Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №591/4353/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/4353/26 Провадження № 3/591/1135/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду міста Суми Косар А. І., за участю ОСОБА_1 у статусі особи яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Юшкевич Є. Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції НП України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає: АДРЕСА_1

за ч. 5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

в с т а н о в и л а:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631602 від 04.04.2026 водій ОСОБА_1 04.04.2026 о 08:28 м. Суми площа Покровська,2 керував транспортним засобом Mercedes-Benz С180 днз. НОМЕР_1 будучи позбавленим права керування транспортними засобами відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi yi car dvr та Motorola Solutions vb 400 470815, 471933, чим порушив п. 2.1.а ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 5 ст.126 КУпАП.

Справу призначено до розгляду, судове засідання розпочато 30.06.2026.

03.07.2026 до судового засідання від адвоката Юшкевич Є. Ю. в інтересах ОСОБА_1 надійшли заперечення на протокол серії ЕПР1 № 631602 від 04.04.2026, в яких вона просить визнати зазначений протокол неналежним доказом у справі, провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та недоведеністю вини особи. Наведений у протоколі опис об`єктивної сторони адміністративного правопорушення не відповідає правовій кваліфікації, за якою особу притягують до відповідальності. У протоколі відсутні посилання на попередню постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не зазначено дату її ухвалення, дату набрання нею законної сили, вид попереднього правопорушення та інші відомості які давали б можливість перевірити наявність повторності як обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Таким чином , протокол не містить належного формулювання суті адміністративного правопорушення, що суперечить вимогам статті 256 КУпАП та позбавляє особу можливості належним чином реалізувати гарантоване статтею 268 КУпАП право на захист. Суд не вправі самостійно змінювати фабулу адміністративного правопорушення, доповнювати її новими обставинами або усувати недоліки, допущені посадовою особою при складанні протоколу, оскільки це означало б перебирання на себе функцій органу, який здійснює обвинувачення.

У судовому засіданні адвокат Юшкевич Є. Ю. просила справу закрити з підстав викладених у письмових запереченнях поданих в інтересах ОСОБА_1

ОСОБА_1 підтримав позицію сторони захисту.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. При цьому суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, диспозицією ч. 5 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами 2-4 цієї статті.

У свою чергу диспозиціями ч. 2 - 4 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування такій особі; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.35 КУпАП повторним вважається вчинення однорідного правопорушення протягом року особою, яку вже було піддано адміністративному стягненню.

Отже, обов`язковою ознакою складу правопорушення за ч. 5 ст.126 КУпАП є попереднє притягнення особи протягом року до адміністративної відповідальності саме за чч. 2, 3 або 4 ст.126 КУпАП.

Рішення про притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 2, 3 або 4 ст.126 КУпАП до суду не надано.

Попереднє притягнення особи до відповідальності за ч. 5 ст.126 КУпАП не утворює кваліфікуючої ознаки повторності для застосування цієї ж норми.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які підтверджували б наявність кваліфікуючої ознаки повторності у розумінні ст.35 КУпАП, а отже і наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 5 ст.126 КУпАП.

Обов`язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає, та не може бути перекладений на суд. Питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує в межах протоколу, складеного щодо особи, перевіряючи відповідність викладених у ньому обставин фактичним обставинам провадження. Суд не вправі самостійно змінювати формулювання обвинувачення та збирати докази на погіршення становища особи, оскільки в такий спосіб перебрав би на себе функцію обвинувачення, що позбавляло б його статусу незалежного органу правосуддя і є неприпустимим.

В силу принципу презумпції невинуватості, закріпленого у ст.62 Конституції України і застосовуваного у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події правопорушення та винності особи тлумачаться на її користь, а недоведеність винуватості особи у вчиненні правопорушення та його події прирівнюється до доведеної невинуватості цієї особи.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи те, що суддя розглядає справу про вчинення адміністративного правопорушення в межах і на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженими органами, а належні і достатні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відсутні, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм "м`якого права", наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть "проміжні" процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 статті 247 цього кодексу у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд міста Суми протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя А. І. Косар