Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №400/6780/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 р. № 400/6780/26

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенко В. В. за участю секретаря судового засідання М`ялик В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2

до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ,

провизнання відмови, оформлену листом від 19.05.2026 року протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , третя особа військова частина НОМЕР_1 , з вимогами визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 , оформлену листом від 19.05.2026 року, щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішенні про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 частини четвертої ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком – особою з інвалідністю ІІ групи.

З ініціативи суду військову частину НОМЕР_1 (в якій безпосередньо проходить військову службу позивач) залучено до участі в справі в якості співідповідача.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що проходить військову службу за мобілізацією з 2022 року. Батько позивача – ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, який потребує постійного стороннього догляду. Інших членів сім`ї першого чи другого ступеня, які можуть здійснювати догляд за батьком немає. У зв`язку з цим позивач подав по команді рапорт про звільнення його з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», але командуванням військової частини НОМЕР_2 відмовлено у звільненні з військової служби з тих підстав, що за батьком доглядає ОСОБА_3 . Але, ОСОБА_3 це дружина позивача, тобто невістка ОСОБА_2 і вона не є тією особою, яка повинна здійснювати догляд відповідно до ст.26 Закону. У зв`язку з цим, позивач вважає це рішення протиправним, просить його скасувати, та відновити його права.

Відповідач – військова частина НОМЕР_2 позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. Свою позицію виклав у відзиві. Об`єктивно вивчивши рапорт позивача та долучені до рапорту документи, де вказано що батько є особою з інвалідністю 2 відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 52/26/590/ В від 25.02.2026 причина інвалідності загальне захворювання . Згідно з Актом обстеження матеріально побутових умов сім`ї військовослужбовця від 11.03.2026 року № 135 в пункті III «Відомості про сім`ю» встановлені інші члени сім`ї які проживають в житловому приміщенні та ведуть спільний побут та господарство, а саме ОСОБА_3 . Аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89006123 у ), а саме: справі № 686/8440/16-ц «Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки . Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство належать не тільки близькі родичі . До таких осіб (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка) ; неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19), підстав відступати від якого колегія суддів не вбачає. Таким чином, сама по собі наявність у батька або матері інвалідності I чи II групи не є безумовною підставою для звільнення військовослужбовця. Законодавець прямо пов`язує виникнення такого права з відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити відповідний догляд. Зміст зазначеної норми свідчить про те, що її метою є забезпечення фактичного здійснення догляду за особою, яка його потребує, а не визначення конкретної особи, яка повинна такий догляд здійснювати. Тобто ключовим критерієм є об`єктивна відсутність можливості забезпечення догляду іншими членами сім`ї. Якщо військовослужбовець перебуває у шлюбі, а його дружина проживає разом з особою, яка потребує постійного догляду , веде з нею спільний побут, спільне господарство та фактично має можливість забезпечувати необхідний догляд, то сама по собі обставина проходження військової служби чоловіком не свідчить про неможливість організації такого догляду без його звільнення. Більше того, закон прямо допускає можливість здійснення догляду за батьками дружини або чоловіка самим військовослужбовцем. Отже, законодавець виходить із принципу взаємності сімейних обов`язків та визнає, що сімейні відносини поширюються не лише на кровних родичів, а й на близьких родичів подружжя. За такою ж логікою дружина військовослужбовця, яка спільно проживає з батьком або матір`ю чоловіка та веде з ними спільне господарство, не позбавлена можливості брати участь у забезпеченні необхідного догляду та побутового супроводу такої особи. Інше тлумачення фактично призводило б до ситуації, коли наявність дружини, яка проживає разом з особою, що потребує догляду, повністю ігнорується при оцінці сімейних обставин, що суперечило б принципу рівності прав та обов`язків подружжя, закріпленому сімейним законодавством України. З огляду на викладене, у випадку коли існує повнолітня дієздатна дружина військовослужбовця, яка проживає разом із особою, що потребує постійного догляду, веде з нею спільний побут та має реальну можливість забезпечувати повсякденний догляд і допомогу, питання щодо звільнення військовослужбовця підлягає оцінці з урахуванням фактичної наявності такої особи та її можливостей щодо забезпечення догляду. За відсутності доказів неможливості здійснення догляду дружиною військовослужбовця або іншими членами сім`ї висновок про безальтернативну необхідність звільнення військовослужбовця для здійснення такого догляду не є очевидним та потребує додаткового підтвердження. Окрім того слід відмітити, що позивачем не було надано жодного підтверджуючого документу який міг підтвердити на даний момент необхідність догляду за дружиною яка сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони.

