Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №465/3607/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/3607/26 Головуючий у 1 інстанції: Коліщук З.М.

Провадження № 33/811/1053/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адвоката Мотринець І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2026 року,

встановив:

постановою Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Відповідно до оскаржуваної постанови, підполковник ОСОБА_1 не забезпечив та не організував опрацювання та надання відповіді на звернення лейтенанта ОСОБА_2 від 04.02.2026 у встановлений строк. Опрацювання звернення та підготовку відповіді на звернення підпорядкованому особовому складу не доручав. Про неспроможність опрацювати звернення своєчасно та у повному обсязі безпосередньому та прямим командирам (начальникам) не доповідав. Вина підполковника ОСОБА_1 полягає в формі недбалого виконання службових обов?язків. Обставин, що виключають, пом?якшують чи обтяжують відповідальність підполковника ОСОБА_1 в ході службового розслідування не встановлено. Своїми діями підполковник ОСОБА_1 порушив вимоги наступних нормативно-правових актів: стаття 4,11,16,37,59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст..7 закону України "Про звернення громадян", пункт 2 розділу V Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 N? 531, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати постанову Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що 05.02.2026 через систему СЕДО йому було доведено звернення лейтенанта ОСОБА_2 щодо номера «Армія ID» його командира. Зміст звернення був сформульований некоректно було незрозуміло, чий саме номер він хотів отримати. 06.02.2026 він довів це звернення до керівництва центру та начальника навчального курсу капітана ОСОБА_3 . Після проведених бесід з`ясувалося, що лейтенант ОСОБА_2 хотів отримати номер «Армія ID» начальника НАСВ, а не безпосереднього командира. Йому було надано вичерпні усні відповіді та роз`яснено порядок подання рапортів через застосунок «Армія+». Письмова відповідь саме на цей запит не надавалася, оскільки звернення було некоректно сформульоване, а після вибуття лейтенанта ОСОБА_2 з НАСВ ця інформація втратила для нього актуальність. Водночас 13.02.2026 за вих. № 738/2680 йому було своєчасно надано письмову відповідь на його основне питання щодо розгляду рапорту на звільнення з лав ЗСУ. Таким чином, потреби в окремій відповіді на запит про «Армія ID» не було.

Стверджує, що скарга лейтенанта ОСОБА_2 до військового омбудсмена зумовлена не реальними порушеннями з боку посадових осіб академії, а особистою образою через те, що його рапорт на звільнення тривалий час не задовольнявся внаслідок недостатності поданих ним самим підтверджуючих документів.

Зазначає, що лейтенант ОСОБА_2 своєчасно отримав письмову відповідь на те питання яке його цікавило, а саме розгляд його рапорту на звільнення з ЛАВ ЗСУ і в наданні йому додаткової відповіді на запит про номер «Адрмія- ID» командира не було необхідності.

Заслухавши виступ особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , адвоката Мотринець І.М., на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частина 1 ст.172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Відповідно до вимог ч.2 ст.172-15 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про військове адміністративне правопорушення НАСВ № 15 від 15.04.2026; копією наказу про результати службового розслідування N? 308-ОД від 14.04.2026; копією акту та матеріалів службового розслідування від 01.04.2026 N? 123; копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; Копія картки платника податків ОСОБА_1 ; копією посвідчення офіцера підполковника ОСОБА_1 ; Витягом із наказу начальника Національної академії (по стройовій частині) від 04.02.2019 N? 29; копією наказу начальника Національної академії N?1662-АД від 22.12.2025 року.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії НАСВ № 15 від 15.04.2026стосовно ОСОБА_1 складений відповідно до ст.ст.254-256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і він є оформленим та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином та подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Як встановлено судом першої інстанції з чим і погоджується апеляційний суд, із змісту звернення лейтенанта ОСОБА_2 вбачається, що останній просив надати інформацію про його безпосереднього командира та його «Армія ID» або надати «Армія ID» для направлення рапорту, тобто звернення містило суть порушеного питання та не було таким, що унеможливлювало його розгляд або надання відповіді.

Навіть у разі виникнення сумнівів щодо змісту звернення чи обсягу запитуваної інформації, підполковник ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати заявнику письмову відповідь із роз`ясненням порядку подання рапортів, уточненням змісту звернення або повідомленням про результати його розгляду.

Відтак, чинним законодавством не передбачено такої підстави для ненадання відповіді на звернення як «некоректне формулювання» чи «втрата актуальності питання». Надання усних роз`яснень не звільняло відповідальну службову особу від обов`язку забезпечити письмовий розгляд звернення у встановленому порядку.

Разом з тим, ОСОБА_1 та його захисник не надали місцевому та апеляційному суду жодних доказів, які б спростували факт та обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Таким чином, покликання ОСОБА_1 про те, що постанова не в повній мірі відповідає вимогам закону, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясувала усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

При цьому, апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді штрафу накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушниці, ступеню його вини, та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Франківського районного суду м. Львова від 25 травня 2026 року про притягнення, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА