Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №440/4814/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4814/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) у виді ненарахування і невиплати старшому солдату ОСОБА_1 додаткової одноразової грошової винагороди у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони у період з 12.03.2025 по 20.10.2025 в загальній сумі 490 000 гривень;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити старшому солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову одноразову грошову винагороду у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони у період з 12.03.2025 по 20.10.2025 в загальній сумі 490 000 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з 12.03.2025 по 20.10.2025 безперервно старший солдат ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Покровському районі Донецької області, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025, виданою на підставі журналу бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 № 53 від 10.01.2025. Однак, упродовж з 12.03.2025 по 20.10.2025 за період безпосередньої участі у виконанні бойових завдань позивачу нараховувалась і виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях та заходах. У той же час одноразова грошова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань не виплачувалась, незважаючи на безперервність участі у виконанні таких завдань. За результатами розгляду скарги і звернення позивача військовою частиною НОМЕР_1 листом від 15.10.2025 № 1/15123 та військовою частиною НОМЕР_3 листом № 2639/9/1108 відмовлено у виплаті додаткової одноразової винагороди у розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником, через що позивач звернувся до суду з цим позовом.

Стислий зміст заперечень відповідача.

Відповідач надав суду відзив, у якому вказав, що згідно бойового розпорядження старший солдат ОСОБА_2 заводився та перебував на позиції бойовим розрахунком СПГ-9 вогнева позиція МУЗИКАНТ (надалі - ВП МУЗИКАНТ) в кількості трьох військовослужбовців. Координати позиції зазначені в журналі бойових дій (надалі -ЖБД). Вогнева позиція МУЗИКАНТ не входила до першого ротного опорного пункту (надалі- РОП) і відповідно не виконувала бойові (спеціальні) завдання в його межах. Протягом зазначеного періоду лінія бойового зіткнення з противником не змінювалась, інших бойових (спеціальних) завдань розрахунку СПГ-9 не визначалось. Командир 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 в щоденних підсумкових донесеннях та журналі бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 на підставі доповідей командир рот щодо виконання особовим складом бойових (спеціальних) завдань не зазначав старшого солдата ОСОБА_3 таким, який виконував бойові (спеціальні) завдання які підпадають під нарахування 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, відповідно пунктів 1 та 2 розділу ХХХVII Порядку виплати грошового забезпечення. Старший солдат ОСОБА_4 відсутній у бойових наказах (бойових розпоряджень) військової частини НОМЕР_1 , відсутній у відомостях в журналі бойових дій та рапортах (донесеннях) командира 2єгерського батальйону, як такий військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який перебував під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території противника. Таким чином, у військовій частині НОМЕР_1 відсутні рапорти командира 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 про виплату позивачу одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань за квітень 2025 року, травень 2025 року, червень 2025 року, липень 2025 року, серпень 2025 року, вересень 2025 року, жовтень 2025 року, листопад 2025 року згідно з пунктом 1 Розділу XXXVII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 та пункту 1-1. постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відповідач просив суд у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Сторонами не подано будь-яких заяв чи клопотань.

Процесуальні дії у справі.

Полтавським окружним адміністративним судом від 29.04.2026 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувані судом докази від відповідача та позивача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до пункту 11 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.11.2024 № 247 старшого солдата ОСОБА_1 з 28 листопада 2024 року зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Відповідно до пункту 69 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.02.2025 № 33 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 30 січня 2025 року №31-РС на посаду старшого стрільця-оператора 3 єгерського відділення 1 єгерського взводу 2 єгерської роти 2 єгерського батальйону, вважати таким, що з 01 лютого 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до пункту 1151 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.08.2025 № 215 старшого солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 31 липня 2025 року №255-РС на посаду старшого навідника 3 єгерського відділення 1 єгерського взводу 2 єгерської роти 2 єгерського батальйону, вважати таким, що з 01 серпня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

У період часу з 12.03.2025 по 20.10.2025 позивач з метою відбиття наступу противника перебував в Донецькій області в складі військової частини НОМЕР_1 , і, зокрема, 2 єгерським батальйоном військової частини НОМЕР_1 утримувалось введення оборонного бою у складі І (першого) ешелону 9 Армійського корпусу УВ (с)“ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”.

У довідці Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 №1/5210 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 у період з 12.03.2025 по 20.10.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Покровському районі Донецької області.

Підставою для видачі вказаної довідки зазначено: журнал бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 № 53 від 10.01.2025.

Також у довідці зазначено, що вона є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Згідно бойового розпорядження від 12.03.2025 старший солдат ОСОБА_1 заводився та перебував на позиції бойовим розрахунком СПГ-9 вогнева позиція " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Відповідачем надані журнал бойових дій та бойові розпорядження, у той же час від позивача жодних заперечень чи пояснень стосовно невідповідності виплати розміру грошового забезпечення на підстав даних доказів не надав.

Командир 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 в щоденних підсумкових донесеннях та журналі бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 на підставі доповідей командир рот щодо виконання особовим складом бойових (спеціальних) завдань не зазначав старшого солдата ОСОБА_1 таким, який виконував бойові (спеціальні) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно відповідно до витягу із бойового розпорядження командира 2 БТГр в/ НОМЕР_4 , витягів із підсумкового бойового донесення командира НОМЕР_5 батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_1 , витягів із журналу бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 по ЖБД № 53/дск від 10.01.2025, №284/дск від 08.08.2025 та №332/дск від 08.10.2025.

У період часу з 12.03.2025 по 12.10.2025 позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, передбачених пунктом 2 Розділом XXXІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно) та пунктом 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» - у березні 2025 року додаткова винагорода за час виконання спеціальних завдань (пропорційно 30 тис. грн. місяць) - 2 142,86 (період 01.02.2025-02.02.2025), у квітні 2025 року додаткова винагорода за час виконання спеціальних завдань (пропорційно 30 тис. грн. місяць) - 10 645,16 (період 01.03.2025-11.03.2025),додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) -64 516,13 грн. (період 12.03.2025-31.03.2025), утравні 2025 року додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) -100 000,00 грн. (період 01.04.2025-30.04.2025), у червні 2025 року додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) - 100 000,00 грн. (період 01.05.2025-31.05.2025), у липні 2025 року додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) - 100 000,00 грн. (період 01.06.2025-30.06.2025), у серпні 2025 року додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) - 100 000,00 грн. (період 01.07.2025-31.07.2025), у вересні 2025 року додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) - 100 000,00 грн. (період 01.08.2025-31.08.2025), у жовтні 2025 року додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) - 100 000,00 грн. (період 01.09.2025-30.09.2025)., у листопаді 2025 року додаткова винагорода за час виконання спеціальних завдань (пропорційно 30 тис. грн. місяць) - 6 774, 19 (період 13.10.2025-19.10.2025), додаткова винагорода за час виконання бойових завдань) (пропорційно 100 тис. грн. місяць) - 38 709,68,00 грн. (період 01.10.2025-12.10.2025). Вказане нарахування не спростовується Позивачем та підтверджується Інформаційною довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.05.2026 №1.17.7/1445.

Суд відмічає, що у межах спірних правовідносин заявник стверджує про набуття права на отримання одноразової додаткової винагороди у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період з 12.03.2025 по 20.10.2025.

Натомість, правова позиція сторони відповідача з цього приводу полягає у тому, що особовий склад Військової частини НОМЕР_1 в окреслений період часу брав безпосередню та особисту участь у веденні бойових дій на відстані до розташування ротного опорного пункту від лінії бойового зіткнення з противником.

Стверджуючи про вчинення суб`єктом владних повноважень протиправного управлінського волевиявлення з приводу неповного оплати часу служби таким видом грошового забезпечення як додаткова винагорода у порядку постанови КМУ від 28.02.2022р. №168, заявник ініціював даний спір.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно зі статтею 9-2 Закону № 2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, у відповідних редакціях, чинних на період спірних правовідносин).

Абзацами першим-другим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2024 року № 419 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01 квітня 2024 року по 24 серпня 2024 року) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1161 і від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовується з 25 серпня 2024 року, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора виплачується зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України у разі виконання таких бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регулює Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженийнаказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Наказом Міністерства оборони України від 21 травня 2024 року № 339 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 травня 2024 року за № 746/42091, Порядок № 260 доповнено новим розділом ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 квітня 2024 року.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260: на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану`в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно; на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій; на території противника.

Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річков

Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій).

Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі: даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась; інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця; інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вже було зазначено судом у цьому рішенні, умовою для настання права у військовослужбовця для отримання одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених), є виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 розділу XXXIV Порядку №260).

Також, суд зазначає, що пунктом 2 розділу ХХХVІІ Порядку №260 визначено перелік документів, якими підтверджується право позивача отримання одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених).

Суд водночас враховує, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку її разом з іншими доказами.

Проаналізувавши наведені у такій довідці відомості, суд зазначає, що така підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що якраз є визначальним для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. та 70000,00грн.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що у спірний період Позивачу не була нарахована та виплачена додаткова винагорода у розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Разом з тим, суд зазначає, що сама по собі наявність довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 та Порядку №260, додаткова винагорода у розмірі 70 000 грн виплачується за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем саме таких бойових (спеціальних) завдань у спірний період матеріали справи не містять.

Зокрема, до суду не надано бойових наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки, бойових донесень, рапортів командирів підрозділів або інших документів, які б підтверджували безпосереднє виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань саме в умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 як підстава для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн.

Позивач жодних заперечень чи пояснень не надав суду стосовно відповідей військової частини на його звернення, наданим відповідачем бойовим розпорядженням, журналам ведення бойових дій щодо їх відповідності чи невідповідності виконанню позивачем бойових завдань, позиції підрозділу, у складі якого виконував завдання позивача, на відповідність законодавчим підставам для виплати додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн. - лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора

Судом встановлено, що у період часу з 12.03.2025 по 20.10.2025 позивач з метою відбиття наступу противника перебував в Донецькій області в складі військової частини НОМЕР_1 , і, зокрема, 2 єгерським батальйоном військової частини НОМЕР_1 утримувалось введення оборонного бою у складі І (першого) ешелону 9 Армійського корпусу УВ (с)“ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”. Згідно бойового розпорядження від 12.03.2025 старший солдат ОСОБА_1 заводився та перебував на позиції бойовим розрахунком СПГ-9 вогнева позиція " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Відповідачем зазначене, що для КСП батальйонів до 2500 м від переднього краю, для КСП рот до 800 м від переднього краю, а позиція бойового розрахунку СПГ-9 ВП «МУЗИКАНТ», на якій виконував завдання позивач, згідно бойового розпорядження, знаходиться далі від лінії зіткнення з противником ніж КСП роти. Вогнева позиція СПГ-9 ВП «МУЗИКАНТ» не входила до першого РОП і не виконувала бойові (спеціальні) завдання в його межах. Протягом зазначеного періоду лінія бойового зіткнення з противником не змінювалась, інші бойові (спеціальні) завдання розрахунку СПГ-9 ВП «МУЗИКАНТ» не визначались.

На підтвердження даних доводів відповідач надав бойові розпорядження та журнали бойових дій, у той же час позивач жодних заперечень по суті невідповідності фактичних обставин цим доказам, суду не надав.

Командир 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 в щоденних підсумкових донесеннях та журналі бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 на підставі доповідей командир рот щодо виконання особовим складом бойових (спеціальних) завдань не зазначав старшого солдата ОСОБА_1 таким, який виконував бойові (спеціальні) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно відповідно до витягу із бойового розпорядження командира 2 БТГр в/ НОМЕР_4 , витягів із підсумкового бойового донесення командира НОМЕР_5 батальйонної тактичної групи військової частини НОМЕР_1 , витягів із журналу бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 по ЖБД № 53/дск від 10.01.2025, №284/дск від 08.08.2025 та №332/дск від 08.10.2025.

При цьому, довідка Військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2025 №1/5210 підтверджує факт безпосередньої участі Позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, однак не містить відомостей щодо виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань саме на лінії бойового зіткнення, у першому ешелоні оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно у розумінні постанови Кабінету Міністрів України №168.

Суд також зазначає, що отримання додаткової винагороду у сумі 100 000,00 грн. не є підставою для отримання додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн., оскільки для цих видів грошового забезпечення постановою Кабінету Міністрів України №168 та Порядком №260 визначені різні правові підстави для їх нарахування та виплати, які не є однаковими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у Позивача права на отримання додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн за спірний період.

Також суд вказує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Наведена позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час застосування норм права до спірних правовідносин.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16 та від 15.08.2019 у справі №1340/4630/18.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб?єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про адміністративну процедуру” 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України “Про адміністративну процедуру” пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності (“bona fides”) корелюють доктрина римського права “venire contra factum proprium” (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип “естопель”) ґрунтується ще на римських максимах - “non concedit venire contra factum proprium” (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), “nemo auditur propriam turpitudinem allegans” (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях – тобто заборони отримувати вигоду від власного неправомірної поведінки). В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Поведінка, яка суперечить добросовісності, “легітимним очікуванням”, “належному урядуванню” та “правовій визначеності” не може бути правомірною, як і всі рішення пов`язані із нею.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

З огляду на викладене, суд здійснив висновки щодо всіх ключових питань, які стосувались підстав, обставин та предмету справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, не підлягають задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза