтовані в повному обсязі, не можуть покладатись на іншу сторону.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми законодавства та надані докази стосовно понесених витрат на правничу допомогу, зважаючи на предмет спору, а також те що правнича допомога в апеляційному суді складалась лише з відзиву на апеляційну скаргу, та за відсутності належного обґрунтування заяви про стягнення витрат на правову допомогу, апеляційний суд вважає достатнім та співмірним відшкодування позивачу 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу з бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає частковому задоволенню.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, додаткове судове рішення апеляційної інстанції з приводу відшкодування правничої допомоги не підлягає касаційному оскарженню.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 24.02.2026 року у справі №160/10289/25.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 243, 245, 252, 321, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Фермерського господарства «ХОРТИЦЯ» про ухвалення додаткового судового рішення у справі №280/10938/25 задовольнити частково.

Прийняти в адміністративній справі №280/10938/25 додаткову постанову.

Стягнути на користь Фермерського господарства «ХОРТИЦЯ» (код ЄДРПОУ 13635527) судові витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко