Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №522/10417/26 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/10417/26

Провадження № 2-о/522/436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді - Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 та Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій заявник просить встановити факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала на час відкриття спадщини разом із матір`ю – ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку окремого провадження. Залучено в якості заінтересованої особи Одеську міську раду. Витребувано у Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі належним чином засвідченої копії спадкової справи №125/2026, яка заведена щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Судове засідання призначено на 02 липня 2026 року.

24 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла відповідь з Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі на виконання ухвали суду від 10.06.2026.

25 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи без участі, у якій заявник також заперечував проти задоволення заяви.

30 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника заявника – адвоката Селезньової Тетяни Валентинівни надійшла заява про розгляд справи без участі.

У судове засідання, призначене на 02 липня 2026 року учасники справи – не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи – не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Суд дослідивши матеріали справи встанови наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , та відповідно до якого її матір`ю зазначена ОСОБА_3 .

Внаслідок реєстрації шлюбу, прізвище ОСОБА_4 було змінено на « ОСОБА_5 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина.

Згідно копії заповіту, посвідченого 04 серпня 2018 року державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори – Білик О.Г., реєстровий номер – 4-1495, ОСОБА_3 заповіла належну їй частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

02 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Київської державної нотаріальної контори м. Одеси із заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори м. Одеси від 03 квітня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно у зв`язку із пропуском строку звернення із заявою про прийняття спадщину. Роз`яснено право на захист порушених, оспорюваних або невизнаних прав в судовому порядку.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21).

У постанові КЦС ВС від 29.01.2025 року у справі № 646/5897/24 зазначено, що відмовляючи у відкритті окремого провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що вказаний факт не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки в цьому випадку існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження. Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам права, які підлягають застосуванню, та є передчасними. Так, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері, проте суди не перевірили його доводи, не встановили і в своєму рішенні не зазначили, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто не встановили коло спадкоємців, а також між ким існує спір щодо спадкового майна, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з пропуском строку, необхідним для прийняття спадщини, та не підтвердженням факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Суди не з`ясували позицію сільської ради, яка залучена до участі у справі і жодного разу не заявила про наявність у неї претензій щодо спадкового майна.

Необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору.

Отже, висновок судів про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений. Без відкриття провадження у справі неможливо встановити фактичні обставини щодо наявності спору про право.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 180/2132/21, від 31 травня 2023 року у справі № 357/11366/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23, від21 лютого 2024 року у справі № 278/304/23.

З метою встановлення наявності та/або відсутності інших спадкоємців та відповідно встановлення наявності або відсутності спору про право, ухвалою суду від 10 червня 2026 року витребувано у Київської державної нотаріальної контори у м. Одесі належним чином засвідченої копії спадкової справи №125/2026, яка заведена щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповідь на виконання вказаної ухвали надійшла до суду 24.06.2026. Зі змісту спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття смерті після смерті ОСОБА_3 звернулася виключно ОСОБА_1 .

Будь які інші особи із заявою про прийняття спадщини – не зверталися.

Із відомостей з веб-порталу «Судова влада» та ЄДРСР вбачається, що будь-які спори щодо спадкового майна – відсутні.

Будь-яких заперечень від Одеської міської, яка належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду – не надходило.

Зазначене свідчить про те, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини із спадкодавцем не впливає на права та інтереси інших осіб, тобто, не породжує спору про право, а тому, суд вважає, що такий факт може бути встановлено в порядку окремого провадження.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.

Тому, під час вирішення питання про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем, суд має у повній мірі дослідити інші належні та допустимі докази, які були надані заявником та які б підтверджували такий факт.

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 15.04.2026 №Д1-95979-ю/о, ОСОБА_3 станом на 27.03.2024 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про будь-яких інших осіб, зареєстрованих за вказаною адресою – відсутні.

У заяві про встановлення факту, заявниця зазначає, що починаючи з 2016 року вона перевезла свою матір – ОСОБА_3 до себе у квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , де вони разом і проживали.

На підтвердження вказаної обставини позивачкою було подано:

- копію договору купівлі-продажу від 30.07.2014, реєстровий номер – 3986, на підставі якого ОСОБА_1 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 ;

- копію відповіді КНП «Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги і медицини катастроф «Одеської обласної ради, зі змісту якої вбачається, що 27.03.2024 за єдиним телефонним номером медичної допомоги 103 надійшли два повідомлення про виклик швидкої, а саме, №301, прийнятий о 10 годині 07 хвилин та №508 прийнятий о 14 годині 02 хвилини. До відповідей долучені картки виклику швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_3 , в графі «Хто викликає» зазначено «донька»;

- копію довідки ТОВ «СМАРТЛАБ» від 17.04.2026 №б/н, зі змісту якої вбачається, що в дазіь даних ТОВ «СМАРТЛАБВ» знайдено інформацію щодо замовлення послуги «Виклик додому» для пацієнки ОСОБА_3 . Послуги надавалися в період з 18.07.2020 по 04.03.2022 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- копію акту від 23.04.2026, складеного ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та який скріплений печаткою КП «ЖКС «ФОНТАНСЬКИ», відповідно до якого ОСОБА_3 постійно проживала разом зі своєю донькою – ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 з лютого 2016 року по день смерті – ІНФОРМАЦІЯ_4 . У акті вказано, що у вказаний період ОСОБА_1 здійснювала догляд за матір`ю та після її смерті здійснила поховання;

- копію договору-замовлення на поховання від 29.03.2024, предметом якого було надання товарів та послуг для поховання ОСОБА_3 , замовник – ОСОБА_1 .

Зазначене на думку суду підтверджує факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем – ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 293-294, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – ОСОБА_2 та Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП – НОМЕР_3 , постійно проживала разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на час відкриття спадщини, тобто, станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 02 липня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.