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. У відзиві відповідач послався, що командир військової частини НОМЕР_1 не уповноважений звільняти військовослужбовців з військової служби оскільки він є командиром окремого дивізіону, що прирівнюється до окремого батальйону, кораблів 2 рангу, в даному випадку цими повноваження відповідно пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 наділений командир бригади (військова частина НОМЕР_2 ). законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України в постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17 (провадження №61-17628св19). Таким чином, військова частина НОМЕР_1 щодо позивача, діяла виключно у правовому полі, дотримуючись вимог законодавства, його права не порушувала, а відтак у задоволенні позову до військової частини НОМЕР_1 слід відмовити.

Суд розглянув справу 29.06.2026 у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом представників сторін. В судове засідання представник позивача не з`явився, представники відповідачів приймали участь у режимі відеоконференції. Представник відповідача військової частини НОМЕР_2 підтримав позицію, викладену у відзиві, наполягав на тому, що оскільки з ОСОБА_2 проживає його невістка ОСОБА_3 , то саме вона повинна здійснювати за ним догляду, а у позивача відповідно не виникає право на звільнення з військової служби. Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 підтримав позиції іншого відповідача, та також просив в задоволенні позову відмовити.

29.06.2026 в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішенні. Повний текст складено та підписано 03.07.2026.

Дослідив матеріали справи, вислухав представників відповідачів, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 1989 р.н. проходить військову службу за призовом під час мобілізації з 19.06.2022, на посаді майстра-номера обслуги гарматного артилерійського взводу гарматної артилерійської батареї.

25.02.2026 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №52/26/590/Р, батьку позивача – ОСОБА_2 , 1955 р.н. встановлено з 09.01.2026 інвалідність ІІ групи, по загальному захворюванню, безстроково.

Крім того, цим же рішенням експертної команди, встановлено потребу в постійному сторонньому догляді за ОСОБА_2 .

01.05.2026 ОСОБА_1 виявив бажання звільнитися з військової служби для здійснення догляду за батьком інвалідом ІІ групи, у зв`язку з чим подав відповідний рапорт.

До рапорту ОСОБА_1 долучив наступні документи: копію паспорту ОСОБА_1 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копію довідки за формою №5; копію паспорту ОСОБА_2 ; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду ОСОБА_2 ; копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 25.02.2026 №52/26/590/Р про встановлення інвалідності ОСОБА_2 ; копію рекомендацій експертної команди індивідуальної програми з реабілітації ОСОБА_2 ; копію акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №135 від 11.03.2026; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2

01.05.2026 командування військової частини НОМЕР_1 підтримало цей рапорт, та склало подання з висновком про клопотання про звільнення матроса ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п «г» п.2 ч4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та направило на адресу командування військової частини НОМЕР_2 (бригада).

19.05.2025 командування військової частини НОМЕР_2 повернули рапорт, подання та інші матеріли на звільнення матроса ОСОБА_2 з тих підстав, що в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця зазначені члени сім`ї першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний догляд над ОСОБА_2 , 1955 р.н.

Відповідно до п.п. «г» ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи

Таким чином, зазначена норма передбачає ряд умов, наявність яких надає військовослужбовцю право на звільнення зі служби: 1) встановлення інвалідності І чи ІІ групи одному з батьків; 2) необхідність здійснення постійного догляду за однім з батьків з інвалідністю; 3) за відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати таких постійний догляд за інвалідом.

У цьому випадку факти родинних відносин між ОСОБА_1 1989 р.н. та ОСОБА_2 1955 р.н. підтверджені належними документами – Свідоцтво про народження (арк.спр.25) та не ставиться під сумнів сторонами. Також, не заперечуються відповідачами факт встановлення ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи та потреба у здійсненні постійного стороннього догляду за ним. Зазначене також підтверджено належним документом – витягом з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №52/26/590/Р (арк.спр.30).

Підставою для відмови в задоволенні рапорту позивача, відповідно до листа №731 від 19.05.2026, відповіді на запит представника від 25.05.2026, відзиву, а також пояснення наданих в судовому засіданні, стало те, що командування військової частини НОМЕР_2 , дійшло висновку про відсутність умови 3), а саме наявність члена сім`ї першого, другого ступеня споріднення, якій може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Відповідач в/ч НОМЕР_3 вказує, що цим членом сім`ї є ОСОБА_3 , яка зазначена в Акті перевірки сімейного стану військовослужбовця, а також саме вона зазначена в якості довіреної особи інваліду у витягу з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №52/26/590/Р.

Ухвалою про відкриття провадження у цій справі від 12.06.2026, суд витребував у відповідача військової частини НОМЕР_2 пояснення, чи є інші підстави для відмови у задоволені рапорту позивача, окрім тих, які зазначені в листі №731 від 19.05.2026.

На виконання зазначеної ухвали, військовою частиною повідомлено, що інші підстави для відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , окрім тих, що зазначені в листі №731 від 19.05.2026 року – відсутні.

Таким чином, ключовим спірним питанням по цій справі є: Чи відноситься ОСОБА_3 , членом сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 , та чи впливає це на право ОСОБА_1 на звільнення з військової служби з підстав передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_4 , 27.09.2022 Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , 1989 р.н. та ОСОБА_4 , 1988 р.н., після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_3 , 1988 р.н. є дружиною позивача, а для ОСОБА_2 вона є невісткою.

Відповідно до Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 16.03.2026, складеного ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 (інвалід ІІ групи) проживає за адресою Запорізька область, Запорізький район, с. Улянівка, разом з ОСОБА_1 (позивач, військовослужбовець), ОСОБА_3 (невістка, дружина позивача), та ОСОБА_6 (донька ОСОБА_3 , пасербиця позивача.

Таким чином, суд погоджується з аргументами відповідачів, що ОСОБА_3 є членом сім`ї ОСОБА_2 , оскільки вони спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Разом з тим, відповідно до абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону висувається вимога здійснення постійного догляду не до всіх членів сім`ї особи з інвалідністю, а лише до членів сім`ї, що мають перший чи другий ступень споріднення.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» не розкриває зміст понять перший чи другий ступень споріднення. Натомість, конкретний перелік членів осіб, які входять до обох ступенів можливо встановити на підставі Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009. В п.26 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, який є додатком №19 до Інструкції, зазначається, про те, що подається документ один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Тобто, членами сім`ї особи з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду першого та другого, для цілей Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, рідні брати, сестри та онуки.

Невістка у цьому переліку відсутня.

При цьому, суд звертає увагу, що рівень спорідненості визначається саме по відношенню до особи з інвалідністю, яка потребує догляду, а не по відношенню до військовослужбовця.

За таких обставин, у ОСОБА_2 відсутні члени сім`ї першого чи другого рівня спорідненості, окрім позивача, які можуть здійснювати за ним постійний догляд.

Відповідаючи на ключове питання цієї справи, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не є членом сім`ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 , та її проживання разом з ОСОБА_2 не впливає на право ОСОБА_1 на звільнення з військової служби з підстав передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача – військової частини НОМЕР_2 у звільненні ОСОБА_1 за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків (абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону) є протиправним, а позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В цьому випадку, суд вбачає, всі умови позивачем були виконанні для того щоб відповідач – військова частина НОМЕР_2 міг прийняти рішення на їх користь.

Вирішуючи спосіб поновлення прав позивача, суд враховує, що у цих правовідносинах у відповідача відсутні дискреційні повноваження (власний розсуд). Оскільки, дискреційні повноваження це можливість обирати на свій розсуд між двома правомірними варіантами вирішення питання. У цій ситуація за наявності підстав для задоволення рапорту, відповідач зобов`язаний його задовольнити та звільнити військовослужбовця, а у разі відсутності підстав – відмовити у задоволенні рапорту.

Також суд враховує судову практику, яка свідчить, що покладення на військову частину у цих правовідносинах обов`язку повторно розглянути рапорт військовослужбовця з урахуванням правової оцінки суду, не призведе до ефективного захисту прав позивача (ЄДРСР – 136513455).

Позов задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 НОМЕР_6 ) Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 НОМЕР_7 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 , оформлену листом від 19.05.2026, у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком - особою з інвалідністю ІІ групи.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 03.07.2026