Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №442/4452/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/4452/26

Провадження №2/442/2004/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого – судді Медведика Л.О.,

за участю секретаря Далявської Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориславської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, площею 0,6140га, розташована на території Урізької сільської ради, цільовим призначенням – для ведення товарного сількогосподарського виробництва, кадастровий номер 4621288600:09:000:0095. За життя мати склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла йому.

Для оформлення спадкових прав після смерті матері він звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Т.І., якою було заведено спадкову справу №42/2022 та встановлено, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок матері. Тому нотаріус видала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на житловий будинок, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання позивач не з`явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив задоволити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог покладається на думку суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши матеріали справи, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_2 , про що виконавчим комітетом Урізької сільської ради Дрогобицького району Львівської області складено відповідний актовий запис за № 25 та видано Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка, площею 0,6140га, розташована на території Урізької сільської ради, цільовим призначенням – для ведення товарного сількогосподарського виробництва, кадастровий номер 4621288600:09:000:0095.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, і взагалі все те, що буде належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла своєму синові, позивачу по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Для оформлення спадкових прав після смерті матері позивач звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Т.І., якою було заведено спадкову справу №42/2022. Нотаріусом було встановлено, що він є єдиним спадкоємцем матері за заповітом і особи на обов`язкову частку у заповіті відсутні, оскільки його батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

29 грудня 2022 року приватним нотаріусом було видано позивачу Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, кадастровий номер 4621288600:09:000:0095, площею 0,6140га, наданої для ведення товарного сількогосподарського виробництва, розташовану на території Урізької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.

У зв`язку із припиненням діяльності приватного нотаріуса Лаганяк Т.І., спадкову справу у тимчасове провадження прийняла приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р.І., про що видала відповідну довідку від 20.03.2026 №27/02-14.

Згідно виписки старости села Уріж Михайла Блюма від 27.01.2026 №16-19/30 про те, дійсно згідно погосподарської книги №9, яка велася на території сільської ради, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , побудований у 1970 році.

Згідно довідки КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» від 31.03.2026 №487/1 вбачається, що підприємством 25.02.2026 року було проінвентаризовано житловий будинок літ.А-1, загальною площею 118,2кв.м, житловою площею – 55,1кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 і зазначено, що право власності на вищезазначений об`єкт нерухомого майна не зареєстровано.

23.03.2026 року нотаріусом видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на житловий будинок, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 66-69 ЗУ "Про нотаріат", п.4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 24 даної Постанови зазначено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належать спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно пункту 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України від 22.02.2012 №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (пункт 4.21).

Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину мотивована нотаріусом відсутністю документа про право власності на нерухоме майно.

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За частини 2 статті 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, правовідносини щодо будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків і набуття прав на них до 05 серпня 1992 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на зазначений час, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Вищевикладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.10.2020р. у справі № 623/214/17.

Як вбачається з технічного паспорта будинку, такий був збудований у 1970 році, а тому є таким який прийнятий в експлуатацію, проте через відсутність правовстановлюючого документа на будинок, виданого на ім`я матері і реєстрації права власності згідно чинного законодавства, я позбавлений можливості оформити спадкові права за заповітом у нотаріальному порядку.

Стаття 328 ЦК України вказує на те, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

Законодавцем встановлений певний порядок набуття права власності на нерухому майно в порядку спадкування – нотаріальний порядок.

Лише у випадку неможливості оформлення права власності на спадщину в нотаріальному порядку, спадкоємець має право на судовий захист свого невизнаного, оспорюваного чи порушеного права.

Я використав усі можливості нотаріального оформлення свого права на спадщину, але мені було відмовлено з наданням правового обґрунтування.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого права, яке у відповідності до вимог ст.20 цього кодексу особа здійснює на свій розсуд, а стаття 16 ЦК визначає способи захисту цивільних прав, одним із яких є визнання відповідного права.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В сукупності наведені вище докази свідчать про підставність позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 81, 264, 265, 352 ЦПК України , суд, -

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок літ.А-1, загальною площею 118,2кв.м, житловою площею – 55,1кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Медведик Л.О.