Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №580/10714/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року справа № 580/10714/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2025 позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:

- визнати протиправними дії Відповідача, викладені у відповіді від 19.09.2025 №9848/94 на рапорт про звільнення з військової служби Позивача;

- зобов`язати Відповідача вчинити певні дії, а саме звільнити з військової служби Позивача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з метою звільнення з військової служби позивач звернувся з рапортом у якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами. Позивач посилається на п.п. "г " п. 2 ч.4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зазначає, що є усиновлювачем дитини, яка, на його думку, до моменту усиновлення була дитиною, позбавленою батьківського піклування.

На переконання позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду рапорту в частині звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, оскільки не прийняв рішення про звільнення позивача з військової служби.

Позивач вважає, що наявність рішення суду про усиновлення та інших доданих до рапорту документів підтверджує його право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Згідно із відзивом на позов, військова частина НОМЕР_1 проти позову заперечує. Зазначає, що обґрунтовано та на підставі норм чинного законодавства України відмовив у задоволенні вказаного рапорту, оскільки відповідно до п.п. «г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). У відзиві зазначив, що ОСОБА_2 момент винесення вказаного рішеннясуду у справі №710/682/25 вже був усиновленою дитиною, матір`ю якого є ОСОБА_3 , і, відповідно до норм чинного законодавства України, не може вважатися дитиною-сиротою чи дитиною позбавленого батьківського піклування, а тому позивач не може бути звільнений на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону.

Відповідач вважає, що підстави для звільнення позивача з військової служби за пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних сил України за мобілізацією.

11.06.2025 позивач звернувся до відповідача із рапортом щодо звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 No 2232-XII (із змінами та доповненнями). а саме через сімейні обставини або з інші поважні причини військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які до моменту усиновлення була (були дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

За результатами розгляду рапорту військова частина НОМЕР_2 надала позивачу відповідь від 19.05.2025 №9848/94.

У цій відповіді відповідач зазначив:"Відповідно до змісту мотивувальної частини копії рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі №710/682/25 від 11 червня 2025 року, яке Вами долучено до вишевказаного рапорту, ОСОБА_4 є Вашою дружиною, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 22 листопада 2013 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, усиновила ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси.

Таким чином, ОСОБА_2 є усиновленою дитиною, матір`ю якого є ОСОБА_3 , і, відповідно до норм чинного законодавства України, не може вважатися дитиною-сиротою чи дитиною позбавленого батьківського піклування".

У зв`язку з викладеним, та керуючись підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII (із змінами та доповненнями), підстав для Вашого звільнення з лав Збройних Сил України немає".

З рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі №710/682/25 від 11 червня 2025 року, яке було додане до рапорту, вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) звернувся із заявою про усиновлення малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У вказаному рішенні суду зазначено, що ОСОБА_1 з 22.11.2013 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 усиновила ОСОБА_2 за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.04.2023; мати дитини - ОСОБА_3 - згідна на усиновлення ОСОБА_1 її сина ОСОБА_2 . Матір дитини є дружиною заявника і вона надає свою згоду, яка засвідчена нотаріусом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За підпунктом "г" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абзацу 7 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170 станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Ця Інструкція визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Відповідно до пункту 12.11 розділу XII Інструкції №170, перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Додаток 19 до Інструкції №170 визначає документи, які подаються для підтвердження відповідних підстав звільнення з військової служби.

Згідно із підпунктом 15 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: військовослужбовцями, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років: копія свідоцтва про народження дитини (дітей); копія рішення суду про усиновлення.

Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV (далі - Закон №2342-IV у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Відповідно до статті 1 Закону №2342-IV, статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Суд зазначає, що відповідна підстава для звільнення, передбачена абзацом 7 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (05.09.2025-вх.дата рапорту), містить сукупність юридичних умов: військовослужбовці, які є усиновлювачами, на утриманні яких перебуває (перебувають) дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, патронатними вихователями, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років.

У цій справі її матеріали підтверджують, що позивач усиновив малолітню дитину.

Це вбачається з рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі №710/682/25 від 11 червня 2025 року.

Водночас, суд виходить з того, що сам по собі факт усиновлення неповнолітньої дитини не є самостійною та достатньою підставою для звільнення з військової служби за пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Так, закон пов`язує право на звільнення не з будь-яким фактом усиновлення дитини, а лише з усиновленням дитини, яка до моменту усиновлення була дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування.

Із рішення Шполянського районного суду Черкаської області у справі №710/682/25 від 11 червня 2025 року вбачається, що до усиновлення дитина мала матір - ОСОБА_3 , а також , яка надала нотаріально посвідчену згоду на усиновлення її сина ОСОБА_2 .

Зазначене рішення суду не містить встановленої обставини про те, що ОСОБА_2 до моменту усиновлення був дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування.

Суд враховує, що статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, є визначеним відповідно до законодавства становищем дитини, яке підтверджується відповідним комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

У той же час, матеріали справи не містять доказів того, що станом на дату розгляду рапорту позивача у розпорядженні відповідача були документи, які підтверджували наявність у дитини такого статусу до моменту усиновлення.

Водночас, суд не може підмінити встановлену законом умову - "дитина, яка до моменту усиновлення була дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування" - ширшим формулюванням "усиновлена дитина".

Таке тлумачення суперечило б буквальному змісту пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Отже, доводи позивача про те, що сам факт усиновлення неповнолітньої дитини підтверджує право на звільнення з військової служби за зазначеною нормою, є необґрунтованим.

Щодо оцінки правомірності мотивів відповідача, то суд виходить із такого.

Суд оцінює правомірність дій відповідача з огляду на ті обставини та документи, які існували на момент розгляду рапорту.

Так, у відповіді від 19.09.2025 військова частина НОМЕР_1 прямо зазначила, що з доданих до рапорту документів не вбачається, що дитина до моменту усиновлення була дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування.

Такий мотив відповідача відповідає змісту документів, які були надані позивачем разом із рапортом.

Суд не встановив, що відповідач під час розгляду рапорту не врахував подані документи або послався на обставини, яких не існувало на час прийняття відповіді.

Тому підстави для висновку про протиправність дій відповідача під час розгляду рапорту позивача відсутні.

Як також вже зазначено вище, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в цій категорії спорів обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач довів факт розгляду рапорту позивача та обґрунтованість висновку про відсутність у доданих до рапорту документах підтвердження необхідної законної умови для звільнення позивача з військової служби.

При цьому, судом не встановлено, що на момент звернення позивача з рапортом або на момент його розгляду військовою частиною НОМЕР_1 у розпорядженні відповідача були документи, які підтверджували, що дитина до моменту усиновлення була дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування.

У той же час, суд встановлює фактичні обставини справи, зокрема, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та обставин, які визнаються сторонами.

Твердження сторони, не підтверджене належними доказами, не може бути самостійною підставою для встановлення відповідної обставини.

Щодо належного способу захисту, то суд вказує на таке.

Позивач просить суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби за сімейними обставинами.

Суд зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача можливе лише тоді, коли для цього виконані всі умови, визначені законом, і суб`єкт владних повноважень не має правомірної альтернативи поведінки.

Цей підхід відповідає частині четвертій статті 245 КАС України, за змістом якої, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує такий орган вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду, а не підміняє його повноваження.

У цій справі суд не встановив, що станом на момент розгляду рапорту позивач подав документи, які підтверджували виконання всіх умов пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Тому підстави для зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби відсутні.

Відповідач довів правомірність своїх дій щодо розгляду рапорту позивача, як того вимагає частина друга статті 77 КАС України.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 03.07.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО