Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №686/37280/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 686/37280/25-ц

пр. 2-398/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остпачук Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку позовного спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просив відшкодувати з Державної казначейської служби України моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішення суду в справі № 686/28905/23 не виконано до сьогоднішнього дня.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стягнути 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду слід не з дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції у справі № 686/21941/15-ц, а з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (частина четверта статті З Закону № 4901-VІ) і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення. Рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Вказане свідчить про те, що орган державної влади повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Встановлений частиною четвертою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» строк перерахування коштів стягувану є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. Аналогічний висновок щодо тлумачення частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», абзацу другого пункту 48 Порядку №845 викладений у Постановах Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі N9826/7371/15, від 4 вересня 2020 року у справі N9640/5757/19, від 29 квітня 2021 року у справі №826/13511/17, постанові від 16 квітня 2020 року у справі №818/1814/17, від 3 лютого 2021 року у справі №812/413/18, від 21 лютого 2023 року у справі № 500/5748/21 (провадження № К/990/14036/22) і для відступу від них немає жодних правових підстав..

У зв`язку з тривалим невиконанням судового рішення, втратами великої кількості часу, зазначає, що йому було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 30 000 000,00 грн. та просить стягнути з Державного бюджету України.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджувався з вимогами і доводами позивача, оскільки вважає її необґрунтованою. Зазначив, що Казначейство у межах встановленої компетенції вчиняло та вчиняє у повному обсязі дії щодо виконання виконавчого листа, які безпосередньо визначені законодавством, що свідчить про відсутність бездіяльності Казначейства, а отже, й про відсутність підстав щодо стягнення моральної шкоди.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 грудня 2025 року було направлено матеріали справи 361/706/26 за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.

22 січня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання.

23 лютого 2026 року представник Державної казначейської служби України подав до суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Рішенням Хмельницький міськрайонний суд Хмельницький області від 12.02.2024 року по справі №686/28905/23 задоволено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький» про стягнення заробітної плати та стягнуто з Державного підприємства Радгосп «Лісовогринівецький» невиплачену заробітну у розмірі 128 443,03 грн на користь ОСОБА_1 та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 34 940,88 гривень. Рішення суду набрало законної сили 15.03.2024 року. Виконавчий лист видано позивачу 06.06.2024 року.

04.07.2025 позивач направив заяву з пакетом документів до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.

На виконання пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 Головне управління Казначейства листом від 11.07.2025 № 04-17-10/4737 повернуло без виконання виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.06.2024 по справі №686/28905/23 ОСОБА_1 .

07.08.2025 позивач повторно направив заяву з пакетом документів до Головного управління Казначейства.

На виконання пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень Головне управління Казначейства листом від 22.08.2025 № 04-17-10/5858 повернуло без виконання виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.06.2024 по справі №686/28905/23 ОСОБА_1 .

У листі від 22.08.2025 № 04-17-10/5858 було роз`яснено, що для виконання виконавчого листа по справі №686/28905/23 стягувачу необхідно звернутись до органів державної виконавчої служби відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Органи державної виконавчої служби у разі неможливості виконання виконавчого документа зобов`язані направити його до Державної казначейської служби України для його виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Органами ДВС було передано на виконання до Казначейства виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.06.2024 по справі №686/28905/23 та з 08.09.2025 року даний виконавчий лист обліковується у Казначействі за бюджетною програмою за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» за другою чергою погашення заборгованості.

Виконавчий лист від 06.06.2024 по справі №686/28905/23 підлягає виконанню за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» .

Статтею 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб.

При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди.

Отже, належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили.

Так, постановами Верховного Суду, зокрема, від 29.08.2018 у справі № 686/16161/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 641/2328/17, від 22.03.2018 у справі № 638/13100/14-ц, від 23.11.2019 у справі № 308/1990/16-ц висловлено правову позицію про неможливість відшкодування шкоди у разі відсутності судового рішення визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності про державного органу чи конкретної посадової (службової) особи державного органу (заподіювач шкоди).

Тобто позивач у разі незгоди з певними рішеннями, діями чи стверджуваною бездіяльністю Казначейства міг оскаржити їх в адміністративному суді, єдиному органу судової гілки влади, що розглядає спори за участю суб`єктів владних повноважень.

Однак, відповідно до матеріалів справи, позивач не реалізував відповідний механізм захисту своїх прав, що свідчить про безпідставність її тверджень щодо нібито протиправної бездіяльності Казначейства під час виконання рішення суду у справі № 686/28905/23.

Отже, на сьогоднішній день не існує жодного рішення суду про визнання бездіяльності або незаконності дій Казначейства, внаслідок чого порушено право позивача.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215).

Згідно з пунктом 4 Положення № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Згідно зі статтею 2 Закону про гарантії, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Уряд України, відповідно до статті 117 Конституції України та на виконання зазначених вище положень БК України, затвердив Порядок № 845.

Пунктами 24-32 Порядку № 845 встановлено механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до пункту 33 Порядку, у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, то його виконання здійснюється за рахунок коштів Бюджетної програми КПКВК 3504030.

Аналіз положень Закону про гарантії дає змогу стверджувати, що частина четверта статті 3 та частина шоста статті 4 Закону про гарантії не встановлюють присічний (безумовний) строк виконання судового рішення (погашення заборгованості), але строк, у разі пропущення якого стягувач отримує право на виплату компенсації у розмірі 3% річних.

Таким чином, Казначейство, виконуючи рішення судів, керується винятково актами законодавства України (зокрема, затвердженим Кабінетом Міністрів Порядком № 845) та не має повноважень щодо здійснення списання коштів Державного бюджету понад обсяг призначень, визначений Верховною Радою України, та/або всупереч передбаченій законом черговості погашення заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

З огляду на вищевикладене, закон пов`язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

У позовній заяві позивач не вказує в чому виразилась моральна шкода та не надано жодних доказів на підтвердження завдання шкоди. Також відсутні докази того, що діями відповідача позивачу завдано моральних страждань.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 ЦПК України під час прийняття рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Разом з тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вище викладене, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись:ст. ст. 19,56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення до Київського апеляційного суду.

Суддя Остапчук Т.В