Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №460/10459/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2026 року м. Рівне№460/10459/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 324 793,05 гри на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №460/6972/24 ОСОБА_1 ;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 58 462,75 грн. та військового збору 3,5% в сумі 11367,76 грн. утриманих з нарахованої суми 324793,05 грн. на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №460/6972/24 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів);

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 420758,47 грн. на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №460/6973/24 ОСОБА_1 ;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 па користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 75736,52 грн. та військового збору 3,5% в сумі 14726,55 грн. утриманих з нарахованої суми 420758,47 грн. на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №460/6973/24 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів);

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки (з 11.05.2024 по 28.05.2026) розрахунку при звільненні з військової служби (стосовно здійснення перерахунку та доплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення) в загальному розмірі 398274,42 грн. (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його звільнено з військової служби 11.05.2024. Відповідачем фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 28.05.2026, однак відповідач не виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку. Також, вказує, що відповідач безпідставно непровів нарахування і виплату компенсації податку з доходів фізичних осіб. Крім того, вказує, що відповідач з загальної суми нарахувань безпідставно утримав військовий збір у розмірі 5 %, а не 1,5 %.

Ухвалою суду від 17 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Військова частина пояснює, що стягнення середнього заробітку має бути обмежено шістьма місяцями. Розрахунок із позивачем, за твердженням відповідача, був проведений у встановленому порядку та строки, а затримки були пов`язані виключно з виконанням рішення суду, яке було виконано у межах строку. Також, вказує, що дохід у вигляді виплати на підставі рішення суду звільненим військовослужбовцям, включається до їх загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб без урахування положень п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, та військовим збором за ставкою 5 відсотків. З огляду на наведене, відповідач просить відмовити у позові повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 у період з 30.09.2004 по 11.05.2024 проходив військову службу на посадах у військовій частині НОМЕР_2 , яка у свою чергу з 01 січня 2020 року перебуває на фінансовому забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 11.05.2024 №132 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу впровадження та супроводження інформаційних (автоматизованих) систем штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », виключено зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення з 11.05.2024 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №460/6972/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо врахування грудня 2015 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 11.05.2024.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 11.05.2024, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №460/6973/24, яке набрало законної сили, адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на: 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018), а виплату провести з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та за 2023 рік, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 (в редакції постанови, що діяла до 21.02.2018), а виплату провести з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Відповідно до копії Виписки по картковому рахунку позивача, 28.05.2026 військовою частиною НОМЕР_1 позивачу виплачено недоплачене грошове забезпечення за рішенням суду у справі № 460/6972/24 в сумі 250090,65 грн. та за рішенням суду у справі № 460/6973/24 в сумі 323984,03 грн.

Надалі позивач звернувся із заявою від 01.06.2026 до командира військової частини НОМЕР_1 з проханнями надати довідку про нараховану та виплачену суму індексації грошового забезпечення на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 460/6972/24, в тому числі зазначити чи здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору (відсоток та суму), довідку про нараховану та виплачену суму грошового забезпечення на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 460/6973/24, в тому числі зазначити чи здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору (відсоток та суму), а також просив повідомити чи відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, було виплачено грошову компенсацію під час виконання вищезазначених рішень судів? Якщо ні, то на якій підставі?

Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 № 56/1012 судом встановлено, що:

на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 460/6972/24 нараховано 324793,05 грн. (довідка військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 №56/1010), з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 58462,75 грн. та військового збору (5%) у розмірі 16 239,65 грн.;

на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 460/6973/24 нараховано 420758,47 грн. (довідка військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 №56/1009), з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання податку з доходів фізичних осіб (18%) у розмірі 75 736,52 грн. та військового збору (5%) у розмірі 21 037,92 грн.

Крім того, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що дохід у вигляді грошового забезпечення гарантовано виплачується державою на користь фізичної особи, яка має статус військовослужбовця. Тобто, у разі звільнення з військової служби зазначена фізична особа втрачає статус військовослужбовця, а отже дохід, який виплачується юридичною особою на користь такої особи, не може розглядатися як грошове забезпечення. Ставка військового збору у розмірі 5% застосовується до доходів, що нараховані (виплачені) платникам податків починаючи з 1 січня 2025 року, а для військовослужбовців та працівників ставка військового збору становить 1,5% з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат згідно законодавства України. Відповідно нарахування та виплата сум па виконання рішень суду є виплатою, яка не пов`язана безпосередньо з проходження військової служби та оподатковується на загальних підставах 18% ПДФО та 5% військовий збір.

Не погоджуючись з тим, що відповідач не виплатив грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з сум коштів, виплачених мені на виконання рішеннь Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №460/6973/24 та від 25.09.2024 у справі № 460/6972/24 та утримання із зазначених сум військового збору у розмірі 5 %, а не 1,5 %, а також з тим, що відповідач не виплатив середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, останній звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Разом з тим, цим Законом не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні.

Водночас така відповідальність врегульована Кодексом законів про працю України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у по справі №813/356/16.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Позивача виключено зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення з 11.05.2024 року.

Оскільки позивачу не було виплачено належні суми у день звільнення, порушення відбулося саме 11.05.2024, а строк затримки починається з 12.05.2024 — дня, наступного за днем, коли відповідач мав здійснити повний розрахунок, але не виконав цього обов`язку. Таким чином, з 12.05.2024 має обчислюватися період затримки виплати грошового забезпечення.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби з 12.05.2024 по 28.05.2026.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22.

Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 12.05.2024 по 28.05.2026 регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ з 19.07.2022 із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).

Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацами 4, 5, 7 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Згідно з п.7 розділу І цього Порядку, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 року №56/1011 середньоденний заробіток позивача складає 2176,36 грн. (70573,82 грн. – грошове забезпечення за березень 2024 року + 62184/,32 грн. – грошове забезпечення за квітень 2024 року / 61 календарний день).

Затримка розрахунку при звільненні за період з 12.05.2024 по 11.11.2024 (шість місяців) становить 184 календарних днів.

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період складає 400450,24 грн. (2176,36 грн. х 184 календарних днів).

Разом з тим суд зазначає, що в порівнянні із грошовим забезпеченням в розмірі 745551,52 грн., яке було виплачено позивачу із затримкою, вищевказану розрахункову суму (400450,24 грн.) можна вважати співмірною, оскільки така не перевищує суму грошового забезпечення виплачену позивачу на виконання рішень суду.

З огляду на співмірність можливих до нарахування та виплати сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить суму 400450,24 грн.

Крім того, суд зауважує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в пунктах 39-41 постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб та утримання військового збору у розмірі 5 % з сум виплачених ОСОБА_1 на виконання рішень Рівненського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 у справі №460/6973/24, від 25.09.2024 у справі № 460/6972/24 та зобов`язання відповідача компенсувати таку суму податку з доходів фізичних осіб та стягнути з військової частини НОМЕР_1 неправомірно стгнутий військовий збір у розмірі 3,5 %, то суду слід зазначити наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами пунктів 3, 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011).

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

У контексті наведених норм суд дійшов висновку, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються: 1) з грошового забезпечення; 2) грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів; виплата грошової компенсації здійснюється за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою їм грошового забезпечення/грошових винагород та інших виплат у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб. Іншими словами, при нарахуванні грошового забезпечення/ грошових винагород та інших виплат військовослужбовцям утримана сума податку на доходи фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата вказаних складових грошового забезпечення позивачу на виконання рішень суду має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Щодо позовних вимог про утримання військового збору з належної до виплати суми відповідно до абзацу 4 п.п. 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України у розмірі 1,5 %, то суду слід зазначити наступне.

Так, згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.2 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Зокрема, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” № 4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” №4113-ІХ від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Як встановлено судом, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 460/6972/24 нараховано 324793,05 грн. (довідка військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 №56/1010), з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання військового збору (5%) у розмірі 16 239,65 грн., а на на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі № 460/6973/24 нараховано 420758,47 грн. (довідка військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 №56/1009), з даної суми військовою частиною НОМЕР_1 здійснено утримання військового збору (5%) у розмірі 21 037,92 грн.

Разом з тим, з огляду на вищеперелічені норми права, до такого доходу позивача в силу положень Податкового кодексу повинна застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

При цьому, та обставина, що станом на день виплати належних позивачу сум грошового забезпечення на виконання судового рішення, такий не проходить військову службу та не перебуває у статусі військовослужбовця, відхиляється судом, адже втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати суму військового збору, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачу такого вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Аналогічного змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №825/761/17.

За таких обставин, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоотримане грошове забезпечення із врахуванням підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки судом встановлено факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 324793,05 гри на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №460/6972/24 ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 58462,75 грн. та військового збору 3,5% в сумі 11367,76 грн. утриманих з нарахованої суми 324793,05 грн. на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року у справі №460/6972/24 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18% без його рівноцінної компенсації та утримання військового збору в розмірі 5%, замість 1,5% з нарахованої суми 420758,47 грн. на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №460/6973/24 ОСОБА_1 .

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 па користь ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб 18% в розмірі 75736,52 грн. та військового збору 3,5% в сумі 14726,55 грн. утриманих з нарахованої суми 420758,47 грн. на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №460/6973/24 (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки (з 11.05.2024 по 28.05.2026) розрахунку при звільненні з військової служби (стосовно здійснення перерахунку та доплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення) в загальному розмірі 400450,24 грн. (сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Д.П. Зозуля