Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №160/27232/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27232/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 ( суддя Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/27232/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (ЄДРПОУ: 21910427) щодо відмови ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1082 рр. та період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012 р.р. та здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням цього стажу;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (ЄДРПОУ: 21910427) зарахувати до страхового стажу період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1082 рр., період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012 р.р., здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу та виплатити заборгованість недоотриманої пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з липня 2020 року. На час звернення із заявою про призначення пенсії мала стаж більш ніж 39 років, однак зараховано фактично було 34 роки. Позивач вказує, що з моменту призначення пенсії вона неодноразово зверталась до відповідача із заявами про перерахунок пенсії, долучала усі необхідні документи, але пенсію так і не було перераховано. 25.07.2025 вона в черговий раз звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, однак листом № 36885-28782/11-01/8-0400/25 від 15.08.2025 відповідач знову відмовив в здійснені перерахунку, посилаючись на те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату внесків за період з 01.01.2007 по 31.10.2012 р.р,. Позивач наполягає, що вона сплачувала усі необхідні внески, як особою, що здійснювала підприємницьку діяльність, і це підтверджено довідкою, встановленого зразку, наданої Податковою службою. Крім того, відповідачем безпідставно не враховано період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1082 рр. у Червоногвардійському харчторзі, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства. Однак, такі зауваження не можуть бути підставою для не зарахування періоду роботи до страхового стажу. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не власне правильність записів у трудовій книжці. За таких обставин, вважає наявною протиправність дій відповідача, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії за заявою від 25.07.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди її роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982, а також періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.10.2012, у зв`язку із чим здійснити перерахунок пенсії з 01.08.2025 та виплату з урахуванням раніше проведених платежів,.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що дії управління відповідають нормам чинного законодавства, отже підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує з 12.07.2020 пенсію за віком.

Відповідно до розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС: 045650007883 страховий стаж позивача на дату призначення з урахуванням перетину періодів становить 34 роки 26 місяців 0 днів, до якого зараховано наступні періоди:

з 01.09.1978 по 30.06.1980 – навчання – 1 рік 10 місяців 0 днів; з 05.02.1982 по 30.06.1992 – 10 років 4 місяці 26 днів; з 01.07.1992 по 30.09.2002 – 10 років 3 місяці 0 днів; з 01.11.2002 по 31.12.2003 – 1 рік 2 місяці 0 днів; з 01.01.2004 по 30.04.2005 – 1 рік 4 місяці 0 днів; з 01.05.2005 по 31.12.2006 – 1 рік 3 місяці 1 день; з 01.11.2012 по 31.08.2020 – 7 років 9 місяців 29 днів.

Не погодившись з розрахунком стажу, позивач 25.07.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії.

Відповідач листом від 15.08.2025 №36885-28782/П-01/8-0400/25 повідомив, що в документах пенсійної справ наявна довідка Державної податкової служби України про те, що у період з 24.06.2005 по 31.12.2010 позивач працювала на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2011 по 13.10.2016 - на загальній системі оподаткування. При призначенні пенсії в страховий стаж зараховано період ведення підприємницької діяльності за спрощеною системою з 24.06.2005 по 31.12.2006 на підставі даних, які містяться в системі персоніфікованого обліку. Оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату внесків за період з 01.01.2007 по 31.10.2012, тому цей період не зараховано до страхового стажу. До страхового стажу не зараховано також період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 у Червоногвардійському харчторзі, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що суперечить пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162. Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Розглянути питання щодо можливості зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 можливо лише при наданні відповідних документів (довідок, виписок із наказів про прийом та звільнення з роботи та інше).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982, а також періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2007 по 31.10.2012, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення та застосовуючи сталу практику Верховного суду з спірних питань, зазначає.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

В даному випадку пенсійним фондом зазначено, що оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату внесків за період з 01.01.2007 по 31.10.2012, тому цей період не зараховано до страхового стажу. До страхового стажу не зараховано також період роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982 у Червоногвардійському харчторзі, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, за якою неможливо визначити назву підприємства, що суперечить пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; Інструкція №162).

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.

При цьому колегія суддів зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.

Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.09.1980, позивач з 19.08.1980 по 04.02.1982 працювала старшим продавцем в Червоногвардійському харчторзі (записи №№1, 2). В трудовій книжці також міститься запис про те, що до прийняття на роботу Червоногвардійський харчторг, м. Дніпропетровськ, позивач навчалась в Дніпропетровському технікумі радянської торгівлі.

Трудова книжка серії НОМЕР_2 від 01.09.1980 в частині вказаних періодів оформлена у відповідності до вимог законодавства, записи містять дати та номери наказів про прийняття на роботу та звільнення, підпис уповноваженої працівника (заступника директора по кадрам) та печатку підприємства.

Колегія суддів зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.

Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.

Разом з тим, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд із цим колегія суддів зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.

Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №687/975/17.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Відтак, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №127/9055/17.

Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічні висновки знаходяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.

Окрім цього, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.

Аналогічно і Закон України «Про адміністративну процедуру» передбачає, що адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом.

Згідно ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи.

Таким чином, проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акти, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача зарахувати до загального страхового стажу періоду роботи з 19.08.1980 по 04.02.1982.

Щодо зарахування до страхового стажу періоди провадження підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.10.2012.

Згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 03.10.2018 № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, проте зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу залежить від того, яку систему оподаткування використовував приватний підприємець до виходу на пенсію.

Відповідно до цього законодавець визначав перелік документів, які підтверджують зарахування стажу у певні періоди.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що законодавством передбачені спеціальні умови зарахування до страхового стажу періодів провадження підприємницької діяльності.

Слід вказати, що право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Слід вказати, що сам лише факт реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати ним відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування позивачу до його страхового стажу спірного періоду підприємницької діяльності.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.10.2018 у справі № 643/20104/15-а, суд констатував, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Водночас, у постанові від 06.08.2024 у справі № 580/7175/21 Верховний Суд, залишаючи касаційну скаргу позивача без задоволення, вказав: «Відповідно до норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, сплата страхових внесків до 01 липня 2000 року підтверджується довідкою Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків. Разом з цим, позивач не надав ні до пенсійного органу, ні до судів нижчих інстанцій, під час розгляду цієї справи, вищезазначених документів, які б підтверджували саме сплату страхових внесків.».

Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, застрахованими особами є фізичні особи – суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99) було установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб`єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Указу суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов`язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов`язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім`ї.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 16.03.2005 (свідоцтво про державну реєстрацію від 16.03.2005, запис про державну реєстрацію 22240000000007543, перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.03.2005 – в ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, як платник - фізична особа-підприємець, у періоді з 24.06.2005 по 31.12.2010 – здійснювала підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2011 по 13.10.2016 - на загальній системі оподаткування.

Так, відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.11.2020 №0400-010605-8/110879, позивачем як фізичною особою-підприємцем за період з 19.12.2007 по 31.12.2010, відповідно до особового рахунку на рахунок органів Пенсійного фонду України, зараховано кошти від розмежованих Державним Казначейством України сум єдиного податку (42%) в сумі 2904,30 гр., в тому числі: 19.12.2007 - 84,00 грн (за січень 2008); 21.02.2008 - 84,00 грн (за березень 2008); 20.03.2008 - 84,00 грн (за квітень 2008); 07.04.2008 - 84,00 грн (за травень 2008); 21.05.2008 - 84,00 грн (за червень 2008); 18.06.2008 - 84,00 грн (за липень 2008); 22.07.2008 - 84,00 грн (за серпень 2008); 20.08.2008 - 84,00 грн (за вересень 2008); 18.09.2008 - 84,00 грн (за жовтень 2008); 17.10.2008 - 84,00 грн (за листопад 2008); 19.11.2008 - 84,00 грн (за грудень 2008); 15.12.2008 - 84,00 грн (за січень 2009); 19.01.2009 - 84,00 грн (за лютий 2009); 23.02.2009 - 84,00 грн (за березень 2009); 19.03.2009 - 84.00 грн (за квітень 2009); 21.04.2009 - 84.00 грн (за травень 2009); 21.05.2009 - 84,00 грн (за червень 2009); 22.06.2009 - 84,00 грн (за липень 2009); 20.07.2009 - 84,00 грн (за серпень 2009); 20.08.2009 - 84.00 грн (за вересень 2009); 22.09.2009 - 84,00 грн (за жовтень 2009); 20.10.2009 - 84,00 грн (за листопад 2009); 20.11.2009 - 84,00 грн (за грудень 2009); 14.12.2009 - 84,00 грн (за січень 2010); 19.01.2010- 84,00 грн (за лютий 2010); 22.02.2010 - 84,00 грн (за березень 2010); 19.03.2010 - 84,00 грн (за квітень 2010); 21.04.2010 - 84,00 грн (за травень 2010); 20.05.2010 - 84,00 грн (за червень 2010); 21.06.2010 - 84,00 грн (за липень 2010); 20.07.2010 - 84,00 грн (за серпень 2010); 19.08.2010 - 84,00 грн (за вересень 2010); 20.09.2010 - 84,00 грн (за жовтень 2010); 20.10.2010 – 84,00 грн (за листопад 2010); 19.11.2010 - 48,30 грн (за грудень 2010).

Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність, позивач сплачувала до Пенсійного фонду внески у складі єдиного податку за період з 01.01.2008 по 31.10.2010 через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду). Також, була сплачена доплата до мінімального страхового внеску (21.05.2009 - 124,00 грн) та фіксований збір фізичної особи на єдиному податку (26.10.2010 - 633,00 грн, 20.01.2011 - 657,00 грн).

Оскільки позивач у періоді з 01.01.2008 по 31.12.2010 сплачувала збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у складі єдиного податку, то така обставина надає їй право на зарахування вказаних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу.

Відповідачем не обґрунтовано причин не врахування під час розгляду заяви позивача від 25.07.2025 інформації про сплату позивачем внесків з 01.01.2008 по 31.12.2010, яка була в розпорядженні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Крім того, відповідно до акту ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.08.2016 №1012/13-02-14/222910076 “Про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 11.02.2015 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 11.02.2015”, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, порушень за періоди з 2011 по 2015 рр. з боку позивача не встановлено.

Відтак, відмовляючи позивачу в зарахуванні періодів провадження підприємницької діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 31.10.2012 до страхового стажу, відповідач діяв протиправно.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 в адміністративній справі №160/27232/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 червня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 30 червня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова