Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №192/695/26 — Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/695/26

Провадження № 2-о/192/41/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання - Чернишкіної А. В.,

заявниці – ОСОБА_1 ,

представника заявниці – адвоката Крихти А. А. в режимі відеокоференції,

представника заінтересованої особи – Сафонова О. В.,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (колишнього Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: територіальна громада в особі Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Крихта А. А. в інтересах заявниці звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заяви посилається на те, що заявниця є рідною сестрою ОСОБА_3 , яка з серпня 2017 року по день смерті постійно проживала з заявницею за адресою: АДРЕСА_1 та не мала інших родичів.

Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, а заявник отримала постанову нотаріуса згідно якої пропустила 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки не була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавцем. Тому просить встановити факт його постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У судовому засіданні заявник та її представник – адвокат Крихта А. А. заяву підтримали та пояснили, що з серпня 2017 року ОСОБА_3 мешкала разом зі своєю рідною сестрою – ОСОБА_1 . Чоловік ОСОБА_3 помер, а сама ОСОБА_3 була онкологічно-хворою, тому сестра доглядала її, та постійно проживала разом до дня смерті. Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, яку заявниця не може оформити у зв`язку з тим, що строк на подання заяви про прийняття спадщини пропустила.

Представник заінтересованої особи – Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області – Сафонов О. В. не заперечував проти задоволення заяви та пояснив суду, що є начальником відділу виконавчого комітету Святовасилівської сільської ради та йому відомі обставини за яких складалася зокрема довідка від 16 грудня 2025 року про те. Що ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_1 . ОСОБА_4 підтвердив факт того, що вказані особи проживали разом до дня смерті ОСОБА_3 .

Заінтересована особа - ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення заяви та пояснив, що є племінником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка була зареєстрована в будинку, який він успадкував після смерті своїх батьків. Проте ОСОБА_3 ніколи разом з ним в будинку не проживала. А з серпня 2017 року проживала разом з ОСОБА_1 в с-щі Святовасилівка.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили суду факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 з серпня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-ще Святовасилівка.

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, свідків та заінтересованих осіб, дослідивши письмові докази по справі, встановив обставини справи і визначив відповідно до них наступні правовідносини та прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як з`ясовано з копії свідоцтв про народження заявника та ОСОБА_8 , а також копій про реєстрацію шлюбу в результаті яких останні змінили свої прізвища з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 » відповідно (а.с.12-15), заявниця є рідною сестрою ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Згідно копії паспорта ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 (а.с.9), який не заперечував факт того, що ОСОБА_3 за вказаною адресою ніколи не проживала, а проживала разом з ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем необхідно заявниці для реалізації права на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Суд з досліджених доказів не вбачає наявність будь-якого спору про право у даному випадку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори від 28 лютого 2026 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про ОСОБА_3 – ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16), а дітей вона не мала, що підтверджується відомостями Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року (а.с.121).

Зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суд вважає, що факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів, зокрема довідки від 16 грудня 2025 року, копії довіреності від 03 червня 2022 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 отримувати її пенсію з червня 2022 року (а.с.20). Вказані докази підтверджують показання свідків про спільне проживання та пояснення заявниці про те, що її сестра хворіла, проживала разом з нею та заявниця здійснювала догляд за нею до дня її смерті.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме: його підтвердження необхідне заявниці для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, тому суд вважає що наявні правові підстави для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 293-294, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), заінтересовані особі: територіальна громада в особі Святовасилівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52433, Дніпропетровська область, Дніпровський (Солонянський) район, с. Святовасилівка, вул. Центральна, буд. 2), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Дніпропетровськ ( АДРЕСА_3 ) зі спадкодавцем ОСОБА_3 у період з серпня 2017 року до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 03 липня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина