Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №607/14460/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026 Справа №607/14460/26 Провадження №2-о/607/402/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просив видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 та заборонити йому перебувати у місці спільного проживання із заявником за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців, заборонити наближатися до заявника ближче ніж на 100 метрів, Заборонити будь-які контакти із заявником, а саме: листування; телефонні переговори; контакти через інші засоби зв`язку; контакти особисто або через третіх осіб.

Заява мотивована тим, що з 2024 року до першої половини червня 2026 року вони із заінтересованою особою проживали однією сім`єю у квартирі, перебуваючи у романтичних стосунках. Після розвитку у ОСОБА_2 алкогольної залежності стосунки між ними були припинені, а останнього повідомлено про необхідність виселення з квартири. При цьому договір оренди житла був укладений на ім`я заявника.

Заявник зазначає, що заінтересована особа, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, систематично вчиняла щодо нього психологічне та фізичне насильство, яке проявлялося у погрозах життю та здоров`ю, використанні нецензурної та образливої лексики, а також у застосуванні фізичного насильства. У зв`язку із зазначеними обставинами він неодноразово звертався до органів Національної поліції за номером «102», однак, за його твердженням, такі звернення не дали результату.

Крім того, заявник вказує, що після його переїзду до іншого місця проживання ОСОБА_2 продовжив здійснювати щодо нього психологічний тиск шляхом надсилання текстових повідомлень, телефонних дзвінків та переслідування, незважаючи на припинення між ними особистих стосунків. Також зазначає, що, зважаючи на складне матеріальне становище заінтересованої особи, дозволив їй тимчасово проживати у квартирі за умови припинення вживання алкогольних напоїв, однак останній домовленостей не дотримався та продовжив вживати алкоголь і чинити щодо нього агресивні дії. За твердженням заявника, його спроби самостійно виселити заінтересовану особу завершувалися конфліктами та бійками.

Посилаючись на наведені обставини та положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заявник просить видати обмежувальний припис.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.07.2026 відкрито провадження у справі.

Заявник та заінтересована особа в судове засідання не з`явилися, не повідомили про причини неявки.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Заявником подано скріншоти телефонних дзвінків, листування з абонентом "Вовік", а також фотознімки тілесних ушкоджень.

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста №523 від 01.06.2026 ОСОБА_1 був оглянутий в медичному закладі, та йому встановлено діагноз - ЗЧМТ, струс г/м, множинні забійні садна та поверхневі рани голови, шиї, передньої та задньої поверхні грудної клітки та обох верхніх кінцівок, закритий внутрішньо суглобний перелом.

Розглянувши справу, суд доходить такого висновку.

Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Так, відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства – особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник – особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Проаналізувавши матеріали даної справи, оцінивши та дослідивши докази, суд вважає, що заява про видачу обмежувального припису не підлягає до задоволення.

Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 стверджує, що він проживає однією сім`єю із ОСОБА_2 .

Разом із тим, суду не надано жодних доказів того, що конфлікти між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підпадають під правові механізми захисту від домашнього насильства.

Зокрема, із долучених до справі доказів відсутні дані про те, що насильство вчинялося в сім`ї, в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Сам по собі виклад обставин у заяві не є достатнім доказом факту спільного проживання однією сім`єю, оскільки відповідно до статей 76–81 ЦПК України ці обставини повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Надані фотознімки підтверджують лише наявність тілесних ушкоджень, однак не містять відомостей про особу, яка їх спричинила.

Консультативний висновок спеціаліста підтверджує факт звернення заявника за медичною допомогою та наявність тілесних ушкоджень, однак не підтверджує обставини їх заподіяння.

Надані скріншоти листування не містять відомостей, які б свідчили про вчинення щодо заявника домашнього насильства саме заінтересованою особою.

Подані документи підтверджують лише місце реєстрації заявника, однак не підтверджують факт проживання сторін однією сім`єю.

Відсутні відомості про звернення в поліцію з приводу протиправних дій заінтересованої особи, винесення будь-яких заборонних приписів, доказів спільного проживання.

При цьому, суд враховує, що заявник в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини неявки.

Наявність тілесних ушкоджень сама по собі не свідчить про вчинення саме домашнього насильства, оскільки такі ушкодження могли бути заподіяні за інших обставин. У разі їх умисного спричинення такі дії можуть бути предметом перевірки в межах кримінального провадження, однак саме по собі це не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

За таких обставин, суд доходить висновку, що факти вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 не підтверджені, наданими доказами, а тому, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 4, 13, 82, 263, 265, 350-1 – 350-6 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону: НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_4 .

Головуючий суддя В. М. Позняк