Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №580/10352/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року справа № 580/10352/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Ухвалою суду відкрите провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.01.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.

12.12.2025, 17.12.2025 предстаник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 26.08.2025 позивач подав по команді рапорт про звільнення з військової служби зі Збройних Сил України у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту долучено підтверджуючі документи.

Матір позивача - ОСОБА_2 є собою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та висновком ЛКК від 30.07.2025, потребує постійного стороннього догляду.

Батько позивача - ОСОБА_3 , є пенсіонером за віком та є особою з інвалідністю 3 групи згідно довідки МСЕК від 05.10.2009, що на думку позивача, виключає можливість здійснення ним догляду за дружиною.

Син позивача - ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю 3 групи згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що на думку позивача, виключає можливість здійснення ним догляду за матірю.

Позивач вважає себе єдиним членом сім`ї, який реально може здійснювати постійний догляд за матір`ю, а відмову відповідача - протиправною.

Відповідач позов не визнає та вказує, що матір позивача має інших членів сім`ї першого ступеня споріднення що, відповідно до буквального змісту абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, виключає підставу для звільнення позивача.

Рішення про відмову у задоволенні рапорту прийнято в межах наданих законом повноважень та з дотриманням встановленої процедури.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтвержєуєтьсь відомостями з копії військового квитка.

Матір позивача ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю ІІ групи, потребує постійного стороннього догляду, що підтверджено висновком ЛКК від 02.04.2019 та Актом проведення обстеження сім`ї від 22.08.2025.

Батько позивача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком та згідно довідки МСЕК від 05.10.2009 є особою з інвалідністю 3 групи.

Брат позивача та син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є членом сім`ї першого ступеня споріднення матері. Згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.01.2025 встановлена 3 група інвалідності.

26.08.2025 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII. Рапорт залишений без задоволення у зв`язку з наявністю у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення.

Позивач вважаючи протиправним рішення, щодо відмови у звільненні з військової служби, звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), тут і далі в редакції станом на час подання позивачем рапорту, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до положень частини 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Приписами частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу тринадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній станом на момент звернення позивача з рапортом), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду.

Отже, для виникнення у військовослужбовця права на звільнення з військової служби за наведеною підставою необхідною є сукупність таких умов:

1. один із батьків є особою з інвалідністю I або II групи;

2. існує необхідність здійснення за такою особою постійного догляду;

3. відсутні інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд, або такі особи самі потребують постійного догляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, сам по собі факт встановлення особі інвалідності II групи не є достатньою підставою для звільнення військовослужбовця, оскільки законодавець прямо пов`язує таке право з додатковою умовою щодо відсутності інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення чи доведення неможливості здійснення ними відповідного догляду. Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2026 у справі №520/14746/25 (провадження №К/990/7829/26), у якій суд касаційної інстанції звернув увагу, що під час вирішення питання про наявність підстав для звільнення військовослужбовця у зв`язку із необхідністю догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, підлягають оцінці не лише документи, що підтверджують інвалідність такої особи та потребу в догляді, а також обставини щодо наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення та їх можливості здійснювати відповідний догляд.

Судом установлено та сторонами не заперечується, що мати позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.

Разом із тим, зі змісту Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, затвердженого 22.08.2025 , вбачається, що мати позивача має іншого сина - ОСОБА_3 , 1985 року народження, а також онука, 2007 року народження.

Перелік осіб, які належать до членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, законодавством прямо визначений. Так, відповідно до підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до членів сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення належать батьки, чоловік або дружина, діти такої особи, а до членів сім`ї другого ступеня споріднення - рідні брати та сестри, баба, дід, онуки.

Отже, брат позивача (син особи з інвалідністю) ОСОБА_3 , 1985 року народження є членом сім`ї першого ступеня споріднення, а онук - членом сім`ї другого ступеня споріднення у розумінні наведених положень законодавства.

Суд зазначає, що положення абзацу тринадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII не передбачають автоматичного виникнення права на звільнення виключно з підстави наявності інвалідності у одного з батьків. Навпаки, обов`язковою умовою застосування цієї норми є доведення відсутності інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення такої особи або обставин, які унеможливлюють здійснення ними догляду.

У цій справі позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість здійснення постійного догляду за матірю іншим сином особи з інвалідністю ОСОБА_3 , 1985 року народження, який є членом сім`ї першого ступеня споріднення.

Сам по собі факт наявності у брата позивача ОСОБА_3 інвалідності III групи не свідчить про неможливість здійснення ним догляду за батьком, оскільки матеріали справи не містять висновку медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо потреби останнього у постійному сторонньому догляді, а також інших доказів, які б об`єктивно виключали можливість здійснення ним такого догляду. Натомість у Витязі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.01.2025 містять інформація щодо потреби у постійному сторонньому догляді, де зазначено "Ні".

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності рішення покладається на відповідача, однак позивач не звільняється від обов`язку доведення обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги.

Відтак саме на позивача покладався обов`язок доведення наявності усіх передбачених законом умов для звільнення з військової служби, у тому числі неможливості здійснення постійного догляду іншими членами сім`ї першого або другого ступеня споріднення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності усіх передбачених законом умов, необхідних для звільнення з військової служби відповідно до абзацу тринадцятого підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення військової частини про відмову у звільненні позивача з військової служби прийнято в межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначені законом, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при відмові у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене 02.07.2026.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО