Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №209/3837/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/3837/26

Провадження № 3/209/631/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду міста Кам`янського Левицька Н.В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює продавцем, проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №167183 від 13.05.2026, 13.05.2026 о 13-15 год. ОСОБА_1 перебуваючи на посаді реалізатора кіоску без назви, здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами, за адресою: м. Кам`янське, вул. Дніпробудівська 13б, та продала тютюнові вироби без марки акцизного податку «Urta» ціною 95 грн, чим порушила вимоги ст. 226 ПКУ та 55 ГКУ та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

25.06.2026 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Переверзев І.В. на офіційну електронну адресу суду подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що диспозиція ч. 1 ст. 156 КУпАП є бланкетною, а тому протокол про адміністративне правопорушення повинен містити посилання на конкретні норми спеціального законодавства, які, на думку органу, що його склав, були порушені особою. Разом із тим, у протоколі не зазначено, які саме положення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» порушила ОСОБА_1 , не конкретизовано зміст інкримінованого правопорушення та не наведено норм законодавства, порушення яких утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Відтак вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з істотними порушеннями вимог КУпАП, оскільки в ньому не конкретизовано, які саме норми спеціального законодавства порушено, не наведено повного змісту інкримінованого правопорушення, а також міститься посилання на положення Господарського кодексу України, який втратив чинність.

Крім того, захисник зазначає, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, може бути лише суб`єкт господарювання, тоді як ОСОБА_1 є найманим працівником (продавцем) та не зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому не є належним суб`єктом цього правопорушення. Відтак, у разі наявності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності відповідальність мала б наставати для суб`єкта господарювання, а не для продавця. При цьому, матеріали справи не містять інформації про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрована як суб`єкт господарської діяльності, тобто є фізичною-особою підприємцем, як і відсутні документальні відомості про те, що вона має ліцензію на здійснення продажу тютюнових виробів. Будь-яких дозвільних документів на ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, зокрема, щодо роздрібної торгівлі тютюновими виробами, матеріали справи не містять. Натомість, ОСОБА_1 є найманим працівником у суб?єкта господарювання, а особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення описані фактичні обставини (дії особи, які ставлять у провину) дають підставу вважати, що вони можуть підпадати під ознаки правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 КУпАП, оскільки за фабулою проколу ОСОБА_1 здійснювала продаж як продавець (без статусу суб`єкта господарювання). Відтак захисник звертає увагу на те, що описані у протоколі фактичні обставини не відповідають правовій кваліфікації за ч. 1 ст. 156 КУпАП, у зв`язку з чим особі фактично не зрозуміло, у вчиненні якого саме адміністративного правопорушення її обвинувачують.

Окрім цього, захисник покликається на недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, зазначаючи, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів реалізації тютюнових виробів без марок акцизного податку, зокрема відсутні касовий чек, Z-звіт, відеофіксація, підтвердження отримання грошових коштів чи інші докази здійснення роздрібної торгівлі. Також ставить під сумнів належність та допустимість письмових пояснень ОСОБА_1 , зазначаючи, що вони були складені працівником поліції, а не власноруч особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим не можуть вважатися належним доказом у справі. Крім того, на думку захисника, навіть зміст зазначених пояснень не підтверджує здійснення ОСОБА_1 роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку, а свідчить лише про можливий одноразовий продаж однієї пачки сигарет, придбаної для власного користування, що саме по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Посилаючись на наведені обставини, положення КУпАП, Конституції України та практику національних судів і Європейського суду з прав людини, захисник просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 та її захисник Переверзев І.В. в судове засідання, не з`явилися, однак в подану клопотанні про закриття провадження у справі, захисник просив суд проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.

Оскільки ст. 268 КУпАП, не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 156, КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 можливо розглянути за останньої та її захисника.

Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги клопотання захисника про закриття провадження, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання Судом враховується, що у рішенні «Енгель та інші проти Нідерландів» від 08.06.1976 Європейський суд з прав людини сформував критерії (тест Енгеля), для визначення поняття «кримінальне обвинувачення». Для цілей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення, а не обмежується лише кваліфікацією «криміналу» згідно з національним законодавством. При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією. Наприклад, обов`язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції і т.д. Таким чином, протокол, що є предметом розгляду у цій справі є, з урахуванням «тесту Енгеля», кримінальним обвинуваченням, і суд має забезпечити гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

У відповідності до п. 1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Диспозицією частини першої статті 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність осіб за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Таким чином, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 КУпАП, є торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони.

Положення частини першої статті 156 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 , встановлюють відповідальність за здійснення роздрібної або оптової торгівлі, зокрема тютюновими виробами без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку. При цьому, стаття 156 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму статті 156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Суб`єкт адміністративного правопорушення - це фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність. Суб`єктами правопорушення, передбаченого частиною першою статті 156 КУпАП, можуть бути працівники торгівлі, громадського харчування, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю в цих галузях.

Доводи захисника про те, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, можуть бути виключно суб`єкти господарювання, суд відхиляє, оскільки диспозиція зазначеної норми такого обмеження не містить. Відсутність у особи статусу фізичної особи-підприємця сама по собі не свідчить про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас, як зазначалось вище, диспозиція частини першої статті 156 КУпАП є бланкетною, оскільки для встановлення ознак складу адміністративного правопорушення відсилає до спеціального законодавства, яке регулює порядок виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Саме тому під час формулювання суті адміністративного правопорушення у протоколі має бути чітко зазначено, які саме приписи спеціального законодавства, що регулюють відповідні правовідносини, на думку посадової особи, були порушені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, яким фіксуються обставини вчинення адміністративного правопорушення та формулюється обвинувачення, що ставиться особі у провину. Саме вимогами статті 256 КУпАП визначено перелік відомостей, які обов`язково повинні міститися у протоколі, зокрема суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення, а також інші відомості, необхідні для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів, які підтверджують викладені у ньому обставини, покладається виключно на посадову особу, уповноважену на його складання. Суд не наділений повноваженнями усувати недоліки протоколу, змінювати або уточнювати викладену у ньому фабулу адміністративного правопорушення, самостійно визначати нормативно-правові акти, порушення яких інкримінується особі, чи формувати нове обвинувачення замість органу, який склав протокол.

Такий підхід узгоджується із принципами змагальності та рівності сторін, закріпленими у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки суд не може перебирати на себе функції сторони обвинувачення. У разі виправлення судом фабули адміністративного правопорушення або її доповнення особа фактично буде змушена захищатися не від того обвинувачення, яке було сформульоване уповноваженим органом, а від обвинувачення, сформованого самим судом, що суперечить правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні у справі «Карелін проти Росії».

Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення, при описі суті правопорушення посадовою особою зазначено про порушення вимог статті 226 Податкового кодексу України та статті 55 Господарського кодексу України.

Разом із тим, відповідно до Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09 січня 2025 року № 4196-ІХ Господарський кодекс України втратив чинність з 28 серпня 2025 року. Таким чином, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення Господарський кодекс України вже втратив чинність, що свідчить про посилання у протоколі на норму закону, яка на той час не діяла.

При цьому будь-яких посилань на конкретні положення спеціального законодавства, яке регулює обіг тютюнових виробів та встановлює відповідні правила їх реалізації, порушення яких інкримінується ОСОБА_1 , протокол не містить.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.

Суд позбавлений можливості усунути зазначені недоліки шляхом самостійного визначення нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, або шляхом зміни чи уточнення фабули адміністративного правопорушення, оскільки такі дії виходили б за межі повноважень суду та фактично означали б виконання ним функцій сторони обвинувачення.

Відтак, зміст пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення сформульовано таким чином, що не дає можливості встановити, порушення яких саме чинних норм спеціального законодавства їй інкримінується, а також які саме вимоги закону, недодержання яких утворює об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, на думку особи, яка склала протокол, були нею порушені.

Водночас, на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи долучено:

-письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких остання зазначає, що сьогодні приблизно о 11:15 продала тютюнові вироби «Urta» без марки акцизного податку ціною 95 грн. Про те, що торгувати тютюновими виробами без марки акцизного податку заборонено їй не було відомо.

-письмові пояснення ОСОБА_2 у яких останній зазначає, що придбав тютюнові вироби «Urta» без марок акцизного податку за адресою вул. Дніпробудівська, 13б у кіоску без назви за ціною 95 грн.

-фотозображення.

Проте, надані до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_2 та фотозображення підлягають оцінці судом лише в межах того обвинувачення, яке сформульоване у протоколі про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи долучені до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_2 , суд зазначає, що самі по собі вони не можуть бути достатнім доказом на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Із їх змісту вбачається лише, що ОСОБА_2 повідомив про придбання тютюнових виробів без марок акцизного податку у кіоску за відповідною адресою, однак такі пояснення не підтверджують належними та допустимими доказами саме ті обставини, які покладені в основу протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема щодо реалізації тютюнових виробів саме ОСОБА_1 та наявності у реалізованому товарі ознак, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №167183 від 13.05.2026 зазначено про вилучення 5 пачок без марки акцизного податку на загальну суму 475 грн. Однак матеріали справи не містять протоколу огляду чи вилучення речей і документів або іншого процесуального документа, який би підтверджував факт вилучення саме зазначених у протоколі тютюнових виробів, їх кількість, індивідуальні ознаки, місце та обставини вилучення.

Долучений до матеріалів справи фотознімок також не може бути визнаний належним та достатнім доказом на підтвердження зазначених обставин. Із нього неможливо встановити, що на зображенні зафіксовано саме ті тютюнові вироби, про які йдеться у протоколі про адміністративне правопорушення, неможливо ідентифікувати місце, час та обставини здійснення фотографування. Крім того, фотознімок не містить будь-яких реквізитів, які б дозволяли встановити його походження та зв`язок із подією адміністративного правопорушення, а у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про здійснення фотофіксації та використання зазначеного фотознімка як додатка до протоколу.

Щодо письмових пояснень ОСОБА_1 суд зазначає, що хоча у них остання повідомила про продаж тютюнових виробів без марки акцизного податку, самі по собі такі пояснення не можуть бути достатньою підставою для висновку про доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначені пояснення підлягають оцінці виключно у сукупності з іншими доказами та в межах обставин адміністративного правопорушення, викладених у протоколі.

Разом із тим, враховуючи, що фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить належного викладення суті інкримінованого правопорушення, не конкретизує вимоги чинного спеціального законодавства, порушення яких ставиться у вину ОСОБА_1 , та містить посилання на норму закону, яка на момент його складення вже втратила чинність, зазначені письмові пояснення не можуть усунути допущені при складанні протоколу істотні недоліки та не звільняють орган, який склав протокол, від обов`язку довести всі елементи складу адміністративного правопорушення належними і допустимими доказами.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належної, допустимої та достатньої сукупності доказів, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а істотні недоліки його змісту виключають можливість встановлення судом наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-р 2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї, ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, у тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини, практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, доводи захисника в частині істотних недоліків протоколу про адміністративне правопорушення та недоведеності наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність у її діях усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 156, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 156 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА