Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №520/20830/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 червня 2026 року справа №520/20830/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Ніколаєвої Ольги Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання - Гончаренко Валерії Олегівни,

представника позивача - Куденка Дениса Олеговича,

представника позивача - Пономаренко Ганни Олександрівни,

представника відповідача - Лютянського Михайла Ярославовича,

розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якій просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.06.2025 №00308910707 про нарахування штрафних санкцій у сумі 3 389 906,00 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.07.2025 реєстраційний №4555/20- 40-24-03-05 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2025;

- зобов`язати відповідача внести ФОП ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку з 01.07.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведення фактичної перевірки, в результаті якої контролюючим органом зроблено помилкові висновки про порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Неправомірність застосування штрафних санкцій пов`язує з тим, що контролюючим органом призначено та проведено фактичну перевірку за відсутності для цього правових підстав, зазначила, що відповідачем допущено порушення процедури проведення фактичної перевірки. Також, позивач зазначила, що датою набуття обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів позивачем є 15.05.2025 з моменту отримання зі складу до магазину товару, згідно накладної на внутрішнє переміщення товару (біжутерії) № 1 від 15.05.2025. На думку позивача, відповідач не мав належних правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, та відповідно і для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного правління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач 04.09.2025 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Позивачем 11.09.2025 подано відповідь на відзив, де викладено його пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки вважає, що оскаржувані рішення прийняті на законних підставах та скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено сторонами під час розгляду даної справи, фахівцями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведена фактична перевірка господарської одиниці: магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою - м. Дніпро, бульвар Кельнський, 1.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.05.2025 №2261/04/36/ж5/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення позивачем п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Посадовим особам контролюючого органу в ході проведення фактичної перевірки позивача виявлено наступні порушення, зокрема, ненадання контролюючому органу під час проведення перевірки документів в паперовій або електронній формі, що підтверджують облік та походження товарів, а саме: документів щодо інвентаризації товарних запасів, документів про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання, та/або документів на внутрішнє переміщення товарів, які на момент проведення перевірки знаходились у місці продажу. На момент проведення перевірки у місці продажу згідно опису знаходилось товару на загальну суму 3 389 906,00 грн. Також встановлено здійснення розрахунку за товар в негрошовій формі, а саме 12.05.2025 проведено контрольно-розрахункову операцію з продажу браслету SW5707200 за ціною 10 856,00 грн, за який розрахунок здійснено подарунковим сертифікатом, який не є грошовою формою оплати.

Магазин за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 відноситься до мережі магазинів «Symbol», де здійснюється продаж логотипів та подарункових сертифікатів, пакетів, що підтверджується відповідними фото.

У подальшому, на підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00308910707 від 24.06.2025, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 389 906,00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, контролюючим органом 29.07.2025 прийнято рішення №4555/20-40-24-03-05 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2025.

Не погодившись із рішеннями відповідача позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України.

Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Із матеріалів справи встановлено, що підставою проведення перевірки магазину “Symbol”, розташованого за адресою – м. Дніпро, бульвар Кельнський, 1 став наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 3097-П від 08.05.2025 “Про проведення фактичних перевірок”, згідно з яким з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), керуючись ст. 191, ст. 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, на підставі пп. 80.2.3 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано провести фактичну перевірку суб`єкта господарювання, який здійснює діяльність у магазині «Symbol» за адресою: м. Дніпро, бульвар Кельнський, 1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Відповідно до абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Отже, за змістом пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України підставою для перевірки є письмове звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону.

У ході розгляду справи встановлено, що підставою для проведення перевірки було звернення споживача ОСОБА_2 від 06.05.2025 (вх.№Б-217 від 07.05.2025) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про виявлений факт невидання фіскальних чеків у магазині “Symbol” (адреса – м. Дніпро, бульвар Кельнський, 1).

Таким чином, у даному випадку обґрунтована наявність підстав для проведення фактичної перевірки позивача, визначених пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що дії контролюючого органу з призначення і проведення фактичної перевірки за наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №3097-п від 08.05.25 є неправомірними, оскільки відповідачем не виконані вимоги статі 80.2.3, тому що зі змісту наказу Головного управління ДПС у м. Києві №3409-н від 08.05.2025 “Про проведення фактичних перевірок” підставами визначено пп. 80.2.3, п. 80.2 ст. 80 ПК України, що охоплює, у тому числі, письмове звернення покупця (споживача) як фактичну підставу проведення перевірки, передбачену пп.80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Також позивач, обґрунтовуючи протиправність проведення контролюючим органом перевірки, зазначав, що в порушення процедури її здійснення контрольна розрахункова операція 15.05.2025 проведена в порушення п.80.4 ст. 80 ПК України, ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" не за рахунок контролюючого органу, тобто не у зв`язку з виконанням функцій держави.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України від 30.06.1999 №783-XIV "Про джерела фінансування органів державної влади" органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування (крім випадків, визначених цим Законом) в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Органи державної влади можуть отримувати додаткові кошти з місцевих бюджетів для виконання делегованих законами України повноважень органів місцевого самоврядування.

У ході судового розгляду відповідачем не надано доказів на видачу посадовим особам Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, які в межах проведення фактичної перевірки здійснили контрольну розрахункову операцію, грошових коштів (готівки) з каси за рахунок відповідних бюджетних асигнувань контролюючого органу, з огляду на що слід дійти висновку про джерела походження, що передбачені на здійснення відповідної діяльності органів ДПС.

Відповідно до практики Верховного Суду порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень може бути підставою для скасування такого рішення, проте, лише за умови, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Разом з тим, вирішення питання проведення контрольної розрахункової операції віднесено до сфери виключних дискреційних повноважень контролюючого органу, контрольна розрахункова операція здійснюється перед початком фактичної перевірки та за своєю суттю не має на меті досягнення будь-яких власних цілей або задоволення потреб поза межами виконання службових повноважень, з огляду на що колегія суддів зазначає, що здійснення контрольної розрахункової операції за рахунок власних коштів працівників податкового органу не слід розцінювати як порушенням процедури, яке впливає на законність правильного по суті рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про дотримання контролюючим органом вимог законодавства при призначенні та проведенні перевірки позивача.

Щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у контексті наявності встановлених під час перевірки порушень, суд зазначає таке.

Так, підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №00308910707 від 24.06.2025, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі акта перевiрки вiд 16.05.2025 (реєстраційний №2261/04/36/ж5//07/08/РРО/2806713364 вiд 19.05.2025) та встановлено порушення п.12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР.

Відповідно до статті 2 Закону України №265/95-ВР розрахунковий документ документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з частини першої статті 8 Закону України №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із наведених норм слідує, що за загальним правилом суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

При цьому, згідно з пунктом 296.1 статті 296 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Із матеріалів встановлено, ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, перебувала на спрощеній системі оподаткування, була платником єдиного податку третьої групи та не була платником податку на додану вартість на момент проведення перевірки.

Таким чином, в силу пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України має право вести облік у довільній формі, вимоги щодо ведення обліку товарних запасів та здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку, на позивача не розповсюджуються.

Втім, виключення становлять обставини здійснення продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Так, у ході проведення фактичної перевірки встановлено, що позивачем здійснено продаж ювелірного виробу IZOTYS з відтиском, на якому зазначено "Ag 925" (назва товару відповідно до фіскального чеку "Біжутерія жін IZP3404AR"), що, як зазначено відповідачем, створює обов`язок виконання вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" щодо ведення обліку товарних запасів та здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу І Інструкції про порядок здійснення клеймування ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, про проведення випробування та експертиз дорогоцінних металів, виробів з них, вставок дорогоцінного каміння, музейних предметів, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, відбитків державних пробірних клейм, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №244, виріб з дорогоцінного металу - будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплаву (сплавів) дорогоцінного (дорогоцінних) металу (металів) - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраса або предмет побуту.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 розділу І Інструкції №244 комбінований виріб - будь-який ювелірний чи побутовий виріб, що складається з частин, виготовлених зі сплаву дорогоцінного металу, та частин, виготовлених із недорогоцінного металу або іншого матеріалу.

Пунктом 1 розділу II Інструкції №244 передбачено, що усі вироби з дорогоцінних металів, виготовлені на території України суб`єктами господарювання, мають відповідати одній з установлених законом проб та вимогам нормативних документів.

У свою чергу, абзац 1 пункту 21 статті 1 Закону України Закону України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” від 18.11.1997 №637/97-ВР визначає, що проба - показник, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.

Відповідно до абзацу 1 пункту 21 статті 1 Закону України №637/97-ВР в Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються проби, зокрема, срібло - 925 (дев`ятсот двадцять п`ята).

Судовим розглядом встановлено, що виріб, який реалізовувався позивачем, мав відтиск, на якому зазначено "Ag 925" (том 2, аркуш справи 235), а отже за встановленими ознаками відноситься до виробів з дорогоцінного металу, ювелірного (побутового) виробу, виготовленого зі сплаву (сплавів) дорогоцінного (дорогоцінних) металу (металів), який використовується як прикраса.

ГУ ДПС на підтвердження своєї правової позиції щодо придбання під час проведення фактичної перевірки ювелірних виробів зі срібла зазначає, що відповідно до офіційного сайту інтернет-магазину «SYMBOL» зафіксовано наявність аналогічного жіночого кольє з кристалами зі срібла « 925» IZOTYS (том 2, аркуш справи 236).

Відтак, віднесення реалізованого товару виробу IZOTYS ("Біжутерія жін IZP3404AR") до ювелірних виробів та обов`язку у зв`язку з цим вести облік товарних запасів здійснене контролюючим органом обґрунтовано.

Судовим розглядом встановлено, що виріб, який реалізовувався позивачем, мав відтиск "Ag 925", а отже - за встановленими чинним законодавством України ознаками належить до виробів з дорогоцінного металу, ювелірного (побутового) виробу, виготовленого зі сплаву (сплавів) дорогоцінного (дорогоцінних) металу (металів), або складається з частин, виготовлених зі сплаву дорогоцінного металу, та частин, виготовлених із недорогоцінного металу або іншого матеріалу, який використовується як прикраса.

Доводи представників позивача, що відтиск з написом "Ag 925" не є пробою встановленого українського зразка, та не вказує на те, що виріб виготовлено зі срібла, що у свою чергу, на думку представників позивача, підтверджує, що реалізований товар не є ювелірним виробом, спростовуються наведеним, а також тим, що наявність такого відтиску у пересічного добросовісного покупця викликає розуміння того, що такий товар виготовлено саме зі срібла чи з використанням частин срібла, будь-які інші твердження були б такими, що вводять добросовісного покупця в оману.

Відтак, слід зазначити, що оскільки позивач здійснює реалізацію, зокрема, ювелірних виробів - на нього розповсюджуються вимоги п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Натомість, протиправність застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” обґрунтована позивачем також незгодою із датою виникнення обов`язку ведення обліку товарних запасів.

Так, позивач зазначає, що такий обов`язок виник з 15.05.2025, а саме - з дня отримання зі складу магазину “Symbol” біжутерії (ювелірного виробу) IZP3404AR згідно з накладною на внутрішнє переміщення товару № 1 від 15.05.2025.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Податкового кодексу України Міністерством фінансів України прийнято наказ від 03.09.2021 №496, яким затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (затверджений наказом Міністерства фінансів України, який визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП.

Згідно з п. 2 розд. І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ Порядку №496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Відповідно до п.10 Розділу ІІ Порядку №496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Згідно з п. 11 Розділу ІІ Порядку №496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Так, у ході проведення фактичної перевірки на запит податкового органу про надання документів у зв`язку з проведенням фактичної перевірки, яка здійснюється на підставі наказу від 08.05.2025 №3097-п, позивачем на початок проведення перевірки працівникам контролюючого такі первинні документи на підтвердження ведення обліку товарних запасів надані не були, що свідчить про порушення ним вимог пункту 12 частини першої статті 3 Закону України №265/95-ВР.

Посилання позивача на надання доказів ведення обліку товарних запасів з 15.05.2025, а саме: форми обліку товарних запасів магазину, опису залишків товарів в магазині, де проводилася фактична перевірка, станом, не спростовують факту виявлення контролюючим органом порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на момент початку проведення перевірки.

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується, а позивачем не надано доказів на спростування встановленого за результатами перевірки порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо обґрунтованого застосування податковим органом до позивача штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00308910707 від 24.06.2025 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо позивних вимог позивача у частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 29.07.2025 №4555/20-40-24-03-05 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.07.2025, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС з 02.03.2015 та включений до Реєстру платників єдиного податку з 27.02.2015 платником третьої групи.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт фактичної перевірки від 16.05.2025 №2261/04/36/ж5/07/08/РРО/ НОМЕР_1 магазину з реалізації непродовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно зазначеного акту встановлено, що розрахунок за товар було здійснено подарунковим сертифікатом.

Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до платників єдиного податку, що відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 ПК України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (пункт 292.1 стаття 292 ПК України).

Згідно з пунктом 291.6 статті 291 ПК України платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).

Пунктом 292.6 статті 292 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, зокрема у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 ПК України (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е резидентів), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Враховуючи зазначене, нормами розділу ХІV ПК України не заборонено продаж подарункових сертифікатів, проте розрахунок за товари подарунковим сертифікатом фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку є механізмом розрахунку не у грошовій формі, а отже не дає права фізичній особі – підприємцю застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку і звітності.

Згідно з пунктом 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПК України, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

В зв`язку з встановленими порушення умови перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування у частині порушення пункту 291.6 статті 291, абзацу 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298, пункту 299.11 статті 299 ПК України – не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, а саме - форма розрахунку - сертифікат, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (виключно в грошовій формі (готівковій та /або безготівковій), на підставі пункту 299.10, пункту 299.11 статті 299 ПК України, було складено акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи від 25.06.2025 №290/20-40-24-03-05.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про анулювання реєстрації та виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку, прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 25.06.2025 № 299/20-40-24-03-05 та акта фактичної перевірки від 19.05.2025 № 2261/04-36/Ж5/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , є правомірним, оскільки прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України.

Відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно зі статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду правомірність та законність своїх дій у застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, в діях якої є встановлені законом підстави для застосування неї дисциплінарного стягнення; спірні рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені наведеними законодавчими приписами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні адміністративного позову за взаємопов`язаними позовними вимогами слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню питання про його розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Григорія Сковороди, будинок 46, місто Харків, Харківська область, Харківський район, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 03.07.2026.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА