Вирок від 02 липня 2026 р. у справі №398/4333/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4333/26

провадження №: 1-кп/398/462/26

ВИРОК

Іменем України

"03" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121180000135 від 16.06.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, який проходить військову службу на посаді солдата резерву 1 взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 , на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.02.2024 на підставі контракту ОСОБА_3 прийнятий на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу №50 старшого солдата ОСОБА_3 , призначено наказом командира військової частини НОМЕР_3 ( по особовому складу) від 30.01.2025 №27-РС солдатом резерву 1 взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, 01.02.2024 ОСОБА_3 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу, – та приступив до виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, ст. 1, ч. 3, ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 68 Конституції України ОСОБА_3 , зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Однак, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, діючи умисно, в порушення вимог ст. 41, 68 Конституції України, ст. ст. 11, 13, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 30.04.2026 року пришов до місця проживання ОСОБА_4 , маючи на меті заволодіти транспортним засобом ОСОБА_4 , шляхом зловживання довірою.

Продовжуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , переконав ОСОБА_4 , про продаж транспортного засобу, автомобіля марки «ЗАЗ 110307», червоного кольору, 2006 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_4 в загальній сумі 500 доларів США, домовившись про виплату коштів через два тижні, хоча наміру та можливості його придбати він не мав, оскільки вказаної суми у ОСОБА_3 , не було, чим ввів його в оману.

Так, 30.04.2026 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , дружина ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_4 , за його вказівкою добровільно без будь-якого примусу передала ОСОБА_3 , транспортний засіб марки «ЗАЗ 110307», червоного кольору, 2006 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 та ключі від транспортного засобу, будучи введеною в оману.

Доводячи до кінця свій злочинний умисел та отримавши реальну можливість розпорядитися транспортним засобом ОСОБА_3 , поїхав до свого місця проживання. Через деякий час ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_3 з метою сплати йому грошових коштів за вказаний транспортний засіб, але ОСОБА_3 , грошові кошти не сплатив, оскільки наміру та можливості він не мав. У подальшому, продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном або придбання права шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , вирішив розпорядитись транспортним засобом на власний розсуд, а саме продати транспортний засіб марки «ЗАЗ 110307, червоного кольору, 2006 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_4 іншій особі.

Зазначеними злочинними діями ОСОБА_3 , спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 52020 грн.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.190 КК України.

Частинами 2,3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором ОСОБА_5 долучено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти розгляду кримінального провадження за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 302 КПК України, просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_6 надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення він беззаперечно визнає, згоден та не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Також, у вказаній заяві зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, у заяві ОСОБА_3 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною та висловленою без будь-якого примусу.

Потерпілий ОСОБА_4 надав письмову заяву, у якій зазначає, що добровільно погоджується на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, ознайомлений з обмеженнями права на апеляційне оскарження.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву у якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном або придбання права шляхом зловживання довірою (шахрайством).

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном або придбання права шляхом зловживання довірою (шахрайство).

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинив умисний закінчений кримінальний проступок.

Як особа ОСОБА_3 осудний, не одружений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, на обліках в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно, проходить військову службу за контрактом.

До визначених ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Визначених ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Крім того, при призначенні покарання суд враховую практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченого, думки потерпілого, який на суворому покаранні обвинуваченого не наполягає, суд вважає за можливе попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 у разі призначення йому покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована.

Питання щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні підлягає вирішенню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу процесуальних витрат на підставі ст.124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи № СЕ-19/112-26/7960-АВ від 19.06.2026 року у розмірі 1925 грн. 44 коп. (том2 а.с.56).

Керуючись ст.ст.381-382, ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 гривень.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 1925 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять гривень) 44 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області №398/4016/26 від 19.06.2026 року на транспортний засіб марки ЗАЗ 110307, червоного кольору, 2006 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 зберігати на території Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, який належить ОСОБА_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ; ключі від транспортного засобу на яких мається ремінець жовтого кольору, та коричневий ремінець на якому міститься 4 ключі, які 16.06.2026 у було вилучено в ході проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості за адресою: АДРЕСА_3 в гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та які належить потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль марки «ЗАЗ 110307», червоного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , який згідно постанови дізнавача від 17.06.2026 року (том2 а.с.44-45) зберігається на території Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області - повернути за належністю ОСОБА_4 ;

- ключі від транспортного засобу та коричневий ремінець на якому містяться 4 ключі, поміщені до спеціального пакету НПУ № NPU5750100, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , поміщене до спеціального пакету НПУ № NPU5750101, які згідно постанови дізнавача від 17.06.2026 року (том2 а.с.44-45) передані до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області - повернути за належністю ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

У відповідності до ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1